до неї. Галогенування органічних сполук — уведення атома галогену в молекулу з утворенням зв’язку C-Hal. Галофіли — організми, що існують в умовах високої солоності. До Г. належать в основному морські тварини, які не здатні переносити солоність менш як 30 % — радіолярії, рифоутворювальні корали, організми, які живуть у коралових рифах та мангрових заростях, більшість голкошкірих, головоногі молюски, багато ракоподібних та ін. До цієї групи належать і організми внутрішньоматерикових водойм. Рослини-галофіли, що ростуть на солончаках та солонцях, мають назву галофіти. Гастроентерит — клініко-морфологічний синдром, зумовлений патологічним процесом слизових оболонок шлунка та тонкого кишечника. Гепатит — загальне визначення гострих і хронічних запальних захворювань печінки різноманітної етіології. Гербіцид — речовина, що використовується для вибіркового або повного винищення небажаних трав’янистих (іноді чагарникових і деревних) рослин. У високих концентраціях Г. шкідливий для здоров’я людини та життя тварин. Гідросфера — сукупність усіх вод Землі: материкових (глибинних, ґрунтових, поверхневих), океанічних та атмосферних. Як особлива земна оболонка розглядаються води, що знаходяться на поверхні планети (материкові та океанічні). Гіпертензія — підвищений гідростатичний тиск у порожнині організму, порожнистих органах і судинах. Цим терміном послуговуються для позначення підвищеного внутрішньочерепного тиску та підвищеного тиску крові в артеріях і венах. Гіпоксія (киснева недостатність, кисневий голод) — стан, що виникає при недостатньому постачанні тканин організму киснем або порушенні його утилізації в процесі біологічного окислення. Деліриозний синдром — один з етапів розвитку інтоксикаційних або інфекційних психозів (в окремих випадках може сам один вичерпувати весь психоз). Психопатологічний Д. с. — галюцинаторне помутніння свідомості з переважанням справжніх зорових галюцинацій та ілюзій, зворотного марення, рухового збудження та збереженням самосвідомості. Денатурація — втрата природної конфігурації молекулами білка, нуклеїнових кислот та інших біополімерів в результаті нагрівання, хімічного перероблення тощо. Зумовлена розривом нековалентних зв’язків у молекулах біополімерів. Зазвичай супроводжується втратою біологічної активності — ферментативної, гормональної тощо. Може бути повною та частковою, зворотною і незворотною. Зворотний процес має назву ренатурація. Депресивний синдром — психічні розлади, основною ознакою яких є пригнічений, нудьгуючий стан, що компонуються з низкою ідеаторних (розлади мислення), моторних, а також соматовегетативних порушень. Дерматоз — загальна назва захворювань шкіри та її похідних, різноманітних за походженням і причинам що їх зумовлюють. Д. — зміни шкіри різноманітного генезу: дистрофічні, запальні, інфекційні, спадкові тощо. Деструкція (лат. destructio) — порушення, руйнація нормальної структури чого-небудь (наприклад, деструкція полімерів). Дефоліація — видалення листя рослин хімічними речовинами — дефоліантами. Дизентерія — інфекційна хвороба, що характеризується ознаками інтоксикації організму, переважно функціональним та морфологічним ураженням товстої кишки, викликається бактеріями роду Shigella. Диоксини — узагальнена назва великої групи поліхлорованих сполук ароматичного ряду, а також поліхлорованих біфенілів (ПХБ), близьких родичів диоксинів і поліароматичних вуглеводнів (ПАВ) — сильних канцерогенів, що містяться у вихлопних газах автомобілів і пестицидах. Добрива — речовина чи агент, що створює при внесенні в ґрунт чи воду умови для прискореного росту та розвитку рослин і мікроорганізмів. Розрізняють добрива бактеріальні, мінеральні, органічні та хімічні. Ємність середовища — ступінь здатності будь-якого оточення підтримувати функції певного біотичного утворення (індивіда, їх групи та ін.), яке розглядається як центральне в сукупності, що виділяється. Евтрофування води — 1) підвищення біологічної продуктивності водних об’єктів в результаті накопичення у воді біогенних елементів під дією антропогенних чи природних чинників; 2) антропогенне підвищення біологічної продуктивності водних екосистем в результаті збагачення їх поживними речовинами, що надходять до водойми внаслідок господарської діяльності; 3) забруднення води біогенами.
