Ліва панель (панель папок) — суто навігаційна. На ній відображається ієрархічна структура всієї комп’ютерної системи. Права панель — панель змісту. Коли на лівій панелі відкрита папка (а якась папка там відкрита завжди), то на правій панелі відображається її вміст. Операції з файлами та папками виконуються за допомогою миші завдяки перетягуванню значків з одного місця в інше.
Відкриття папок здійснюється клацанням лівої кнопки миші на значку папки по лівій панелі. Згортання папок виконується клацанням по кнопці Вверх на панелі інструментів.
На сьогоднішній день це найефективніший спосіб швидкого доступу до будь-якого об’єкта. У системах Windows 95/98 цей метод навігації використовується не тільки в Проводнике, і корисні практичні навички роботи з такими структурами можуть знадобитися неодноразово.
Операції на правій панелі вікна Проводника
Основна перевага навігації за допомогою Проводника перед іншими методами в негайному й досить простому використанні результату. Все, що відкривається на правій панелі, може бути відразу оброблене й перероблене. Далі випливає перелік операцій, довжелезність якого свідчить про різноманіття можливостей роботи з Проводником.
Створення нової папки в поточній папці
Клацнути правою кнопкою миші де-небудь на вільному місці правої панелі вікна Проводник (рис. 5.24). У контекстному меню, що відкриється, вибрати пункт Создать, потім пункт Папка, клацнути по ньому, і в поточній папці буде створена нова папка. Можна ввести її ім’я.
Створення нового документа в поточній папці
Клацнути правою кнопкою миші на вільному місці правої панелі вікна Проводник. В контекстному меню, що відкривається, вибрати пункт Создать — відкриється меню, що містить список типів документів, які можна створити. Вибрати потрібний пункт, наприклад, Текстовый документ, і клацнути по ньому — в поточній папці буде створений новий файл.
Створення ярлика чи програми існуючого документа
1. Відкрити контекстне меню на вільному місці правої панелі вікна Проводник і вибрати пункт Создать. У вкладеному меню вибрати пункт Ярлык.
2. Клацнути на пункті Создать ярлык — відбудеться запуск Мастера создания ярлыка. У рядок Командная строка мастера потрібно ввести повний шлях пошуку файла чи додатка документа. Кнопка Обзор допоможе знайти його.
3. Клацання по кнопці Обзор відкриває діалогове вікно Обзор, за допомогою якого досить просто з’ясувати місцезнаходження об’єкта, для якого потрібно створити ярлик.
4. Насамперед слід задати тип шуканого об’єкта, для якого створюється ярлик. Якщо це програма, то в поле Тип файла встановити значення Программы. Якщо це документ, то встановити в цьому полі значення Все файлы.
5. Засіб навігації діалогового вікна Обзор допоможе розшукати потрібний об’єкт. Можна скористатися кнопкою, що розкриває, праворуч від поля Папка для доступу до різних дисків комп’ютера. Подвійним клацанням миші можна відкривати папки, представлені у вікні, і поринати в їх структуру. Якщо потрібно повернутися на один рівень угору, користуємося кнопкою Вверх на один уровень.
6. У результаті такого пошуку об’єкт звичайно відшукується досить швидко. Оскільки ми вирішили створити значок для об’єкта, виходить, напевно маємо справу з ним часто й уявляємо, де він перебуває. Якщо ж пошук у вікні Обзор зайде в глухий кут, то доведеться застосувати інші засоби пошуку, про які ми розповімо нижче.
7. Коли об’єкт знайдено, виділяємо його, клацнувши раз, і в полі Имя файла з’являється запис імені файла обраного об’єкта. Клацаємо по кнопці Открыть — у командному рядку Мастера создания ярлыка буде прописаний повний шлях пошуку обраного об’єкта.
8. Клацаємо по кнопці Далее у вікні майстра. У рядок Выбор имени для ярлыка вводимо ім’я ярлика і клацаємо по кнопці Готово — на правій панелі вікна Проводник з’явиться новий значок.
