Шпаргалки! - Економіка праці і соціально трудові відносини

80. Принципи органiзацii працi
Економiка працi вивчає трудову дiяльнiсть людини з метою забезпечення умов ii високоi ефективностi, результативностi. Для того, щоб трудова дiяльнiсть людей була рацiональною та ефективною вона повинна бути належним чином органiзована.
На макроекономiчному рiвнi створення передумов ефективного функцiонування працi здiйснюється у межах суспiльноi органiзацii працi. На мiкрорiвнi - в рамках органiзацii працi на пiдприємствах (органiзацiях, фiрмах тощо).
Облiк ресурсiв працi маe важливе значення, бо дає змогу оцiнити за рахунок яких чинникiв здiйснюється зростання суспiльного багатства.
Використання ресурсiв працi здiйснюється в системi органiзацii працi в суспiльствi та на пiдприємствi.
Органiзацiя працi в суспiльствi – це зумовлена економiчним устроєм та законодавчого регулюєма загальнодержавна система використання працi в суспiльствi. У функцiональному аспектi органiзацiя працi в суспiльствi – це система управлiння працею, яка встановлена в суспiльствi.

81. Основнi напрями органiзацii працi на пiдприємствi.
1. Органiзацiя працi на пiдприємствi охоплює такi основнi напрями:
подiл i кооперацiя працi, що передбачають науково обгрунтований розподiл працiвникiв за певними трудовими функцiями, робочими мiсцями, а також об'єднання працiвникiв у виробничi колективи;
2. органiзацiя i обслуговування робочих мiсць, що сприяють рацiональному використанню робочого часу;
3. нормування працi, що передбачає визначення норм затрат працi виробництво продукцii i надання послуг як основу для органiзацii працi i визначення ефективностi виробництва;
4. органiзацiя пiдбору персоналу та його розвиток, тобто — планування персоналу, профорiєнтацiя i профвiдбiр, наймання персоналу, пiдвищення його квалiфiкацii, планування кар'єри тощо;
5. оптимiзацiя режимiв працi i вiдпочинку, встановлення найбiльш рацiонального чергування часу роботи та вiдпочинку протягом робочоi змiни, тижня, мiсяця. Вiдпочинок, його змiст i тривалiсть максимально сприяти досягненню високоi працездатностi протягом робочого часу;
6. рацiоналiзацiя трудових процесiв, прийомiв i методiв працi на основi узагальнення прогресивного досвiду. Рацiональним вважається такий спосiб роботи, який забезпечує мiнiмальнi затрати часу;
7. полiпшення умов працi, що передбачає зведення до мiнiмуму шкiдливостi виробництва, важких фiзичних, психологiчних навантажень, а також формування системи охорони i безпеки працi;
8. змiцнення дисциплiни працi, пiдвищення творчоi активностi працiвникiв;
9. мотивацiя й оплата працi.

82. Органiзацiя працi на макро- i мезорiвнях.
В економiцi краiни можна видiлити такi форми подiлу працi:мiж галузями економiки(макрорiвень),в серединi цих галузей(мезорiвень), а також всерединi пiдприємств (мiкрорiвень). На макроекономiчному рiвнi створення передумов ефективного функцiонування працi здiйснюється у межах суспiльноi органiзацii працi.
Використання ресурсiв працi на мiкрорiвнi здiйснюється в рамках органiзацii працi на пiдприємствi.
В умовах конкуренцii виробникiв головним завданням органiзацii працi на пiдприємствi є забезпечення максимального випуску продукцii за умов мiнiмальних витрат усiх виробничих ресурсiв, в тому числi й працi.
Слiд урахувати, що мiнiмiзацiя трудових витрат маe певнi межи: економiчнi, соцiальнi, психологiчнi.
Система органiзацii працi на пiдприємствi маe такi елементи: розподiл та кооперацiю працi; нормування працi; органiзацiя та обслуговування робочих мiсць; органiзацiя пiдбору персоналу та його розвиток; удосконалення умов працi; розробка та оптимiзацiя режимiв працi та вiдпочинку; рацiоналiзацiя трудових процесiв; органiзацiя стимулювання працi; iншi.