Ейфорія — стан оптимізму, бадьорості і благополуччя. Перебільшена ейфорія характерна для манії та гіпоманії. До Е. також призводить вживання певних наркотичних речовин. Екологія (А.) — 1) частина біології (біоекологія), яка вивчає відношення організмів (особин, популяцій, біоценозів та ін.) між собою та навколишнім середовищем і включає екологію особин (аутекологія), популяцій (популяційна екологія, демекологія) та угруповань (синекологія); 2) дисципліна, що вивчає загальні закони функціонування екосистем різного ієрархічного рівня; 3) комплексна наука, що досліджує середовище існування живих істот (включаючи людину); 4) область знань, яка розглядає деяку сукупність предметів та явищ з погляду суб’єкта чи об’єкта (зазвичай живого чи за участю живого), що приймається за центральний у цій сукупності (це може бути і промислове підприємство); 5) дослідження положення людини як виду та суспільства в екосфері планети, його зв’язків з екологічними системами і міри впливу на них. Екологія (Б). — науковий напрям, який розглядає для центрального члена аналізу (суб’єкта, живого об’єкта) сукупність природних та частково соціальних явищ та предметів з погляду інтересів цього самого суб’єкта й об’єкта. Нині екологія розпалася на низку наукових галузей і дисциплін, іноді далеких від первісного розуміння екології як біологічної науки про взаємини живих організмів з навколишнім середовищем, хоча в основі всіх сучасних напрямів закладені фундаментальні ідеї біоекології. Екологія за об’єктами дослідження поділяється на аутекологію (організм та його середовище), популяційну екологію (популяція та її середовище), синекологію (біотичне угруповання, екосистема та їх середовище), географічну екологію (великі геосистеми, географічні процеси за участю живого та їх середовище) та глобальну екологію (мегаекологія, вчення про біосферу). Щодо предмета вивчення екологія поділяється на екологію мікроорганізмів (прокаріот), людини, тварин, рослин, грибів, сільськогосподарську, промислову, загальну, а щодо середовища та компонентів — екологію суші, прісних водойм, морську, високогірну, хімічну та ін. Стосовно підходів до предмета виділяють аналітичну й динамічну; з погляду чинника часу розглядають історичну та еволюційну екологію. В системі екології людини виокремлюють соціальну екологію (взаємини соціальних груп суспільства із середовищем, в якому вони живуть), яка відрізняється від екології індивіда та екології людських популяцій, за функціонально-просторовим рівнем відповідно до синекології, але з властивою особливістю, яка полягає у тому, що угруповання людей у зв’язку з їх середовищем мають домінанту соціальної організації. Екополітика: 1) глобальна — проведення міжнародно-правових, політичних та зовнішньоекономічних акцій з урахуванням екологічних обмежень у соціально-економічному розвитку, запасів природних ресурсів, які є у світі та їх розподілення між країнами; може набувати агресивного характеру та виходити за межі міжнародних угод і норм; 2) державна — соціально-економічна політика, в тому числі і міжнародна, побудована на розумінні виграшів і недоліків, пов’язаних з екологічним станом території, акваторії та повітряного простору країни з урахуванням перспективного розвитку господарства та зміни чисельності населення, а також природних ресурсів, що є в її межах. Може мати протекціоністський та агресивний характер. Екосистема — комплекс живих організмів, їх фізичне оточення та стосунки в певній одиниці. Експертиза екологічна — оцінювання впливу на середовище життя, природні ресурси та здоров’я людей комплексу господарських нововведень, у тому числі перетворення природи в масштабах вибраного регіону. Містить у собі не лише суму екологічних експертиз технологій, проектів підприємств та експертизи проекту перетворень природи, а й інтегральний їх аналіз