15. Населення – основа розвитку та ро-зміщ. прод. сил.
Населення не лише виробник мат. благ та послуг але й їх споживач. Тому слід врахов і осіб у працездатному віці, і осіб похилого віку, і дітей. Насел у формує споживчий ринок і ринок праці. Демографічні фактори розвитку та РПС можна поділити на таі блоки:
1) Чисельність населення країнни (регіону), його динаміка, характер відтворення;
2) Розміщення населення на території, щільність населення, форми розселення, міграції;
3) Статевовікова структкра населення, чисельністть і динаміка трудових ресурсів, рівень їхньої кваліфікації;
4) Структура зайнятості населення;
5) Національний склад населення;
6) Демографічна політика держави.
Чисельність населення регіону необхідне для визнач забезпеченості труд. ресурсами, обсягу вир-ва товарів нар. спожив, обсягу коштів на соц забезпеч, розмірів буд-ва житла, шкіл, лікарень тощо.
З розвитком наук-техн прогресу роль труд. фактора збільш. Вплив трудового фактора визнчається обсягом витрат праці на вир-во одиниці продукції. Працемісткість визнач через розрахунок маси продукції, яка припадає на одного вир-ка. Найбільш працемісткими галузями є: електроніка, приладобудування, оптико-механічне, інструментальне вир-во, автомобілебудування, верстатобудування, швацька, баво-воняна, шовкова, взуттєва прим-ті. Працемісткі види вир-ва розміщуються у містах, які мають вільні труд. ресурси. Працеміскі види с/г розміщ у регіонах з високою щільністю сільского насел.
До наукомістких відносяться усі вир-ва, які потребують, висококваліфікованих робітників, а також великих вкладень у науков-дослідну базу: вир-во ЕОМ, ракетобуду-вання, літако- і автомобілебудування, виготовлення озброєнь тощо. Їх розміщ у великих містах, які мають кілька науково-дослідних інститутів і вищих навчальних закладів.
21. Природно-ресурсний потенціал України, його суть, структура і економі-чна оцінка.
Природно-ресурсний потенціал – су-купність усіх можливостей, засобів, запасів, джерел, що є і можуть бути мобілізовані і використані для досяг-нення певної мети. Ресурси визначають як запаси, цінність, можливості, засоби. Відбиває споживчу варітість ресурсів, їх кориснсть для сус-ва. ПРП є одним з важливих факторів РПС і включає вже вивчені елементи природного середовища:
- Природні ресурси, тобто ті елементи природного середовища, які безпосередньо беруть участь у матер вир-ві і в невиробничій діяльності, тіла і сили природи, які на певному рівні розвитку ПС і вивченості можуть бути використ для задовол потреб людського сус-ва у формі безпосередньої участі у матеріальній діяльності.
- Природні умови, тобто елементи природного середовища, що не беруть безпосередньої участі в сусп. вир-ві, тіла і сили природи,які при певному рі-вні розвитку ПС і вивченості можть бути використанідля задоволення потреб людського сус-ва у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності.
Природні ресурси поділяються:
- Промислові (вже розвідані на глибині до 1300 м і достовірно вивчені)
- Балансові (всі пром запаси + розвідані на глибині до 1800м і менш конкретні)
- Геологічні ( пром + балансові + приблизно оцінені)
- Прогнозні запаси (визначені в залежн від геолог будови земної кори)
Економічна оцінка визначається тими сукупностями, які несе людина в зв’язку з використанням цих ресурсів. При анлізі та оцінці враховуються:
- загальні запаси
- якість
- глибина залягання
- необхідні затрати для збагачення
- транспортні витрати для поставки до споживача
17. Міське та сільське розселення України, особливості формування та динаміка чисельності.
