Шпаргалки! - Економічна теорія

35. організаційно-правові форми підприємства в ринковій економіці
за формою організації підприємств розрізняють:
- індивідуальне (одноосібне володіння), що є власністю однієї особи, котра покладає на себе не тільки фінансовий ризик, а й виключну відповідальність за управління. Підприємець є водночас власником, працівником, бухгалтером, управлінцем.
Переваги: ек свобода вибору сфери діяльності, обсяги вир-ва напрямів використання доходу, оперативність, безпосередня зацікавленість у продуктивній праці, ефективному використанні і розподілі доходів, низькі організаційні витрати.
Недоліки: обмежені фінансові можливості застосування НТП, обмежена можливість організації відпочинку.
- товариство (форма організації підприємництва, що ґрунтується на пайовому формуванні громадянами чи юр особами статутного капіталу, на розподілі прав та відповідальності).
Види товариств: Товариства з Обмеженою Відповідальністю (відповідальність обмежується тільки капіталом, а не майном), змішане товариство (об’єднання кількох фізичних/юр осіб для спільної діяльності на основі договору, де відповідальність визначається внесками членів).
Переваги: зростання фінансових можливостей, довіра з боку кредитних установ, зниження ризику банкрутства, зростання ефективності внаслідок розподілу обов’язків.
Недоліки: суперечності в інтересах учасників, розбіжності у виробленні стратегії та у прийнятті управлінських рішень.
- корпорація або акціонерне товариство (форма об’єднання капіталів учасників акціонерного товариства, що засвідчує внесення капіталу у формі акцій і дає право на отримання доходу та участь в управлінні товариством). Розрізняють товариства закритого (ЗАТ ,випускають акції без права вільного продажу) та відкритого типу (ВАТ, випускають акції, які вільно купують і продають).
Переваги: стійкість, малий ризик банкрутства, ефективний менеджмент і маркетинг.
Недоліки: значні витрати, складна організаційна структура управління і як наслідок, бюрократизм.
Типи об’єднань підприємств:
- картель (угода між незалежними підприємствами щодо проведення єдиної цінової політики, розподілу ринків збуту, узгодження умов обміну патентами чи ліцензіями, без регламентації вир-ва).
- Синдикат (об’єднання підприємств, що виробляють однорідну продукцію та передбачає збереження виробничої самостійності; займається реалізацією товарів).
- Трест (втрата юридичної та ек самостійності у вир-ві та реалізації, де частка підприємства визначається пакетом акцій).
- Концерн (об’єднання формально самостійних підприємств, які фактично підпорядковані фінансовому контролю головної фірми, що і несе відповідальність за його діяльність).
- Конгломерат (багатогалузеве об’єднання, що виникає на основі втручання фірми в численні мало пов’язані між собою галузі економіки шляхом скуповування акцій підприємств).
- Диверсифікати ( багатогалузеві корпорації, об’єднані системою участі, виробничою кооперацією, патентно-ліцензійними угодами, спільними виробничими та науково-дослідними програмами, єдиною системою фінансування).
- Фінансово-промислові групи (об’єднання великих промислових фірм з банківськими структурами, в якому всі учасники самостійно вирішують власні завдання, враховуючи інтереси групи).

40. Вплив зміни доходів на попит домогосподарства.
На попит домогосподарства впливає сукупність факторів, серед яких найвагомішими є переваги, розмір доходу, рівень цін, обсяг майна домогосподарства.
Зміна доходу веде до зміни бюджетного обмеження: якщо доход зростає, то відбудеться паралельний зсув бюджетного обмеження догори; якщо знижується - то донизу. Відповідно до цього індивід переходитиме до інших порівняно з вихідним споживчих планів. Перенесені на окремий графік криві, що відображають залежність попиту на окреме благо від величини доходу, названі на честь вченого, який вперше це зробив, кривими Енгеля. Можливі три типи реакції споживача на зміну доходу:
а) зміна обсягу споживання блага в тому ж напрямі;
б) зміна обсягу споживання блага в протилежному напрямі;
в) відсутність реакції попиту на зміну доходу. Згідно з першими двома типами реакції домогосподарства розрізняють вищі та нижчі блага.
Під вищими благами розуміють такі, попит на які зі збільшенням доходу зростає, а зі зменшенням - знижується. Типовим прикладом можуть бути блага, що задовольняють духовні потреби.
Під нижчими розуміють блага, попит на які зі збільшенням доходу знижується, а зі зменшенням - зростає. Це, наприклад, блага, що задовольняють фізичні (особливо фізіологічні) потреби, як-то потреби в певних видах продуктів харчування.
Ступінь реакції попиту на зміну доходу вимірюють показником доходної еластичності, який показує ступінь зміни попиту залеж-но від зміни доходу.

