114.Місце і спеціалізація ек-х районів України в системі територіального поділу праці. Різні регіони нашої країни відрізняються один від одного не тільки природними, ле й економічними умовами, трудовими ресурсами. Так, на одній території виробляють металі машини, на іншій вирощують цукрові буряки чи видобувають вугілля. Спеціалізуючись на виробництві певної продукції, кожний регіон забезпечує нею інші регіони країни, а одержує те, чого в нього немає. Так відбувається обмін результатами праці. Такий поділ праці між окремими територіями чи країнами називається географічним, або територіальним. Спеціалізація окремої території складається історично. З розвитком господарства вона може змінюватимся. Внаслідок географічного поділу праці формуються економічні райони – території, що відрізняються одна від одної своєю спеціалізацією. Не є винятком і Україна, адже вона найбільша за площею держава Європи і має певні внутрішні територіальні відмінності. Природні, соціально-економічні, історичні та інші чинники спричинили до утворення в Україні дев’ятьох ек районів: Донецького, Придніпровського, Північно-Східного, Столичного, Центрального, Подільського, Північно-Західного, Карпатського та Причорноморського.
115. Соціально-економічні та екологічні проблеми розвитку Придніпровського ек-го р-ну. Проблеми Придніпровського району багато в чому подібні до проблем Донецького. Так, їхня спільна проблема пов’язана із спеціалізацією. Донбас і Придніпров’я доцільно спеціалізувати не тільки на виробництві чавуну, сталі і прокату для металомістких галузей машинобудування. Металургійні заводи мають задовольнити потреби в асортименті металу п-ва точного машинобудування, яке в майбутньому розвиатиметься прискореними темпами. Дуже гостро постають екологічні проблеми в Придніпров’ї, особливо в Кривому Розі, Дніпродзержинську, Запоріжжі. Через викиди в атмосферу теплової електростанції в Енергодарі і випарування зі ставка-охолоджувача розміщеної поряд АЕС утворився найпотужніший у Європі “генератор” кислотних дощів. Грунти втрачають свою родючість. Рекультивовані землі майже непридані для використання. Видобування залізної і марганцевої руд відкритим способом призвело до значних змін земної поверхні, різко знизхило рівень грунтових вод.
116. Соціально-економічні та екологічні проблеми озвитку Донецького ек р-ну. З Придніпров’я в Донбас надходять залізна і марганцева руди, з Карпатського району – калійні добрива, ліс, автобуси, телевізори, із Столичного – різноманітні машини та обладнання, продукція легкої промисловості. Багато продуктів харчової промисловості одержує цей район з Причорноморського та Подільського районів. Серед проблем Донецького економічного району – територіальна нерівномірність розвитку. Передусім це стосується Луганської області, на півночі якої багато слаборозвинутих малих міст. Ще одна проблема пов’язана з використанням трудових ресурсів. Для Донбасу нагальною є також проблема розвитку малих і середніх міст, селищ міського типу, господарство яких тісно пов’язане з вуглевидобутком. Закриття шахт породжує гострі соціальні проблеми. Дуже високий рівень спрацювання обладнання, що призводить до травматизму, низької якості продукції, високої її матеріало- і енергомісткості. Надзвичайно гостра проблема водопостачання. З-поміж екологічних проблем – такі, як забруднення повітря, грунтів, вод у річках та Азовському морі. Донецький економічний район, безперечно, має перспективи дальшого соціально-економічного розвитку. Нині вони залежать насамперед від ринкових реформ, структурної перебудови господарства, державної підтримки вирішення соціальних проблем тощо.
117. Соціально-економічні та екологічні проблеми, проблеми розвитку Східного ек р-ну. У Північно-Східному районі ввіз продукції більший за вивіз (за тоннажем). У районі домінує обробна промисловість.ю яка використовує вугілля і метал з Донбасу і Придніпров’я, ліс з Карпатського і Північно-Східного районів, різноманітні машини і обладнання з усіх економічних районів країни. Звідусіль сюди надходить і продукція легкої, харчової та хімічної галузей промисловості. За межі району вивозяться природний газ, кінофооматеріали, залізна руда, продукти нафтопереробки, залзобетонні конструкції, трактори, вантажні машини, велосипеди, електровироби, верстати, інші машини та устаткування. Серед продукції АПК – масло і молочн продукти. З району вивозяться також вироби скляної і фарфорофаянсової промисловості. Одна з проблем Північно-Східного району – територіальна нерівномірність розвитку. Основне промислове виробництво зосереджене в Харкові, Полтаві, Сумах і Кременчуці, а багато малих міст і селищ розвинуті недостатньо, особливо в Полтавській і Сумській областях. У районі недостатньо електрифіковані залізниці, а в сільській місцевості не вистачає доріг з твердим покриттям.