Міське насел. 3 1913 до 1994 зросло у 5,2 раза, а сільське зменш. в 1,7 рази. Зараз – 445 міст і селищ міського типу. Містом вважають нас. пункт, що викон. пром, транспортні, культурно-торгові та адмін ф-ії, а насел. склад переважно з робітників, службовців та їхніх сімей. Міста є економічні (промислові, трансп, торг-розподільні) та неекономічні (адмін, культурн, рекреаційні). Найбільше міст в Донецькій (51), Лу-ганській (37), Київській (25). Найменше іх у Миколаївській та Херсонській (по 9).
СМТ – проміжна ланка між містом і селом. Розміщ. навколо підприємств, курортів, залізн. вузлів і мають 2 та більше тис. мешканців.
За к-тю насел. міста поділяють на:
а) малі (до 50 тис.) – 1247. Сюди вход й смт.
б) середні (50-100 тис.) – 55.
в) великі (100-500 тис.) – 40
г) дуже великі (до 1 млн.) – 6
д) міста-мільйонери (Киів, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса).
Внаслідок "росту" великих міст утворюються міські агломерації – зосередження функціонально пов’язаних між собою міських посе-лень, що концентрують у собі потужний виробничий, культурний, освітній і торговий потенціал. Всього 19 агломерацій.
Сер. вік міськ насел. менше сільського.
Села відрізн за кількістю жителів і за принципами розміщ. В Поліссі невеликі села (до 500-700 чол.) розташ на підвищеннях, в Лісостепу села більші (1000-1500 чол.), в Степу - найбільші села (до 3000 чол.) і розміщ, біля води. В гірських районах села невеликі і розміщ на схилах та в гірських доли-нах.
Зараз відбувається “знелюднення” села.
24. Земельний фонд Укрїни та його структура. Проблеми охорони і раціона-льного використання земельних ресур-сів.
Забезпеченість України с/г угіддями дуже висока і становить 0,8 га на одного жителя. Рівень с/г освоєння території країни сягає 70 %, але досить диференційний у розрізі областей (табл. 11). Площа орних земель станов на 1 січня 1996 32 989 тис. га, пасовищ — 6758 тис. га. На кожного жителя України припадає 0,65 га ріллі. У результаті меліоративних робіт осушено 3299 тис. га і зрошується 2585 тис. га землі.
У структурі грунтового покриву України домінують різновиди чорноземів, поширені майже на 55 % площ орних земель. 10 % ор-них земель займають опідзолені й деградовані чорноземи, 9 — каштанові, 7 — підзолисті, 6,7 — сірі лісові, 2,5 — солонцюваті, 2 % — лужні та ін. Останніми роками порушується баланс гумусу, особливо в чорноземах. У зв'язку з цим погірш родючість грунтів. Тому подальший розвиток землеробства має передбач і заходи щодо відновл родючості грунтів, рекультивації земель, вилучених із с/г обороту.
Для У. характерний високий рівень освоєння території. Найвищий рівень мають західні і центральні області, Донбас і Придніпров'я. В Степовій і Лісостеповій зонах рівень розораності перевищує 70 %. Одним з наслідків цього є зростання ерозійних процесів, частка яких перевищує третину загальної площі ріллі. Така ситуація потребує радикальних заходів щодо зниж. частки ерозованих земель.
В У. є значні територіальні відмінності в землезабезпеч насел. Так, у Закарпатській області забезпеч ріллею становить 0,15 га на одного жителя, в півд областях — до 1,5 га, тоді як у середньому в Україні — 0,65 га. За рівнем забезпеч ріллею Україна займає одне з перших місць в Європі.
Для ефективного використання орних земель велике значення мають кліматичні ресурси території. Так, тривалість неморозного періоду, сума активних температур, кількість опадів і запаси вологи в грунтах в сукупності є агрокліматичними ресурсами. Кількісні параметри агрокліматичних ресурсів у межах України територіально дифе-ренційовані. Так, агрокліматичні ресурси півдня Криму дають змогу вирощувати субтропічні культури, а в цілому територія України придатна для вирощування всіх культур помірного поясу. Проте для одержання гарантова-них урожаїв на півдні України необхідно застосовувати штучне зрошування, оскільки тут випадає мінімум опадів влітку, а також можливі засухи.
