РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІКА РОЗВИТКУ ГАЛУЗЕЙ ГОСПОДАРСТВА В РЕГІОНІ
ТЕМА 9. РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ В РЕГІОНІ
1. Соціальна інфраструктура як чинник поліпшення умов життєдіяльності населення
2. Регулювання розвитку галузей соціально-побутової інфраструктури регіону
3. Регулювання розвитку галузей соціально-духовної інфраструктури регіону
МЕТА ЛЕКЦІЇ:
1. СОЦІАЛЬНА ІНФРАСТРУКТУРА ЯК ЧИННИК ПОЛІПШЕННЯ УМОВ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ
У наукових дослідженнях як синоніми використовуються терміни «невиробнича сфера», «сфера обслуговування», «сфера послуг», «соціальна інфраструктура». Аналізуючи регіональний розвиток комплексу галузей, які надають послуги населенню, доцільно оперувати терміном «соціальна інфраструктура».
Соціальна інфраструктура – це сукупність, або комплекс галузей, що виділяються в системі суспільного поділу праці за функціональним призначенням у процесі відтворення задоволення потреб населення у послугах.
Поряд із соціальною виділяється виробнича та інституційна інфраструктура (див. рис. 9.1.). У соціальній розрізняють соціально-побутову та соціально-духовну інфраструктуру. Соціальна інфраструктура має чітко виражений територіальний характер, оскільки пов'язана з обслуговуванням людей, які проживають у поселеннях міського та сільського типу і мають бути забезпечені сприятливими умовами життєдіяльності. Вплив її на відтворення робочої сили виявляється у зниженні втрат сукупного робочого часу, підвищенні продуктивності праці, подовженні періоду працездатності, формуванні висококваліфікованих кадрів. З регіональних позицій розвиток галузей соціальної інфраструктури створює передумови для запобігання необґрунтованої міжрегіональній міграції населення, розширення сфери праці, особливо жіночої.
При розробці питань перспективного розвитку об'єктів соціальної інфраструктури важливими є дані регіональних досліджень про доходи населення та ступінь задоволення його потреб у товарах і послугах. Ці дані враховують для обґрунтування розміщення об'єктів соціальної інфраструктури.
Життєвий рівень населення області, району, міста характеризується як синтетичними (номінальні і реальні доходи, суми виплат і пільг із суспільних доходів споживання, споживання матеріальних благ і послуг тощо), так і конкретними показниками (забезпеченість житлом, школами, лікарнями, дитячими дошкільними закладами, підприємствами побутового обслуговування, харчування, роздрібної торгівлі та ін.).
Показники рівня життя населення формуються під впливом багатьох регіональних чинників. Міжрайонні відмінності в рівні життя людей зумовлюються насамперед економічним розвитком: галузевою структурою і виробничою спеціалізацією, співвідношенням між виробничою і невиробничою сферами тощо. Ці чинники впливають і на відмінності в структурі населення (співвідношення між робітниками, службовцями, колгоспниками, відмінності у кваліфікації, рівнях зайнятості працездатного населення тощо). Звідси відмінності в доходах населення окремих регіонів і соціальних груп, а також у структурі платоспроможного попиту населення.
Відношення прогнозного рівня реальних доходів на душу населення до звітного становить індекс реальних доходів, який показує зміну доходів населення в прогнозному році порівняно із звітним.
Громадські фонди споживання складаються з вартості наданих населенню безплатно або на пільгових умовах матеріальних благ і послуг, додаткових до доходів за працею грошових виплат. Кошти цих фондів спрямовуються безпосередньо на задоволення потреб населення (поточні витрати соціально-культурних закладів, у тому числі заробітна плата їх працівників та амортизація основних фондів).
Нормативний споживчий бюджети має задовольняти раціональні потреби населення у продовольчих і непродовольчих товарах, житлі, комунально-побутових і соціально-культурних послугах. Розрахунок його ґрунтується на наукових нормах споживання, що диференційовані за великими регіонами з приблизно однаковими природними та економічними умовами (оптимальні розміри доходів, громадських фондів споживання, обсягів капітальних вкладень в соціальну інфраструктуру та ін.). Порівнянням нормативних і фактичних даних визначають рівень задоволення потреб населення регіону.
2. РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ГАЛУЗЕЙ СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ РЕГІОНУ
Торгівля і громадське харчування.
Задовольняти попит населення на товари народного споживання, культурно-побутового призначення і господарського вжитку повинна торгівля, яка виконує роль посередника між матеріальним виробництвом і споживанням.
