уряду або виконавч. органiв влади, ПФС, пiдприємцiв); -рiвностi сторiн на переговорах i недопустимостi ущемлення прав працiвн. i пiдприємцiв; -довiрi у вiдносинах; -знаннi i повазi щодо прав i обовязкiв один до одного; -вiдкритостi i доступностi переговорiв; -умiннi слухати партнера; -додержаннi культури полемiки, дискусii; -обовязковостi i надiйностi завершувати переговори домовленiстю. Укладання Кол. Дог. Повинно грунт на: -дотриманнi норм законодавства; -рiвноправнiсть сторiн; -вiльний вибiр i обговорення питань, якi становлять змiст КД; -добровiльнiсть взяття зобовязань; -бiльша вигода для трудiвникiв пiд час прийняття даних КД. Упроцесi вирiшення кол спорiв необхiдно дотримуватися: -прiоритетнiсть примирювальних методiв, якi повиннi застосовувати примирювальнi комiсii та арбiтраж; -використання страйку як крайнього засобу вирiшення труд. Спору; -прагнення сторiн до скорiшого урегулювання конфлiкту i пiдписання угоди.
36. Оцiнка стану соц партнерства в Украiнi i напрями його розвитку.
Соц партнерство – це такий тип i система вiдносин мiж роботодавцями i працiвниками, за якого в межах соц миру забезпеч узгодження iй соц-труд вiдносин. Функцiонування соц парт-ва здiйсн-ся на тристороннiй спiвпрацi спiлки пiдприємцiв тобто роботодавцiв, профспiлок та органiв держ влади. Гарантiєю ефект. Функцiонування мех-му є чiтке визначення iнтересiв кожноi з трьох осн-х соц сил сусп-ва, розумний розподiл ролей i вiдповiдальностi за визначення i реалiзацiю спiльноi соц полiтики. Мета соцiального партнерства полягає в прагненнi держави, роботодавцiв i найманих працiвникiв досягти загального блага в суспiльствi шляхом пiдвищення продуктивностi працi, розвитку науково-технiчного прогресу, збiльшення валового нацiонального продукту, пiдвищення рiвня життя населення. Щодо СП в Украiнi, згiдно з принципами розробленими МОП, СП маe грунтуватися на демократичних засадах: свободi, справедливостi, плюралiзмi, бажаннi сторiн досягти взаєморозумiння та наданнi можливостей брати участь у прийняттi спiльних рiшень. Правовою основою системи є Конституцiя Украiни, Закон У «Про кол договори i угоди», «Про професiйнi союзи, iх права i гарантii дiяльностi» та iн закони. Держава забезп правове регулювання взаємовiдносин мiж партнерами, органiзовує i координує переговори, встановлює, гарантує i конторолює дотримання мiннiмальних норм i гарантiй у сферi працi i СТВ. В У сист СП охоплює: сферу дii, змiст колект договорiв i угод, сторони переговорiв та iхнi повноваження, перiодичнiсть переговорiв i процедури вирiшення конфлiктiв.
37. Зарубiжний досвiд СП, суч його форми, тенденцii розвитку.
СП в розвинутих краiнах виконують 2 осн функцii: забезпечує соц-ну злагоду в краiна та сприяє досягненню окремих угод в конкретних галузях. Укладання угод здiйснюeться вiдповiдно до норм Рекомендацii МОП 1951 р. Принципи СП в краiнах Заходу є пiдтримка та змiцнення ринковоi конкур-i, вiдмова вiд монополiзму та вирiшення соц-х проблем прямим державним або приватним контролем над ринком. Але головна роль у пiдприємцiв i профспiлок. Уряд лише iх iнiцiатор, органiзатор, посередник, консультант. Можна виокремити такi форми: консультацii, переговори, укладання колективних договорiв та угод (генеральна угода, галузева угода,регiональна угода), спiльне розв’язання колективних трудових спорiв, органiзацiя примирних процедур, участь у роботi органiв СП, розгляд та вирiшення претензiй та розбiжностей, контроль за виконанням спiльних домовленостей. Iснують й iншi форми, зокрема на виробничому рiвнi – участь працiв-в в управлiннi вир-м, у корпоративних правових дiях (розподiл прибуткiв, доходiв вiд власностi тощо), в управлiннi коштами обов’язкового соц-го страхування та соц-го забезпечення. Тенденцiя до централiзацii переговорiв на нацiональному або галузевому рiвнi, яка вiдзначалась на поч. 80-х ХХ ст пiд впливом спiлок пiдпр-в, тепер виразно не виявляється пiд впливом профспiлок (на рiвнi пiд-ва профспiлкам вдається досягти бiльшоi гарантii в оплатi працi, нiж при укладаннi нацiональноi або галузевоi угоди).