118. Соціально-економічні та екологічні проблеми розвитку Причорноморського району. У Причорноморський район ввозиться продукції більше, ніж вивозиться. На характер зв’язків Причорноморського району з іншими економічними районами країни накладає відбиток недостатня його забезпеченість багатьми видами природних ресурсів. Тому чюди надходять електроенергія, вугілля, лісоматеріали, а також машини і технологічне обладнання, продукція легкої промисловості тощо. У свою чергу з Причорноморського району до інших районів країни відправляють виноград, вина, фрукти, агломерат, тракторні причепи, трояндову і лавандову олію, устаткування для харчової промисловості, рибу і рибні консерви тощо. Найгостріше у Причорноморському районі постають проблеми екології, раціонального використання природних умов і ресурсів, зокрема води. У районі не розробляються значні родовища корисних копалин. У рівнинній частині Криму відомі родовища газу (Глібівське, Джанкойське та ін). Перспективним щодо видобутку нафти і природного газу є шельф Чорного моря. Середня густота населення в районі становить близько 70 осіб на 1 кв км, вона значно нижча, ніж в середньому по країні. Найвищий показник густоти населення – в АР Крим (98 осіб на 1 кв км), найнижчий – у Херсонській області (45 осіб на 1 кв км). Частка міського населення майже однакова: 68% - в АР Крим, 66 – Одеській і Миколаївській областях і 62% в Херсонській області.
119. Природно-ресурсний потенціал Придніпровського ек р-ну, його ек оцінка та вплив на спеціалізацію района. Район розташований у центральній і південно-східній частинах країни, в басейні Дніпра. Площа його становить 59,1тис кв км. На-ня – 6,0млн осіб. Район охоплює Дніпропетровську та Запорізьку області. За рівнем розвитку Придніпровський р-ня поступається тільки Донецькому. За вартістю виробленої продукції пр-сть у ньому домінує над с/г. Її частина досягає 80%. Найрозвинутіші галузі р-ну – Чм, маш-ня та металообробка, хім пр-сть та електроенергетика. Р-н має сприятливі прир умови, багаті прир ресурси (родючі грунти, м’який клімат, запаси залізної і марганцевої руд світового значення, є родовища вугілля, бокситів, титанових руд тощо). За к-стю нас-ня Придніпровський р-н посідає шосте місце в країні. Проте він досить густо заселений (понад 103 особи на 1 кв км). За рівнем урбанізації район поступається лише Донбасу. Разом з тим за кількістю міст, де проживає понад 700 тис осіб, він не має собі рівних у країні. Основна частина нас-ня працює в пр-сті. В р-ні відбувається перерозподіл зайнятих в окремих галузях госп-ва. Чм одна з провідних галузей пр-сті Придніпров’я. За в-вом чорних металів район посідає перше місце в країні. Тут виник цикл виробництв, що складається з добування коксівного вугілля (Західний Донбас), залізної і марганцевої руд, нерудної сировини, в-ва коксу, вогнетривів, чавуну, сталі, сплавів, прокату. Осн центрами Чм і працюючої з нею в комплексі коксохімії є Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Новомосковськ, Нікополь. Км представлена в-вом алюмінію, магнію і титану (Запоріжжя). Маш-ня і металообробка поступається тільки Чм. Провідну роль відіграє важке металомістке маш-ня. Металургійне і гірничошахтне устаткуавння виробляють у Дніпропетровську, Кривому Розі, Марганці, електротехнічне – в Запоріжжі і Бердянську, будівельношляхове – в Бердянську, Дніпропетровську, Нікополі. Транспортне маш-ня зосереджено в Дніпродзержинсьу і Запоріжжі, в-во металоконструкцій – у Кривому Розі і Дніпропетровську. Хім пр-сть представлена в-вом шин для автомобілів у Дніпропетровську, мін добрив – у Дніпродзержинську, лаків і фарб – у Кривому Розі і Дніпропетровську, пластмас – у Дніпропетровську. У Придніпров’ї дуже розвинута будіндустрія. Основні п-ва зн-ся у найб містах. У великих містах р-ну діють також п-ва деревообробної пр-сті. Велику роль у розвитку госп-ва Придніпров’я відіграє АПК. За валовою продукцією с/г район посідає шосте місце серед ек-х районів країни. Головною галуззю с/г-го в-ва є рослинництво. Під зерновими культурами зайнято близько 50% посівних площ. Більша частина посівів зернових припадає на озиму пшеницю. Провідні технічні культури – соняшник, цукрові буряки, південні коноплі. Поблизу великих міст створено приміські господарства. Потреби нас-ня індустріальних центрів визначають спеціалізвацію т-ва. Провідну рльвідіграє молочно-м’ясне скотарство. Розвинуті також свинарство, птахівництво, вівчарство. У водосховищах Дніпра і в Азовському морі виловлюють рибу. На місцевій, а також частково довізній основні потужності яких зосереджено у великих містах. Найрозвинутіші галузі легкої пр-сті – швейна, трикотажна і взуттєва. П-ва харчової пр-сті р-ну розміщено повсюдно. Основні її галузі - м’ясна, молочна, олійно-жирова, борошномельно-круп’яна, цукрова, консервна, крохмале-патокова, хлібопекарська, кондитерська. У Придніпровському р-ні добре розвинуті всі види транспорту, але перше місце належить залізничному. За густосою залізниць, що становить 38км на 1000кв км, район поступається тільки Донбасу. Тут є кілька великих залізничних вузлів: Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Апостолове, Пологи, П’ятихатки, Синельникове. У внутрішньообласних перевезеннях на невеликі відстані на першому місці автомобільний транспорт. Найб вузлами його є Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Нікополь, Мелітополь, Новомосковськ. Велике зн-ня мають річковий і морський види транспорту. Найб порти на Дніпрі – Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Нікополь. У Запоріжжі працюють два великих річкових порти. Найбільший порт на Азовському морі – Бердянськ. У різних напрямах район перетинають трубопроводи, що йдуть переважно від газових родовищ Шебелинки до найбільших міст. Осн пром вузлами р-ну є Дніпропетровсько-Дніпродзержинський, Нікополь-Марганецький, Павлоградсько-Пертропавлівський, Запорізький. Найпотужніший пром вузол Придніпров’я-Дніпропетросько-Дніпродзержинський. До його складу входять Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Новомосковськ, Підгородне, Таромське, Придніпровськ та ін.Маш-ня найрозвинутіше в Дніпропетровську. Тут виробляють металеві конструкції, металургійне устаткування, машини і обл-ня для шахт, рудників, збагачувальних фабрик, тюбінги для шахт метрополітенів, целюлозно-паперової пр-сті, ковальсько-пресові машини і штампувальні преси. Відомою продукцією є також бурякозбиральні комбайни, електровози, електротехнічні вироби, інструменти тощо. Добре розвинутий у місті і військово-пром комплекс. Одним з рез-тів його конверсії є випуск тролейбусів. У Дніпродзержинську працює вагонобудівний завод. Він виробляє вантажні вагони. Хім пр-сть вузла тісно пов з Чм.Чм представлена потужними заводами “Запоріжсталь” та електрометалургійним “Дніпроспецсталь”, феросплавним заводом і заводом вогнетривів. До Км нал Дніпровський алюмінієвий завод і Запорізький титано-магнієвий комбінат. Маш-ня і металообробка представлені такими великими п-вами, як “Запоріжтрансформатор” (силові трансформатори), ВО “АвтоЗАЗ” (малолітражні автомобілі), Запорізький абразивний комбінат (абразивні інструменти), “Моторобудівник” та ін. Серед