для регіону, що розглядається, екосистем різної ієрархії, іноді навіть біосфери загалом. Виражається як в економічних, так і в позаекономічних показниках. Е. е. ґрунтується на законах, правилах і принципах екології, а в ідеальному випадку також на екологічних нормативах. Ендемічний вид — вид, який існує тільки в певному регіоні (може бути зникаючим, уразливим, рідкісним). Забруднення —1) привнесення у середовище та виникнення в ньому нових, зазвичай нехарактерних для нього фізичних, хімічних, інформаційних і біологічних агентів та перевищення в часі, що розглядається, природного середньобагаторічного рівня (у межах його крайніх коливань) концентрації перелічених агентів у середовищі; З. часто призводить до негативних наслідків; 2) збільшення концентрації фізичних, хімічних, інформаційних і біологічних агентів понад ту кількість, що спостерігалася нещодавно (наприклад, помутніння річкової води після дощу). В загальному вигляді З. — це усе те, що знаходиться не в тому місці, не в той час і не в тій кількості, яка притаманна природі, і виводить її системи зі стану рівноваги, відрізняється від звичної норми, що спостерігається, чи бажаної для людини. З. може бути спричинене будь-яким агентом, у тому числі найчистішим (наприклад, зайва щодо природної норми вода в екосистемі суші — забруднювач). У кібернетичному розумінні З. — це постійний або тимчасовий шум, що збільшує ентропію системи. З., яке виникає в результаті природних причин та під впливом діяльності людини, називається антропогенним (зазвичай мається на увазі при обговоренні проблем забруднення). Рівень З. контролюється ГДК, ГДВ, ГДС та іншими нормативами. Забруднення теплове — форма фізичного (зазвичай антропогенного) забруднення, яке відбувається в результаті підвищення температури середовища, головним чином у зв’язку з промисловими викидами нагрітого повітря, газів, що відходять, і вод. Може виникати і як вторинний результат зміни хімічного складу середовища. Забруднення хімічне — 1) зміна природних хімічних властивостей середовища, що перевищують середні багаторічні коливання кількості певних речовин для періоду, що розглядається; 2) проникнення в середовище хімічних речовин чи таких, що були відсутні в ньому раніше, або тих, що змінюють природну концентрацію до рівня, який перевищує звичайну норму. Заказник — ділянка, у межах якої (постійно або тимчасово) заборонені окремі види та форми господарської діяльності для забезпечення охорони одного чи багатьох видів живих істот, біогеоценозів; одного або кількох екологічних компонентів або загального характеру місцевості, що охороняється. Часто заказники не бувають основним землекористувачем території, яку вони займають. Заказники поділяють на безстрокові, довгострокові, короткострокові, ландшафтні, гідрологічні, орнітологічні, мисливські, фауністичні, заказники дичини, флористичні, біогенетичні. Заповідник — 1) простір, який охороняється законом або звичаями, повністю виключений з господарської діяльності (в тому числі відвідання людьми) заради збереження в незайманому вигляді природних комплексів (еталонів природи), охорони видів живого та спостереження за природними процесами, а також із релігійних, культурних, соціальних та інших поглядів; 2) ділянка природи вилучена з більшості форм природокористування (включаючи усі форми традиційної експлуатації природних ресурсів) та установи, що створені для охорони і вивчення природного комплексу, що охороняється. Заповідники поділяють на біосферні, державні, міжнародні, спрямованого режиму, пограничні, повні, природні, заповідник-серпортер, експериментальний, еталонний. Зарин (ізопропілметилфторфосфанат) — отруйна речовина, tпл. 54 0С, tкип.151,5 0С, летючість 12,0 мг/л (20 0С), змішується з водою у всіх співвідношеннях, добре розчиняється в органічних розчинниках. Повільно гідролізується водою, швидко водними розчинами лугів, аміаку, амінів. ОР з властивістю нервово-паралітичної дії, смертельна концентрація близько 0,07 мг/л при експозиції 1 хв. Захист — протигаз, засоби лікування — атропін. Зникаючі