38. Договiрне регулювання СТВ як провiдна складова соц.партнерства.
Система соцiального партнерства об'eднує можливостi держави, пiдприємцiв i профспiлок для досягнення соцiального миру, сприяє створенню належних умов для економiчного розвитку краiни, позитивно впливає на формування i використання трудових ресурсiв. Здiйснення цього вiдбувається шляхом розроблення i реалiзацii узгоджених економiчних i соцiальних програм, забезпечення певних гарантiй щодо оплати працi, робочого часу i вiдпочинку; регулювання ринку працi i створення необхiдних умов для пiдвищення ефективностi зайнятостi населення; забезпечення на виробничому рiвнi згiдно з угодами i договорами належних умов для ефективного
використання трудового потенцiалу. Договiрне регулювання оплати працi найманих працiвникiв в Украiнi здiйснюється на основi системи тарифних угод на всiх рiвнях управлiння, якi досягаються в результатi колективних переговорiв. Переговори ведуться й угоди укладаються на державному, мiжгалузевому (генеральна тарифна угода), галузевому (галузева тарифна угода), виробничому (тарифна угода як складова частина колективного договору) рiвнях. Договiрне регулювання оплати працi працiвникiв пiдприємств, що розташованi на територii Республiки Крим (крiм пiдприємств, що є загальнодержавною власнiстю, i тих, якi є комунальною власнiстю), може здiйснюватися на основi тарифних угод, якi укладаються на територiальному (мiсто, адмiнiстративний район) i комунальному рiвнях (реґiональна тарифна угода).
39. Генеральна угода i ii роль у регулюваннi СТВ.
Договiрне регулювання оплати працi найманих працiвникiв в Украiнi здiйснюється на основi системи тарифних угод на всiх рiвнях управлiння, якi досягаються в результатi колективних переговорiв. Переговори ведуться й угоди укладаються на державному, мiжгалузевому (генеральна тарифна угода), галузевому (галузева тарифна угода), виробничому (тарифна угода як складова частина колективного договору) рiвнях. Предметом генеральноi тарифноi угоди є :
• диференцiацiя мiнiмальних тарифних ставок за видами виробництв, робiт i дiяльностi у виробничих галузях залежно вiд важкостi працi, але не нижче встановленоi державою мiнiмальноi заробiтноi плати;
• єдинi для всiєi територii Украiни мiнiмальнi ставки компенсацiйних доплат за роботу в несприятливих, шкiдливих i небезпечних умовах працi, якi диференцiюються за видами i категорiями умов працi;
• єдинi тарифнi умови оплати працi робiтникiв i службовцiв за загальними (наскрiзними) професiями та посадами;
• взаємнi зобов'язання сторiн щодо виконання угоди. Предметом генеральноi тарифноi угоди можуть бути й iншi питання оплати працi та соцiальних гарантiй працiвникiв, якi сторони
переговорiв вважають за необхiдне внести до генеральноi тарифноi угоди, що не суперечать законодавству.
40. Галузева угода: призначення, структура, змiст.
