Шпора
1. Інформатика. Її види та властивості.
ЕОМ-засіб роботи з інформацією, і всі науки, спрямовані на створення засобів обробки інформації та її використання, об’єднані єдиним терміном “інформатика”.
Інформатика — це технічна наука, яка систематизує прийоми створення, зберігання, відтворення, обробки та передачі даних засобами обчислювальної техніки, а також принципи функціювання цих засобів та методи управління ними.
З цього визначення видно, що інформатика дуже близька до технології, тому її предмет нерідко називають інформаційними технологіями.
Предмет інформатики складають такі поняття:
• апаратне забезпечення джерел комп'ютерної техніки;
• програмне забезпечення джерел комп'ютерної техніки;
• засоби взаємодії апаратного та програмного забезпечення;
• засоби взаємодії людини з апаратними та програмними засобами.
Головним завданням інформатики є систематизація прийомів та методів роботи з апаратними та програмними засобами комп'ютерної техніки. Мета систематизації полягає у виділенні, впровадженні та розвитку передових, найбільш ефективних технологій, в автоматизації етапів роботи з даними, а також у методичному забезпеченні нових досліджень.
У складі основного завдання інформатики сьогодні виділені такі напрямки для практичних додатків:
■ архітектура обчислювальних систем (прийоми і методи побудови систем, призначених для автоматизації обробки даних);
■ інтерфейси обчислювальних систем (прийоми і методи управління апаратним та програмним забезпеченням);
■ програмування (прийоми, методи і засоби розробки комп'ютерних програм);
■ перетворення даних (прийоми та методи перетворення структур даних);
■ захист інформації (розробка методів та засобів захисту даних);
■ автоматизація (функціювання програмно-апаратних засобів без участі людини);
■ стандартизація (забезпечення суміщення між апаратними і програмними засобами, а також між форматами наведених даних).
На всіх етапах технічного забезпечення інформаційних процесів для інформатики ключовим поняттям є ефективність.
2. Подання інформації в комп’ютері. Носії даних. Електронні носії даних.
Інформація на магнітних носіях ПК записана у двоїчній формі, що представляє собою сукупність тільки двох цифр - нуля і одиниці. Така система обчислення незвична для простої людини і взагалі невдобна. І все ж таки, такі комбінації 0 і 1 складають основу будь-якого документа, що створюється в мережі Пк. Інформація, оскільки складається переважно з бітів, що утворюють найбільш вищі порядки сукупності, розміщується в комірках на магнітних носіях. Розмір кожної комірки дорівнює 1байт. Кожній комірці пам’яті присвоюється номер (адрес ). Сукупність таких комірок складають будь-який документ, який в комп’ютерному середовищі низивається файлом. Ієрархія розташування інформації така: файл-папка-каталог. Отже, файл - це програма чи організована сукупність цифрових, алфавітно - цифрових та інших даних.
Компютер оброблює інфорамцію лише в чисельному вигляді. Вся відео, символьна, звукова, графічна інформація перетворюється у числа.
Перетворення інформації в число-кодування.Інформація подається в двійковій системі очислення інформації. 1 біт – 0 чи 1,1 байт = 8 біт,1 кбайт = 1024 б,1 Мбайт = 1024 кб,1 Гбайт = 1024 Мбайт,1 Тбайт = 1024 Гбайт. Зображення поділяються на растрові та векторні. Растрові зображення – набір крапок. Недолік – складність масштабування.Векторні зображення – розкладаються із геометричних фігур, тому при масштабуванні використовується коефіціент, що помножується на параметри фігур. Файлова структура збереження інформації. Файл – сукупність данних, що має власне імя. Імя = розширення + імя. Окрема група – завантажувальні, виконувальні файли: *.ехе; *.соm; *.bat. При роботі з файлами можуть бути застосовані імена груп файлів. *- будь-які символи; ? – один символ.
