Статистика
Онлайн всього: 5 Гостей: 5 Користувачів: 0
|
|
Шпаргалки! - Мовознавство, фонетика, морфологія |
Пошук по сайту
Пошук по сайту
|
Головна » Шпаргалки! - Мовознавство, фонетика, морфологія
У кількох дієслівних коренях голосний [о] перед наступним складом із суфіксом -а- або -ува- чергується з [а]: ломити- ламати, скочити- скакати, кроїти- краяти, клонитися- кланятися, гонити- ганяти. Чергується [о] з [а] також у словах проводжати- випроваджувати, проводити- провадити. Буква а пишеться: • після г, к, х перед складом з а (кажан, хазяїн, гарячка, гарячий, качан, гаразд, калач); • перед г у словах (багато, а також похідних від багач, багатир). Буква о пишеться у словах: богатир (велетень, силач), комиш, борсук, коровай, кропива, крохмаль, монастир, отаман, поганий, погон, слов'яни, пором, солдат, козак. Написання о та у В літературній мові звуки [о] та [у] вимовляються чітко. Тільки перед складом з наголошеним [у] або [і] звук [о] наближається до [у]: кожух, зозуля (зоузул'a) Сумнівний звук у цьому разі перевіряється наголосом: розумний, бо розум, ходімо, бо ходить, голубка, бо голуб. Але не в усіх словах написання о можна перевірити наголосом: кожух, порiг, собi. У такому випадку добирається така форма слова або споріднене слово, щоб у наступному слові не було наголошеного у чи і: кожух, бо кожушина, порiг, бо порога, собi, бо собою. Завжди вимовляється і пишеться у в дієслівному суфіксі -увати і прикметниковому суфіксі -уват(ий): торгувати, білуватий, теплуватий, зимувати. Буква у пишеться також в словах: ворушити, яблуня, яблуко, парубок, будяк, пурхати, мармур. Чергування е з о після шиплячих та й В літературній мові звук [е], що стоїть після шиплячих та [й], чергується з [о]. При цьому діють такі закономірності. Після шиплячих та [й] перед шиплячими та м'якими приголосними- теперішніми або давніми пишеться е: стежечка, баєчка, шести, увечері, четверо. Після шиплячих та [й] перед твердими нешиплячими пишеться о: стежок, (багато) байок, шостий, вечором, чотири. Винятки з цих правил- деякі слова: • печера, жерло, червоний, чекати, черствий, щедрий, черга, щепа (незважаючи на те, що е стоїть перед твердими нешиплячими); • чорніти, гайочок, чорнило, чорниці (ягоди), свіжості (незважаючи на те, що о стоїть перед шиплячими та м'якими- теперішніми та давніми). ПРИГОЛОСНІ ЗВУКИ Сонорні приголосні завжди вимовляються чітко, тому при написанні їх на письмі ніяких труднощів не виникає: гай, вир, сонце, гурт, жовтий, орел, сон. Сплутати можна лише парні дзвінкі і глухі, які іноді однаково звучать: призьба- просьба [проз'ба], ходьба- молотьба [молод'ба]. Тому треба запам'ятати деякі особливості їх написання. Дзвінкі приголосні (загальні правила) Дзвінкі приголосні в літературній мові завжди звучать дзвінко: • перед глухими приголосними (думка, гадка, везти, дужка, рибка); • в кінці слова (плід, гриб, вуз, міг). Виняток становить звук [г], який у деяких словах вимовляється як [х]: у словах нігті, легко, дьогтю, дігтяр, вогко, кігті і похідних від них слів. В інших словах звук [г] і перед глухими не втрачає своєї дзвінкості: бігти, бігцем, стерегти, домігся, одягти, тягти. У словах тхір, тхнути, натхнення, натхнений і похідних від них, незважаючи на те. що походять ці слова від дихати, надихати, пишеться буква т. Глухі приголосні Глухі приголосні, що стоять перед дзвінкими, уподібнюються до парних їм дзвінких: вокзал [вогзал], футбол [фудбол], просьба [прозьба]. Щоб перевірити, яку букву треба писати в слові, її треба поставити перед голосним або сонорним приголосним: просьба- просити, мимохіть- мимо хотіння, боротьба- боротися, брязк- брязнути, мигтіти- мигнути, мабуть- має бути. У деяких словах написання таких приголосних не перевіряється, тому правопис їх треба запам'ятати: вогко, призьба, вокзал, мерехтіти, футбол, анекдот. Приголосні у кінці префіксів Кінцеві дзвінкі приголосні в префіксах перед глухими, особливо при швідкій вимові, можуть оглушуватися. На