Договiрне регулювання оплати працi найманих працiвникiв в Украiнi здiйснюється на основi системи тарифних угод на всiх рiвнях управлiння, якi досягаються в результатi колективних переговорiв. Переговори ведуться й угоди укладаються на державному, мiжгалузевому (генеральна тарифна угода), галузевому (галузева тарифна угода), виробничому (тарифна угода як складова частина колективного договору) рiвнях. У разi вiдсутностi профспiлки (профспiлок) або висловленнi iй недовiри трудящими у переговорах беруть участь представники самих трудящих. Результатом переговорiв має бути укладення галузевоi тарифноi угоди. Предметом галузевоi, а також реґiональноi тарифноi угоди, що укладається на комунальному рiвнi є:
• єдинi для пiдприємств вiдповiдноi галузi (пiдгалузi), територii тарифна сiтка робiтникiв i шкали спiввiдношень мiнiмальних посадових окладiв за групами посад керiвникiв, спецiалiстiв i службовцiв або єдина вiдповiдно галузева (пiдгалузева), територiальна тарифна сiтка для всiх категорiй працiвникiв;
• єдинi для рiзних категорiй працiвникiв вiдповiдноi галузi (пiдгалузi), територii мiнiмальнi розмiри доплат i надбавок, що враховують специфiку умов працi окремих професiйних груп;
• взаємнi зобов'язання сторiн щодо виконання угоди. Предметом галузевоi, а також реґiональноi тарифноi угоди, укладеноi на комунальному рiвнi, можуть бути й iншi питання оплати, нормування працi та соцiальних гарантiй працiвникiв, що не суперечать законодавству i нормам генеральноi тарифноi угоди, якi сторони переговорiв вважають за необхiдне включити до галузевоi, а також реґiональноi тарифноi угоди, що укладається на комунальному рiвнi.
41. Регiональна угода: призначення, структура, змiст.
Договiрне регулювання оплати працi найманих працiвникiв в Украiнi здiйснюється на основi системи тарифних угод на всiх рiвнях управлiння, якi досягаються в результатi колективних переговорiв. Переговори ведуться й угоди укладаються на державному, мiжгалузевому (генеральна тарифна угода), галузевому (галузева тарифна угода), виробничому (тарифна угода як складова частина колективного договору) рiвнях. Договiрне регулювання оплати працi працiвникiв пiдприємств, що розташованi на територii Республiки Крим (крiм пiдприємств, що є загальнодержавною власнiстю, i тих, якi є комунальною власнiстю), може здiйснюватися на основi тарифних угод, якi укладаються на
територiальному (мiсто, адмiнiстративний район) i комунальному рiвнях (реґiональна тарифна угода). Предметом галузевоi, а також реґiональноi тарифноi угоди, що укладається на комунальному рiвнi є:
• єдинi для пiдприємств вiдповiдноi галузi (пiдгалузi), територii тарифна сiтка робiтникiв i шкали спiввiдношень мiнiмальних посадових окладiв за групами посад керiвникiв, спецiалiстiв i службовцiв або єдина вiдповiдно галузева (пiдгалузева), територiальна тарифна сiтка для всiх категорiй працiвникiв;
• єдинi для рiзних категорiй працiвникiв вiдповiдноi галузi (пiдгалузi), територii мiнiмальнi розмiри доплат i надбавок, що враховують специфiку умов працi окремих професiйних груп;
• взаємнi зобов'язання сторiн щодо виконання угоди. Предметом галузевоi, а також реґiональноi тарифноi угоди, укладеноi на комунальному рiвнi, можуть бути й iншi питання оплати, нормування працi та соцiальних гарантiй працiвникiв, що не суперечать законодавству i нормам генеральноi тарифноi угоди, якi сторони переговорiв вважають за необхiдне включити до галузевоi, а також реґiональноi тарифноi угоди, що укладається на комунальному рiвнi.
42.Ринок працi як пiдсистема ринковоi економiки.
Складовi ринковоi системи:ринок тов(сиров, матерiалiв,палива), ринок капiт(iнвестицii, цiннi пап), ринок працi Р.працi-система суспiльних вiдносин, повязаних з куп i продажу товару ”роб сила”.Також ринок працi є сферою працевлаштув, формув попиту i проп на роб силу.Особливiстю р.п. полягає в тому, що вiн охоплює не тiльки сферу обiгу товару “роб сила”, а й сферу виробн, де найманий працiвник працює. У ринковiй економiцi РП охоплює всiх здатних працювати: як зайнятих, так i не зайнятих найманою працею.
