9. Проблема надійного захисту інформації від несанкціонованого доступа є однією з найважливіших і невирішених проблем сьогодення. Особливо в наш час. Час науки і прогресу. Комп’ютерні технології дали імпульс розвитку всесвітнєвідомої мережі INTERNET, що для одних стала сферою спілкування, праці, розваг, а для інших спосіб "підслухати", зробити якусь гадість. Людина в цьому електроному світі стає власником інформації - яка є об’єктом нинішніх відносин, як ринкових так і неринкових. Internet - це майбутній електроний ринок людського суспільства, на якому можна придбати всеі в тій кількості, в якій забажаєш. І всеж таки неслід забувати, що всі ми різні. Неслід забувати, що серед нас є комп’ютерні генії, які об’єднані єдиною назвою - хакери. Вони - професіонали з комп’єютерних технологій та систем і звичайно ж знають, що через всесвітню мережу пересилається багато корисної, приватної, секретної та інформації. Тому для людей, які все ж таки наважуються пересилати інформацію по Internet, слід забезпечитися міцною підтримкою захисту і маскування інформації. Взагалі, пересилаючи інформацію, особа ризикує втратити цінність інформації, ризикує своєю репутацією, своїми грішми, ризикує тим, що може підхопити вірус на свій Пк, таку тактику полюбляють використовувати, ризикує тим, що його інформація може стати відомою півсвіту, а може й всьому. Це ще не повний перелік ризиків.
Їх багато і для кожного користувача (банк, Держава, підприємець, Міноборони та ін) вони специфічні і особливі, але методи боротьби з цими ризиками майже для всіх однакові. Шляхи і методи приховування таємних повідомлень відомі вже давно і до того ж давня сфера людської діяльності стінографія відродилася саме для вирішення проблем захисту інформації.
Поряд з нею використовуються й інші методи захисту: кодування і криптографії. Мета криптографії полягає у тому щоб заблокувати доступ до таємної інформації шляхом шифрування змісту таємних повідомлень. Мета ж стінографії - приховати сам факт існування таємного повідомлення. При об’єднані цих двох методів, ймовірність захисту інформації була б набагато збільшена. Але це покищо у переспективі. Існують такі методи захисту інформації:
Метод спеціального форматування текстових даних
Метод використання відомого переміщення слів, абзаців(основані на зміні положення строк і розташування слів)
Метод вибору певних позиційних літер (початкові літери кожної строки утворюють повідомлення)
Метод приховування в невикористаних місцях жорстких дисків (записування інф. В нульовій дорожці)
Метод використування імітуючих функцій (необхідно переосмислити текст, в якому генерується повідомлення)
Метод знищення заголовка, який індифікує файл(метод кодування текста із знищеним заголовком, який відомий опоненту)
Метод використання надлишку цифрових фото, звуку, відео. (заповнення додатковою інф. молодші ряди цифрових відліків, що мають мало корисної інф).
10. Комп’ютерні віруси. Захист комп’ютера від зараження вірусами. Антивірусні програми.
Формально комп'ютерним вірусом називається програма, яка може заражати інші програми шляхом включення у них своєї, можливо модифікованої, копії, при цьому остання зберігає здатність до подальшого розмноження. Крім зараження, комп'ютерний вірус може виконувати інші несанкціоновані дії: розмноження; вилучення даних на диску; внесення помилок у дані тощо. Несанкційовані дії, що виконуються вірусом, можуть бути обумовлені настанням певної дати або поєднанням деяких умов.
Виділяють такі основні типи вірусів: файлові, завантажувальні, мережні та макровіруси.
Файлові віруси приєднуються до програмних файлів, як правило, вбудовуючи до них свій код. Якщо запустити заражений файл на виконання, вірус потрапляє до оперативної пам'яті і починає заражати інші файли, псувати програми та дані, заважати роботі комп'ютера тощо.