письмі, проте, ці зміни не завжди позначаються: безпека [беспека], зсунути [ссунути], розчин [рошчин]. У кінці префіксів роз-, без, незалежно від вимови, завжди пишеться буква з: безхмарний [бесхмарний], розчистити [рошчистити], розжарити [рожжарити], розписка [росписка]. Так само в кінці префіксів від-, од-, над-, під- завжди пишеться буква д: одкинути, надколоти, відпустити, підпис. Виняток становить префікс з-, який пишеться перед більшістю приголосних, незалежно від вимови: зсунути [ссунути], зшити [шшити], зжати [жжати]. Але перед к, ф, п, т, ф префікс з- змінюється на с-: спідлоба, сформувати, схил, скинути, стерти. Чергування приголосних Іноді при змінюванні або творенні слів замість одного звука з'являється інший, тобто відбувається чергування звуків. Найпоширеніші такі чергування приголосних: приголосні - приклади [к] - [ц] - [ч] - рука- руці- рученька [г] - [з] - [ж] - нога- нозі- ніженька [х] - [с] - [ш] - вухо- у вусі- вушенько У дієслівних основах чергуються, крім того, ще такі приголосні: приголосні - приклади [т] - [ч] - летіти- лечу [д] - [дж] - сидіти- сиджу По іншому ці приголосні не чергуються: не може, напр., звук [г] чи [з] змінитися на [ш] або [ч] і т.д. Проте в деяких словах як виняток ця закономірність порушується- в них замість чн вимовляється і пишеться шн: мірошник, сердешний, рушниця, рушник, двурушник, торішній, хоч ці слова походять відповідно від слів мірка, серце, рука, торік. Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ск(ий), -ств(о) Під час творення нових слів за допомогою суфіксів -ськ(ий), -ств(о) приголосні на стику твірної основи і суфікса можуть зазнавати різних змін. Два приголосних звука зливаються в один: злиття звуків - приклади г, з, ж: - Кавказ- кавказський, + ськ(ий) -- зьк(ий) - Запоріжжя- запорізький, + ств(о) -- зтв(о) - боягуз- боягузтво к, ц, ч: - Вінниця- вінницький, + ськ(ий) -- цьк(ий) - козак- козацтво, + ств(о) -- цтв(о) - молодець- молодецтво х. с, ш: - Черкаси- черкаський, + ськ(ий) -- ськ(ий) - чех- чеський, + ств(о) -- ств(о) - птах- птаство Виняток становлять поодинокі прикметники на -ськ(ий), утворені від слів іншомовного походження: чикагський, цюріхський, бакський, казахський, тюркський. Якщо в кінці твірної основи після приголосного є суфікс -к-, то при творенні прикметника на -ськ(ий) -к- випадає: Чукотка- чукотський, П'ятихатки- п'ятихатський. Якщо твірна основа кінчається на д або т, то у вимові відбуваються різні зміни, а саме: приклади на стику твірної основи і суфікса чується [дз], [ц] - люд+ський [л'удз'кий], люд+ство [л'удзтво]; брат+ський [брац'кий], брат+ство [брацтво] кінцеві звуки твірної основи [т] і [ст] при збігу приголосних не вимовляються - студент+ський [студен'с'кий], студент+ство [студенство]; турист+ський [туриc'кий], модерніст+ський [модерн'іс'кий] Але на письмі ці зміни не позначаються- такі слова пишуться за морфологічним принципом: людський, людство, братський, братство, студентський, студентство, туристський. Виняток становлять слова міський (міст[о]+ський) і хвацький (хват+ський), які пишуться за фонетичним принципом. Звуки н, л, д, дз, з, т, ц, с перед суфіксом -ськ(ий) вимовляються м'яко: кінський [к'ін'с'кий], ковальський [ковал'с'кий], панський [пан'с'кий], волинський [волин'с'кий]. М'який знак перед -ськ(ий) ставиться лише після л, після інших букв перед -ськ(ий) м'який знак не ставиться: ковальський [ковал+ський], але: кінський [кін+ський]. Уподібнення приголосних за місцем творення Іноді при творенні або змінюванні слів виникає збіг двох приголосних, які важко вимовляються. Тоді, як правило, попередній приголосний уподібнюється до наступного. Ці зміни іноді позначаються, а іноді не позначаються на письмі. Свистячі перед шиплячими переходять у відповідні шиплячі: приклади сч - щ [шч] - брязкати- бряжчати [брязк+ати], цч - чч - козацький- козаччина [козацьк+ина], зч - жч - батьківський- зжд - ждж - батьківщина [батьківськ+ина] Виняток на письмі становлять присвійні