43. Вплив соціально-культ середов на поведінку споживачів.
Соціально-культурне середовище — сукупність чинників соціального та культурного характеру, які позитивно або негативно впливають на ММД фірми.
Соціально-культурне середовище інших країн суттєво впливає на такі маркетингові рішення: вихід на зарубіжний ринок; сегментація споживачів усередині країни; адаптація товарів та товарної політики; адаптація комунікаційної політики; врахування особливостей соціально-культурного середовища при створенні цільової політики та політики розподілення.
Соціально-культурне середовище визначає споживчу поведінку.
** Соціально-культурні чинники (Релігія, історія, сім'я, мова, мистецтво, розваги, освіта.) ↓
**Імпульси культури (Мораль, символи, звичаї, правила поведінки, знання.).↓
** Процес прийняття ріш споживачем (Відбір та розміщ за пріоритетністю потреб у тов/посл).↓
**Споживча поведінка.
44. Підходи до вивчення міжнар соц-культ середов.
Соціально-культурне середовище — сукупність чинників соціального та культурного характеру, які позитивно або негативно впливають на ММД фірми.
Для аналізу соціально-культурного середовища в маркетингових цілях застосовуються три методи: порівняльний, ідентифікаційний, критеріальний.
Порівняльн метод— зіставлення чинників соціально-культурного середовища досліджуваної країни з відповідними параметрами національного середовища з метою пошуку спільних рис і суттєвих відмінностей, які слід урахувати в ММД.
Ідентифікац метод— метод, розроблений америк фахівця-ми, які ідентифікували (звідси й назва) основні параметри соціально-культурного середовища США. Відхилення від цих характеристик і є предметом дослідження маркетологів, які повинні визначити ступінь їхнього впливу на маркетингову діяльність.
Критеріальн метод— полягає в тому, що в результаті кросс-культурних порівнянь країни класифікуються за певними критеріями. Такими критеріями є: індивідуалізм,— колективізм, інтравертність — екстраверт-ність; демократизм — авторитаризм, обережність — ризикованість, короткострокова — довгострокова орієнтація. У результаті цього між двома полюсами критеріїв утворюється континуум, тобто шкала, на якій розташована країна у тій послідовності, яка відповідає оцінкам згідно з критерієм.
45. Порівняльний підхід до вивчення міжнар соц-культ середов: сутність, переваги та недоліки.
Соц-кул середов — сукупність чинників соціального та культурного характеру, які позитивно або негативно впливають на ММД фірми.
Порівняльн метод—зіставлення чинників соціально-культурного середовища досліджуваної країни з відповідними параметрами національного середовища з метою пошуку спільних рис і суттєвих відмінностей, які слід урахувати в ММД.
Переваги: економія часу і грошей, бо дослідивши чинники для 1 країни, можна їх же використати і для іншої.
Недоліки: якщо країни, що порівнюються мають різний ступінь розвитку і господарського укладу, то порівняння буде необ’єктивним;
46. Ідентифікац підхід до вивчення міжнар соціально-культ середов: сутність, переваги та недоліки.
Соц-культ середов — сукупність чинників соціального та культур характеру, які позитивно або негативно впливають на ММД фірми.
Ідентифікаційний метод— метод, розроблений америка фахівцями, які ідентифікували основні параметри соціально-культурного середовища США. Відхилення від цих характеристик і є предметом дослідження маркетологів, які повинні визначити ступінь їхнього впливу на маркетингову діяльність.
Переваги: параметри США – найвищі і найрозвиненіші, тож при порівнянні з ними, будучи наближеною до них, досліджувана країна матиме високий імідж.
Недоліки: критерії порівняння винайдені з соц-культ середовища США, проте всі країни світу різні і розвиваються по-різному, не можна все рівняти під середовище лише 1 країни, а особливо найрозвиненішої – США. Треба порівнювати не тільки за цими критеріями.
47. Критеріальний підхід до вивчення міжнар соц-культ середовища: сутність, переваги та недоліки.
Соц-культ середов — сукупність чинників соціального та культурного характеру, які позитивно або негативно впливають на ММД фірми.
Критеріальний метод— полягає в тому, що в результаті кросс-культурних порівнянь країни класифікуються за певними критеріями. Такими критеріями є: індивідуалізм,— колективізм, інтравертність-екстравертність; демократизм-авторитаризм, обережність-ризикованість, короткострокова-довгострокова орієнтація. У результаті цього між двома полюсами критеріїв утворюється континуум, тобто шкала, на якій розташована країна у тій послідовності, яка відповідає оцінкам згідно з критерієм.