41. Вплив зміни цін на попит домогосподарства
Іншим фактором попиту, якому в мікроекономіці приділяють першочергову увагу, є ціни. Причому слід розрізняти вплив на попит як безпосередньо ціни цього блага, так і цін інших благ, які знаходяться з ним у певному зв'язку.
Реакція попиту домогосподарства на зміну ціни певного блага зумовлена викликаним цим зрушенням бюджетного обмеження відбудеться його поворот, зміна кута нахилу відповідно до напряму, в якому зміниться ціна. Внаслідок цього індивід буде реалізовувати інший план споживання згідно з новим бюджетним обмеженням.
Якщо ж при зростанні ціни попит збільшуватиметься, таке благо називається гіфенським (за ім'ям англійського економіста Р. Гіфена, який вперше зафіксував таку реакцію, аналізуючи попит на хліб найбідніших верств населення). Анормальний характер реакції попиту на зміну цін пояснюється тим, що при низькому рівні доходів, коли домогосподарства витрачають їх практично повністю на задоволення перших життєвих потреб, підвищення цін на ці досить дешеві порівняно з іншими блага призведе до того, що домогосподарства відмовлятимуться від споживання більш дорогих якісних продуктів і споживатимуть дешеві блага, незважаючи на зростання цін на них.
Проте явище збільшення попиту при зростанні цін (парадокс Гіфена) можливе в інших випадках, не пов'язаних з ситуацією низького рівня доходів домогосподарства. Наприклад, коли споживачі оцінюють якість предметів споживання не на основі вивчення їхньої споживної вартості, а згідно з рівнем ціни, вважаючи, що більш висока ціна є індикатором вищих споживних якостей (хоча життя часто показує, що в багатьох випадках це не так); коли споживачі купують певні блага з метою підтримки власного престижу (так званий снобістський ефект); нарешті, така реакція можлива у разі високих інфляційних очікувань населення, коли товари розкуповуються за підвищеною ціною сьогодні лише тому, що завтра вони коштуватимуть набагато дорожче.
Ступінь реакції попиту домогосподарства на певне благо відповідно до зміни його ціни характеризує показник цінової еластичності. Він показує, наскільки зміниться попит, якщо рівень ціни зміниться на 1 відсоток.

42. підприємництво як фактор виробництва
підприємництво:
- тип господарської поведінки, що ґрунтується на самостійності та незалежності суб’єктів стосовно вибору, на повній відповідальності за прийняті рішення і їх наслідки і спрямування діяльності на досягнення комерційного успіху.
- Специфічний фактор вир-ва, що характеризує діяльність людини стосовно поєднання та ефективного використання всіх інших факторів вир-ва з метою створення благ та послуг; специфіка якого полягає в особливому типі поведінки господарюючого суб’єкта, якому притаманні ініціатива, новаторство, певний ступінь ризику та відповідальності; забезпечує розвиток та вдосконалення вир-ва, його постійне оновлення, зміну традиційних стереотипів в управлінні процесом.
- Метод ек мислення, властивий людям, здатним до підприємництва, який характеризується оригінальністю ідей та підходів до вирішення господарських проблем.
Принципи підприємництва:
- орієнтація на запити, смаки та уподобання споживачів.
- Прагнення бути в курсі інновацій ек сфери.
- Максимальне використання конкурентних переваг.
- Творчий пошук, прагматизм, наслідування демократичних традицій