Завантажувальні віруси розміщують інформацію для свого запуску в завантажувальних секторах дисків. Вони потрапляють до комп'ютера при завантаженні з зараженого диска чи дискети.
Макровіруси вражають документи, створені текстовими та табличними процесорами, такими як М5 \Уогсі та Ехсеї. Коли заражений документ відкривається для перегляду чи редагування, макровіруси вбудовуються до системних файлів цих програм і починають заражати інші документи та псувати файли.
Мережеві віруси використовують для свого поширення засоби комп'ютерних мереж і електронної пошти.
Існують віруси, які належать одночасно до кількох груп. Так, наприклад, більшість завантажувальних вірусів можуть поширюватись як звичайні файлові віруси.
Для боротьби з комп'ютерними вірусами розроблено досить велику кількість спеціальних антивірусних програм, або антивірусів. Найбільш популярними є так звані програми-скане-ри (інша назва — вірусні детектори).
Попередній аналіз відомих вірусів дозволяє виділити послідовності кодів, характерних для кожного з них. Принцип роботи антивірусних сканерів полягає в пошуку цих кодових послідовностей у файлах, завантажувальних секторах і оперативній пам'яті. Якщо сканер знаходить таку послідовність, він повідомляє про зараження.
Така перевірка дозволяє виявляти лише відомі віруси і не допомагає проти невідомих.
У багатьох випадках антивірусні програми здатні «лікувати» заражені файли, вилучаючи з них вірусний код.
Серед найбільш відомих антивірусних сканерів можна назвати DrWeb, AVP (Антивірус Касперського), Aidstest, McAfee Virus Scan, Norton Antivirus, IBM Anti-Virus та ін.
11. Локальні мережі. Локальна мережа комп’ютерного класу. Спільне використання ресурсів: каталогів (папок), файлів, принтерів.
Комп’юторна мережа—це сукупність комп’ютерів, що зв’язані засобами передачі даних, використовуючи зв’язок, один комп'ютер отримує доступ до таких ресурсів як пам’ять, модем, факс, принтер.
ресурсів як пам’ять, модем, факс, принтер. В залежності від розташування комп-ів в мережі, мережі поділ. на глобальні та локальні. Глобальна М. може включ. інші мережі (локальні) або окремі комп-и. Глобальні поділ. на міські, регіональні, транснаціональні, національні. Локальні мережі об’єднують ком-пи ,що розташовані на відстані не більше декількох кілометрів. Локальна мережа з’єднується за допомогою швидкісних ліній зв’язку і спільно використовує програмні та апаратні ресурси.
У локальних мережах інформація передається на невелику відстань. Локальні мережі поєднують комп'ютери, що розташовані недалеко один від одного (у межах декількох міль). Для передачі інформації використовується високошвидкісний канал передачі даних, швидкість у якому приблизно така сама, як швидкість внутрішньої шини комп'ютера.
Топології мережі-тип з’єднання комп-ів у мережу. Фізична топологія описує фізичну структуру складових частин мережі. Логічна топологія описує способи передачі пакетів даних в мережі, принципи контролю, тощо. Фізичному типові належить такі топології : 1--Загальні шини—при такому положенні всі комп-и з’єднуються послідовно. Такі мережі мають високу ефективність..2-- Зірка включає центральний вузол(hub) або концентратор, до якого включають всі комп-и. Ці мережі мають велику надійність , але такий тип мережі має велику вартість.3-- Кільце – мережа, що складається із замкнутих в кільце комп-ів ,але всі комп-и з’єднані парою, а це—велика вартість. Як правило всі локальні мережі створюються шляхом комбінації всіх топологій.
Якщо потрібно зробити папку, диск або принтер локального комп’ютера доступним для роботи інших користувачів мережі, треба вибрати відповідний об’єкт, викликати вікно властивостей об’єкта (права кнопка мишки на об’єкті, пункт Доступ) або пункт Файл/Доступ.
