Шпаргалки! - Мовознавство, фонетика, морфологія

Зразок лексичного розбору
Лексичний розбір слова закріплює теоретичні знання студентів з лексикології, виробляє навички зі словом у контексті, з лінгвістичними словниками.
Схема розбору
1. Аналізоване слово.
2. З'ясувати значення, в якому слово виступає в реченні (тексті).
3. Визначити, однозначне слово чи багатозначне; якщо багатозначне, назвати інші його значення (прямі й переносні).
4. Визначити, чи слово вільне, чи фразеологічно зв’язане.
5. Назвати синонімічний ряд, до якого воно належить і яке місце в цьому ряду займає.
6. Дібрати антонім до аналізованого слова (якщо є ).
7. Яке слово за походженням.
8. Визначити, чи слово активного вжитку, чи має периферійне вживання (архаїзм, історизм, неологізм).
9. Охарактеризувати стилістичні властивості слова (стилістично нейтральне, книжне, розмовно-побутове, професійно-термінологічне, діалектне, жаргонне) та походження.
Зразок:
Рідна земле, щаслива й багата, Мій уклін тобі, мій тобі спів! (М.Рильський)
Земле
1. Аналізоване слово в початковій формі - земля.
2. Це слово повнозначне, оскільки називає певне явище дійсності, тобто виконує номінативну функцію, в поданому тексті означає „ країна".
3. Аналізоване слово є багатозначним. Інші його значення: земля -планета; земля - верхній шар земної кори; земля - грунт; земля - суша.
4. Слово земля вільне.
5. Синоніми до цього слова - край, країна, держава.
6. Антоніма до слова підібрати не можна.
7. За походженням слово земля незапозичене, споконвічно українське.
8. Аналізоване слово належить до активної лексики, слово земля є загальнонародним, оскільки вживається всіма носіями мови без територіальних чи соціальних обмежень.
9. За вживаністю у стилях слово міжстильове, може вживатися в різних стилях, нейтральне.

Зразок фонетичного розбору
Фонетичний розбір передбачає вироблення у студентів навичок запису фонетичною та фонематичною транскрипцією, сприймання на слух звукових особливостей мови.
Схема розбору
1. Аналізоване слово.
2. Записати слово фонетичною і фонематичною транскрипціями.
3. У фонетичній транскрипції поставити наголос і розбити слово на склади.
4. Схарактеризувати склади.
5. Виписати фонеми та звуки, схарактеризувати звуки.
6. Вказати співвіднесеність між фонемами і звуками.
Зразок:
Сміються й плачуть солов’ї (О.Олесь).
1. Сміються.
2. [см’і / йу / ц':а] , /смійут'с'а/.
3. 1 склад - прикритий, відкритий, ненаголошений; 2 - прикритий відкритий, наголошений: 3 - прикритий, відкритий, ненаголошений;
/с/ — [с] - приголосний, шумний, глухий, передньоязиковий. твердий, інваріант;
/м/ — [м’] - приголосний сонорний, губний, напівпом'якшений, комбінаторний варіант;
/і/—[і] голосний переднього ряду, високого піднесення, нелабіалізований, інваріант;
/й/ — [й] - приголосний сонорний, середньоязиковий, м'який інваріант;
/у/ — [у ] - голосний заднього ряду, високого піднесення, наголошений, лабіалізований, комбінаторний варіант;
/т'/, /с'/ — реалізуються [ц':] - приголосним шумним, глухим, передньоязиковим, пом'якшеним, подовженим, комбінаторним варіантом;
/а/ — [а] голосний заднього ряду низького піднесення, нелабіалізований, ненаголошений, комбінаторний варіант ; У слові 8 фонем, 7 звуків

Зразок орфографічний розбору
Орфографічний розбір - це пояснення орфограм української мови, обґрунтування правильного написання слів. Орфографічний розбір може поєднуватися з морфемним.
Схема розбору
1. Орфографічний запис слова.
2. Визначення орфограми для аналізу.
3. Записати слово фонематичною транскрипцією.
4. Записати слово фонетичною транскрипцією.
5. Встановити відповідність між фонемами (варіантами їх) та буквами у виділених орфограмах.
6. Сформулювати правила правопису щодо виділених орфограм.
7. Охарактеризувати принципи правопису щодо аналізованих орфограм.
Зразок розбору:
Для того, щоб створити щось красиве, треба нести красу в душі (Ю.Мушкетик)
1. Словоформа для аналізу в орфографічному записі: створити.
2. Орфограми для аналізу: створити.
3. Словоформа записана фонематичною транскрипцією:
/з т в о р и т и /.
4. Словоформа записана фонетичною транскрипцією: [с т в о р и т и ].
5. У виділених орфограмах немає повної відповідності між фонемами і буквами: фонема /з/ позначається буквою с;
6. Префікс с- пишеться перед буквами к, п, т, ф, х.
7. Орфограма с- пишеться за фонетичним принципом, тобто відповідно до вимови: префікс з- перед глухим приголосним [п] оглушується, звучить як [с]; на письмі позначається буквою с.