83. Характеристика склад органiзацii працi на рiвнi пiдпр
Використання ресурсiв працi на мiкрорiвнi здiйснюється в рамках органiзацii працi на пiдприємствi.
В умовах конкуренцii виробникiв головним завданням органiзацii працi на пiдприємствi є забезпечення максимального випуску продукцii за умов мiнiмальних витрат усiх виробничих ресурсiв, в тому числi й працi.
Слiд урахувати, що мiнiмiзацiя трудових витрат має певнi межи: економiчнi, соцiальнi, психологiчнi.
Система органiзацii працi на пiдприeмствi має такi елементи: розподiл та кооперацiю працi; нормування працi; органiзацiя та обслуговування робочих мiсць; органiзацiя пiдбору персоналу та його розвиток; удосконалення умов працi; розробка та оптимiзацiя режимiв працi та вiдпочинку; рацiоналiзацiя трудових процесiв; органiзацiя стимулювання працi; iншi.

84. Орг-цiя працi на робочому мiсцi.
Важливим елементом органiзацii працi на пiдприємствi є вдосконалення планування, органiзацii i обслуговування робочих мiсць з метою створення на кожному з них необхiдних умов для високопродуктивноi працi.
Робоче мiсце — це зона трудовоi дiяльностi робiтника, або групи робiтникiв, оснащена всiм необхiдним для успiшного здiйснення роботи. Водночас це первинна ланка виробничоi структури пiдприємства, яка може функцiонувати вiдносно самостiйно. Органiзацiя робочого мiсця — це система заходiв щодо його планування, оснащення засобами i предметами працi, розмiщення в певному порядку, обслуговування й атестацii.
Планування робочого мiсця передбачає рацiональне розмiщення у просторi матерiальних елементiв виробництва, зокрема устаткування, технологiчного та органiзацiйного оснащення, а також робiтника. Робоче мiсце має робочу, основну i допомiжну зони. В основнiй зонi, яка обмежена досяжнiстю рук людини в горизонтальнiй i вертикальнiй площинах, розмiщуються засоби працi, що постiйно використовуються в роботi. У допомiжнiй зонi розмiщуються предмети, котрi застосовуються рiдко. Велике значення має рацiональне технологiчне й органiзацiйне оснащення робочих мiсць, що передбачає забезпечення iх основним технологiчним устаткуванням, технологiчним i органiзацiйним оснащенням (iнструментом, пристроями, допомiжними матерiалами, запасними частинами та устаткуванням для iх зберiгання i розмiщення, а також засобами сигналiзацii, освiтлювальною апаратурою, робочими меблями, тарою тощо).

85. Умови працi: сутнiсть i значення.
Умови працi (УП)-це сукупнiсть взаeмопов’яз. Виробнич.,санiт-гiгieн,психофiзiолог,естетичн. I соц. факторiв конкретноi працi ,обумовлених рiвнем розвитку продуктивн. сил сусп-ва,якi визначають стан виробнич. Середовища та впливають на здоров’я i працездатнiсть людини.Видiл. 4 фази працездатностi в процесi одного труд. циклу(дня,змiни):
-пристос-ня до працi (час,протягом якого людина адаптується до майб. умов працi)
-стiйка працездатнiсть(найвища якiсть працi при оптим. рiвнях функц-ня фiзiолог. систем органiзму)
-субкомпетенцiя(початок розвитку втоми,якiсть працi ще зберiгається,але лише за рах. перенапруження вiдповiдн. функцiй органiзму )
-втома (зниження якостi роботи за подальшого погiрш. функцiонального стану людини )
Наступною фазою життєдiяльн-тi людини повинна бути фаза вiдновлення працездатностi(вiдпочинку)