Переваги: це найтиповіші критерії і дослідивши їх, буде отримана найпростіша і більш-менш чітка картина щодо розвитку соц-культ середов певної країни.
Недоліки: дослідж-ся лише ці парамери, але їх має бути набагато більше для отримання ефективного дослідження, дослідж-ння тільки за цими параметрами є необ’єктивним, неповним.
48. Типізація культур за Р. Льюісом.
У 1996 р. англійський дослідник Річард Льюіс ввів новий кри-терій: організація часу. Згідно з ним культури поділяються на три типи: моноактивні, поліактивні, реактивні
Моноактивні культури — культури, в яких заведено планувати своє життя, складати розклади, організовувати діяльність у певній послідовності, займатися лише однією справою в даний момент (американці, англійці, німці, швейцарці, північні європейці). Вони пунктуальні, терплячі, інтроверти, стримані жести і міміка, систематично планують майб, працюють чітко визначений час, інформ добувають лише з перевірених джерел, розрізняють соціальне та професійне.
Поліактивні культури — динамічні, легкі у спілкуванні народи, які звикли робити багато справ одразу, планувати їх черговість не за розкладом, а за ступенем відносної привабливості, значення того чи того заходу в даний момент (латиноамериканці, араби, південноєвропейці).
Вони непунктуальні, нетерплячі, екстроверти, не стримані жести і міміка, часто перебивають, помірно планують майб, працюють в будь-який час, інформ добувають з усіх джерел, змішують соціальне та професійне.
Реактивні культури — культури, що надають пріоритетного значення ввічливості та повазі, віддають перевагу мовчазному та спокійному вислуховуванню співбесідника. Обережно реагує на пропозиції іншої сторони; діяльність організовується не за суворим і незмінним планом, а залежно від змін контексту як реакція на ці зміни (азійські країни, Китай, Японія, Фінляндія).
Вони пунктуальні, терплячі, інтроверти, ледь помітні жести і міміка, відсутні планування майб, діють за ситуацією, надають перевагу гнучкому графіку, інформ добувають з обох джерел, поєднують соціальне та професійне.
49. Логіко-структурна схема дослідження політико-прав середовища в ММ.
Міжн політ-правове серед — сукупність чинників політичного та правового характеру, які позитивно чи негативно впливають на міжнародну маркетингову діяльність фірми.
Вивчення чинників політико-правового середовища цільових країн необхідне для прийняття маркетингових рішень щодо: доцільності виходу на іноземний ринок; моделей присутності фірми на іноземному ринку (експортування, спільне підприємництво, інвестування); маркетингової стратегії проникнення на ринок або розширення присутності на ньому; розробки окремих елементів маркетингового комплексу; стратегії та тактики ведення комерційних переговорів.
Метою дослідження політико-правового середовища є визначення рівня політичного ризику та розробка стратегій його зменшення. Для цього насамперед аналізуються політичне середовище та можливі дії країни, яка досліджується, а також власної.
Політичні фактори досліджуваної країни: —політичний клімат,—уряд,—національний суверенітет,—національна безпека,—національний добробут,—національний престиж, —групи тиску, —рівень корупції. ↓
Дії уряду досліджуваної країни: — неформальне втручання у бізнес,—обмеження типу «купуй у своїх»,—нетарифні бар'єри,—субсидії,—умови діяльності, —умови власності,—бойкоти,—конфіскації. ↓
Міжнар правові та політичні фактори→Визначення політ ризику←Політ та правові умови власної країни. ↓
Стратегії зменшення політичного ризику.
50. + Взаємозв’язок між цілями уряду країни, що досліджується, та можливими політичними діями.
Міжнародний досвід показує, що конкретні економічні дії національних урядів по відношенню до інших країн зумовлені не лише комерційними чітєресами, а й їх політичними цілями. Крім того, існує певний зв'язок між цілями уряду та можливими економічними діями, які підвищують політичний ризик.
Взаємозв між цілями уряду країни, що дослідж та можл політ діями.
51. Методи оцінки рівня політичного ризику.
Політ ризик у МЕД — можливість, вірогідність завдання збитків або ускладнення діяльності внаслідок економічних дій уряду іншої країни, зумовлених політичними цілями країни чи непередбаченими політичними обставинами (революціями, страйками, війнами тощо).
Можна виділити два типи політичного ризику залежно від можливого охоплення суб'єктів МЕВ: загальний та галузевий ризик. Загальний ризик стосується усіх закордонних суб'єктів підприємницької діяльності, що оперують на певному національному ринку, а галузевий — тільки певної галузі (сфери діяльності). Загальний та галузевий ризики можуть бути зумовлені як суспільними, так і урядовими чинниками, які, в свою чергу, поділяються на внутрішні (зумовлені внутрішньою політикою уряду) та зовнішні (зумовлені зовнішніми/ міжнародними умовами та процесами) чинники.