Зразок орфоепічного розбору слова
Завдання цього виду мовного розбору - пояснити нормативну вимову голосних і приголосних у слові, виявити й охарактеризувати можливі варіанти вимови окремих звуків.
Схема розбору:
1. Орфографічний запис слова.
2. Запис слова фонетичною транскрипцією.
3. Пояснення вимови голосних у слові.
4. Пояснення вимови приголосних у слові.
5. Характеристика всіх можливих варіантів вимови голосних та приголосних звуків.
Зразок:
Той хто по-справжньому любить Батьківщину,- в усіх відношеннях справжня людина.
1. Відношеннях
2. [в’ і д н о ш е н’: а х]
3. Наголошені голосні вимовляються чітко, ненаголошене[е] вимовляється як звук [е] з наближенням до [и].
4. Приголосні у сильній позиції вимовляються чітко; [н’:] подовжується у вимові.
5. Норми літературної мови не допускають варіантної вимови голосних і приголосних.

Зразок словотвірного розбору
Схема розбору
1. Речення із словом для аналізу.
2. Аналізоване слово.
3. Твірне слово (мотиватор або мотивуюче слово).
4. Твірна основа (мотивуюча основа).
5. Словотворчий засіб (дериватор).
6. Вид словотворення.
Зразок:
1. Із коси осінніх хмар летіла мжичка ... (В.Стус).
2. Аналізоване слово : осінній.
3. Твірне слово: осінь.
4. Твірна основа: осін.
5. Словотворчий засіб: суфікс -н-,
6. Морфологічний спосіб словотворення, суфіксальний тип.

Зразок морфемного аналізу
1. Аналізоване слово.
2. Змінюване чи незмінюване слово (довести).
3. Визначити закінчення у змінюваному слові (позитивне чи нульове).
4. Визначити основу слова й охарактеризувати її: непохідна (коренева), похідна (суфіксальна, префіксальна, префіксально-суфіксальна, суфіксально-постфіксальна, префіксально-постфіксальна, префіксально-суфіксально-постфіксальна), чиста ( у незмінюваних словах), вільна чи зв'язана, проста чи складна, відкрита чи закрита, тверда чи м'яка.
5. Визначити корінь слова і вказати на можливі варіанти (модифікації) кореня.
6. Визначити префікси, суфікси, постфікси, інтерфікси.
7. Вказати на морфонологічні зміни в основі.
8. Вказати на зміни в морфемній будові слова.
9. Виконати графічне позначення морфемного складу слова.
Зразок аналізу
На крило небокраю сіла хмара в червоній хустині і задумалась, тиха, над краєм землі (М.Вінграновський).
1. Аналізоване слово: хмара.
2. Змінюване: хмари, хмарою, хмарами.
3. Закінчення: -а позитивне
4. Основа слова: хмар-, непохідна (коренева), вільна, закрита, тверда.
5. Корінь хмар- (хмарний, захмарилось).
6. —
7. —
8. У морфемній будові слова змін не відбулося.
9. Графічне позначення морфемного складу слова: хмар а
Схема морфологічного розбору іменника
1. Аналізоване слово.
2. Початкова форма (називний відмінок).
3. Лексико-граматичні категорії:
а) власна чи загальна назва;
б) назва істоти чи неістоти;
в) лексичне значення – конкретне (предметне, речовинне, збірне) чи абстрактне.
4. Граматичні категорії:
а) рід і засоби вираження його (семантичні ознаки, морфологічна будова, синтаксичні зв'язки з іншими словами в реченні);
б) число і засоби вираження його;
в) відмінок і засоби вираження його;
г) відміна і група.
5. Синтаксична роль.
6. Будова слова
7. Правопис слова.