прикметники: мотузка- мотузчин, Васька- Васьчин. За морфологічним принципом пишуться префікси: безшумний [бежшумний], розжувати (хоч вимовляється як [рожжувати]), а також слово мисчина [мишчина] (похідне від миска) Спрощення в групах приголосних Іноді при творенні або змінюванні слів виникає важкий для вимови збіг трьох приголосних. Тоді, як правило, середній приголосний у вимові випадає. На письмі ця зміна позначається не завжди. Групи приголосних стн і стл спрощуються на сн і сл у вимові і на письмі: честь- чесний, пристрасть- пристрасний, область- обласний, користь- безкорисливий. Винятки становлять: • прикметники, утворені від іменників іншомовного походження на ст (баластний, компостний, контрастний, форпостний); • окремі слова: пестливий, хвастливий, хвастнути, зап'ястний, кістлявий, шістнадцять (у слові шістнадцять, як і в шістдесят та шістсот, звук т у вимові випадає). Групи приголосних скн, зкн і шчк спрощуються на сн, зн і шк у вимові і на письмі: дощок- дошка, тиск- тиснути, блиск- блиснути, брязк- брязкнути. Але немає спрощення в словах: брязкнути, випускний, пропускний, скнара, тоскно, рискнути, вискнути (від виск). В утвореному від іменника писк дієслові допускається двояке написання: писнути і (рідше) пискнути. У вимові і на письмі відбувається спрощення ще в таких словах: • серце- при формі сердець, • скатерка- від скатерть, • ченця- родовий відмінок від чернець, • проїзний, виїзний, під'їзний і под.- із коренем -їзд-, • тижня, тижневий- від тиждень. Лише у вимові відбувається спрощення: приклади у групах приголосних стськ, нтськ, нтств - студент- студентський [студен'с'кий], студентство [студенство], турист- туристський [турис'кий] у групах приголосних стц, стч хустка- у хустці [хус'ц'і], - невістка- невістці [нев'іс'ц'і], невістчин [нев'ішчин] Такі слова пишуться за морфологічним принципом. Тверді і м’які приголосні Приголосні бувають тверді і м'які або пом'якшені. Але не всі і не в усіх позиціях. Приголосний [й] завжди тільки м'який: сім'я [с'імйа], сім'ї [с'імйі], сім'єю [с'імйейу]. Звуки [д], [т], [з], [с], [дз], [ц], [л], [н] можуть бути як твердими, так і м'якими: тверді і м'які приголосні [д] - [д' ], [т] - [т' ], [з] - [з' ], [с] - [с' ], [дз] - [дз' ], [ц] - [ц' ], [л] - [л' ], [н] - [н' ] Ці приголосні м'якими можуть стати в будь-якій позиції- як на кінці слова, так і перед наступним приголосним: даль, тінь, дядько, близько, мідь, путь, військо, хвацько. Інші приголосні, крім [й], у кінці слова і перед наступним приголосним завжди тверді: повірте, голуб, відправте, любов, повір, туш, ніч, мовчиш. ь Вони пом'якшуються лише перед [і] та зрідка перед іншими голосними: ніччю [н'іч’ч’у], кювет [к’увет], вітер [в’ітер], обличчя [обли’ч’ча], бюро [б’уро]. Звуки [р] і [р'] в літературній мові чітко розрізняються: град- ряд, перу- порю, крук- крюк, гора- зоря, шкура- буря. Подовжені приголосні і позначення їх В українській мові звуки приголосні звуки можуть подовжуватися. Подовжуються звичайно звуки [н], [л], [д], [дз], [з], [т], [ц], [с], [дж], [ж], [ч], [ш]. Подовжені приголосні вимовляються трохи протяжніше, ніж звичайно, і на письмі позначаються подвоєнними буквами: обличчя, віддаль, відкриття, знання, беззмінний, життя. Але подвоєні звуки не завжди читаються як подовжені: возз'єднаний [возйеднаний], міськком [м’іс'ком]. Найчастіше це трапляється в іншомовних словах: барокко [бароко], Калькутта [кал'кута], фінн [ф’ін], меккський [мекс'кий] (але: Мекка [мекка]) Подовжені м'які приголосні Подовжуються м'які [н], [л], [д], [дз], [з], [т], [ц], [с] і пом'якшені приголосні [дж], [ж], [ч], [ш], якщо вони стоять між двома голосними: в орудному відмінку однини іменників ІІІ відміни - сіль- сіллю, подорож- подорожжю, мазь- маззю, туш- тушшю, ніч- ніччю, тінь- тінню в іменниках середнього роду - затишшя, знання, колосся, обличчя, бездоріжжя, чуття у деяких словах - суддя, стаття, рілля, зрання, Ілля, спросоння, попідтинню, навмання, попідвіконню
|
|
|