Шпаргалка
1. Праця як об’єкт вивч. дисц. “Економiка працi i соц. трудовi вiдн.”
“Ек працi-це наука про працю”.Праця-це доцiльна, свiдома, органiзована дiяльнiсть людей, спрямована на створення матер i духовних благ, необх для задов сусп i особ потр людини. Праця-основа розвитку i життя сусп. Змiст i хар пр. залежить вiд ступеня розв продукт сил i сусп вiдносин i взаємообумовлюють один одного. Предметом дисципл “е.п”e праця, взаємовiдносини мiж людьми в проц труд дiяльностi, розв i викор трудового i творч потенцiалу працiвникiв, пiдв ii ефективностi. Об’єкт-виробничi вiдносини У процесi працi формується система ств, що є стрижнем суспiльних вiдносин на рiвнi народного господарства, регiону, органiзацii та окремих iндивiдiв.
Iснують рiзнi концепцii, вчення що аналiзують ринок працi, якi характернi для рiзних етапiв розвитку суспiльства.
2. Формування i розвиток предмета дисциплiни “Економiка працi i соц. трудовi вiдн.”
„Економiка працi „ – це наука про працю. Праця - це доцiльна, свiдома, органiзована дiяльнiсть людей, спрямована на створення матерiальних i духовних благ з метою задоволення власних потреб.
У процесi працi формується система ств, що e стрижнем суспiльних вiдносин на рiвнi народного господарства, регiону, органiзацii та окремих iндивiдiв.
Iснують рiзнi концепцii, вчення що аналiзують ринок працi, якi характернi для рiзних етапiв розвитку суспiльства.
Перша концепцiя — неокласична. Її дотримуються неокласики (А. Маршалл, А. Пiгу, Дж. Перi, Р. Холл та iн.) i прихильники концепцii економiки пропозицii (Д. Гiдлер, А. Лафер та iн.). Згiдно з цiєю концепцiєю ринок працi дie на основi цiновоi рiвноваги, тобто регулятором ринку є цiна робочоi сили (заробiтна плата), що регулює попит та пропозицiю робочоi сили. Якщо попит перевищує пропозицiю, працiвники пропонують своi послуги за дедалi вищi ставки заробiтноi плати, i роботодавцi вимушенi платити заробiтну плату вищу вiд ринковоi. У такий спосiб установлюється рiвновага. I навпаки, коли пропозицiя перевищує попит, виникає безробiття. У цьому разi роботодавцi наймають працiвникiв за дедалi нижчими ставками заробiтноi плати. На ринку знову настає рiвновага.
Теорiя рiвноваги виключає безробiття, а наявнiсть останнього пояснюється його добровiльним характером, а також прагненням працiвникiв до максимально вигiдноi роботи.
3.Завдання дисципл “ек працi i соц тр вiдн” .
“Ек працi-це наука про працю”. Об’єкт-виробничi вiдносини. В умовах становлення i функцiон ринков ек , рiзном форм власн., вивчення проблем продуктивностi набуває великого значення, а також удосконалення оплати працi, орг i нормув,покращ планув трудов показникiв.Завданнями дис: а)висвiтлення теор сторони сучасних пробл ек працi б) надання студентам комплексу практичних навичок щодо управл працею в) практичне залучення до науково- досл роб г)формув проф. Здiбн щодо вирiшення проблем ек працi.
4.Населення як демоекономiчна категорiя.
Населення- це сукупнiсть людей, що прож на певнiй територii,а також e джерелом формув трудових рес. Особл e те що нас одночасно форм попит на прод та послуги що виробл труд рес. Нас e самовiдтвор рес. Дiяльнiсть супроводж саморозвитком. Для нас хар такi рухи: природнiй- рез проц народжув та смертностi / мiграцiйний-пов’яз з проц просторового пересування нас, що зумовл полiт, економ, соц процесами. Мiграц може бути зовн та зовн./ соцiальний-полягає у змiнi осв, професiйноi,нацiон структурою нас./ економiчний рух пов’яз iз змiною трудовоi активностi нас, що сприяє вiдповiдному збiльшенню або зменш труд рес. Все нас подiл на ек. Активне i не акт ( див № 7 )
5. Вiдтворення нас i його характеристики.
Населення- це сукупнiсть людей, що прож на певнiй територii,а також e джерелом формув трудових рес. Особл є те що нас одночасно форм попит на прод та послуги що виробл труд рес. Нас e самовiдтвор рес. Дiяльнiсть супроводж саморозвитком. Для нас хар такi рухи: природнiй- рез проц народжув та смертностi / мiграцiйний-пов’яз з проц просторового пересування нас, що зумовл полiт, економ, соц процесами.
