управління матеріально-технічним постачанням і складською діяльністю.
Продуктивність праці:
ПП= (10.21),
де ВР – виторг від реалізації послуг; ЧП – середня чисельність персоналу. Даний показник відображає кількість проданих послуг, що припадає на одного працівника.
Трудомісткість виробництва:
Твир. = (10.22),
де ЧП – середня чисельність персоналу; Вр – виторг від реалізації. Даний показник відображає процентне співвідношення на продуктивності праці в отримана реалізації.
Коефіцієнт ефективності обслуговування:
Кеоб. = (10.23),
де Об – кількість обслугованих клієнтів перед звітним періодом; ЧП – середня чисельність персоналу. Даний коефіцієнт показує ефективність обслуговування і кількість обслугованих клієнтів, які припадають на одного працівникоа.
Запропонована система показників на наш погляд дає можливість повною мірою оцінити ефективність функціонування готелю і здійснити аналіз його рентабельності, а також дослідити фактори, що впливають на неї і знайти шляхи і резерви її підвищення. Застосування цих показників вимагає перебудови звітності готелю. Різноманіття показників рентабельності визначає альтернативність пошуку шляхів її підвищення. Кожний з вихідних показників розкладається у фактурну систему з різним ступенем деталізації, яка задає межі виявлення та оцінки резервів надання послуг. При аналізі рентабельності і шляхів її підвищення важливо розділити вплив зовнішніх і внутрішніх факторів. Дані показники дають уявлення про ступінь здатності готелю забезпечити акціонерів, кредиторів, позичальників наявними коштами у зв'язку з використанням наявного потенціалу.
Витрати готелів і їхні види
Кожний готель прагне до отримання якомога більшого доходу від своєї діяльності. Він намагається не лише реалізувати свої послуги за вигідною високою ціною, але і скоротити свої витрати на надання послуг. Якщо перше джерело збільшення доходів готелю багато в чому залежить від зовнішніх умов його діяльності, то друге – практично виключно від самого готелю, точніше, від ступеня ефективності організації процесу надання та реалізації послуг.
Категорія витрати обертання пов'язана з процесом реалізації послуг. Додатковими витратами обігу є витрати на розпаковування, сортування, транспортування та зберігання товарно-матеріальних запасів. Цей вид витрат обігу близький до витрат з надання послуг і, входячи у вартість послуг, збільшує її. Додаткові витрати відшкодовуються після реалізації послуг з отриманої суми виторгу. Чисті витрати обігу - витрати на обслуговування (зарплата персоналу і т.д.), маркетинг (вивчення споживчого попиту), рекламу і т.д. Чисті витрати не збільшують вартості послуг, а відшкодовуються після продажу з прибутку, створеного в процесі їх надання.
Сучасні концепції витрат, розроблені економістами Заходу, багато в чому враховують обидва вищезазначених моменти. У центрі класифікації витрат – взаємозв'язок між обсягом надання послуг і витратами, ціною на даний вид послуг.
Витрати поділяються на незалежні і залежні від обсягу наданих послуг.
Постійні витрати не залежать від величини надання послуг, існують і при нульовому їх обсязі. Це попередні зобов'язання підприємства (відсотки по позиках та ін.), податки, амортизаційні відрахування, оплата охорони, орендна плата, витрати на обслуговування фондів та обладнання при нульовому обсязі надання послуг, зарплата управлінського персоналу тощо. Перемінні витрати залежать від кількості наданих послуг та складаються з витрат на сировину, матеріали, зарплату робітникам тощо. Сума постійних і перемінних витрат утворює валові витрати - суму грошових витрат на надання певного виду послуг. Для виміру витрат на надання одиниці послуг використовуються категорії середніх, середніх постійних і середніх перемінних витрат. Середні витрати дорівнюють відношенню валових витрат до кількості наданих послуг. Середні постійні витрати визначаються відношенням постійних витрат до кількості наданих послуг. Середні перемінні витрати утворюються діленням перемінних витрат на кількість наданих послуг.
Для досягнення максимального прибутку потрібно визначити необхідний розмір надання послуг. Інструментом економічного аналізу служить категорія граничних витрат. Граничні витрати являють собою додаткові витрати на надання кожної додаткової послуги в порівнянні з певним обсягом їх надання. Вони розраховуються відніманням сусідніх значень валових витрат.
Однією з найважливіших категорій в аналізі діяльності готелів є собівартість, що представляє собою сумарні витрати на надання послуг. Теоретично до собівартості повинні включатися нормативні витрати готелю на надання послуг, але на практиці до неї відносять понаднормативні витрати сировини, матеріалів і т.д. Собівартість визначають на основі додавання економічних елементів (однорідних за економічним призначенням витрат) або шляхом підсумовування статей калькуляції, що характеризують безпосередні напрямки тих або інших витрат. Для калькулювання собівартості застосовується класифікація прямих і непрямих витрат. Прямі витрати – це витрати, безпосередньо пов'язані з наданням послуг. Непрямі витрати необхідні для загального здійснення процесів з надання послуг даного виду. Загальний підхід не виключає розходжень за конкретною класифікацією деяких статей.