18. Демографічна ситуація в Україні, її регіональні особливості та шляхи пок-ращення.
Дані за 1996 рік. Укр. – п'ята за чисел насел в Європі. Зараз населення стан. приблизно 51,3 млн. Україна поступається лише ФРН (80 млн. чол.), Італії (58 млн чол.), Великобританії (57,3 млн чол.) і Франції (57 млн чол.).
Демографічна ситуація надзвичайно серйозна. Процес природного скороч насел в селах розпоч з 1979, в містах — з 1990. У 1989 р. природний приріст населення України становив 1,7 чол. на 1000 чол. населення. А в 1990 р. — лише 0,6, а з 1991 природне скорочення 0,7.
За період 1929-1959 Укр не долічилася 14,6 млн осіб.
Сер. трив. життя в Україні станов 70-71 рік (66 років у чоловіків і 73-75 років у жінок) і поступово зменш. За цим показником, Україна посідає 52 місце серед країн світу.
Скорочення насел України – наслідок мутагенних впливів, у тому числі негативних змін навкол. сер-ща, що призводять до різкого пошкодження ге-нофонду, глибока соц-екон криза, складна криміногенна сит. в Україні.
Забруднення навкол сер-ща призвело до того, що у 1990 р. вся Україна проголошена її парламентом зоною екологічного лиха.
25. Водні ресурси України.
Водні ресурси України складаються з місцевого стоку і транзиту. Загальний обсяг річкового стоку становить 210 км3 у тому числі 130 км3 формуються за межами України. В середньому водозабез-печення одного жителя країни водою місцевого стоку становить 1000 м3 що майже у 18 разів менше, ніж у Росії. Найвище водозабезпечення жителів у західних і північних областях. Ресурси підземних вод становлять 5,6 км3
Основна маса річкового стоку припадає на Дніпро — 53,5 км3 Дністер — 8,7 км3 Сіверський Донець — 5 км3 і Південний Буг — 3,4 км3 Усього на території України понад 73 тис. річок. Найбільш багатоводним є Дунай, який вздовж 174 км проляг. територією країни. Стік його в середньому за рік становить 123 км3. Водночас екологічні проблеми Дунаю дуже гострі, а його воду для зрошування можна використо-вувати лише після очищення.
Майже 11 км3 води акумулюють 3 тис. озер, у тому числі 2.5 км3 прісної, 80 водосховищ і 20 тис. ставків мають запас води 24 км3 Найбільші озера і лимани розміщені на Поліссі, в басейні Дунаю, на узбережжі Чорного та Азовського морів, у Криму.
Штучні водойми створено на Дніпрі, Південному Бузі, Сівер-ському Дінці. Вони займають територію понад 7 тис. км2 а це означає, що власне стільки ор-них земель було вилучено в Україні з с/г обороту.
Запаси підземних вод в Україні становлять майже 20 км3 і зосе-реджені в основному на півночі і заході. Глибина залягання їх ко-ливається від 100м на півночі до 600м на півдні. Серед підземних вод важливу роль відіграють мінерсільні, які зосереджені в 84 родовищах, з них 35 експлуатують-ся.
У Карпатах, Закарпатській області і на півострові Крим, у Кримських горах на глибині понад 500 м є термальні води, які ще недостатньо вивчені.
Споживання води в Україні щороку зростає. Найбільшим споживачем води є пром-ть, на другому місці — с/г — 15 км3 на третьому — комунальне — 4 км3
Берегова лінія України становить майже 2 тис. км. Чорне море (майже 420 тис. км2) має велике господарське значення. Тут водиться 180 видів риб, більшість яких промислові. Є цінні водорості. Крім транспортного море має ще й велике значення як зона відпочинку і лікування людей.
- Азовське море (майже 40 тис. км2) характеризується багатим видовим складом живих організмів (350 видів риб). Його мілководність, що зумовлює добре прогрівання води, сприяє широкому ви-користанню узбережжя для відпочинку й лікування людей.