На вкладинці Доступ треба:
- позначити тип доступу (Только чтение, Полний, або Определяется паролем),
- вказати мережеве ім’я ресурсу та,
- якщо потрібно, увести паролі для призначення прав доступу для ресурсу. Пропонується: Для чтения та Для полного доступа.
По закінченні введення інформації натискається ОК і ресурс готовий для спільного використання.
12. Комп’ютерна мережа. Комунікаційне обладнання та мережеве програмне забезпечення.
Комп'ютерна мережа—це сукупність комп’ютерів, що зв’язані засобами передачі даних, використовуючи зв’язок, один комп'ютер отримує доступ до таких ресурсів як пам’ять, модем, факс, принтер.
Під час передачі даних телефонними каналами зв'язку використовуються модеми. Модем — це пристрій, який перетворює цифрові сигнали на аналогові і навпаки. Модеми бувають з амплітудною, частотною та фазовою модуляціями. Методи передачі — асинхронний, синхронний. Апаратна реалізація модемів можливі внутрішня та зовнішня. Внутрішні модеми являють собою плату, яка вставляється у системний блок комп'ютера. Зовнішні модеми підключаються через СОМ-порти.
Управління функціонуванням модемів відбувається за допомогою спеціального програмного забезпечення. Такі системи як Microsoft Office у своєму складі містять відповідні програми.
Вузли комутації — це процесори, що виконують проміжну обробку пакетів та їх подальшу маршрутизацію.
З'єднання різних мереж між собою відбувається за допомогою мостів, шлюзів та маршрутизаторів.
Міст — це пристрій, що з'єднує дві мережі, які побудовані за різними технологіями. Міст виконує перерозподіл інформаційних потоків між мережами.
Маршрутизатор — це пристрій, що маршрутизує дані між мережами як з однаковою технологією, так і з різною. Він визначає оптимальний маршрут передачі даних.
Шлюз — пристрій для з'єднання локальних та глобальних мереж. Вважаючи, що глобальні та локальні мережі мають різні протоколи передачі даних, шлюзи застосовуються для перетворення даних з одного формату на інший. Шлюзи також можуть використовуватись для підключення робочих станцій до глобальних мереж.
В адаптерах мережі апаратно реалізовані протоколи фізичного та канального рівнів. Функції протоколів верхніх рівнів виконує операційна система (ОС). Мережева операційна система забезпечує доступ користувачів до ресурсів комп'ютерної мережі. Існують такі мережеві ОС: Microsoft Windows, Microsoft Windows NT, Unix та Novel Netware. ОС та побудовані на їх основі комп'ютерні мережі поділяються:
1. За наявністю призначених серверів:
• однорангові. Кожна робоча станція може бути одночасно сервером та робочою станцією. Недоліки: складність адміністрування у великих мережах, менша надійність;
* з окремим серверами. Для виконання серверних функцій виділяють окремі комп'ютери. На них встановлюють спеціальне системне програмне забезпечення. Сервери можуть бути призначеними (Netware) та непризначеними (Windows NT).
2. За характером роботи:
* ті, що працюють у режимі витіснення, — спеціальний дис петчер виділяє процесам квант часу центрального процесора (Windows 98-2000, Windows NT, Unix);
• ті, що не працюють у режимі витіснення, — процеси самі віддають управління іншим процесам (Netware).
13. Класифікація комп’ютерних мереж. Технічні засоби комп’ютерних мереж.