Для визначення рівня політичного ризику використ такі методи: аналіз дій держави у минулому (цей метод ґрунту-ється на дослідженні стереотипів політичної поведінки уряду, які зумовлені соціально-культурними та історичними чинниками розвитку країни); аналіз міркувань експертів (у ролі експертів можуть виступати: співробітники самої фірми, які, як правило, часто відвідують країну і спілкуються з представниками уряду, бізнесу, політичним діячами; професійні експерти, які працюють в урядових установах або міжнародних організаціях).
52. Стратегії зменшення політ ризику до інвестування / укладання контракту.
Політичний ризик у МЕД — можливість, вірогідність завдання збитків або ускладнення діяльності внаслідок економічних дій уряду іншої країни, зумовлених політичними цілями країни чи непередбаченими політичними обставинами (революціями, страйками, війнами тощо).
З метою запобігання можливим втратам внасл дії політ чинників фірми використов різні стратегії зменш політ ризику, які поділ за критерієм часу на: превентивні (до інвестування/уклад контракту) та операційні (після інвестув/уклад контр), за критерієм джерела мінімізації ризику – на внутр та зовн.
Стратегія мініміз політ ризику у міжнар бізнесі — сукупність заходів (дій) фірми на зарубіжному ринку з метою зменшення або елімінації дії негат чинників політико-правового середовища країни, що приймає, на міжнародну маркет діяльність фірми.
До інвестування / укладання контракту:
Внутрішні:
• Мінімізація інвестицій
• Місцеві позики
• Створення спільн підпр
• Робота за управлінським контрактом
• Франчайзинг
• Вертикальна інтеграція
Зовнішні: * Держ страхування, *Приватн страхув, *Гарантії сторони, що приймає.
53. Стратегії зменшення політ ризику після інвестування/ укладання контракту.
Політичний ризик у міжнародній економічній діяльності — можливість, вірогідність завдання збитків або ускладнення діяльності внаслідок економічних дій уряду іншої країни, зумовлених політичними цілями країни чи непередбаченими політичними обставинами (революціями, страйками, війнами тощо).
З метою запобігання можливим втратам внасл дії політ чинників фірми використов різні стратегії зменш політ ризику, які поділ за критерієм часу на: превентивні (до інвестування/уклад контракту) та операційні (після інвестув/уклад контр)., за критерієм джерела мінімізації ризику – на внутр та зовн.
Стратегія мінімізації політичного ризику у міжнародному бізнесі — сукупність заходів (дій) фірми на зарубіжному ринку з метою зменшення або елімінації дії негативних чинників політико-правового середовища країни, що приймає, на міжнародну маркетингову діяльність фірми.
Після інвестування / укладання контракту:
Внутрішні:
• Мінімізація інвестицій та місцевої власності
• Набуття статусу VІР
• Маркетингова інтеграція
• Збільшення ринкової «влади»
Зовнішні: *Приватне страхування, *Міжнар юридичні норми
54. Стратегія зменш політ ризику шляхом збільшення ринкової влади: сутність, причини виникн, шляхи реалізації.
Політичний ризик у міжнародній економічній діяльності — можливість, вірогідність завдання збитків або ускладнення діяльності внаслідок економічних дій уряду іншої країни, зумовлених політичними цілями країни чи непередбаченими політичними обставинами (революціями, страйками, війнами тощо).
З метою запобігання можливим втратам внасл дії політ чинників фірми використов різні стратегії зменш політ ризику, які поділ за критерієм часу на: превентивні (до інвестування/уклад контракту) та операційні (після інвестув/уклад контр)., за критерієм джерела мінімізації ризику – на внутр та зовн.
Стратегія мініміз політ ризику у міжнар бізнесі — сукупність заходів (дій) фірми на зарубіжному ринку з метою зменшення або елімінації дії негативних чинників політико-правового середовища країни, що приймає, на ММД фірми.
Збільшення ринкової «влади» — стратегія мінімізації політичних ризиків, що виникають унаслідок вжиття заходів урядової дискримінації приймаючою стороною (застосовується переважно філіями ТНК).
55. Матричний підхід до оцінки політико-правового середовища
Політ. ризик у міжнар. діяльності — можливість, вірогідність мати збитки внаслідок ек. дій уряду зар. країни, зумовлених політ. цілями або непередбаченими політ. обставинами (революціями, страйками, війнами тощо).
Методи оцінки рівня політ. ризику:
• аналіз дій держави у минулому,
• АНАЛІЗ точки зору експертів,
• побудова моделей, заснованих на вимірюванні нестабільності.