45.Народно-госп. Комплекс України
Україна — індустріально-аграрана держава Східної Європи. ЇЇ народне господарство — це сукупність територіальне» взаемозтов'язаних галузей матеріального виробництва і невиробничої сфери. Галузева структура господарства — це склад, співвідношення і зв'язки між окремими галузями країни (поділ її господарства на окремі галузі). Окремі галузі народного господарства України відрізняються значною часткою валового суспільного продукту» тобто сумою мате-ріальних благ, вироблених суспільством країни за рік. Провідною і найважливішою галуззю виробничої сфери України є промисловість. У ній створюється близько 67% валового суспільного продукту дер-жави. На другому місці за цим показником (близько 14%) сільське господарство. Потім будівництво, транспорт і зв'язок, торгівля, мате-ріально-технічне постачання і заготівля. В останні роки питома вага промисловості і транспорту і зв'язку постійно збільшувалася, а частка сільського гос-подарства у валово-му суспільному продуктові нашої держави знижувалася.
27. Рекреаційні ресурси України, іх структура, особливості розміщення, проблеми, охорона і раціональне використання.
Україна має великі запаси рекреаційних ресурсів: бальнеологічних (мінеральних вод, грязей) кліматичних, ландшафтних, пляжних, пізнавальних. У нас є мінеральні води основних бальнеологічних груп: води без специфічних компонентів та власти-востей (Миргород, Куяльник, Феодосія, Очаків); води вуглекислі (Поляна, Голубине, Сойми); води сульфідні (Любень-Великий, Синець, Черчого); води залізисті, миш'яковисті або миш'якові з високим вмістом марганцю, міді, алюмінію (санаторій "Гірська Тиса"); води бромні, йодні та з високим вмістом органічних речовин (Труска-вець, Березівські мінеральні води ); радонові (радіоактивні) (Хмільник).
Лікувальні грязі – відкладення боліт, озер та морських заток, які складаються з води, мінеральних та органічних речовин і являють собою однорідну тонкодисперсну пластичну масу з певними тепловими та іншими фізико-хімічними властивостями. Лікувальні грязі поділяються на торфові (прісноводні, мінералізовані), мулисті (сапропелі, сульфідні, мінеральні, глинистий мул, глини) та псевдовул-канічні (сопочні та гідротермальні). В Україні експлуатується сім торфових і десять сульфідних родовищ ліку-вальних грязей. Особливе місце займають унікальні ресурси озокериту Бориславського родовища у Львівській області. Торфові грязі є у Львівській та Івано-Франківській областях. Серед мулисто-сульфідних значними є Куяльницьке та Шаболатське (Одеська область), а також Чокракське (Крим) родовища.
Лісолікувальні ресурси в Україні поділені досить нерівномірно. Більше за все лісових масивів у Південно-Західному районі, де формування рекреаційних територій спирається саме на цей фактор. У Закарпатській, Київській, Житомирській, Черкаській об-ластях ліси виконують функції водорегулювання, водоохорони, грунтозахисту.
Кліматичні ресурси – береги, моря, річки, водосховища, озера. Українські Карпати та Кримські гори, лісові масиви — для цих ландшафтів характерне сполучення чистого повітря, наповненого киснем, та високої вологості. Гірські долини, захищені хребтами, характеризуються спри-ятливим мікрокліматом для розвитку кліматичних курортів (Яремча, Ворохта, Космач та ін.).
28. Територіальна і галузева структура промисловості України та основні на-прямки її вдосконалення.