Серед незайнятих розр:
-особи, що не працюють, але бажають працювати й шукають роб(безробiтнi, якi мають вiдповiдний статус;особи,якi мають розпочати труд дiяльнiсть; особи, якi шукають роб пiсля певноi перерви в роботi)
-ос.,якi мають роб, але не задоволенi нею i шукають 2 мiсце основноi або додатковоi роб;
-осю, якi зайнятi., проте явно ризикують утратити роб i тому шук друге мiсце роб.
Вказанi категорii людей i визнач проп працi на ринку працi.=>РП-ринок найманоi працi.Вiн охопл вiдносини вiд моменту наймання працiвникiв на роб до iх звiльнення.
Умови формування, функцiонування, виникнення РП:1.Правовi умови функц ринку, можл вiльного пересування на ньому громадян, вiльний вибiр роботи, можл самост розпорядж своєю здатн працювати.Але цього недостатньо, оскiльки з економ погляду власник РС змушений продавати ii тодi, коли у нього немає всього необхiдного для ведення свого господарства як джерела для одержання засобiв для iснування або коли дохiд з iнших джерел є недостатнiм.
43. Механiзм функцiонування ринку працi.
РП-ринок найманоi працi.Вiн охопл вiдносини вiд моменту наймання працiвникiв на роб до iх звiльнення.Умови формування, функцiонування, виникнення РП:1.Правовi умови функц ринку, можл вiльного пересування на ньому громадян, вiльний вибiр роботи, можл самост розпорядж своєю здатн працювати.Але цього недостатньо, оскiльки з економ погляду власник РС змушений продавати ii тодi, коли у нього немає всього необхiдного для ведення свого господарства як джерела для одержання засобiв для iснування або коли дохiд з iнших джерел є недостатнiм.
Покупцем товару РС e пiдприємець, який має все необхiдне для ведення власного господарства. Також пiдприємець залучає iнших працiвникiв за певну грош винагороду.Вiдбувається обмiн iндивiдуальноi здатностi до працi на засоби iснування для вiдтворення РС, а також здiйсн розм працiвникiв у системi сусп подiлу працi краiни.2.Вiдповiдальнiсть працiвника вимогам роб мiсця, а запропонованого мiсця- iнтересам працiвника.3.Органiзацiя єдиноi, замкненоi по територiї краiни системи бiрж працi;широкомасштабна орiєнтацiя профес орiєнтацii, профес навчання, пiдвищення квалiфiкацii i перепiдготовки;наявн виконавч влади; соц пiдтримка громадян, включаючи безроб,членiв сiмi, якi перебув-ть на iх утриманнi.
Елементами РП є: товар,попит, пропозицiя та цiна.
44.Сегментацiя РП.
Ринок працi пiдроздiляється на окремi частини — цiльовi ринки, якi називаються сегментами. Сегментацiя ринку працi— це подiл працiвникiв i робочих мiсць на замкнутi сектори, зони, якi обмежують мобiльнiсть робочоi сили своiми рамками.Ознаками сегментацii можуть бути:• територiальне положення — регiон, мiсто, район тощо;• демографiчнi характеристики — статево-вiковий i сiмейний склад населення;• соцiально-економiчнi характеристики — рiвень освiти, професiйно-квалiфiкацiйний склад працiвникiв, стаж роботи тощо;• економiчнi критерii — розподiл покупцiв за формами власностi, за iхнiм фiнансовим станом; розподiл продавцiв за рiвнем матерiальноi забезпеченостi та iн.;• психографiчнi показники — особистi якостi працiвникiв, iх належнiсть до певних верств i прошаркiв суспiльства тощо;• поведiнковi характеристики — мотивацiя зайнятостi та iн. Великого значення набуває створення сегментiв для тих, хто особливо потребує соцiальноi пiдтримки з боку держави. Це такi малоконкурентоспроможнi групи осiб, яким потрiбна робота: молодь, котра досягла працездатного вiку, працiвники похилого вiку, iнвалiди, жiнки з дiтьми.