У середині 60-х років, коли фірма IBM випустила серію обчислювальних машин третього покоління, склався стандарт одиниці виміру пам'яті — байт. Байт являє собою послідовність восьми двійкових розрядів. Один двійковий розряд називається бітом.
Кожний біт може приймати одне з двох значень — 0 чи 1. Двома бітами можна закодувати чотири значення: 00, 01, 10, 11. Згідно з позиційною системою числення значення байта, який складається з восьми бітів, залежить від позицій, які займають нулі та одиниці. Кількість різних комбінацій бітів у байті дорівнює 28 = 256, тобто один байт може приймати 256 різних значень.
У комп'ютері за допомогою двійкових кодів представляються як числа, так і символи (літери, цифри тощо). Для кодування символів здебільшого достатньо одного байта. Для кодування цілого числа, як правило, використовуються два або чотири байти, а для дійсного — чотири або вісім, інколи шість байтів, залежно від конкретної задачі та можливостей комп'ютера.
Зовнішня пам’ять, як правило, призначена для довгострокового зберігання програм і даних. Інформація на пристроях зовнішньої пам’яті зберігається при включенні ПК. Об’єм ЗП значно більще ніж об’єм ВП. Хоча вона значно поступається ВП за швидкістю записування і считування інформації. Зазвичай, зовнішня пам’ять реалізується у вигляді накопичувачів на магнітних і оптичних дисках. Кожен з них використовується зі своїм контролером. Нині широко використовуються два вида магнитних накопичувачів: Накопичувачі на магнитних дисках ( дискети ), Накопичувачі на жорстких магнитних дисках ( вінчестери )
Вінчестери, у переважній своїй більшості, не знімаються. Фізичного доступу до них немає. Єдина їх перевага перед ФЛОППІ-ДИСКАМИ (дискетами) полягає у тому, що вони можуть зберігати великі об’єми інформації. Нині, використовують переважно магнитні диски (дискети) з високою "густиною запису" - HD. Об’єм інформації, яку вони можуть зберігти в собі приблизно 1.44 МБ. Щож до жорстких накопичувачів, то об’єм їх пам’яті досягає де-кількох десятків ГБ. Оптичні (лазерні) диски називають компакт-дисками чи дисками типа CD. У переважній більшості своїй вони використовуються лише для читання з них певної інформації CD-ROM (read only memory). Первинна інформація на них записується за допомогою спеціальної цифрової апаратури. Ємкість пам’яті оптичних дисків в сотні раз більше ніж ємкість дискет. Єдина проблема оптичних дисків полягає у їх швидкості при якій считується з них інформація.
3. Апаратна складова інформаційної системи.Структура пам’яті ПК.
Персональні комп’ютери, праця яких грунтується на принципі програмного забезпечення вміщують в себе наступні структурні елементи: Центральний мікропроцесор, Внутрішню і зовнішню пам’ять, Системну шину, Засоби ввода-вивода інформації (клавіатура, дисплей, обладнання для друку, мишка та ін)
Центральний мікропроцесор, внутрішня пам’ять, системна шина (виконує функцію зв'язку між мікропроцесором, внутрішньою пам’яттю, стандартними й переферийними пристроями ввода-виводу) конструктивно розташовані в окремому блоці, який називається системним. Обладнання зовнішньої пам’яті також розміщуються в системному блоці, хоча інколи розміщують і в окремих блоках. Всі засоби ввода-вивода, а також обладнання внутрішньої пам’яті підключають до системної шини через відповідні спеціальні плати, які називаються адаптерами чи контролерами. Центральний мікропроцесор, внутрішню пам’ять, системну шину, адаптери та контролери розміщують на одній платі, яку називають материнською.
Центральний мікропроцесор - це основний засіб Пк. Він виконує програму, яка зберігається у внутрішній пам’яті, керує роботою всіх інших засобів і виконує різноманітні операції над даними. Важливою його характеристикою є продуктивність ( здатність швидко працювати). Продуктивність визначається його тактовою частотою, яку вимірюють в мегагерцах.