86. Умови працi та фактори iх формування
Умови працi — це сукупнiсть взаємозв'язаних виробничих, санiтарно-гiгiєнiчних, психофiзiологiчних, естетичних i соцiальних факторiв конкретноi працi, обумовлених рiвнем розвитку продуктивних сил суспiльства, якi визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров'я i працездатнiсть людини
Вiдповiдно до рекомендацiй МОП визначають такi основнi фактори виробничого середовища, що впливають на працездатнiсть людини в процесi виробництва: фiзичне зусилля, нервове напруження, робоче положення, монотоннiсть роботи, температура, вологiсть, забруднення повiтря, виробничий шум, вiбрацiя, обертання, поштовхи, освiтленiсть у робочiй зонi.
Фактори виробничого середовища мають психологiчнi i фiзiологiчнi межi.
Психологiчна межа характеризується певними нормативами, перевищення яких викликає у працюючих вiдчуття дискомфорту.
Фiзiологiчна межа характеризується такими нормативами, перевищення яких потребує припинення роботи.
Кожний iз цих факторiв виробничого середовища дiє вiдокремлено, i його вплив ураховується окремо пiд час атестацii i паспортизацii робочого мiсця.

87. Взаємозв’язок організації праці з організацією виробництва.
Організація праці – це спосіб поєднання виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих економічно-соціальних результатів. Організація виробництва – це процес, що поєднує виробників та засоби виробництва з метою отримання високоякісної продукції. І організація праці, і організація виробництва є об’єктивно необхідними і невід’ємними складовими трудової діяльності кожної людини. Ці категорії обов’язково мають сприяти досягненню найвищої ефективності суспільного виробництва. Їх наглядне поєднаннння можна спостерігати завдяки багатьом категоріям, зокрема, нормуванню праці. Також взаємозв’язок між організацією праці і організацією виробництва можна показати через залежність від слідуючих чинників: рівня науково-технічного прогресу, психологічних факторів і особливостей екологічного середовища, від тих завдань, що вирішуються в різних ланках системи управління. І, звичайно, варто виділити обопільну взаємозалежність даних категорій, адже без ефективної організації праці неможливо вдало організувати виробництво на кожному підприємстві і навпаки.

88. Нормування працi як провiдна складова ii орг-цii.
Нормування працi — це вид дiяльностi з управлiння виробництвом, пов'язаний з визначенням необхiдних затрат працi i п результатiв, контролем за мiрою працi. Нормування працi — складова органiзацii працi i виробництва. Воно є важливою ланкою технологiчноi й органiзацiйноi пiдготовки виробництва, оперативного управлiння ним, невiд'ємною частиною менеджменту i соцiально-трудових вiдносин. Норми працi є основою системи планування роботи пiдприємства та його пiдроздiлiв, органiзацii оплати працi персоналу, облiку затрат на продукцiю, управлiння соцiально-трудовими вiдносинами тощо. Органiзовуючи працю, слiд визначити, яка ii кiлькiсть потрiбна для виконання кожноi конкретноi роботи i якою має бути ii якiсть. Норми працi є основою для визначення пропорцiй розвитку галузей економiки, складання балансу використання трудових ресурсiв, визначення виробничих потужностей. Норми працi на пiдприємствi можуть використовуватися для визначення трудомiсткостi окремих видiв продукцii i вiдповiдних затрат працi для виконання виробничоi програми. Отже, нормування працi є засобом визначення як мiри працi для виконання тiєi чи iншоi конкретноi роботи, так i мiри винагороди за працю залежно вiд ii кiлькостi та якостi. В умовах розвитку ринкових вiдносин, поглиблення економiчноi самостiйностi пiдприємств нормування працi набуває великого значення як засiб скорочення затрат живоi працi, зниження собiвартостi продукцii, пiдвищення продуктивностi працi тощо.