види — їх чисельність помітно зменшується чи досягла критичного рівня у межах ареалу або його частини. Для збереження З. в. застосовують спеціальні заходи охорони та відтворення. Інсектицид — речовина, яка використовується для знищення небажаних у господарстві або в природних угрупованнях комах. Інтоксикаційний психоз — психічний стан, що виникає в результаті гострого або хронічного отруєння промисловими та харчовими отрутами, хімічними речовинами, що застосовуються у побуті, наркотиками, лікарськими засобами. Катастрофа екологічна — 1) природна аномалія (тривала посуха, масове вимирання тварин), що нерідко виникає на основі прямого або опосередкованого впливу людської діяльності на природні процеси та призводить до значних несприятливих економічних наслідків або масової загибелі населення певного регіону; 2) аварія технічного приладу (атомної електростанції, танкеру), що призвела до значних несприятливих змін у середовищі та масової загибелі живих організмів і економічних збитків; 3) один із станів природи. Кислотні дощі — опади (дощ або сніг), підкислені (рН < 5,6) унаслідок розчинення в атмосферній волозі промислових викидів (SO2, NO2, HCl та ін.). У свою чергу К. д. підкислюють водойми та ґрунт, що призводить до загибелі риби, інших водних організмів, а також різкого зниження приросту або всихання лісів. Максимальна зареєстрована в Західній Європі кислотність опадів рН 2,3. Найшкідливішим є підкислення океанічних мілководь, яке призводить до неможливості розмноження багатьох морських безхребетних тварин, що може спричинити до розриву харчової мережі та глибокого порушення екологічної рівноваги у Світовому океані. Кома — глибокий безсвідомий стан із розладом життєво важливих функцій організму людини. Консументи — гетеротрофні організми, які використовують для своєї життєдіяльності органічну речовину інших організмів. Кон’юнктивіт — запалення кон’юнктиви, яке супроводжується почервонінням і припуханням очей, водянистими та гнійними виділеннями. К. виникає в результаті вірусного чи бактеріального ураження, алергії, фізичного або хімічного подразнення очей. Кортикостероїди — стероїдні гормони, похідні прегнана. Утворюються у корковому шарі надниркових залоз. До них належать справжні гормони, які декретуються залозою в кров. Недостатність або надлишок кортикостероїдів в організмі призводить до важких порушень обміну речовин. Існують дві основні групи кортикостероїдів. Глюкокортикоїди (гідрокортизон, кортизон, кортикостерон) відіграють важливу роль у процесі засвоєння організмом вуглеводів, жирів, білків, що стимулюють глікогеногенез у печінці, а також забезпечують нормальну реакцію організму на стрес. Природно виробленим та синтетичним глюкокортикоїдам властива дуже сильна протизапальна дія, тому їх часто використовують для лікування різних запальних хвороб. Мінералокортикоїди (альдостерон) регулюють в організмі водно-сольовий баланс. Криза екологічна (А.) — 1) напруження у взаєминах між людством і природою, що характеризується невідповідністю розвитку виробничих сил і виробничих відносин у людському суспільстві ресурсо-екологічним можливостям біосфери. К. е. визначається не лише посиленням впливу на природу, а й різким збільшенням впливу зміненої людьми природи на суспільний розвиток. Від К. е. потрібно відрізняти катастрофу екологічну: криза — це зворотний стан, в якому людина — активно дієва сторона, катастрофа — незворотне явище, людина в цьому випадку вимушено пасивна, постраждала сторона; 2) у ширшому розумінні К. е. — фази розвитку біосфери, на яких відбувається якісне оновлення живої речовини (вимирання одних видів та виникнення інших).