Внутрішня пам’ять Пк складається з оперативно запам’ятовуючого пристрою (ОЗП чи RAM ) і постійного запам’ятовуючого пристрою ( ПЗП чи ROM ). В ОЗП різноманітна інформація може неодноразово записуватися і считуватися. В ПЗП інформація може неодноразово считуватися але записується, зазвичай, при його виробництві. Основною характеристикою пам’яті є її ємкість, яку вимірюють в одиницях вимірної пам’яті, найменьшою з яких є БІТ. Біт - це один двоїчний розряд, який містить два символа: 0 і 1. Вісім біт отримали назву БАЙТ. Отже 1КБ - 1024 байт, 1МБ - 1024 КБ, 1ГБ - 1024 МБ. Конструктивно, внутрішня пам’ять оформлюється у вигляді комірок пам’яті. Мінімальний розмір однієї комірки дорівнює 1 байтую. Ємкість внутрішньої пам’яті набагато меньше ніж ємкість зовнішньої, але вона перевищує зовнішню за швидкістю запису і считування.
Зовнішня пам’ять, як правило, призначена для довгострокового зберігання програм і даних. Інформація на пристроях зовнішньої пам’яті зберігається при включенні ПК. Об’єм ЗП значно більще ніж об’єм ВП. Хоча вона значно поступається ВП за швидкістю записування і считування інформації. Зазвичай, зовнішня пам’ять реалізується у вигляді накопичувачів на магнітних і оптичних дисках. Кожен з них використовується зі своїм контролером. Нині широко використовуються два вида магнитних накопичувачів: Накопичувачі на магнитних дисках ( дискети ), Накопичувачі на жорстких магнитних дисках ( вінчестери )
Всі прилади ввода-вивода можна згрупувати в такі дві групи: Стандартні,Нестандартні
До стандартних відносимо Дісплей і Клавіатура. До нестандартних Магнитні і Оптичні накопичувачі, Прінтер, Сканер, Модем.
Дісплей необхідний для відображення інформації на екрані електронно-проміневої трубки. В графічном режимі на екран виводяться будь-які зображення, елементи зображення яких є точки ( піксели ). Основні характеристики дисплея: дозволяюча можливість (розрешающая способность), кількість кольорів і розмір екрана. Дозволяюча можливість визначається кількістю точок по вертикалі і горизонталі екрана. Чим більше кількість точок, тим більше можливість. В сучасних дісплеях ДМ може досягати 1280Х1024 точок і більше. Сучасні монітори мають кількість кольорів кратне 256.
Клавіатура призначена для ввода в ПК різноманітних символів (літер, цифр), а також для керування роботою ПК. Нині використовується клавіатура, яка має 101 клавішу, і де-кількох індикаторів, які характеризують поточний стан роботи системи. За своїм призначенням всю клавіатуру поділяють на чотири групи ( поля). Цетральне містить клавіши з літерами, цифрами, синтаксичними знаками, а також ряд клавіш керування. Друге поле містить 12 функціональних клавіш (F1-F12) і де-які клавіші керування. Третє поле містить клавіші керування курсором. Четверте поле містить додаткову клавіатуру. Воно містить клавіші, які при включені "NUM LOCK" діють як цифри і знаки, а при виключені, як елементи переміщення курсора.
Прилади друку можна поділити на дві групи: прінтери (матричні, струйні, лазерні) і плотери. Характеристикою принтерів є їх дозволяюча можливість, яка аналогічно дісплею вимірюється кількістю друкованих крапок в дюймі (1 дюйм - 2.54 см). Нині популярні принтери з дозволяючою можливістю 300, 600, 1200 DPI.
Призначення сканеру полягає у роботі із готовим зображенням ( зміна, додавання, виправлення, збільшення та ін ). Модем - пристрій, що забезпечує зв’язок між Пк і Серверами, мережою Internet та ін. Характеристикою модему є його швидкість передачі інформації за 1 секунду. Зараз дуже великою популярністю користуються модеми зі швидкістю передачі інформації за 1 секунду 56 Кб.