галузей легкої пр-сті тут розвинуті швейна і взуттєва, харчової - м’ясна, молочна, борошномельна, олійно-жирова. Запоріжжя – залізничний вузол і великий річковий порт. Великими пром центрами р-ну є Мелітополь і Бердянськ. Мелітополь за своїм індустріальним потенціалом поступаєтся в області лише Запоріжжю. Маш-ня в Мелітополі найбільш розвинуте у порівнянні з ін галузями. В місті працюють такі заводи, як моторний, “Автокольормет”, “Автогідроагрегат”, ВО “Мелітопольпродмаш”, “Старт”. Харчова пр-сть скл-ся з борошномельної, молочної, олійної, плодоовочевої та ін галузей. Легка – представлена швейним, трикотажним і панчішно-шкарпетковим в-вом. Провідною галуззю Бердянська є маш-ня (заводи “Азовкабель”, с/г машин та ін). У місті працюють завод скловолокна і дослідний нафтомаслозавод. Розвинуті швейна, трикотажна та взуттєвігалузі пр-сті. Розміщено кілька п-в м’ясної, молочної, борошномельної, плодоовочевої, виноробної, рибної пр-сті. Бердянськ – другий за значенням порт країни на Азовському морі, тут зн-ся відомий кліматичний і бальнеологічний курортний центр. З Придніпровського району у Донбас постачають залізну і марганцеву руди, алюміній, титан, гірниче і металургійне устаткування. В усі ек р-ни країни звідси надходять легкові автомобілі, шини, лаки і фарби, бурякозбиральні комбайни тощо, продукція АПК (олія, черешні тощо). З і н районів країни Придніпров’я одержує вугілля і кокс, гірниче і металургійне устаткування,різноманітні машини та обл-ня, продукцію легкої пр-сті та АПК. Проблеми Придніпровського р-ну багато в чому подібні до проблем Донецького. Так, їхня спільна проблема пов із спеціалізацією. Донбас і Придніпров’я доцільно спеціалізувати не тільки на в-ві чавуну, сталі і прокату для металомістких галузей маш-ня. Металургійні заводи мають задовольняти потреби в асортименті металу п-ва точного маш-ня, яке в майбутньому розвиватиметься прискореними темпами. Дуже гостро постають екологічні проблеми в Придніпров’ї, особливо в Кривому Розі, Дніпродзержинську, Запоріжжі. Через викиди в атмосферу теплової електростанції в Енергодарі і випарування зі ставка-охолоджувача розміщеної поряд АЕС утворився найпотужніший у Європі “генератор” кислотних дощів. Грунти втрачають свою родючість. Рекультивовані землі майже непридатні для використання. Видобування залізної і марганцевої руд відкритим способом призвело до значних змін земної поверхні, різко знизило рівень грунтових вод.
120. Природно-ресурсний потенціал Донецького ек р-ну, його ек оцінка та вплив на спеціалізацію району. Р-н розташ на сході і південному сході країни. Площа його – 53,2 тис кв км. Нас-ня – понад 8,2 млн осіб. Район охоплює Донецьку і Луганську області. Е.г.п. в цілому сприятливе. Донецький район має вихід до Азовського моря і зн-ся на перехресті доріг, що ведуть з країн Балтії і Білорусі до країн Закавказзя, з Азії в Європу. Для розвитку госп-ва р-н має в цілому сприятливі прир умови, значні прир ресурси (родючі грунти, кам вугілля, кухонну сіль, кіновар – основну ртутну руду, буд мат-ли та ін.). Не вистачає власних водних ресурсів. Тут зосереджені великі людські ресурси. За к-стю та густосою нас-ня р-н посідає перше місце в Укр. Обидві області дуже урбанізовані (Донецька – 90, Луганська 0 87%). Переважна частина нас-ня зайнята в пр-сті. Є гострі проблеми рац викор труд ресурсів, особливо в шахтарських селищах. Донецький р-н в УК найбіль шекономічно розвинутий, особливо такі галузі, як електроенергетика, вугільна, металургійна, хім пр-сть, важке маш-ня та пр-сть буд мат-в. У с/г домінує приміський тип господарювання. Район має вихід до Азовського моря і розгалужену транспортну мережу, якою здійснюються інтенсивні міжрайонні і міжнародні зв’язки. Провідна галузь району – вугільна пр-сть. Тут видобувають коксівне (Донецька обл) і енергетичне (Луганська обл) вугілля. На вугільній