Комп'ютерна мережа—це сукупність комп’ютерів, що зв’язані засобами передачі даних, використовуючи зв’язок, один комп'ютер отримує доступ до таких ресурсів як пам’ять, модем, факс, принтер. В залежності від розташування комп-ів в мережі, мережі поділ. на глобальні та локальні. Глобальна М. може включ. інші мережі (локальні) або окремі комп-и. Глобальні поділ. на міські, регіональні, транснаціональні, національні. Локальні мережі об’єднують ком-пи ,що розташовані на відстані не більше декількох кілометрів. Локальна мережа з’єднується за допомогою швидкісних ліній зв’язку і спільно використовує програмні та апаратні ресурси. Мережі ,що створюються в мережі однієї організації наз. корпоративними або мережами. Фізична одиниця мереж –це вузол. Вузлом може бути комп’ютер, принтер. Комп’ютерні мережі діляться на 2 категорії : 1) на робочі станції, де працюють користувачі; 2)сервери, які обслуговують, і використовуються для об’єднання і розподілу ресурсів у мережі. Сервером може бути або достатньо потужний комп-р , або декілька , один з яких є головний. Сукупність сервера і підключених до нього комп-ів наз доменом. Існують файлові сервери , принтерні сервери, сервери зв’язку. Комп-и, які одночасно виконують функції файлового сервера і робочої станції в мережі утворюють однорангову мережу. Однорангова мережа—це така, де всім комп-м наданий однаковий пріоритет, а ресурси кожного вузла доступні всім іншим вузлам . Мережа типу клієнт-сервер, в якій одні комп-ри викон. роль серверів , а інші клієнтів. Суперсервер—це система взаємодублюючих дискових накопичувачів , в яких файли , що записані на одному диску, автоматично дзеркально відображуються на резервному. Послуги комп-а з великими обсягами оперативної і дискової пам’яті виділяють у проксі—сервер, що виконують декілька функцій:1) функція кешування—ця функція полягає в тому, що сервер зберігає веб-сторінку, до якої часто звертаються, на своєму диску, при запуску – інформація читається з диску;2) функція обмеження доступу користувачів до визначеної сторінки---фільтрація;3) функція ведення журналу реєстрації, де зберігається дата, ім’я користувача, сайта. Для об’єднання двох окремих однотипних мереж використовуються мости, які складаються з апаратних та програмних засобів і є необхідним елементом для підвищення ефективності безпеки та дальності мереж. Мости можуть з’єднати дві аналогічні мережі, але з різними швидкостями передач, використовуються в роботі мереж з різними топологіями і середовищами передач. Для великих мереж з метою вибору найбільш оптимального шляху для передачі інформації використовуються маршрутизатори, в яких маршрут вибирається із попередньо створеного адміністратором мереж маршрутних таблиць . Динамічні маршрутизатори працюють за допомогою спеціальних алгоритмів( вибирають найбільш оптимальний шлях, аналізують стан каналу зв’язку, самі коректують маршрутні таблиці.
14. Глобальна комп’ютерна мережа Internet. Способи під’єднання до Internet. Ресурси Internet.
Мережа Internet була створена наприкінці 60-х початку 70-х років з метою забезпечення спільного використання інформації та економії комп'ютерного часу. Internet — це глобальна мережа яка поєднує десятки тисяч комп'ютерних мереж, розташованих по всьому світу.
Після підключення до Internet можна обмінюватися даними з будь-яким комп'ютером цієї мережі.
Підключення може відбуватися різними способами: безпосередньо або через Internet-провайдерів, з використанням телефонних ліній зв'язку, кабелів комп'ютерної мережі, супутників або мережі кабельного телебачення.
Для підключення локального комп'ютера до сервера провайдера Internet можна користуватися телефонною мережею зв'язку, встановивши модем. Сервер діалогової служби, у свою чергу, підключається до телефонної лінії з високою пропускною здатністю, яка з'єднана з іншими такими самими лініями та іншими серверами, з'єднаними з іншими комп'ютерами.
Інформаційні ресурси Інтернет – це вся сукупність інформаційних технологій і баз даних, які доступні за допомогою цих технологій. До них відносяться, наприклад, електронна пошта, система конференцій (Usenet), система файлових ресурсів FTP, бази даних WWW та ін.
15. Глобальна комп’ютерна мережа Internet. Послуги Internet.