Для оцінки політико-правового середовища в зар. країнах, а також для класифікації можливих партнерів за ступенем політ. стабільності та ліберальності законодавчої бази доцільно використовувати матричний підхід (по боковій осі – політична нестабільність: зверху – висока, посередині – середня, знизу низька). Зверху від косої лінії – несприятлива зона, знизу – сприятлива. Чорне – абсолютно несприятлива зона, сіре – абсолютно сприятлива.
Оцінюючи обмеження в бізнесі і політичну нестабільність визначаємо, у якій частині матриці знаходиться досліджувана країна.
56. Класифікація можливих цільових країн за ступенем політ. стабільності та ліберальн. бізнесового законод.
PR1 -Ризик малоймовірний у коротко-, середньо- і а довгостр. періоді. Ситуація в країні дуже стабільна й існує вельми сприятливе ставлення до виплати зовн. боргу, що навряд чи зміниться
PR2-Не передбач. ризику в коротко- та середньо строк. періоді. Довгостр. ризик важко оцінити, але перспективи не негативні. Існує досить, часу для пророкування політ. ризику. Позитивне ставлення до виплати зовн боргу навряд чи зміниться.
PR3 - Ризик малоймовірний у коротко- та середньо строк. плані. Довгостр. перспективи неясніі, але не негативні. Ще досить часу, щоб знайти політ. ризик. Ставлення до виплати зовн боргу позитивне, але може змінитися.
PR4- Ризик малоймовірний у коротко- та серединстрок періоді, але на довгостр. період потенційно негативний. Досить часу для пророкування середньострок. ризику. Ставлення до виплати зовн боргу може змінитися, але мовірно нині воно позитивне
PR5-Ризик малоймовірний у короткостр періоді, є досить часу для захисту. Середньо- і довогостр. тренд неясний, але ймовірно негативний Ставлення до зовн. заборгованості хар-зується несприятливим трендом.
PR6-Ризик малоймовірний у короткостр. періоду, але занадто мало часу для захисту. Середин. Та довгостр. перспективи — негативні. ставл до виплати зовн. боргу суперечливе.
PR7-Ризик імовірний у коротко- та середньостр. плані. Довгостр. тренд показує можливе поліпшення через зміну чи уряду, чи ставлення до зовн.ї заборгованості.
PR 8Ризик можливий у будь-який час. Країнам з таким рейтингом зазвичай притаманні дуже нестабільні політ. обставини або/чи дуже несприятливе ставлення до виплати зовн. боргу.
PR 9Ризик цілком реальний. Немає жодної можливості (або є невелика) зміни уряду чи ставлення до зовн заборгованості.
57 Існуючі підходи до вибору зар. ринків: заг. х-ка
Вибір ринку та можливість виходу на нього — це суттєва відмінність ММ від внутрішнього. Саме тому управлінське рішення щодо виходу на певний зар. ринок може мати як позитивні так і негативні довгострокові наслідки. Залежно від глибини обґрунтування упр. рішення можна виділити три підходи до вибору зовн. ринку.
Суб'єктивний підхід грунтується па суб'єктивних відчуттях, очікуваннях, досвіді осіб, які приймають рішення щодо виходу на конкретний ринок.
Дискретний підхід грунтується на оцінці 2-3 найбільш важливих для фірми показників розв. ринку або ін.. критеріїв.
Комплексний підхід передб. кількісну оцінку кожного ринку за сис-мою показників або глибоке аналітичне обгрунтування.
Найбезпечнішим є комплексний підхід, який мінімізує ризик від виходу фірми на неадекватний ринок, підвищує обгрунтованість упр. рішення, але і потребує значних витрат па проведення дослідження. Тому за обмеженості фін. ресурсів фірми найчастіше застосовують дискретний підхід.
Суб’єктивний підхід
Суб'єктивний підхід має тільки одну перевагу: відсутність витрат на обгрунтування рішення. Ризик при цьому максимальний, а ступінь обгрунтованості рішення відповідно мінімальна. Слід зазначити, що у «чистому вигляді» цей підхід майже не зустрічається. Найчастіше він буває пріоритетним, але доповнюється ел-тами дискретного.
Найбільш поширеними причинами застосування суб'єктивного підходу є:
•добре ставлення осіб, що приймають рішення, до країни або її культури;
•наслідки ознайомчого візиту або несподіваних зустрічей;
•інтуїтивна довіра до зар. партнера;
•марнолюбне прагнення працювати на новому або дуже складному ринку, бути першим;
•бажання легалізувати за кордоном які-небудь дії.