Демографiчними факторами форм тр рес регiону( обл., краiни) є iнтенсивнiсть вiдтворення нас, що зал вiд рiвня народж – режиму вiдтворення ( розширене- перевищ кiлькостi народж над числом смертей на 1000 осiб нас, просте вiдтв-вiдсутнiсть приросту чис нас, звужене – абсолютне зменшення-депопуляцiя) i мiграцiйних процесiв. Вплив демографiчних факторiв на викор труд рес виявл через вiкову структ нас, тобто спiввiдн мiж нас працезд вiку i непрац.
6.Трудовi ресурси як соцiально- ек i статистична категорiя.
Трудовi рес-це форма вираження людських рес,що явл собою один iз видiв ресурсiв економ поряд iз матерiальними . Трудовi рес-це част працездатного нас, яка володiє працездатними i розум здiбностями i знаннями, необхiдн для здiйсн кор. дiяльностi. Вихiдною базою для визн кiльк хар труд рес слугує чисельнiсть нас. Нас подiл на: - осiб молодше прац вiку ( вiд народж до 16 рокiв) – осiб працезд вiку( жiнки 16-54, чол. 16-59)- осiб старше працезд вiку жiнки з 55 чол з 60. залежно вiд здатностi працювати розрiзняють осiб працезд i непрацезд. Непрацезд особи в прац вiцi-це iнв 1 i2 категор, а працезд особи в непрацезд вiцi – це пiдлiтки i працюючi пенс. за вiком. До трудових ресурсiв належать 1) нас в прац вiцi крiм непр iнв 1 i 2 кат та непрацюючих осiб якi одержують пенсiю на пiльгових умовах 2) працюючi особи пенсiйного вiку 3) працюючi особи вiком до 16 рокiв.
Згiдно з украiнським законодавством на роботу можна приймати у вiльний вiд навчання час на неповний робочий день учнiв загальноосвiтнiх шкiл, професiйно-технiчних i середнiх спецiальних навчальних закладiв у разi досягнення ними 15-рiчного вiку за згодою одного з батькiв або особи, яка iх замiнює, за умови виконання легкоi працi.
Вироблення ефективноi державноi демографiчноi полiтики з метою впливу на процеси вiдтворення населення та забезпечення його зайнятостi потребує вивчення трудових ресурсiв.
7. Економiчно- активне i економiчно неактивне населення.
Населення- це сукупнiсть людей, що прож на певнiй територii,а також є джерелом формув трудових рес. Особл e те що нас одночасно форм попит на прод та послуги що виробл труд рес. Нас e самовiдтвор рес. Дiяльнiсть супроводж саморозвитком. Для нас хар такi рухи: природнiй- рез проц народжув та смертностi / мiграцiйний-пов’яз з проц просторового пересування нас, що зумовл полiт, економ, соц процесами.. Екон активне-це частина нас яка пропон свою працю.Кiльк це група скл з зайнятих i безробiтних якi на Дан момент не мають роботи але бажають ii отр.До ек акт нал особи вiд 15 до 70 р. Ек. неактивне нас це та част яка не вход до скл трудов рес.- учнi, студенти,курсанти(денна) – особи якi одержують пенсiю за вiком або на пiльгових умовах – ос, якi одерж пенс у зв з iнв - особи зайнятi веденням дом госп,догг за дiтьми – особи,що не можуть знайти роботу – ос, що не мають баж працювати – рант"e.
8.Трудовий потенцiал: сутнiсть, показники
Трудовий потенцiал працiвника — це його можлива трудова дiєздатнiсть, його ресурснi можливостi у сферi працi. У процесi практичноi дiяльностi потенцiйнi можливостi не завжди використовуються повною мiрою. На окремому пiдприємствi трудовий потенцiал являє собою сукупну трудову дiєздатнiсть його колективу, ресурснi можливостi у сферi працi всiх працiвникiв пiдприємства, виходячи з iхнього вiку, фiзичних можливостей, знань i професiйно-квалiфiкацiйних навичок. Таким чином, трудовий потенцiал виражає, з одного боку, можливостi участi працiвника або всiх членiв колективу пiдприємства в суспiльне кориснiй дiяльностi як специфiчного виробничого ресурсу, з iншого — характеристику якостей працiвникiв, що вiдображають рiвень розвитку iхнiх здiбностей, придатностi i пiдготовленостi до виконання робiт певного виду i якостi, ставлення до працi, можливостей i готовностi працювати з повною вiддачею сил i здiбностей. Можна видiлити параметри трудового потенцiалу колективу
пiдприємства: параметри виробничих складових трудового потенцiалу: чисельнiсть персоналу; кiлькiсть робочого часу, який можливо вiдпрацювати за нормального рiвня iнтенсивностi працi; професiйно-квалiфiкацiйна структура; пiдвищення та оновлення професiйного рiвня; творча активнiсть.