пр-сті базується потужна електроенергетика. Вона представлена тепловими електростанціями, які дають до третини всієї електроенергії країни (вуглегірська, Луганська, Курахівська, Миронівська, Сіверськодонецька, Слов’янська, Старобешівська, Штерівська). Чм – це галузь, на якій спеціалізується Донецький р-н. Тут виробляють чавун, сталь, різноманітний прокат. Найб п-ва Чм – “Азовсталь” у Маріуполі, Донецький, Макіївський, Алчевський заводи. Чм-ю обслуговує потужна коксохімічна пр-сть. Найбільші коксохімічні заводи – Авдіївський, Горлівський, Алчевський, Ясинівський, Макіївський. Видобувають у р-ні флюсові вапняки та вогнетриви. Км набагато поступає ться чорній. Основні п-ва зн-ся в Костянтинівці (в-во цинку), Микитівці (в-во ртуті), Артемівську (завод з обробки кольорових металів). Донецький р-н має також потужну хім пр-сть.На базі місцевої коксохімії виробляють азотні добрива в Горлівці і Сіверськодонецьку, анілінофарбова пр-сть розвинута в Рубіжному. В Костантинівці випускають фосфорні добрива. У комплексі з в-вом добрив розвивається сірчаокислотна пр-сть. У р-ні значно розвинута содова пр-сть (Лисичанський содовий завод, Слов’янське ВО “Хімпром”). Цьому сприяють запаси кухонної солі, а також карбонатної сировини. Набула розвитку хімія орг синтезу. Сировиною для неї є продукти нафтопереробки, природний і коксовий газ. Нафтопереробна пр-сть зосереджена в Лисичанську, смоли і пластмаси виробляють у Донецьку і Сіверськодонецьку, гумотехнічні вироби – в Лисичанську. Сажа (технічний вуглець) постачається із Стаханова. У р-ні добре розвинулося важке маш-ня. Найбільші його п-ва зн-ся в Краматорську. Тут виробляють крокуючі екскаватори, прокатні стани, шахтне і транспортне устаткування, верстати для обробки великих деталей прокатних станів, залізничних вагонів. Гірничошахтне устаткування виробляється на машинобудівних заводах Донецька, Луганська, Горлівки, Дружківки, Ясинуватої, обл-ня для металургійної пр-сті – у Макіївці, Дебальцевому, Слов’янську. Прокатне маш-ня забезпечується вагонобудівним заводом у Стаханові. Залізничні цистерни дає Маріуполь, тепловози – Луганськ. У Луганську і Маріуполі виробляють с/г машини, в Первомайську Луганської області – електродвигуни для врубових машин. В-во різноманітного електротехнічного обл-ня зосереджено у Донецьку, Слов’янську і Торезі. Район має потужну будіндустрію, п-ва якої переважно розміщуються в малих і середніх містах. Найб розвитку досягла цементна (Амвросіївка, Макіївка, Єнакієве і Караматорськ) та скляна (Костянтинівка) пр-сть. Виробляють також покрівельні матеріали (толь, шифер), керамічні вироби, залізобетонні конструкції. Прир умови і потреби міського нас-ня сприяли формуванню в р-ні потужного АПК. Близько 80% с/г угідь припадає на орні землі. Вони займають площу понад 3 млн га. З них близько 50% зн-ся під зерновими культурами, 35% - під кормовими. У с/г т-во домінує над рослинництвом. Т-во має молочно-м’ясний напрям. Розвинуто також свинарство і птахівництво. В найбільш індустріальній частині р-ну с/г має приміський характер. Південь і північ Донецького р-ну спеціалізуються на вирощуванні зерна, насамперед озимої пшениці та соняшнику. П-ва, що переробляють с/г пр-цію, зосереджені переважно у найб пром вузлах. Їхня пр-ція – борошномельно-круп’яна, м’ясна, молочна, пивоварна, виноробна, хлібопекарська та кондитерська. Розвинута в р-ні соляна пр-сть. Тут зосереджено 75% видобутку в країні харчової солі. Легка пр-сть використовує місцеву і довізну сировину. В галузі здебільного працюють жінки. Серед найб п-в р-ну – Донецький бавовняний та Луганський токосуконний комбінати, трикотажні п-ва Луганська, Донецька, Маріуполья, шкіряно-взуттєві – Донецька, Луганська, Костянтинівська, Артемівська. В багатьох містах р-ну є швейні цехи і фабрики. Значно розвинутий транспортний комплекс. За обсягами перевезень р-н посідає перше місце в країні. Провідна роль за цим показником нал залізничному транспорту. Щільність його магістралей теж найбільша в нашій кр і становить 56 км на 1000 кв км території. Основними електрифікованими залізницями є Ясинувата – Чаплине – Дніпропетровськ – Кривий Ріг, Іловайськ - Слов’янськ – Лозова – Харків, Слов’янськ – Донецьк – Маріуполь. Друге місце за обсягами перевезень у р-ні посідає автомобільний транспорт. Основні його магістралі: Донецьк – Дніпропетровськ, Донецьк – Артемівськ – Харків, Луганськ – Дебальцеве – Донецьк – Запоріжжя. Промисловими вузлами р-ну є: Донецько-Макіївський, Маріупольський, Горлівсько-Єнакієвський, Луганський, Краматорсько-Костянтинівський, Стаханово-Алчевський, Лисичансько-Рубіжанський. Серед проблем Донецького ек р-ну – територіальна нерівномірність розвитку. Передусім це стосується Луганської області, на півночі якої багато слаборозвинутих малих міст. Ще одна проблема пов з використанням труд ресурсів. Для Донбасу нагальною є також проблема розвитку малих і середніх міст, селищ міського типу, господарство яких тісно пов з вуглевидобутком. Закриття шахт породжує гострі соціальні проблеми. Дуже високий рівень спрацювання обл-ня, що призводить до травматизму, низької якості продукції, високої її матеріало- і енергомісткості. Надзвичайно гостра проблема водопостачання. З-поміж екологічних проблем – такі, як забруднення повітря, грунтів, вод у річках та Азовському морі. Донецький ек р-н, безперечно, має перспективи дальшого соц-ек розвитку. Нині вони залежать насамперед від ринкових реформ, структурної перебудови господарства, державної підтримки вирішення соціальних проблем тощо.
121. Природно-ресурсний потенціал Східного ек р-ну, його ек оцінка та вплив на спеціалізацію района. Розташований у пн-сх і частково центральній частині країни. Площа його становить 84 тис кв км. Нас-ня – 6,3 млн осіб. Район охоплює Харківську, Полтавську та Сумську області. За к-стю нас-ня та валовою продукцією пр-сті Пн-Сх р-н зн-ся на 5 місці, за валовою продукцією с/г – на 3-му серед ек-х р-нів країни. У госп-му комплексі району домінує пр-сть (75% вартості валової продукції). Пн-Сх район багатий на різноманітні корисні копалини. Є поклади кам вугілля (Харківська обл), бурого вугілля і торфу, прир горючих газів (Шебелинка, Єфремівка) і нафти. У Полтавській та Харківській областях великі запаси залізних руд, у Харківській і Сумській – фосфоритів. У р-ні відкрито поклади кам’яної солі, крейди, гіпсу, вапняків, мергелю, каоліну. Велике зн-ня мають мінеральні води Полтавщини (“Миргородська”) і Харківщини (“Березівська”). Одним з найбільших природних багатств р-ну є чорноземні грунти. К-сть нас-ня р-ну становить 12,4% від усього нас-ня Укр. За к-стю і густосою нас-ня, частково міських жителів різні області р-ну відрізняються одна від одної. Середня густотанас-ня – близько 77 осіб на 1 кв км, що нижче від загальнодержавної. Показники смертності нас-ня вищі від показників народжуваності. Зростає к-сть зайнятих у невиробничій сфері. Осн галузі пр-сті Пн-Сх р-ну – маш-ня і металообробка, хімічна, харчова та легка пр-сть. Потреби госп-ва і нас-ня р-ну забезпечуються його енергетично базою. Майже вся електроенергія виробляється тепловими станціями. Найбільша з них – Зміївська ДРЕС потужністю 2,4 млн кіловат. Осн галузями маш-ня є енергетичне, тракторне, с/г-ке, електротехнічне, транспортне, верстато- і приладобудування. Найб центри – Харків, Полтава, Суми, Кременчук, Лубни, Конотоп, Ромни. Хім