45.Гнучкiсть i жорсткiсть РП.
Залежно вiд того, якi склалися стосунки мiж найманими працiвниками i роботодавцями, в який спосiб регулюються цi вiдносини, ринок працi може бути жорстким або гнучким.До 70-х рокiв XX ст. у краiнах розвинутого капiталiзму, для яких на той перiод характерними були економiчне зростання, повна зайнятiсть, маловiдчутна iнфляцiя, функцiонував жорсткий ринок працi. Йому було притаманне державне регулювання i
великий вплив профспiлок. Структурна перебудова в економiцi цих краiн в умовах жорсткого ринку супроводжувалася кризовими явищами у виробництвi, зростанням безробiття. Це призвело до поширення концепцii гнучкого ринку працi. Його можна характеризувати як форму пристосування ринку працi до структурноi перебудови економiки.Гнучкiсть ринку працi передбачає: 1. оперативне реагування на змiни кон'юнктури ринку працi, тобто змiни попиту, пропозицii i цiн, що виявляється вiдповiдно у змiнi обсягу, структури, якостi та цiни робочоi сили;• територiальну та професiйну мобiльнiсть працiвникiв;• гнучкiсть пiдприємства, яка виявляeться в гнучкому регулюваннi обсягiв
продукцii, що випускається, у використаннi нових форм органiзацii виробництва i працi, управлiння кадрами;• рiзноманiтнiсть форм наймання i звiльнення;• рiзноманiтнiсть форм професiйно-квалiфiкацiйноi перепiдготовки;• гнучкiсть диференцiацii заробiтноi плати;• гнучкiсть у регулюваннi витрат на робочу силу; 2. гнучкiсть режимiв роботи та розподiлу робочого часу;• рiзноманiтнiсть методiв i форм соцiальноi допомоги;• рiзноманiтнiсть методiв i форм зайнятостi.На пiдприємствах зазначенi вимоги забезпечуються зокрема, введенням режимiв неповного робочого часу (скороченого робочого дня), надомноi працi, роботи за викликами, гнучких режимiв робочого часу, а також найманням тимчасових працiвникiв.
46. Нацiональнi ринки працi: спiввiдношення внутрiшнього i зовнiшнього.
Кожнiй державi притаманнi своi особливостi формування ринку працi, зумовленi ресурсними, географiчними, економiчними, політичними та iншими причинами. В Украiнi тривалий час iснувала монополiя державноi власностi жорстка регламентацiя розмiрiв заробiтноi плати, наявнiсть iнституту прописки, що призвело до деформацii ринку працi. Сьогоднi формування ринку працi в Украiнi здiйснюється в умовах кризового стану економiки, неефективноi ii структури, надзвичайно розвиненоi важкоi промисловостi й слабкоi сфери народноi споживання, залежностi економiки вiд кооперованих зв'язкiв з державами СНД, насамперед вiд постачання енергоносiiв з Росii.
Розрiзняють зовнiшнiй (ЗовР) i внутрiшнiй (ВнР) РП.
ЗовР охоплює вiдносини мiж продавцями i покупцями РС в масштабах краiни, регiону, галузi. Це вiдносини, що виникають з приводу наймання працiвникiв вiдповiдноi професii, спецiальностi.
На ЗР дiють галузевi профспiлки.
ВнР – це система соц-труд вiдносин у межах 1-го пiд-ва, i передбачає рух кадрiв усерединi пiд-ва, перемiщення з однiєi посади на iншу. Це перемiщення може вiдбуватися:
1) По горизонталi – переведення на iнше РМ без змiн у квалiфiкацii та без пiдвищення у посадi.
2) По вертикалi – перемiщення на iнше РМ з пiдвищенням у посадi або з високою квалiфiкацieю.
Функцiонування ВР виражається через кадрову полiтику пiд-ва.
Зов i Вн ринки тiсно пов’язанi. У краiнах з розвинутою ек-кою може переважати як один, так i iнший ринок працi.