Роздрібний товарообіг характеризує насамперед обсяг продажу товарів міському і сільському населенню для задоволення особистих потреб.
Основним чинником формування обсягу і структури товарообігу є розмір платоспроможного попиту населення, який характеризує можливі витрати населення на купівлю товарів і оплату послуг. Прогнозують платоспроможний попит по окремих територіях на основі балансів грошових доходів і витрат. Для розрахунку цього показника від загальної суми грошових доходів населення віднімають суми обов'язкових платежів і добровільних внесків, приросту заощаджень, а також переказані та внесені на акредитиви суми.
Зростання товарообігу, розвиток матеріально-технічної бази торгівлі зумовлюють збільшення чисельності працівників у цій сфері. Тому за темпами зростання товарообігу і розвитку матеріально-технічної бази торгівлі розраховують чисельність працівників торгівлі на перспективу, враховуючи досягнення науково-технічного прогресу в торгівлі і практику застосування прогресивних форм обслуговування покупців.
Товарообіг громадського харчування па всіх підприємствах торгівлі прогнозують окремим показником і вводять його складовою частиною до загального обсягу роздрібного товарообігу. Товарообіг громадського харчування включає реалізацію населенню продукції і купівельних товарів.
Житлово-комунальне господарство.
Це складний комплекс підгалузей, завданням яких є задоволення комунальних, побутових і соціально-культурних потреб населення. До його складу входять житлове господарство, санітарно-технічні підприємства, служби інженерних мереж і споруд, транспорт, енергетичне господарство, всі види зовнішнього благоустрою, протипожежна охорона, служби обрядових і спеціальних послуг.
Найважливішими показниками програми житлового будівництва є введена в дію загальна житлова площа, кількість квартир, ліміт капітальних вкладень.
Обсяг житлового будівництва в регіоні на перспективу визначають за потребами у житлі з урахуванням розселення, прогнозних даних про зростання промислового виробництва, перспективні чисельність і структуру населення, санітарно-гігієнічні норми житлової площі (або норми можливого забезпечення житлом) на одного жителя в перспективному періоді. Враховують також вибуття житлової площі (знесення старих, ліквідація непридатних для проживання приміщень, знесення у зв'язку з реконструкцією населеного пункту).
Необхідний приріст житлової площі:
П = НЧ – Пн + Вж
де Н – норматив житлової площі на одного мешканця; Ч – перспективна чисельність населення; П – наявність житлової площі на початок прогнозного періоду; Вж – вибуття житлової площі в прогнозному періоді.
Побутове обслуговування.
Належне побутове обслуговування населення сприяє економії суспільної праці, витрат, раціональному використанню вільного часу, зближенню рівнів життя міських і сільських жителів.
Побутові послуги охоплюють сотні видів діяльності, які можна згрупувати таким чином: ремонт і індивідуальне пошиття взуття, швейних, хутрових, шкіряних виробів, головних уборів і текстильної галантереї; ремонт, пошиття і в'язання трикотажних виробів; ремонт побутових машин і приладів; ремонт і виготовлення металовиробів, меблів; ремонт і техобслуговування транспортних засобів індивідуального користування; хімчистка і фарбування; послуги пралень, фотографій і фотокінолабораторій; ремонт і будівництво житла на замовлення населення; послуги лазень і душових, перукарень, прокатних пунктів; транспортні, ритуальні та інші послуги.
Прогноз попиту на побутові послуги здійснюється за допомогою методів: економіко-математичного і нормативного. Економіко-математичний метод ґрунтується на дослідженні динамічних чинників, що впливають на формування попиту.
Нормативний метод ґрунтується на застосуванні раціональних норм споживання окремих видів побутових послуг на душу населення. Науковими критеріями задоволення потреб населення в побутових послугах є нормативи споживання. Вони передбачають раціональне забезпечення населення одягом, взуттям, меблями, предметами домашнього вжитку тощо. Оскільки потреби в послугах змінюються досить швидко, то нормативи доцільно розробляти на відносно нетривалий період (до 5 років).
Пасажирський транспорт і засоби зв'язку.
Головне завдання пасажирського транспорту – максимальне задоволення потреб населення у перевезеннях. Пасажирські перевезення в межах регіону поділяють на внутрішньо-міські та внутрішньо-районні або на сільські та міжрайонні.