5. Структура програмного забезпечення ПК: системне та прикладне програмне забезпечення. Поняття операційної системи (ОС). Складові ОС.
Програми, які використовуються для роботи з комп ютером, можна поділити на три категорії:
v системні програми, які виконують різноманітні допоміжні функції, наприклад, використовуються для створення копій наявної інформації, для перевірки роботоздатності пристроїв комп'ютера і т. ін.;
• прикладні програми, що безпосередньо забезпечують виконання необхідних користувачу робіт: редагування текстів, створення малюнків, обробка інформаційних масивів тощо;
• інструментальні системи (системи програмування), які забезпечують створення нових програм для комп'ютера.
Програмне забезпечення можна поділити на декілька підрозділів насамперед за функціональною ознакою:
1. Системне – а) операційні системи – керують ресурсами (фізичними та логічними) і процесами обчислювальної системи. MS – DOS; Windows 95, 98, 2000; OS/2; UNIX; Oracle. б) мереживне ПЗ: для керування спільними ресурсами в розподілених обчислювальних системах.в) сервісні програми – оболонки (DN, NC), утіліти - програми обслуговування дисків, антивірусі, архіватори. г) засоби розробки програм: C++, TP, Visual Basic, Delphi.
2. Прикладне програмне забезпечення – для рішення певної задачі проблемної області: текстові процесори: блокнот (редактори),табличні процесори: Excel, Lotus,системи ілюстративної та ділової графіки, графічні процесори: Corel Draw; Page Maker, СКБД: Access; Visual Fox Pro,експертні системи,програми математичних підрахунків.
Призначення і типи операційних систем.
Операційна система – це набір команд, що автоматично завантажуються при включенні комп'ютера і використовуються для керування обчислювальними процесами, керування програмними і апаратними ресурсами ЕОМ. Призначення операційних систем полягає в наступному: розподіл ресурсів між працюючими програмами, відновлення їх в разі аврійної ситуації, управління завданнями користувачів, виділення пріоритетних задач тощо. Для роботи на ПК використовуються наступні типи операційних систем: MS DOS, Windows NT,Win “95,98,2000,Millenium,OS/2,Unix.
Як було сказано вище, операційною системою називають спеціалізований комплекс програм, які управляють роботою апаратних та прикладних програмних ресурсів комп'ютера самостійно або за вимогами користувача.
Залежно від способу виконання завдань операційні системи поділяють на три категорії:
1. Системи з однозадачним режимом роботи.
2. Системи з пакетною обробкою завдань.
3. Системи з розподілом часу між завданнями.
7. Робота з файловою системою: створення каталогів; перегляд, копіювання, вилучення файлів у MS Windows.
Ієрархія розташування інформації така: файл-папка-каталог. Отже, файл - це програма чи організована сукупність цифрових, алфавітно - цифрових та інших даних. У зв’язку з цим розрізняють програмні файли і файли даних. Для зберігання програмних файлів і файлів даних на диску виділяють відповідні області даних. При звертанні до файлу його розглядають, як структурно-неподільну одиницю. Сукупність файлів складають файлову систему. ФС - це сукупність програм, яка забезпечує роботу з їх каталогами й файлами, а також сама сукупність файлів і каталогів, які зберігаються на зовнішніх пристроях Пк. Слід зауважити, що структура файлової системи Пк в де-якій мірі визначає структуру ОС і можливості користувача. Кожен файл має свій індифікатор, що складається з двох частин - ІМЕНІ і ТИПА файла. Кожен регіструїться у складі файлів, точніше каталозі, який іще називають директорієй. Але до того щоб увійти у каталог вони можуть бути поміщенні у "так звану" Папку. Папка - це сукупність однотипних файлів, які розміщені в ній за власним бажанням користувача. Папка має своє ім’я, дату створення. В папці також відображається об’єм інформації, що містять файли. Папку можна в будь-який момент перенести в іншу папку або ж до існуючого вже каталогу файлів. Каталог файлів - це сукупність як однотипних так і неоднотипних файлів. В каталозі для кожного файла регіструються: ім’я файла, його тип, розмір пам’яті яку займає, дата і час його створення. Але слід зауважити, що в де-яких ОС, наприклад MS-DOS, сам каталог також може мати ім’я і зберігатися в іншому каталозі з іменами звичайних файлів. В цьому випадку слкадається ієрархічна система. В Пк з жорстким диском практично завжди організовується ієрархічна структура файлів. При цьому, на кожному диску є " корневий " каталог, в якому регіструються підкаталоги 1-го рівня і файли. В підкаталогах 1-го рівня регіструються, в свою чергу, звичайні файли і підкаталоги 2-го рівня і.т. д. Список вміщенних один в одного каталогів позначається їх іменами, які відокремлені знаком похилої лінії " \ ".