47. Елементu ринку працi
Елементами ринку працi є: товар, який вiн пропонує, попит, пропозицiя та цiна.
У сучаснiй економiчнiй лiтературi вiдсутня однозначна вiдповiдь на запитання, що вважати товаром на ринку працi:роботу силу, працю чи послуги працi? Проте бiльшiсть авторiв схильнi до думки, що товаром на ринку працi є iндивiдуальна робоча сила.Iндивiдуальна робоча сила являє собою сукупнiсть фiзичних та духовних якостей людини, якi використовуються у процесi виробництва товарiв i послуг.Робоча сила, як зазначалося, є об’єктом купiвлi-продажу. Купiвля товару “робоча сила” називається найманням на роботу. При цьому робоча сила називається найманою робочою силою, а працiвник — найманим працiвником. Працiвник продає свою робочу силу пiдприємцю на певний перiод, залишаючись власником цього товару.Найманий працiвник i пiдприємець юридичне рiвноправнi i користуються правами людини й громадянина однаковою мiрою. Вiдносини мiж найманим працiвником та роботодавцем оформлюються трудовим договором (контрактом). У цьому документi вказуються взаємнi права й обов'язки обох сторiн щодо виконання умов купiвлi-продажу робочоi сили. Згiдно з трудовим договором найманий працiвник повинен працювати в органiзацii пiдприємця за певною професiєю, квалiфiкацiєю, мати певне робоче мiсце й дотримуватися режиму працi цiєi органiзацii. Пiдприємець зобов'язаний виплачувати найманому працiвниковi заробiтну плату вiдповiдно до його квалiфiкацii i виконаноi роботи, забезпечувати умови працi, якi передбаченi законодавством про працю та зайнятiсть, колективним договором i трудовим договором (контрактом).Елементами ринку працi є також попит на робочу силу та II пропозицiя.
48. Функцii РП.
Ринок працi виконує такi функцii:• узгоджує економiчнi iнтереси суб’єктiв трудових вiдносин;• забезпечує конкурентне середовище кожноi зi сторiн ринковоi взаємодii;• забезпечує пропорцiйнiсть розподiлу робочоi сили вiдповiдно до структури суспiльних потреб i розвитку технiки;• пiдтримує рiвновагу мiж попитом на робочу силу та ii пропозицiєю;• формує резерв трудових ресурсiв для забезпечення нормального процесу суспiльного вiдтворення;• сприяє формуванню оптимальноi професiйно-квалiфiкацiйноi структури;• стимулює працю, установлює рiвноважнi ставки заробiтноi плати;• впливає на умови реалiзацii особистого трудового потенцiалу;• дає iнформацiю про структуру попиту i пропозицii, ємнiсть, кон'юнктуру ринку тощо.Основними суб’єктами ринку працi, як зазначалося, є роботодавець i найманий працiвник. Останнiй має право розпоряджатися своєю здатнiстю до працi. Вiн є власником, носiєм i продавцем своєi робочоi сили. Роботодавець є покупцем цього товару.Для найманого працiвника основним джерелом засобiв iснування й iндивiдуального вiдтворення є його праця.Суб’єктами ринку працi є також посередники мiж роботодавцями i найманими працiвниками — держава, профспiлки i спiлки роботодавцiв.Ринковий механiзм являє собою єднiсть двох складових: стихiйних регуляторiв попиту i пропозицii робочоi сили i регулюючого впливу держави на цi процеси.Регулювання ринку працi здiйснюється для забезпечення вiдповiдностi мiж попитом на робочу силу та ii пропозицiєю за обсягом i структурою, тобто має на метi досягнення iх ефективноi збалансованостi.В умовах ринкових вiдносин будь-якi диспропорцii у виробництвi призводять до порушення пропорцiй ринку працi, тобто спiввiдношень мiж сукупною величиною попиту на робочу силу та ii пропозицiєю, попитом на робочу силу та ii пропозицiєю за галузями, регiонами; спiввiдношення мiж попитом на окремi професii, спецiальностi та iх пропозицiєю.