Промисловість – найважливіша структурна ланка господарського комплексу України. На неї припадає 1/3 основних фондів, понад 35% насе-лення, зайнятого у н/г. Вир-во засобів вир-ва (групи А) – 69,2%,частка вир-ва групи Б (вир-во предметів споживання) - 30,8 %.. Нині виділяють такі міжгалу-зеві генералізовані структурні під-розділи промисловості: паливно-енергетичний комплекс (паливна промисловість і електроенергетика); машинобудівний; комплекс галузей, які виробляють сировину й матеріали (хімічна промисловість, чорна і кольорова металургія, промисловість будівельних матеріалів та лісова промисловість); галузі, які виробляють предмети споживання (легка та харчова промисловість).Прикладом менших форм міжгалузевих комплексів можна назвати виробничі (ВО) і науково-ви-робничі об'єднання (НВО). Традиційними міжгалузевими об'єднаннями є концерни. Також форму-ються різного рангу територіально-промислові об'єднання. Осн. особливість їх – спільність території, на якій вони знаходяться. Територіальна організація промисловості зумовлена формуванням виробничо-тери-торіальних поєднань двох типів: промислових угрупувань та промислових комплексів. Промисловими угрупування – сукупність кількох під-в, не об'єднаних виробничо-технологічними зв'язками, однак з характерним транспортно-географічним положенням, спільністю використання об'єктів інфраструктури і всієї системи обслугов. Для промислового комплексу, крім за-значених ознак, характерні тісні виробничо-технологічні зв'язки на основі послідовної й комплексної переробки сировини, відходів виробництва і спільного випуску го-тової продукції. Промисловий район — складніше й ширше за територією фор-мування. Він виникає на основі комплексів, угрупувань або внаслідок взаємодії цих форм. Промислові зони - сукупність пром районів або досить великих просторових ареалів з високою конкуренцією в них промисловості.
Загальною проблемою розвитку промисловості України залишається потреба поліпшення структури пром вир-ва: зменшення частки виробництва групи А і збільшення обсягів, а також асортименту та якості виробництва товарів народного споживання; зменшення частки ресурсо- і енергоємних виробництв; впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і подальший розвиток наукоємних, відносно трудомістких галузей промисловості (машинобудування, особливо електронної, приладобудування та ін.); впровадження екологічно безпечних технологій та обладнання.
26. Лісові ресурси України.
Площа лісів України становить 8,6 млн га, з них 6,9 млн га займають ліси державного фонду. Лісопокрита площа в середньому становить 14 %, у тому числі західна й північна частини — 30—40 %, Карпати — понад 40. Полісся — 25,7, Крим — 10. Степ — 4 %; 75 % лісових площ мають високопродуктив-ний деревостан. Річний приріст деревини становить понад 30 млн м3. На хвойні ліси припадає 54 % запасів деревини, в тому числі на сосну — 35 %, вона в основному поширена на Поліссі. Майже 40 % запасів деревини — твердолистяні породи: дуб – 22%, бук – 13%, граб – 2%. Серед листяних порід переважають береза, осика, вільха, липа, тополь. Неабияка роль лісу в заготівлі ягід, грибів, плодів, лікарських трав.
Деревообробну пром-ть см. №48.
30. Паливно-енергетичний комплекс: суть, структура, значимість в н/г.
ПЕК - сукупність всіх видів енергорес, підприємств по їх видобу-тку, переробці, транспортуванню для забезпечення споживача енергією в різному вигляді (наприклад, тепловою або електричною).
Для ПЕК України характерна висока доля вугілля, як палива для ТЕС та висока доля АЕС в електроенергетиці. Мало використовується альтернативна та гідроенергетика.
Основні підгалузі ПЕК :
а) видобуток - збагачення - переробка - споживання палива;
б) виробництво - передача - викорис-тання електроенергії і тепла.
Енергетика є базовою галуззю г-ва будь-якої країни. Для У, через енергомісткість її г-ва. розвиток енергетики є виріш. фактором.
До складу ПЕК входять: палив пром. транспорт (в т.ч. ЛЕП), електроенергетика, галузі інфраструк-тури.
Для пропорційного розвитку ПЕК складається паливно-енергетичний баланс (ПЕБ) - співвідношення видобутого палива і виробленої електроенергії до використання їх в народному гос-ві.
Паливна пром. Включає в себе як основні галузі (вугільну, нафтову, газову), так і допоміжні (торфову і сланцеву).
Електроенергетика включає в себе:
а) електростанції;
б) електромереживне господарство;
в) теплоенергоцентралі.