43. фактори виробництва і витрати фірми
фактори вир-ва – ресурси; елементи, які використовуються для вир-ва матеріальних та духовних благ:
- робоча сила (сукупність фізичних та розумових здібностей людини, її здатність до праці. Праця – свідома, доцільна діяльність людини, яка спрямована на задоволення потреб.).
- предмети праці (речовини природи, на які спрямована праця людини і які становлять матеріальну основу майбутнього продукту).
- засоби праці (комплекс речей, якими людина діє на предмети праці).
- людський капітал (сформований в результаті інвестицій і накопичення людиною певний запас знань, навичок, здібностей, які ефективно використовуються в певній сфері сусп вир-ва).
- капітал (економічний ресурс, що визначається як сукупність усіх технічних, матеріальних і грошових засобів, що використовуються для вир-ва; має дві форми – натурально-речова – машини, обладнання, споруди, транспорт, сировина, матеріали і грошова – стартова сума економічного потенціалу).
- земля (земля, лісові і водні ресурси, корисні копалини, тощо), може виступати як засобом так і предметом праці.
- наука (специфічна форма людської діяльності, спрямована на отримання та систематизацію нових знань про природу, сус-во і мислення; втілюється у створенні нових засобів праці, впровадженні прогресивних технологій, тощо).
- інформація (система збирання, обробки та систематизації різноманітних знань з метою використання в різних сферах людського життя).
- екологія (роль стану природного середовища в процесі відтворення сусп продукту та робочої сили; проявляється у знаходженні альтернативних сировинних ресурсів, збереженні та підтриманні життєво необхідних екологічних процесів, вжитті природоохоронних та відновлюваних заходів, що впливають на динаміку окремих показників господарської діяльності).
- підприємницькі здібності (поєднання та ефективне використання всіх інших факторів вир-ва з метою створення благ та послуг).
витрати підприємства – сукупність матеріальних витрат і живої праці, що показує скільки коштує вир-во фірмі, виступає у формі собівартості продукції. Складаються з матеріальних затрат (без зворотних відходів), витрати на оплату праці, відрахування на державне, соціальне страхування, відрахування на обов’язкове медичне страхування, амортизація.
Розрізняють:
1. за підрахунком:
- прямі витрати (пов’язані з процесом вир-ва – затрати на сировину, матеріали, зарплатню).
- непрямі витрати (пов’язані з роботою підприємства – цехові та загально виробничі витрати).
2. за змістом:
- основні (витрати на вир-во).
- накладні (витрати на організацію, управління, технічну підготовку; відсотки за кредит банку, охорона праці, канцелярські витрати, зарплатня).

47. Ринок досконалої конкуренції.
За умов досконалої конкуренції (perfect competition) ринкова ситуація характеризується поліполією, тобто великою кількістю продавців і покупців того самого товару. Зміни в ціні якогось продавця викликають відповідну реакцію тільки серед покупців, але не серед інших продавців.
Ринок відкрито для кожного. Рекламні кампанії за цих умов не є надто важливими, бо для продажу пропонуються тільки гомогенні (однорідні) товари, ринок є прозорим і відсутні будь-які переваги. На ринку з подібною структурою ціна - це задана величина.
Хоча ціна й формується в процесі конкуренції серед всіх учасників ринку, але водночас кожен окремий продавець не здійснює жодного прямого впливу на ціну. Якщо продавець заправляє більш високу ціну, всі покупці відразу ж переходять до його конкурентів.
Якщо ж продавець заправляє більш низьку ціну, то він виявиться не в змозі задовольнити весь попит, який буде орієнтовано на нього, через його незначну частку на ринку, при цьому прямого впливу на ціну з боку цього конкретного продавця не відбувається.
Якщо продавець змушений згодитися з цінами, що переважають на ринку, то він може пристосуватися до ринку шляхом регулювання обсягу свого продажу. В цьому разі він визначає кількість, яку він розраховує продати за заданою ціною. Покупцеві також залишається тільки обрати, скільки він захоче отримати за заданою ціною.
Умови досконалої конкуренції визначаються наступними параметрами:
велика кількість продавців і покупців, жоден з яких не має помітного впливу на ринкову ціну і кількість товару;
кожен продавець виробляє однорідний продукт, який в жодному відношенні не відрізняється від продукту інших продавців;
бар'єри для входу на ринок в довгостроковому аспекті або мінімальні, або взагалі відсутні;
жодних штучних обмежень попиту, пропозиції або ціни не існує і ресурси - змінні фактори виробництва – мобільні;
кожен продавець і покупець має повну й правильну інформацію про ціну, кількість продукту, витрати й попит на ринку.
Отже, зрозуміло, що жоден реальний ринок не задовольняє всім перерахованим умовам. Тому схема досконалої конкуренції має здебільшого теоретичне значення. Проте вона є ключем до розуміння більш реальних ринкових структур. Саме в цьому її цінність.
Для учасників ринку за умов досконалої конкуренції ціна - це задана величина. Тому продавець може лише вирішувати, яку кількість товару він захоче запропонувати за даною ціною. Це означає, що він одночасно акцептант ціни і регулятор кількості.