11. Iндекс люд розвитку:метод визн,призн, сфера викор.
Рiвень життя-це соц-ек категорiя,яка вiдобр ступiнь розв i задов фiз. Дух i соц потреб нас, а також умови в сусп для розв i задов цих потр.Якiсть життя хар рiвнем спож тов i послуг, включає соц результ ек i Пол розв:сер трив життя, рiвень затвор,умови працi та iн.Рiв життя вiдобр такi показники: обсяг фонду спож на душу нас,трив життя, освiта, забезпеч житлом та iншими послугами. Для характ. Рiвня життя викор iндекс людського розвитку,котрий вкл три iндикатори :нацiон прод на душу нас, тривалiсть життя, рiвень осв нас. Однак даний iнтегральний показн не повнiстю охопл умови життя. Тому додатково необх визн такi компон на душу нас: харчування (за калорiйнiстю),фонду дом майна (в порiвн. Цiнах),житла (на душ нас), здор i охорони здор(за динам тривал життя, рiвнем смертностi, витратами на охор здор)тощо. Iндекс люд розв викор для оцiнки теперішнього стану суспiльства та подальшого простеж тенденцiй розв, вирiв диспропорцiй шляхом прямого та непр. Держ впливу Джерелом зрост рiвня життя нас e зрост нац доходу.Подальш розв суспiльства має супроводж зрост зар плати i доходiв ,покращ якостi предi спож.
9. Формування та розвиток трудового потенцiалу.
Трудовий потенцiал – це певна характеристика трудових ресурсiв, це джерело можливостей, прихованi. Невикористанi можливостi, якi можна використати для досягнення цiлей.
Ефективнiсть використання ТР значною мiрою залежить вiд складу ТР за статтю, вiком. Освiтою, станом здоров’я тощо. ТР, що розглядаються з цих параметрiв являють собою трудовий потенцiал.
Трудовий потенцiал – це сукупнiсть кiлькiсних та якiсних характеристик, здiбностей i можливостей трудоактивностi населення, що реалiзуються в межах кiлькостi вибору iснуючих системних вiдносин.
ТП може характеризуватися в цiлому сусп., певному регiонi, органiзацii i окремого робiтника.
У процесi формування ринку працi та iснування безробiття зростає величина нереалiзованого ТП в суспiльствi. У звязку з цим суспiльство несе непродуктивнi витрати щодо забезпечення життєдiяльностi працюючих, необхiдностi оплачувати набуття ними нових трудових навичок вiдповiдно до потреб ринку.
ТП окремого працiвника – це його можлива трудова дiєздатнiсть. Його ресурснi можливостi у сферi працi. Таким чином, трудовий потенцiал виражає, з одного боку, можливостi участi працiвника або всiх членiв колективу пiдприємства в суспiльно кориснiй дiяльностi, з iншого – характеристику якостей працiвникiв, що вiдображаe рiвень розвитку iх здiбностей.
10. Людський капiтал, як соцiально-економiчна категорiя.
Розвиток та використання людського капiталу.
Людський капiтал – це сукупнiсть природжених здiбностей, загальноi спецiальноi освiти, професiйного досвiду, творчого потенцiалу, фiзичного i морально-психологiчного здоров’я, що забезпечують можливiсть давати дохiд.
ЛК розглядається за 3-ма рiвнями:
1) на особливому рiвнi – знання, навички, якi людина здобула шляхом освiти, професiйноi пiдготовки i практичного досвiду;
2) на мiкроекономiчному рiвнi – сукупна квалiфiкацiя та професiйнi здiбностi всiх працiвникiв пiдприємства, а також здобутки пiдприємства щодо ефективноi органiзацii працi та розвитку персоналу;
3) на макроекономiчному рiвнi - накопиченi вкладення в такi галузi дiяльностi, як освiта, професiйна пiдготовка i перепiдготовка оздоровлення. Цей рiвень включає в себе всю суму людського капiталу, всiх пiдприємств та всiх громадян держави.