12. Пакет Microsoft Office 2000: основні складові частини та його призначення. Обмін даними між складовими частинами MICROSOFT OFFICE 2000.
Microsoft Word 2000 –– могутній інтелектуальний текстовий процесор. Це обумовлено насамперед його численними перевагами, до яких належать широкі функціональні можливості. Важко знайти таке завдання під час роботи з текстами, в процесі створення професійно оформлених документів, яке не можна було б виконати засобами Microsoft Word, які до того ж є зручними та простими у використанні.
За тривалі роки свого розвитку програма пройшла шлях від додатка операційної системи MS-DOS до додатка Windows 3.1 (Word 6.0), далі — до Windows 95 (Word 95 і Word 97), і нині ми вже маємо версію Word 2000. На сьогодні Word являє собою центральне ядро потужного пакета офісних додатків MS Office. Поряд з іншими перевагами цієї програми розглядається її можливість спільної роботи з іншими додатками цього пакета — такими, як система управління базами даних Ассеss, електронними таблицями Ехсеl та ін.
До традиційних засобів форматування процесора Word належать: шрифтове оформлення документів, управління вирівнюванням текстів на смузі набору, управління режимами обтікання вбудованих об’єктів. У питаннях форматування особливої уваги заслуговують унікальні можливості останніх версій Word у роботі з таблицями.
Розвиваючись від версії до версії, текстовий процесор поступово набуває все нових і нових можливостей з автоматизації роботи з документами: використання стилів оформлення абзаців і застосування шаблонів документа, перевірка граматики та орфографії, створення комплексних документів і документів злиття на основі табличних даних.
Наявність розвинутих засобів управління вставкою та текстовий документ об’єктів, що підготовлені в інших додатках (креслень, малюнків, діаграм, таблиць) певною мірою виводить Word за рамки звичайного текстового процесора. Незважаючи на те, що програма не є системою електронної верстки поліграфічних видань, маємо приклади, коли великі за обсягом видання використовують її саме в цій ролі.
В останні роки з’явився ще один напрямок розширення операційного простору Word. У світлі загальної орієнтації операційних програмних продуктів на взаємодію з Інтернетом, Word підтримує концепцію гіпертекстових посилань і дає можливість створити не лише друковані, а й електронні документи.
Існує кілька версій Word для Windows, кожна наступна версія сумісна, як правило, з попередніми версіями і має додаткові можливості. Подальший виклад ґрунтуватиметься на русифікованій версії.
13. Призначеня текстових редакторів Основні засоби запуску WORD 2000. Використання панелі Microsoft Office. Загальні відомості та основні елементи екрану WORD 2000. Режими перегляду документа в WORD 2000. Їх призначення. Формули і їх використання в текстових документах.
Вікно редактора Word має кілька стандартних елементів. Одні з них постійно присутні на екрані, інші можна викликати за бажанням користувача. Розглянемо призначення цих елементів.
Рядок заголовка. Верхній рядок екрана є рядком заголовка, стандартного для Word. У ньому виведено ім’я програми (в даному разі Microsoft Word). Крім цього, в рядку заголовка є чотири кнопки: одна з лівого краю, три — з правого. Ліва кнопка — це кнопка виклику меню управління. Дане меню є типовим для будь-якого вікна Word. Перша з правих кнопок згортає вікно до піктограми, друга — відновлює нормальний розмір вікна, третя — закриває вікно.
Рядок меню. Під рядком заголовка у вікні розміщується рядок меню, який містить такі пункти:
Файл — робота з файлами документів;
Правка — редагування документів;
Вид — перегляд документів;
Вставка — вставка в документ малюнків, діаграм, поточної дати і часу, формул та інших об’єктів;
Формат — форматування документів (встановлення шрифтів, параметрів абзацу);
Сервис — сервісні функції (перевірка орфографії, встановлення параметрів настроювання Word);
Таблица — робота з таблицями;
Окно — робота з вікнами документів;
Справка — довідкова інформація про Word.