89. Функцii нормування працi.
Нормування працi-це вид дiяльностi з управлiння вироб-вом,пов’язаний з визначенням необх затрат працi та ii резулютатiв,контролем за мiрою працi.Норм-ня працi-складова органiзацii працi i вироб-ва;норми працi є основоюсис-ми планув-ня роботи пiдприємства та його пiдроздiлiв,органiзацii оплати працi персоналу,облiку затрат на продукцiю,управлiння соц-труд вiдносинами тощо.Органiзовуючи працю,необх.знати,яка к-iсть ii потрiбна для викон. Кожноi конкретн. роботи i якою маe бути ii якiсть.за доп. норм працi здiйснюються планово-органiзац розрах-ки,внутр.заводське i цехове оперативне планування, складаються бiзнес-плани пiдприємств,плануються обсяги вироб-ва,розрах-ся завантаження устаткуванняi роб мiсць;узгоджуeться взаємодiя цехiв,бригад,вiддiлiв пiдприємства. Норми труд. затрат необхiднi для органiзацii працi не лише робiтникiв вiдрядчикiв,а й робiтникiв-почасовикiв,професiоналiв,фахiвцiв та технiчн службовцiв;норми працi e складовим елементом органiзацii зароб плати т. я. виконання норм є умовою отримання заробiтку,вiдповiдного тарифу або окладу,установленого для даного працiвника.

90. Об’єкти нормування працi.
Отже, сукупнiсть прийомiв, об'єднаних з урахуванням технологiчноi послiдовностi або спiльностi факторiв, що впливають на час виконання завдання (наприклад, установка деталi в пристосування i зняття ii пiсля оброблення), утворюють комплекс трудових прийомiв.
Залежно вiд особливостей виробництва об’єктами нормування можуть бути: обсяг роботи за певний перiод часу — годину, змiну, мiсяць (наприклад, на видобувних та апаратурних процесах, допомiжних роботах на промислових пiдприємствах); зона обслуговування (для багатоверстатникiв у текстильнiй промисловостi, на обробних процесах з багатоверстатним обслуговуванням у машинобудуваннi); чисельнiсть персоналу (обслуговування потужних технологiчних, енергетичних, транспортних систем тощо).
Для розрахунку норм працi потрiбна чiтка класифiкацiя затрат часу.
Класифiкацiю затрат часу можна здiйснювати щодо працiвника, роботи устаткування, тривалостi виробничого процесу

92. Класифiкацiя втрат робочого часу
Затрати робочого часу подiляються на нормованi i ненормованi. До нормованих належать необхiднi для даних конкретних умов затрати основного i допомiжного часу, часу обслуговування робочого мiсця, на вiдпочинок та особистi потреби, регламентованi перерви з органiзацiйно-технiчних причин, пiдготовчо-завершальний час. Сумарна величина цих затрат часу на одиницю продукцii є штучно-калькуляцiйним часом.
Визначення фактичних затрат часу на виконання елементiв операцiй потрiбне для розроблення нормативiв часу, вибору найрацiональнiших методiв працi, аналiзу якостi норм i нормативiв тощо.
Найпоширенiшими на пiдприємствах методами дослiдження трудових процесiв є: хронометраж, фотографiя робочого часу, фотохронометраж. При цьому фактичнi затрати часу вимiрюються за допомогою секундомiрiв, хронометрiв, годинникiв, хронографiв.