Для аналізу роботи пасажирського транспорту і визначення перспектив його розвитку в регіоні застосовуються такі показники: кількість перевезених пасажирів у міжрайонному сполученні і пасажирообіг (в тому числі по видах транспорту); середня відстань перевезень одного пасажира окремими видами транспорту; довжина автомобільних шляхів загального користування, в тому числі з твердим покриттям; будівництво нових автомобільних шляхів; реконструкція доріг; обсяг капітальних вкладень на будівництво і реконструкцію доріг; площа території; протяжність транспортних шляхів на 100 км2 території.
Обсяг пасажирських перевезень всіма видами транспорту визначають за чисельністю населення та його транспортною рухомістю, розміром і структурою території обслуговування (відповідно до її планування) та зумовленою цим середньою дальністю поїздок пасажирів. Дані про середньорічну чисельність населення беруть з відповідної статистичної звітності.
Q = Н х В,
де Н – чисельність населення регіону; В – транспортна рухомість населення.
Транспортна рухомість населення – це кількість поїздок у розрахунку на одного жителя на рік. Вона дорівнює частці від ділення загальної кількості пасажирів, що перевозяться всіма видами транспортних .засобів у регіоні, на кількість жителів регіону.
Прогноз пасажирських перевезень має ґрунтуватись на вивченні пасажиропотоків, зокрема їх динаміки за минулі роки і наміченого зростання транспортної рухомості населення. Прогнозні показники пасажирообігу потім коригують з урахуванням сфер доцільного використання різних видів транспорту, їх пропускних спроможностей.
Органи територіального управління повинні особливу увагу приділяти внутрішньоміським перевезенням, Внутрішньоміський пасажирообіг залежить від визначеної на перспективу чисельності міського населення, його транспортної рухомості та середньої дальності поїздок. Тому періодично досліджують пасажиропотоки по періодах доби, днях тижня, місяцях року, напрямах. Регіональні органи управління розробляють (за погодженням з територіальними транспортними організаціями) схеми маршрутів автобусів.
В обґрунтуванні необхідності розширення засобів зв'язку треба зазначити заходи щодо найбільш повного задоволення потреб населення в послугах поштового, телеграфного і телефонного зв'язку, радіоточках і телебаченні, а також щодо розповсюдження періодичних друкованих видань з цих питань.
Прогнозування розвитку засобів зв'язку пов'язане з розробкою показників приросту кількості відділень зв'язку, телефонних станцій, телефонів-автоматів, абонентів міського і сільського телефонного зв'язку, трансляційних радіоточок, довжини телефонних міжміських ліній, потужності міських та сільських телефонних станцій тощо.
Основними показниками виробничо-фінансової діяльності підприємств зв'язку є: обсяг продукції (кількість вихідного, вхідного і транзитного обміну – листів, грошових переказів, посилок, періодичних видань, міжміських телефонних розмов, телеграм); пробіг транспорту, який перевозить пошту; кількість обслуговуючих каналів; довжина ліній зв'язку та ін.
3. РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ГАЛУЗЕЙ СОЦІАЛЬНО-ДУХОВНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ РЕГІОНУ
Народна освіта.
Регулювання розвитку народної освіти має охоплювати мережу дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, шкіл і груп з подовженим днем, шкіл-інтернатів, інтернатів при школах тощо.
Для визначення потреб населення в дошкільних закладах використовують дані про чисельність дітей на перспективу і про кількість їх згідно з останнім переписом населення, народжуваність та ін.
Кількість місць у дитячих дошкільних закладах на кінець прогнозного періоду (незалежно від відомчої підпорядкованості) розраховують за формулою
К м.п. = К м.п. + К м.введ – К м. виб
де Км.п. – кількість місць на початок прогнозного періоду; Км.введ – кількість введених місць; Км.виб – кількість вибулих місць.
На підставі даних про потребу в дитячих дошкільних закладах розробляють зведену програму будівництва цих закладів по регіону.
Основний показник, на підставі якого здійснюють усі розрахунки на перспективу (кількість шкіл, класів, педагогічних кадрів та ін.), є контингент учнів. Його визначають по типах шкіл і групах класів (І – IV; V – IX; Х – XI), виходячи з кількості учнів у віці від 6 до 16 років на початок навчального періоду, можливого збільшення контингенту за рахунок приймання в перші і дев'яті класи та очікуваного скорочення кількості учнів за рахунок випуску дев'ятих і одинадцятих класів.