Створення папок:
Викликається диск і, якщо потрібно, папка, де треба створити нову папку:
1 спосіб: Пункт меню Файл/Создать/Папка, заноситься ім'я нової папки і натискається клавіша Enter.
2 спосіб: Права кнопка мишки на порожньому місці, пункт Создать/Папка і далі, як показано вище.
Створення папки на Робочому столі:
Нова папка створюється на вільному місці Робочого столу 2-им способом.
Копіювання папок:
Позначається потрібна папка:
1 спосіб: Пункт меню Правка/Копировать,
2 спосіб: Права кнопка мишки, пункт Копировать,
3 спосіб: Натискається сукупність клавішів CTRL+C,
Потім викликається диск і, якщо потрібно, папка, куди треба скопіювати позначену папку:
1 спосіб: Пункт меню Правка/Вставить,
2 спосіб: Права кнопка мишки, пункт Вставить.
3 спосіб: Натискається сукупність клавішів CTRL+V.
Видалення папок
Із використанням корзини: Позначається папка: / спосіб: Пункт меню Файл/Удалить.
2 спосіб: Права кнопка мишки на позначеній папці, пункт Удалить.
3 спосіб: Натиснути клавішу DELETE.
4 спосіб: Перетягти мишкою папку на значок Корзини.
У будь-якому випадку зміст папки розташується в Корзині, і папку за бажанням можна буде відновити.
Без використання Корзини: Позначається папка: Натискаються клавіші SHIFT+DELETE. Потім треба підтвердити остаточне видалення папки: натиснути кнопку Да.
Відновлення папок
Папка при видаленні сама не розміщується в Корзині, туди потрапляють тільки файли, що містилися у видаленій папці. Для відновлення папки треба викликати пункт Правка/Выделить все (для позначення файлів зі змісту виділеної папки), натиснути пункт меню Файл/Восстановить. Папка відновиться і розташується на місці, яке вона займала перед видаленням.
Розкриття папки:
1 спосіб: Двічі клацнути мишкою на потрібній папці.
2 спосіб: Права кнопка мишки на папці, пункт Открыть.
Закриття папки:
1 спосіб: Пункт меню Файл/Закрыть.
2 спосіб: Натискається кнопка закриття вікна.
3 спосіб: Двічі клацнути мишкою на кнопці системного меню папки.
8. Архівування даних. Функції архіваторів.
Архівація файлів застосовується для створення копій з одночасним ущільненням файлів. Ступінь ущільнення файла залежить від його типу.
Програми для архівації файлів дозволяють розміщувати копії файлів на диску в ущільненому вигляді в архівний файл, виймати файли з архіву, переглядати зміст архіву тощо. Різні програми відрізняються форматом архівних файлів, швидкістю роботи, ступенем ущільнення файлів під час розміщення в архіві, зручністю використання. Найбільш поширені програми-архіватори, які працюють у середовищі Windows: WinZp, WinRar, WinArj, NetZip, мають приблизно однакові можливості.