Мережа Internet була створена наприкінці 60-х початку 70-х років з метою забезпечення спільного використання інформації та економії комп'ютерного часу. Internet — це глобальна мережа яка поєднує десятки тисяч комп'ютерних мереж, розташованих по всьому світу.
Услуги Internet. Это - комплекс услуг на базе IP: доступ (транспорт) в Internet, электронная почта, создание и размещение собственной Web-страницы на сервере провайдера, доступ к открытым (публичным) телеконференциям, передача файлов (FTP), доступ к местным (региональным) и международным информационным источникам (Internet-версиям газет, журналов и иных средств массовой информации), к поисковым системам и базам данных, подключение коммуникационных узлов и серверов пользователя к сети провайдера для организации доступа и использования сервисов Internet.
FTP – протокол передачі файлів, який дозволяє отримувати та передавати текстові та двійкові файли. ФТП-сервери містять останні версії програмного забезпечення, драйвери підтримки апаратних засобів, тощо.
Електронна пошта — це система, що дозволяє пересилати повідомлення з одного комп'ютера на інший через модем або мережеве з'єднання. Адреса електронної пошти має такий вигляд: ім'я_користувача@хост.домен. Для роботи з електронною поштою використовуються спеціальні програми. Так, у складі Windows 98 існує програма Microsoft Exchange, в пакеті Microsoft Office 2000 — програма Outlook Express. Засоби роботи з електронною поштою мають також Web-браузери Internet Explorer та Netscape Communicator.
USENET — загальнодоступна мережа користувачів, у межах якої люди зі спільними інтересами можуть поєднуватися в дискусійні групи та обмінюватися знаннями, проблемами тощо. Такий спосіб обміну інформацією називається телеконференцією, в кожної з них є своя тематика, т.з. група новин.
TELNET — протокол, який дозволяє перетворити комп'ютер У віддалений термінал іншого комп'ютера. Всі команди та дані, які вводяться з клавіатури, передаються для використання та обробки віддаленому комп’ютеру, а отримані результати виводяться на екран свого компа.
16. Глобальна комп’ютерна мережа Internet. Адресація в Internet. Цифрова ІР-адреса комп’ютера. Доменна ІР-адреса комп’ютера.
Мережа Internet була створена наприкінці 60-х початку 70-х років з метою забезпечення спільного використання інформації та економії комп'ютерного часу. Internet — це глобальна мережа яка поєднує десятки тисяч комп'ютерних мереж, розташованих по всьому світу.
Після підключення до Internet можна обмінюватися даними з будь-яким комп'ютером цієї мережі.
Кожний комп'ютер, що підключений до Internet, має унікальну адресу (IP). Адреса — це число, яке поділене на 4 групи цифр до трьох цифр у кожній. Адреси Internet поставлені відповідно до назви. За правильним перекладом чисел у назви та навпаки, стежать спеціальні комп'ютери — сервери доменних назв (наприклад, ім'я WEB-сервера Internet — WWW.MCP.COM). Адреса IP має таку структуру:
<Назва комп'ютера (конкретний хост)>. <назва локальної мережі>. <назва мережі>.<назва домену верхнього рівня>
17. Глобальна комп’ютерна мережа Internet. Використання протоколу TCP/IP.
Мережа Internet була створена наприкінці 60-х початку 70-х років з метою забезпечення спільного використання інформації та економії комп'ютерного часу. Internet — це глобальна мережа яка поєднує десятки тисяч комп'ютерних мереж, розташованих по всьому світу.
Після підключення до Internet можна обмінюватися даними з будь-яким комп'ютером цієї мережі.
Усі комп'ютери у мережі користуються мережевими протоколами (протоколами управління передаванням) з назвою TCP/IP, який підтримується такими операційними системами: Windows усіх версій, UNIX, Macintosh тощо. Протокол TCP відповідає за організацію зв'язку між двома комп'ютерами, а протокол IP — за маршрутизацію.