За мiжнародними стандартами, до середнього класу належать переважно особи з високою професiйно-освiтньою пiдготовкою та iнтелектуальним потенцiалом, що гарантує iм значний попит на ринку працi. Це, своєю чергою, зумовлюється пiдвищенням ролi iнтелектуальноi власностi у формуваннi людського капiталу та соцiального статусу iндивiда в сучасному суспiльствi, науково-технологiчним характером нинiшнього етапу соцiально-економiчного розвитку.
12. Сутнiсть категорii „праця" та ii характеристики. Роль працi у розвитку людини i суспiльства.
Праця вiдiграє важливу роль у розвитку людського суспiльства й людини. Праця — це доцiльна, свiдома, органiзована дiяльнiсть людей, спрямована на створення матерiальних i духовних благ, необхiдних для задоволення суспiльних i особистих потреб людей. Процес працi мiстить три основнi моменти: доцiльну дiяльнiсть людини, тобто власне працю; предмет працi, на який спрямована праця; засоби працi, з допомогою яких людина впливає на предмет працi.
У процесi працi формується система соцiально-трудових вiдносин, що є стрижнем суспiльних вiдносин на рiвнi народного господарства, регiону, органiзацii та окремих iндивiдiв.
Праця — основа життєдiяльностi i розвитку людського суспiльства. Змiст i характер працi залежать вiд ступеня розвитку продуктивних сил i суспiльних вiдносин.
Розрiзняють конкретну й абстрактну працю. Конкретна праця — це доцiльно спрямована дiяльнiсть людини, результатом якоi є створення певноi споживноi вартостi. Абстрактна праця — це витрати людськоi енергii, частка затрат суспiльноi працi безвiдносно до тiєi конкретноi форми, в якiй вона здiйснюється.
Подвiйнiсть поняття «праця» зумовлює I подвiйнiсть ii змiсту. Змiстом конкретноi працi є кiлькiсний i якiсний склад трудових функцiй (вiдмiннiсть у професiях, рiвнях квалiфiкацii працiвникiв), iх спiввiдношення i взаємозв'язок у конкретному процесi працi.
13. Змiст та характер працi. Види працi та ii характеристики.
Праця вiдiграє важливу роль у розвитку людського суспiльства i людини. Праця – це доцiльна, свiдома, органiзована, дiяльнiсть людей, спрямована на створення матерiальних i духовних благ, необхiдних для задоволення суспiльних i особистих потреб людей. Процес працi мiстить три основнi моменти: доцiльну дiяльнiсть людини, тобто власне працю; предмет працi, на який спрямована праця; засоби працi, з допомогою яких людина впливає на предмет працi. У процесi працi формуeться система соц-трудових вiдносин, що є стрижнем суп. вiдносин на рiвнi народного госп., регiону, органiзацii та окремих iндивiдiв. Праця – основа життєдiяльностi i розвитку людського суп. Змiст i хар-р працi залежать вiд ступеня розвитку продуктивних сил i суспiльних вiдносин. Розрiзняють конкретну й абстрактну працю. Конкретна праця – це доцiльно спрямована дiяльнiсть людини, результатом якоi є створення певноi споживноi вартостi. Абстрактна праця – це витрати людськоi енергii, частка затрат суспiльноi працi без вiдносно до тiєi конкретноi форми, в якiй вона здiйснюється. Система суп. вiдносин визначає хар-р працi. Розрiзняють загальнi i частковi ознаки працi. Загальнi ознаки працi визнаються передусiм формою власностi i вiдображають вiдношення працiвникiв до засобiв виробництва, до продукту своєi працi. Вони виявляються також у сусп. природi працi; у ступенi примушування до працi. З урахуванням цих ознак праця може бути вiдчуженою i не вiдчуженою вiд процесу виробництва i його результатiв, безпосередньо i опосередковано суспiльною, вiльною i вимушеною. Частковi ознаки хар-ть специфiчнi особливостi функцiонування роб. Сили. Змiст i хар-р працi тiсно взаємозв’язанi. Вони взаємо обумовлюють один одного i змiнюються пiд впливом розвитку продуктивних сил i суспiльних вiдносин. В умовах становлення i функцiонування ринковоi економiки, рiзноманiтностi форм власностi набуває великого значення вивчення проблем продуктивностi, удосконалення оплати працi, органiзацii i нормування, полiпшення планування трудових показникiв.
14. Праця та науково-технiчний прогрес.
Серед матерiально-технiчних факторiв особливу роль вiдiграє науково-технiчний прогрес, який впливає на засоби виробництва, його органiзацiю й управлiння, працiвникiв. НТП здiйснюється за такими напрямами: розвиток науки; впровадження комплексноi механiзацii та автоматизацii, удосконалення технологii виробництва; хiмiзацiя виробництва, iншi. Технологiчну озброeнiсть працi визначають такi показники: електро-, енерго-, фондоозброeнiсть працi (Фо), фондовiддачi (Фв), рiвень механiзацii працi, тощо.