Кожний пункт меню має відповідне підменю. Для активізації рядка меню слід натиснути клавішу Alt або F10. Після цього один з пунктів меню виділиться інверсним кольором. Для виділення потрібного пункту меню слід користуватися клавішами горизонтального переміщення курсору. Для відкриття виділеного пункту меню слід натиснути клавішу Enter. Відкрити меню зручніше за допомогою миші, встановивши курсор на потрібному пункті меню і натиснувши ліву кнопку.
У підменю потрібний пункт може бути вибрано або за допомогою миші (встановити курсор миші на потрібний пункт і натиснути ліву кнопку), або за допомогою клавіатури (клавішами вертикального переміщення курсору вибрати потрібний пункт і натиснути клавішу Enter). У назві пунктів меню та підменю є підкреслена літера. Це дає можливість відразу вибрати пункт меню або підменю, натиснувши комбінацію клавіш [Alt — підкреслена літера меню — підкреслена літера підменю].
Деякі пункти підменю праворуч від назви пункту містять позначення комбінації клавіш, за допомогою яких можна вибрати відповідний пункт підменю. При виборі пункту підменю в нижньому рядку екрана (рядку стану) роз’яснюється призначення.
Слід зазначити, що назви деяких пунктів підменю мають сірий колір. Це означає, що такі пункти в даний момент недоступні (наприклад, не можна редагувати таблицю, якщо вона не існує).
У програмі Word існує ще один спосіб виклику команд. Клацання правою кнопкою миші на виділеному тексті чи слові призводить до виведення на екран контекстного меню. Це меню містить команди, які можна застосувати до виділеного об’єкта.
Користувач має змогу відмітити останню введену команду, виконавши команду Правка/Отменить.
Панелі інструментів. Під рядком меню розміщуються звичайно панелі інструментів. Панелі інструментів — це рядок кнопок, при натискуванні на які виконується певна дія. При фіксації курсора миші на кнопці під нею з’являється її назва, а в рядку стану — коротка довідка про призначення кнопки. Певна кількість кнопок дублює відповідні команди меню. Однак користуватися кнопками панелі значно швидше і зручніше, Word забезпечує користувача кількома панелями інструментів.
Для вибору потрібної панелі слід скористатися командою Вид/Панель инструментов (рис. 6.2). При цьому на екрані з’явиться вікно діалогу Панели инструментов, у списку якого можна вибрати необхідні панелі. По замовчуванні Word виводить на екран панелі інструментів Стандартная і Форматирование. Деякі панелі інструментів виводяться на екран автоматично при виконанні певних дій (так, наприклад, панель інструментів Рисование виводиться у процесі побудови малюнків). Виведені на екран панелі можна перемістити типовим для середовища Word способом.
Під панелями інструментів розміщуються горизонтальна і вертикальна лінійки. На горизонтальній розміщені маркери відступу рядків, абзаців, позицій табуляції. Лінійки можна вилучити з екрана за допомогою команди Вид/Линейка, а потім за допомогою цієї самої команди повернути на екран.
Праворуч і знизу розміщені смуги вертикальної і горизонтальної прокрутки. Смуги мають маркери, які показують, в якому місці документа знаходиться в даний момент користувач. Перемістивши маркер на потрібну позицію смуг прокрутки, можна перейти в будь-яке місце документа.
У нижньому рядку вікна редактора Word виводиться рядок стану. Він містить інформацію щодо активного вікна:
Стр і — курсор знаходиться на і-й сторінці;
Разд b — курсор знаходиться у b-му розділі;
k/р — від початку документа до курсора — k сторінок, весь документ містить р сторінок;
На 5 см — відстань від курсора до верхньої межі сторінки становить 5 сантиметрів;
Ст t — курсор знаходиться в t-рядку поточної сторінки;
Кол W— курсор знаходиться в W-й колонці.
Вікна документів. Word є багатовіконним редактором. Всередині вікна редактора може існувати декілька вікон документів. Користувач може встановлювати розмір, положення кожного вікна традиційними для програми Word засобами. В кожному вікні може редагуватися свій текст.