пр-сть забезпечує країну мін добривами, дубильними речовинам, пластмасами, хімреактивами. У р-ні зосереджено практиіно все в-во кінофотоматеріалів у країні. Розвивається нафтохімія. Провідними центрами хім пр-сті є Харків, Шебелинка, Кременчук, Суми, Шостка. Потужна галузь р-ну – будіндустрія. Цементна пр-сть розвинута в Балаклії (Харківська обл). Залізобетонні конструкції випускають у Кременчуці, вироби із скла – у Полтаві і Мерефі (Харківська обл), фарфоро-фаянсові – в Полтаві і Будах (поблизу Харкова). Деревообробна і меблева пр-сть зосереджена, як правило, у великих пром центрах. Її п-ва є також і в середніх містах, напр у Лубнах. Пн-Сх район має потужний АПК. Основу його становить с/г. С/г угіддя становлять 78% усієї площі району. Рослинництво розвинуте краще, ніж т-во. С/г-ва в основному спеціалізуються на вирощуванні зернових культур, цукрових буряків, соняшнику. Поблизу великих міст, особливо Харкова, розташовані овоче-молочні госп-в приміського типу. У рослинництві домінує вирощування зернових культур, особливо озимої пшениці. Найважлвіші технічні к-ри – цукрові буряки і соняшник. Картоплю й овочі вирощують скрізь, найбільше – поблизу великих міст. Це стосується також садівництва і ягідництва. Т-во р-ну спеціалізується на молочно-м’ясному в-ві. Тут зберігаються традиційні для р-ну м’ясо-сальний і сальнй напрями свинарства. На південному сході розвинуте бджільництво. Не втратило свого зн-ня шовківництво. Маючи потужну сировинну базу, харчова пр-сть р-ну за обсягом в-ва поступається тільки маш-ню. Найбільше зн-ся має цукрова пр-сть. На 40 цукрових заводах виробляють п’яту частину цукру в країні. Добре розвинуті маслообробна і сироварна галузі пр-сті. Найб молочноконсервні заводи – у Куп’янську (Харківська обл) і Біликах (Полтавська обл). У Хоролі Полтавської обл на основі молока виробляють дитяче харчування. За вартістю продукції легка пр-сть посідає в р-ні третє місце. Тут виробляють бавовняні і вовняні тканини. Розвинута конопледжутова, хутрова і взуттєва галузі пр-сті. Основні центри легкої пр-сті – Харків, Полтава, Суми. У р-ні функціонують практиіно всі види транспорту. Основна частка перевезень вантажів припадає на залізничний транспорт, пасажирів – на автомобільний. Найгустіша мережа всіх видів транспорту, крім річкового, в Харківській області. Через район проходять важливі залізничні і автомобільні магістралі, що з’єднують найбільші міста р-ну з Києвом, містами Донбасу, Придніпров’я, Криму, а також з Росією, країнами Закавказзя, Балтії, Білоруссю, Польщею, Фінляндією. Основні промислові вузли району – Харківський, Кременчуцький, Полтавський, Сумський. У Пн-Сх районі ввіз продукції більший за вивіз (за тоннажем). У р-ні домінує обробна пр-сть, яка використовує вугілля і метал з Донбасу і Придніпров’я, ліс з Карпатського і Пн-Сх районів, різноманітні машини і обл-ня з усіх ек р-нів країни. Звідусіль сюди надходить і продукція легкої, харчової та хімічної галузей пр-сті. За межі р-ну вивозяться природний газ, кінофотоматеріали, залізна руда, продукти нафтопереробки, залізобетонні конструкції, трактори, вантажні машини, велосипеди, електровироби, верстати, ін машини та устаткуваня. Серед продукції АПК – масло і молочні продукти. З р-ну вивозяться також вироби скляної і фарфоро-фаянсової пр-сті. Одна з проблем Пн-Сх р-ну – територіальна нерівномірність розвитку. Основне промислове в-во зосереджене в Харкові, Полтаві, Сумах і Кременчуці, а багато малих міст і селищ розвинуті недостатньо, особливо в Полтавській і Сумській областях. У р-ні недостатньо електрифіковані залізниці, а в сільській місцевості не вистачає доріг з твердим покриттям.