Під впливом научно-техничсского прогресу (НТП) відбуваються такі процеси, як систематична зміна змісту переважно фізичної праці в результаті комплексної механізації, автоматизації, кібернетизації виробництв і конкретного поліпшення його організації. Підвищується загальноосвітній й культурно-технічний рівень й кваліфікація робітників, на тлі безперервного росту продуктивності як суспільного , так й індивідуальної праці підвищується рівень й якість життя населення.
Могутнім фактором росту виробничих сил суспільства є органічна сполука науки з виробництвом , тому що науковоо-технічна революція (НТР) означає не просте застосування нових видів енергії, матеріалів, електронно-обчислювальних машин й навіть комплексної автоматизації виробництва , а глибоку перебудову всього технічного базису виробництва , форм його організації іі управлення.
15. Гуманiзацiя працi
Гуманiзацiя працi орiєнтована на створення бiльш людяних умов працi.
До методiв гуманiзацii працi вiдносять:
пристосування виробництва до людини (а не навпаки, як це має мiсце у сучасних умовах);
збагачення змiсту працi; чергування робiт, якi виконуються; поширення трудових функцiй;
вiдповiднiсть квалiфiкацii працiвникiв складностi виконуємих робiт;
пiдвищення престижностi працi, ii вiдповiдальностi, самостiйностi;
активна участь у вирiшеннi виробничих завдань, поширення “виробничоi демократii”, перехiд вiд жорстких форм управлiння до гнучких, колективних форм;
створення можливостей збереження розвитку, самоудосконалення особистостi працiвника.
iншi.
З урахуванням цих напрямкiв гуманiзацii працi “Економiка працi”: будує сучаснi системи мотивацii працi (зокрема, гнучкi форми оплати, оцiнки заслуг) гнучкi форми зайнятостi, обґрунтовує доцiльну регламентовану тривалiсть робочого часу, ефективнi форми професiйноi пiдготовки та перепiдготовки кадрiв, нормальний рiвень iнтенсивностi працi та iн.
16. Управління суспільною працею.
Праця припускає визначену суспільну форму, тому що завжди є суспільним процесом. Суспільна праця це відношення окремих індивідів й колективів друг до друга :у процесі виробництва , визначена форма суспільного зв'язку .
Організація суспільної праці являє собою одну з функцій управління суспільством , а методи, що лежать в основі загальної системи управління суспільним виробництвом, визначають механізм управління працею в масштабі як суспільства , так і конкретних підприємств. Методи і прииципи управління обумовлені характером виробничих відносин, відбивають іі конкретизують зміст економічних законів і закономірностей керування . Вони виступають як основні положення і правила, якими керуються органи управлення в силу соціально-економічних умов, що склалися в суспільстві .
У той же час не слід упускати з виду , що розширення оперативно-господарської самостійності підприємств не означає відмовлення від необхідності управлення йми з боку суспільства . Держава покликана виконувати визначені адміністративні й організаційно-розпорядчі функції в економіці. З допомогою системи мір законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру держава здійснює управління економікою і її регулювання.Керування суспільною працею є складовою частиною процесу відтворення. Воно вирішує задачі стимулювання економічного росту , регулювання зайнятості, зменшення нерівності в розподілі доходів .
Свої функції держава виконує, застосовуючи різні методи впливу на економіку, що міняються в залежності від економічних задач , матеріальних можливостей держави, набутого досвіду регулювання.
17. Поняття та сучасне розумiння сутностi соц-труд вiдносин
Соц-труд вiдносини – це комплекс взаємовiдносин мiж iхнiми сторонами – найманими працiвниками та роботодавцями, суб’єктами i органами сторiн за участi держави (органiв законодавчоi та виконавчоi влади) i мiсцевого самоврядування, що пов'язанi з наймом, використанням, вiдтворенням робочоi сили та спрямованi на забезпечення високого рiвня життя особистостi, колективiв та суспiльства в цiлому. Цi вiдносини охоплюють широке коло питань – вiд соц-екон аспектiв майн вiдносин, до системи орган-екон i правових iнстит, що пов'язанi з колективним i iндивiдуальними переговорами, укладанням договорiв та угод, визначенням умов та розмiрiв оплати працi, залагодженням трудових конфлiктiв, участю найманих працiвникiв в управлiннi вир-вом тощо.