Одне з вікон є активним. Активне вікно зображується на передньому плані і може закривати інші вікна. В активному вікні перебуває текстовий курсор (мерехтливий вертикальний штрих) і горизонтальна риска. Текстовий курсор вказує місце, куди можна вводити символи. Горизонтальна риска визначає кінець тексту.
Робота з вікнами здійснюється за допомогою меню Окна. Команди цього меню дають змогу відкрити нове вікно, міняти розташування вікон, зробити активним будь-яке вікно.
Вікно діалогу. Для виконання деяких команд потрібно вво-
дити допоміжну інформацію. Так, для виконання команди Файл/ Открыть (рис. 6.3) необхідно вказати диск, каталог та ім’я файла. Для введення такої інформації використовуються вікна
діалогу.
Вікно діалогу містить ряд елементів: кнопки, списки, прапорці, перемикачі, рядки введення. Ці елементи розміщуються за тематичними групами, які називають полями. Групи мають заголовки, що закінчуються двокрапкою. Перехід від групи до групи здійснюється або за допомогою миші, або натискуванням клавіші Тав. Ім’я групи можна також виділити, натиснувши комбінацію клавіш [Alt — підкреслена літера в імені поля]. Переміщення всередині групи здійснюють за допомогою клавіш переміщення курсора.
У разі введення допоміжної інформації у вікно діалогу здійснюється встановлення прапорців і перемикачів, вибір елементів зі списку, введення і редагування тексту в полях введення.
Прапорці являють собою невеличкі квадрати, в яких у разі їх увімкнення з’являється галочка. Прапорці встановлюються незалежно один від одного.
Перемикачі (зображуються у вигляді кола) використовують тоді, коли необхідно вибрати одну з кількох опцій. Вибраний перемикач відрізняється від інших темною крапкою всередині кола.
У рядки введення вводиться текстова інформація. Наприклад, відкриваючи який-небудь файл, необхідно вказати його ім’я. Останнє можна вибрати зі списку імен файлів або набрати в рядку введення. Рядок введення можна редагувати.
Списки використовують для вибору одного з декількох варіантів (наприклад, вибір шрифту). Поки маркер знаходиться всередині цього списку, його можна гортати за допомогою клавіш переміщення курсора. Елемент списку виділяється натискуванням лівої кнопки миші (клавіші Enter). Особливою формою списку є однорядкові списки, в яких показано тільки перший елемент. Такі списки мають праворуч стрілку, спрямовану вниз. Для розкриття такого списку слід встановити курсор миші на стрілку і натиснути ліву кнопку миші, натиснути комбінацію клавіш [Alt + стрілка керування курсором]. Після розкриття списку і вибору елемента список знову закривається. Деякі однорядкові списки, елементом яких є число, мають справа дві стрілки, спрямовані вгору та вниз. Під час клацання мишею по стрілці, спрямованій вниз, значення елемента зменшується, а по стрілці, спрямованій вгору, — збільшується.
У правій частині або внизу вікна розміщені кнопки управління діалогом. Кнопка ОК (клавіша Enter) закінчує діалог з підтвердженням усіх змін, після цього Word виконує команду. Кнопка Отмена (клавіша Еsc) анулює всі зміни, діалог закінчується, відповідна команда не виконується.
Крім кнопки ОК і Отмена в цьому вікні, залежно від призначення конкретного вікна, можуть бути й інші кнопки управління діалогом. Чимало вікон діалогу має таку кількість полів, що їх не можна вивести одночасно. В цьому разі діалог організовується за сторінками-вкладинками. Кожна вкладинка має у верхній частині вікна ім’я, для відкриття якого слід встановити курсор миші на імені і натиснути ліву кнопку миші.
Вікна діалогу також мають поля, назви яких закінчуються трикрапкою. Вибираючи таке поле, розкриваємо наступне вікно, в якому також можна встановити певні параметри.