Аналіз стану мережі професійно-технічних середніх спеціальних і вищих навчальних закладів у регіоні, контингенту випускників дає змогу виявити тенденції у забезпеченні регіону кваліфікованими кадрами, встановити джерела їх поповнення і шляхи використання. Дані аналізу можна використати і для прогнозування підготовки кадрів відповідно до потреби області, району і міста.
Підготовку кадрів та додаткову потребу в них прогнозують за допомогою балансових розрахунків. При цьому визначають: додаткову потребу в робітниках основних професій або професійних груп по галузях господарства; джерела забезпечення потреби за формами підготовки; відповідність між кількістю робочих місць з урахуванням нового будівництва та реконструкції і якісним, тобто професійним, складом робочої сили.
Культура.
До культурно-освітніх закладів належать бібліотеки всіх типів, всі види клубів, музеї, парки культури та відпочинку і т. д.
Потребу в будівництві об'єктів культури визначають за встановленими нормами (кількість місць на 1000 чол.) з урахуванням виділених на це асигнувань і прогнозу про приріст населення. За даними про фактичне забезпечення населення клубними закладами, необхідні нормативи і капіталовкладення, що спрямовуються на їх розвиток, прогнозують приріст клубних закладів на визначену перспективу. Передбачають розвиток мережі парків культури і відпочинку в містах, робітничих поселеннях, у кожному районному центрі та найбільших населених пунктах сільської місцевості.
Основним показником прогнозування кіномережі є рівень кінофікації. Для села він означає кількість жи-телів на одну сільську кіноустановку, або частку сільських населених пунктів, які мають кіноустановки з платним показом кіно4^ільмів. Забезпеченість міського населення кіноустановками визначають за кількістю місць для кіноглядачів на 1000 чоловік.
Регулювання розвитку і розміщення закладів культури здійснюють з урахуванням особливостей розселення та умов кожного регіону. Основна ланка в прогнозуванні розвитку культури – адміністративний район, місто. Починають прогнозування в містах, робітничих поселеннях і райцентрах, у селах, а потім отримані дані узагальнюють по області. При цьому особливу увагу приділяють зближенню рівнів культурного обслуговування населення міст і сільської місцевості.
Охорона здоров'я, фізкультура і спорт.
Для обґрунтування перспективного розвитку охорони здоров'я потрібно знати вихідний його рівень і наявні тенденції, кількісні і якісні показники діяльності лікувально-профілактичних, аптечних, санаторно-курортних, санаторно-епідеміологічних закладів, закладів відпочинку, а також потреби в них і ступінь задоволення цих потреб.
Показниками діяльності закладів охорони здоров'я є насамперед кількість лікарняних ліжок, амбулаторно-поліклінічних закладів, ліжок у санаторіях, місць у будинках відпочинку тощо. Забезпеченість населення регіону лікарняними ліжками визначають у розрахунку на 1000 або на 10000 жителів на кінець прогнозного періоду.
Якісні показники роботи закладів охорони здоров'я – тривалість перебування хворого в лікарні, оборот ліжка, рівень госпіталізації. Потребу конкретного регіону середньорічних в лікарняних ліжках можна розрахувати за формулою
Л = Н х Г х П / Д х 100,
де Н – чисельність населення; Г – процент госпіталізації населення (рівень госпіталізації); П – середня кількість днів перебування хворого в лікарні; Д – тривалість використання ліжка протягом року, днів.
Забезпеченість лікарняними ліжками (Зл) з розрахунку на 10000чол.
Зл = Лл х 10000 / Н
Систему охорони здоров'я в містах і сільській місцевості треба розглядати як єдину систему регіону. Обґрунтовуючи будівництво і розширення лікарень районного центру і міста обласного підпорядкування, враховують необхідність госпіталізації в них сільського населення.
Потужність амбулаторно-поліклінічних закладів установлюють на основі нормативів кількості відвідувань лікарень одним жителем за рік, загальної чисельності населення і даних про пропускну спроможність існуючої мережі амбулаторно-поліклінічних закладів.
Прогноз розвитку фізкультури і спорту ґрунтується на даних про демографічну структуру населення регіону, фактичний рівень розвитку фізкультури і спорту серед усіх груп населення, даних статистичної звітності, матеріалів соціологічних досліджень.
У розподілі капіталовкладень на розвиток фізкультури і спорту доцільно приділити увагу насамперед будівництву споруд для занять масовими видами спорту із залученням коштів підприємств і організацій та спортивних комплексів у містах і облаштованих спортивних майданчиків у більшості сільських населених пунктів.
Рисунок 9.1.
Складові компоненти соціальної інфраструктури