48. Монополія і конкуренція.
Монополія - це окремі підприємства, об'єднання підприємств, господарські товариства, які виробляють значну кількість продукції певного виду і таким чином займають монопольне становище на ринку, впливають на процес ціноутворення, і отримують більш високі (монопольні) прибутки.
Головною ознакою монополій є посідання монопольного становища. Воно є бажаним для кожного підприємства і підприємця, тому що:
1. Дозволяє уникнути їм цілого ряду проблем і небезпеки пов'язаних із конкуренцією.
1. Зайняти привілейовану позицію на ринку.
2. Можуть впливати на інших учасників ринку, нав'язувати їм свої умови.

Є три види монополій:
1. Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних причин. Вона існує коли попит на певний товар чи послуги найкраще задовольняється однією або кількома фірмами. Тут конкуренція неможлива.
Наприклад: енергозабезпечення, телефонні послуги, зв'язок, трубопровідний транспорт і т. д. У цих галузях існує обмежена кількість монополій і тому вони посідають монопольне становище на ринку.
2. Адміністративна монополія виникає внаслідок дії державних органів двома шляхами:
- Надання окремим фірмам виключного права на заняття певного роду діяльності.
Наприклад: на початку ХVІІ ст. голландській та англійській компаніям державою було надано право (виняткове) на торгівлю з Індією.
- Це об'єднання державних підприємств і підпорядкування їх міністерствам. Вони виступають на ринку як єдиний господарський суб'єкт і між ними відсутня конкуренція.
По суті, - це монополізована економіка, яка була в СРСР.
3. Найпоширенішою є економічна монополія. Вона виникає на основі закономірного господарського розвитку, коли підприємці зуміли завоювати монополістичне становище на ринку, завдяки:
- успішному розвитку підприємства;
- базується на добровільному об'єднанні або поглинанні переможцями банкрутів.
Причини:
1.Через процес концентрації виробництва, коли підприємства, замість ведення між собою виснажливої конкурентної боротьби, укладають між собою угоду, тобто об'єднують і капітал.
2.На основі централізації виробництва і капіталу.
Централізація виробництва – це збільшення масштабів виробництва продукції в результаті об'єднання кількох підприємств в одне і загальним управлінням. (щоб вижити в такій боротьбі, отримати більше прибутків).
Централізація капіталу – це збільшення розмірів капіталу, внаслідок об'єднання або злиття раніше самостійних капіталів.
Наприклад: утворення акціонерних компаній.
3. Внаслідок дій держави (спеціальних або навмисних її кроків).
4. Поява акціонерної капіталістичної власності, коли індивідуальна приватна власність перетворюється на гальмо продуктивних сил.
Це означає, що в кінці ХІХ ст. під впливом наукових винаходів ( нові види двигунів і т. д. ) потрібно було будувати такі заводи, які неспроможний був побудувати жоден капіталіст. Крім того, у цей час починається спорудження залізниць, інших великих об'єктів. Нагромадити необхідні кошти окремий капіталіст міг хіба через десятки років. Виникає необхідність у новій формі власності, яка б змогла швидко розв'язати ці проблеми. Нею стала акціонерна капіталістична власність, що виникла в результаті злиття, об’єднання декількох капіталістів.
5. Кризові явища в економіці.
Як економічна категорія, конкуренція – це боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів та послуг, за привласнення найбільших прибутків.
Конкуренція – це об'єктивний економічний закон розвитку товарного виробництва, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою для підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів виробництва, впровадження нових форм організації виробництва і систем заробітної плати.
Методи конкурентної боротьби такі:
покращення якості товарів і послуг;
швидке оновлення асортименту продукції;
дизайн;
надання гарантій і післяпродажних послуг;
тимчасове зниження цін, умов оплати тощо.

Конкуренція діє через попит, пропозицію і ціни. У цьому випадку конкуренція відбувається між самими виробниками, споживачами (купцями). Так, при посиленні конкуренції між виробниками зростає пропозиція товарів і послуг, їх якість, тощо, внаслідок чого знижуються ціни. Зворотній механізм існує при конкуренції покупців. При конкуренції між виробниками і споживачами формується ринкова ціна товарів і послуг, що впливає на механізм стихійного регулювання пропорцій народного господарства.