91. Нормування як засiб регламентування трудовоi дiяльностi.
Нормування працi — це вид дiяльностi з управлiння виробництвом, пов'язаний з визначенням необхiдних затрат працi i п результатiв, контролем за мiрою працi.
Нормування працi — складова органiзацii працi i виробництва. Воно є важливою ланкою технологiчноi й органiзацiйноi пiдготовки виробництва, оперативного управлiння ним, невiд'ємною частиною менеджменту i соцiально-трудових вiдносин.
Норми працi є основою системи планування роботи пiдприємства та його пiдроздiлiв, органiзацii оплати працi персоналу, облiку затрат на продукцiю, управлiння соцiально-трудовими вiдносинами тощо.
Органiзовуючи працю, слiд визначити, яка ii кiлькiсть потрiбна для виконання кожноi конкретноi роботи i якою має бути ii якiсть. Норми працi є основою для визначення пропорцiй розвитку галузей економiки, складання балансу використання трудових ресурсiв, визначення виробничих потужностей.
На кожному пiдприємствi норми працi використовуються пiд час здiйснення планово-органiзацiйних розрахункiв, внутрiшньозаводського й цехового оперативного планування. За допомогою норм складаються бiзнес-плани пiдприємств, плануються обсяги виробництва цехiв i дiльниць, розраховується завантаження устаткування й робочих мiсць. На основi норм працi встановлюють завдання з пiдвищення продуктивностi працi, визначають потребу в кадрах, розробляють календарно-плановi нормативи тощо.

93. Методи нормування працi.
Розрiзняють такi методи нормування: сумарний дослiдно-статистичний, розрахунково-аналiтичний, укрупнений, мiкроелементний.
Суть сумарного дослiдно-статистичного методу полягає в установленнi норми загалом на операцiю без розчленування ii на складовi елементи. За розрахунково-аналiтичного методу операцiю попередньо розчленовують на елементи. Норму часу в цьому разi розраховують на кожний елемент операцii.В умовах iндивiдуального i дрiбносерiйного виробництва, коли операцiя повторюється кiлька разiв або й зовсiм не повторюється, застосування трудомiсткого аналiтичного методу розрахунку норми часу економiчно себе не виправдовуe. Суть укрупненого методу полягаe у визначеннi норми на основi попередньо розроблених укрупнених розрахункових величин затрат робочого часу на типовi операцii, деталi або види робiт. За цим методом найдоцiльнiше розраховувати норми на пiдприємствах з iндивiдуальним i дрiбносерiйним типом виробництва.
Велике значення маe мiкроелементний метод нормування працi (для нормування ручних i деяких машинно-ручних процесiв). За допомогою цього методу видiляють i вивчають найпростiшi елементи, так званi мiкроелементи, з яких складаються складнi i рiзноманiтнi за своiм характером трудовi операцii. Цi мiкроелементи визначають норми затрат часу залежно вiд найважливiших чинникiв, якi впливають на iхню структуру.

94. Види норм працi.
На пiдприємствах застосовують рiзнi види норм працi. Найпоширенiшi з них такi:
а) норми часу, якi визначають кiлькiсть робочого часу, потрiбного для виготовлення одиницi продукцii або для виконання певного обсягу робiт;
б) норми виробiтку, якi визначають кiлькiсть продукцii або обсяг роботи, якi мають бути виконанi за одиницю робочого часу. Норми виробiтку вимiрюються в натуральних одиницях (штуках, метрах тощо) i виражають необхiдний результат дiяльностi працiвникiв;
в) нормоване завдання, що визначаe необхiдний асортимент i обсяг робiт, що мають бути виконанi одним працiвником або групою (бригадою, ланкою) за даний вiдрiзок часу (змiну, добу, мiсяць). Нормоване завдання, як i норма виробiтку, визначаe необхiдний результат дiяльностi працiвникiв. Проте нормоване завдання можна установлювати не тiльки в натуральних одиницях, а й у нормо-годинах, нормо-гривнях;
г) норми обслуговування, якi визначають кiлькiсть одиниць устаткування, робочих мiсць, квадратних метрiв площi тощо, якi обслуговуються одним робiтником або бригадою;
д) норми чисельностi робiтникiв, за якими встановлюють кiлькiсть робiтникiв тiєi чи iншоi категорii, потрiбну для виконання певного обсягу робiт;
е) норми керованостi (кiлькостi пiдлеглих) визначають кiлькiсть працiвникiв, яка має бути безпосередньо пiдпорядкованою одному керiвниковi.