В історії людства виокремлюють наступні К. е.: 1) зміна середовища існування живих істот, що зумовила виникнення антропоїдів, які ходили прямо, — безпосередніх предків людини; 2) криза відносного збіднення доступних примітивній людині ресурсів промислу та збирання, що зумовила стихійні біотехнічні заходи такі, як випалювання рослинності для її відновлення і кращого росту; 3) перша антропогенна екологічна криза — масове знищення (перепромисел) великих тварин (“криза консументів”), пов’язана з наступною за нею сільськогосподарською екологічною революцією; 4) екологічна криза засолення ґрунту та деградації примітивного поливного землеробства, недостатність його для народонаселення Землі, яке постійно зростало, призвело до переважного розвитку неполивного землеробства; 5) К. е. масового знищення та брак рослинних ресурсів (“криза продуцентів”), пов’язані із загальним бурхливим розвитком виробничих сил суспільства, що викликали широке застосування мінеральних ресурсів, промислову, а потім науково-технічну революцію; 6) сучасна криза загрози недопустимого глобального забруднення (редуценти не встигають очищати біосферу від антропогенних продуктів або потенційно не здатні цього зробити у зв’язку з неприродним характером синтетичних речовин, що скидаються; цю кризу можна назвати “кризою редуцентів”, якій відповідає вищий етап науково-технічної революції — реутилізація продуктів та умовне замикання технологічних циклів. Майже одночасно з кризою редуцентів наступають дві інші екологічні напруги: термодинамічна та зниження надійності екологічних систем. Пов’язані вони з екологічними обмеженнями виробництва енергії в нижній тропосфері та порушенням природної екологічної рівноваги. Ці екологічні кризи найближчого майбутнього будуть розв’язані на основі енергетичної та еколого-планової екологічної революції. Перша в максимальній економії енергії та переході до її джерел, які майже не додають тепло в приземний шар тропосфери (насамперед сонячним), друга — у врегульованій коеволюції в системі “суспільство — природа”, будівництві ноосфери. Криза екологічна (Б.) — стан порушення стійкості глобальної екосистеми (біосфери), в результаті якого відбуваються швидкі зміни характеристик навколишнього середовища та передусім концентрації біогенів.
Лакримація — інтенсивне сльозовиділення внаслідок подразнення очей речовиною лакриматором. Ландшафт — природний чи природно-антропогений територіальний або акваторіальний комплекс, що є генетично однорідною ділянкою земної поверхні з єдиним геологічним фундаментом, однотипним рельєфом, поєднанням ґрунтів і біоценозів та характерною для неї морфологічною структурою, яку визначають за особливостями компонентофакторних взаємозв’язків та просторовим поєднанням морфологічних одиниць ландшафту — ландшафтних місцевостей, урочищ і фацій. Л. групують у види, роди, типи та класи. Види Л. є найнижчою класифікаційною одиницею ландшафтних комплексів — найближчим за генезисом типом рельєфу, антропогенними відкладами, ґрунтово-рослинним покривом, комплексом та інтенсивністю сучасних фізико-географічних процесів, морфологічною структурою. Рід ландшафту представляють комплекси, що виділяються за особливостями клімату та генезисом ландшафтоутворювальних порід і особливостями форм рельєфу. Ландшафтні комплекси визначаються за зональними ознаками — певним співвідношенням тепла і вологи, що зумовлює зональний розподіл типів ґрунтово-рослинного покриву, ходом екзогенних процесів, особливостями гідрологічного режиму. Кожен тип Л. характеризується тільки своєю морфологічною структурою — сукупністю ландшафтних комплексів нижчих рангів, що визначає різноманіття природних ландшафтних регіонів у межах кожної природної зони. Клас Л. — вища класифікаційна одиниця ландшафтно-типологічної схеми, поєднання їх за гіпсометричним положенням у межах рівнинних чи гірських країн. В Україні виокремлюють два класи Л. — рівнинний та гірський, шість типів ландшафтних комплексів — мішанолісовий, широколистянолісовий, лісостеповий, степовий, лучно-лісовий Карпат та Гірського Криму. В межах кожного типу визначено роди загальною кількістю 96. Лейкемія — пухлина, що виникає з кровотворних клітин з обов’язковим ураженням кісткового мозку та витісненням нормальних проростків кровотворення. Літосфера — верхня тверда оболонка Землі, яка постійно переходить із глибиною у сфери з меншою міцністю речовини. Включає земну кору та верхню мантію Землі. Потужність Л. — 50–200 км, у тому числі земної