Зразок морфологічного розбору
Липень промайнув гарячим крилом над землею і розтанув між соковитими травами (М.Сиротюк).
1. Липень;
2. Липень;
3. загальна назва; неістота (що?); назва абстрактного поняття;
4. чоловічий рід, засіб вираження — нульове закінчення (морфологічна ознака); однина, засіб вираження — нульове закінчення (можливе: липень-липні); Н.в., засіб вираження — нульове закінчення; ІІ відміна, м’яка група;
5. у реченні виконує роль підмета;
6. липень;
7. у суфіксі –ень пишемо букву е, бо при зміні слова е випадає (липень-липня).
Схема морфологічного розбору прикметника
1. Аналізоване слово.
2. Початкова форма (називний відмінок чоловічого роду).
3. Лексичне значення (ознака за кольором, за розміром, за внутрішніми чи зовнішніми властивостями, за відношенням до предмета, до особи чи тварини, до місця, часу тощо).
4. Розряди за значенням (якісний, відносний, присвійний, відносно-якісний, присвійно-відносний, присвійно-якісний).
5. Ступінь порівняння, засоби вираження його.
6. Форма – повна (стягнена, нестягнена), коротка.
7. Група – тверда, м'яка.
8. Рід і засоби вираження його.
9. Відмінок і засоби вираження його.
10. Число і засоби вираження його.
11. Синтаксична роль.
12. Будова слова.
13. Правопис слова.
Зразок
Панувало над селом лагідне серпневе надвечір’я (В.Козаченко).
Лагідне (надвечір’я) — п.ф. лагідний; ознака за внутрішніми властивостями; якісний, повна стягнена форма, тверда група, вжитий у формі середнього роду однини, називного відмінка (засіб вираження флексія –е), узгоджується у цих формах з іменником надвечір’я; прикметник виступає означення, є словом залежним; основа лагідн-, закінчення – е, корінь –лагід-, суфікс –н-.

Схема морфологічного розбору числівника
1. Аналізоване слово.
2. Початкова форма.
3. Розряд за значенням:
а) кількісний (власне кількісний, неозначено-кількісний, збірний, дробовий);
б) порядковий.
4. Група за будовою.
5. Рід (якщо йому властивий).
6. Число (якщо властиве).
7. Відмінок і засоби вираження його.
8. Синтаксична роль.
9. Будова, походження, творення.
10. Правопис слова.
Зразок
Одну фразу з першого диктанту я й досі пам’ятаю дуже добре (Остап Вишня).
Одну (фразу пам’ятаю) — п.ф. один; кількісний, власне кількісний; простий за будовою; вжитий у формі однини, жіночого роду, знахідного відмінка (засіб вираження флексія –у), у цих формах узгоджується з іменником фразу; разом з іменником виступає у ролі додатка; корінь одн-, закінчення –у.

Схема морфологічного аналізу займенника
1. Аналізоване слово.
2. Початкова форма (називний відмінок).
3. Розряд за значенням (особовий, зворотний, вказівний, присвійний та ін.)
4. Рід (якщо йому властивий).
5. Число (якщо властиве).
6. Відмінок.
7. Синтаксична роль.
8. Будова слова.
9. Правопис слова.
Зразок
Та музика, мов голос долі,
Нас освітила й поєднала (Л.Скирда).
1. Та;
2. та;
3. вказівний, співвідносний з прикметником;
4. жіночий рід;
5. однина;
6. Н.в.;
7. у реченні виступає означенням
8. та;
9. —
Схема морфологічного розбору дієслова
1. Аналізоване слово.
2. Неозначена форма (інфінітив).
3. Лексичне значення (назва фізичної дії, руху, розумової діяльності, стану, тощо).
4. Вид (недоконаний, доконаний) і засоби його вираження.
5. Перехідне чи неперехідне.
6. Стан (активний, пасивний, зворотно-середній) і засоби його вираження.
7. Час (теперішній, майбутній, минулий).
8. Спосіб (дійсний , умовний, наказовий).
9. Особа, рід, число, засоби вираження їх.
10. Дієвідміна.
11. Синтаксична функція.

Зразок
Пролісок пробив листок торішній,
Аж зачудувалася трава (Рил.).
1. Пробив.
2. Пробити.
3. Дія.
4. Доконаний.
5. Перехідне (пробив листок).
6. Активний
7. Минулий.
8. Дійсний
9. Чоловічий рід (нульове закінчення), однина.
10. І дієвідміна.
11. Присудок

Схема морфологічного розбору дієприкметника
1. Аналізоване слово.
2. Початкова форма.
3. Активний чи пасивний стан.
4. Від якої основи (інфінітива чи теперішнього часу) утворений.