13.Призначеня текстових редакторів Основні засоби запуску WORD 2000. Використання панелі Microsoft Office. Загальні відомості та основні елементи екрану WORD 2000. Режими перегляду документа в WORD 2000. Їх призначення. Формули і їх використання в текстових документах
Виділення: одне слово- двічі клацнути лівою кн. миша; 1 рядок – клацнути зліва від рядка; абзац – клацнути двічі зліва від абзацу; весь текст – клацнути тричі зліва від тексту (або Правка→ Выделить все): блок тексту – встановити курсор на початок блоку, підвести вказівник мишки до кінця блоку і утримуючи клавішу Shift клацнути мишкою. Копіювання: виділити блок тексту → Правка → Копировать (або кн. ”Копировать”). Щоб виконати операцію вставки → ставимо курсор у потрібне місце→ Правка→ Вставить, або вик. Комбінацію клавіш Ctrl + V, або кн. на панелі інструментів. Вилучити фрагмент тексту можна , попередньо виділивши його, натиснути кн. Delete, або вик. Команду Правка→Вырезать (або Ctrl +Х, або відповідну кн. на панелі інструментів). За доп. цієї ком. текст копіюється в буфер обміну, а потім вилучається.
Редагування виділеного фрагмента. Виділений фрагмент можна вилучити, перемістити, скопіювати. За таких операцій часто використовують буфер обміну Word. Через цей буфер редактор Word може обмінюватись інформацією з іншими програмами, що працюють у середовищі Windows.
Вилучити виділений фрагмент можна за допомогою команди Правка/Вырезать або кнопки Вырезать панелі інструментів Стандартная. Фрагмент вилучається з тексту і поміщається в буфер обміну. Текст з буфера обміну можна багаторазово читати. Цей текст зберігається в буфері доти, доки в нього не буде занесено новий фрагмент (це може зробити й будь-яка інша програма, що працює в середовищі Windows). Вилучити виділений фрагмент можна і за допомогою клавіші Del, але при цьому фрагмент у буфер обміну не заноситься.
Вставка фрагмента з буфера обміну здійснюється командою Правка/Вставить або кнопки Вставить панелі інструментів Стандартная. Фрагмент вставляється в позицію текстового курсора.
Перенести фрагмент можна за допомогою послідовно виконаних двох команд: Правка/Вырезать і Правка/Вставить. Досить просто можна перемістити фрагмент за допомогою миші. Для цього слід встановити курсор миші на виділеному фрагменті і, не відпускаючи натиснутої лівої кнопки, перетягнути фрагмент на нове місце. Якщо тепер відпустити ліву кнопку, то фрагмент буде переміщено.
Скопіювати фрагмент можна за допомогою послідовно виконаних двох команд: Правка/Копировать і Правка/Вставить. Під час виконання першої команди виділений фрагмент переноситься в буфер обміну, але з тексту не вилучається. Копіювання за допомогою миші аналогічне переміщенню, але при цьому повинна бути додатково натиснута клавіша Ctrl.
Команди редагування діють і під час роботи з документами в різних вікнах. Це дає змогу обмінюватися фрагментами тексту між різними документами.
14. Робота з файлами в WORD 2000: відкриття файла, пошук файла за допомогою властивостей, закриття файла.
15.Форматування документів у WORD 2000: форматування символів, зміна гарнітури та розміру шрифту, установка верхніх та нижніх індесів, форматування абзаців, обрамлення абзаців.
Форматування тексту
Під форматуванням розуміють операції, зв’язані з оформленням і зміною його зовнішнього вигляду. Операції форматування можливі тільки для виділених фрагментів.
Розрізняють три основні операції форматування:
— форматування символів;
— форматування абзаців;
— форматування сторінок.
Форматування символів
Під час форматування символів можна змінити шрифти, розмір. Форматування здійснюється командою Формат/Шрифт. При цьому на екрані з’явиться вікно діалогу Шрифт (рис. 6.8), у якому можна встановити такі параметри:
• шрифт (вибирається зі списку шрифтів);
• стиль (можна вибрати звичайний стиль, курсив, напівжирний та ін.);
• розмір шрифта;
• підкреслення (вибір різних варіантів підкреслення);
• колір символів;
• ефекти (верхній і нижній індекс, перекреслений). У полі Образец цього вікна показується зовнішній вигляд тексту у ви-
браних параметрах.