кори — близько 75 км на континентах і 10 км під дном океану. Лляльна (підсланева) вода — вода з домішками (переважно нафтопродуктів), зібрана в колодязях-ллялах машинних відділень судна. Мідріаз — розширення зіниці (понад 3–3,5 мм), що виникає внаслідок паралічу м’язів, які звужують зіницю, або спазму м’язів, що розширюють її. Напалм — запалювальні в’язкі суміші. Н. готують із рідкого пального — бензин, гас тощо — і спеціального порошку-загущувача (алюмінієві солі органічних кислот — нафтенові, пальмітинові тощо). Напівпрохідні риби — екологічна група риб, які займають проміжне становище між жилими та прохідними рибами; харчуються в пригирловій частині моря або в солонуватих морях-озерах (Каспійському, Аральському), а для нересту заходять у низини річок. До Н. р. належать такі види риб, як сиг, вобла, лящ та ін. Нейролептичні засоби — психотропні засоби з пригнічувальним типом дії. Виявляють антипсихотичну (усувають галюцинації та марення при психозі) та транквілізуючу дію. Основні нейролептичні засоби — похідні фенотиазина та бутирофенона. Озоновий екран — шар атмосфери в межах стратосфери, що лежить на висоті 7–8 км на полюсах, 17–18 км на екваторі і до 50 км (з найбільшою щільністю озону на висотах 20–22км) над поверхнею планети та відрізняється підвищеною концентрацією молекул озону (в 10 разів вище, ніж біля поверхні Землі), що поглинають ультрафіолетові промені, згубні для організмів. Вважається, що глобальне забруднення атмосфери деякими речовинами та фізичними агентами може порушити щільність озонового екрану. Панофтальміт — запалення всіх тканин очного яблука. Пестицид — хімічна сполука, яку використовують для захисту рослин, сільськогосподарських продуктів, деревини, виробів зі шкіри, бавовни, а також для знищення ектопаразитів тварин та боротьби зі збудниками шкідливих захворювань. До пестицидів належать речовини, які використовують для регуляції росту і розвитку рослин (ауксини, гібереліни, ретарданти), знищення листя (дефоліанти), знищення рослин на корню (десіканти), видалення квітів та зав’язі (дефлоранти), відлякування тварин (репеленти) та їх привертання (атрактанти). Піраміда біомас — співвідношення між продуцентами, консументами (першого, другого порядку) та редуцентами в екосистемі, виражене в їх масі (числі — піраміда чисел Елтона, замкнутій енергії — піраміда енергій) та зображене у вигляді графічної моделі (так звані екологічні піраміди). У наземних екосистемах вага продуцентів (на одиницю площі та абсолютно) більша, ніж вага консументів, а консументів першого порядку — більша, ніж консументів другого порядку, і тому графічна модель має вигляд піраміди. В деяких водних екосистемах, які відрізняються високою біологічною різноманітністю продуцентів, піраміда біомас може бути оберненою, тобто біомаса продуцентів у них менше, ніж консументів, а іноді й редуцентів. Піраміда енергій — різновид піраміди біомас, в якій представлена кількість енергії, замкненої в кожному з трофічних рівнів екосистеми. Принцип Ле Шателье — Брауна — полягає у виведенні системи зі стану стійкої рівноваги і зміщенні її в тому напрямі, при якому ефект зовнішнього впливу послаблюється. Фізичний П. Л. Ш.-Б. заснований на моделях неживої природи, справедливий і для умовноврівноважених (квазістаціонарних) природних систем, у тому числі й екологічних. Він слугує підґрунтям першого наслідку закону внутрішньої динамічної рівноваги та негативних наслідків правила невідворотності ланцюгових реакцій “жорсткого” керування природою. Він також пояснює причину дії закону зниження енергетичної ефективності природокористування — що більше відхилення від стану екологічної рівноваги, то значнішими мають бути енергетичні витрати для послаблення протидії природних систем цьому відхиленню. Природокористування — 1) сукупність усіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу та заходів щодо його збереження. П. полягає в наступному: а) вилучення та перероблення природних ресурсів, їх відновлення і відтворення; б) використання та охорона природних умов середовища життя; в)