Розподіл витрат на прямі і перемінні дозволяє одержати показник - додану вартість, обумовлену відніманням із загального доходу (виторгу) готелю перемінних витрат. Додана вартість складається, таким чином, з постійних витрат і чистого прибутку. Цей показник дозволяє оцінити загальну ефективність надання та реалізації послуг поза залежністю від прямо залежних від величини обсягу надання послуг перемінних витрат.
Розподіл витрат на умовно-постійні та умовно-перемінні, що розраховуються за економічними елементами, застосовується при розрахунку економії від впливу техніко-економічних факторів. Подібні розрахунки виконуються для визначення майбутньої планової собівартості послуг на основі наявної фактичної собівартості. Такого роду розрахунки не завжди доцільні, оскільки дозволяють лише визначити збільшення витрат у випадку, коли умовно-постійні витрати зростають прямо пропорційно зростанню обсягу надання послуг (практично неможлива ситуація).
У реальній діяльності готелю необхідно враховувати не лише фактичні грошові витрати, але й альтернативні витрати. Останні виникають через можливість вибору між тими або іншими економічними рішеннями. Наприклад, власник може витратити наявні гроші різним способом: направити їх на модернізацію готелю або витратити на особисте споживання тощо.
Ціна і ціноутворення
На сьогоднішній день ціна і ціноутворення представляють один з найважливіших елементів у розвитку готелю.
Ціна і ціноутворення в готельні індустрії здійснюється під впливом конкретної ринкової ситуації.
При процесах, що пов'язані з ціноутворенням на світових ринках готельних послуг необхідно уважне вивчення усіх факторів, що справляють вплив на формування цін, як загального порядку, так і чисто прикладних. Від цін залежить реалізація послуг, рівень доходів, прибутки і витрати готелю, а також можливість його подальшого розвитку.
Ціна - це грошова сума, яку має намір отримати готель, пропонуючи свої послуги, і яку готовий заплатити за дані послуги покупець. Зазначене залежить від багатьох умов, що одержали назву ціноутворюючих факторів. За характером, рівнем і сферою дії вони можуть бути розмежовані на п'ять груп:
1. Загальноекономічні, тобто діючі незалежно від виду продукції і конкретних умов її виробництва і реалізації. До них відносяться: економічний цикл;
стан сукупного попиту та пропозиції; інфляція.
2. Конкретно-економічні, тобто обумовлені особливостями послуг готелю, умовами їх надання та реалізації. До них відносяться: витрати надання послуг; прибуток; податки і збори; пропозиція та попит на ці послуги з урахуванням взаємозамінності; якість послуг, їх престижність та ін.
3. Специфічні, тобто діючі лише у відношенні деяких видів послуг: сезонність; експлуатаційні витрати; комплектність;
4. Спеціальні, тобто пов'язані з дією особливих механізмів і економічних інструментів: державне регулювання; валютний курс.
5. Позаекономічні: політичні; військові.
Як відзначалося вище, ціни визначаються умовами конкуренції, станом і співвідношенням попиту та пропозиції. Однак на сучасному етапі розвитку ринку готельних послуг процес ціноутворення має певні особливості. З урахуванням цього варто розглядати і дію наведених вище груп ціноутворюючих факторів.
Практично на ціну пропонованих послуг впливає:
- платоспроможний попит покупця даних послуг, тобто попросту говорячи, наявність грошей;
- обсяг попиту – кількість послуг, що здатен придбати клієнт;
- корисність товару і його споживчі властивості. Існує відоме правило маркетингу, відповідно до якого, необхідно надавати ті послуги, що користуються попитом, а не ті, що надавались готелем завжди. Це означає, що процесу надання послуг повинний передувати прогноз ринкової ціни і місткості ринку.
Мета (політика), яку переслідує керівництво за допомогою всіх попередніх методик - звузити діапазон цін, у рамках якого і буде обрана остаточна ціна послуг. Однак перед призначенням остаточної ціни керівництво повинне розглянути ряд додаткових понять.
Психологія ціносприйняття. Необхідно враховувати не лише економічні, але і психологічні фактори ціни. Багато споживачів дивляться на ціну як на показник якості та престижності. Багатьом готелем вдається збільшувати збут своїх послуг підвищенням ціни на них, оскільки ці послуги вважатимуться престижними. Метод встановлення ціни з урахуванням престижності виявляється особливо ефективним для 5* готелів, послуги яких коштують в 2-3 рази дорожче 3*
