ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ


ИЦ OSVITA-PLAZA

Бібліотека - Культурологія - Навчально-методичні матеріали з курсу культурології

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Бібліотека - Культурологія - Навчально-методичні матеріали з курсу культурології

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

• Чи існує взаємозв’язок трагічного і комічного?
• В чому полягає різниця між античною трагедією та трагедією німецького романтизму?
• В чому полягає різниця між трагедією і драмою?
• Які особливості комічного як естетичної категорії?
• Кого вважають фундатором давньогрецької комедії?
• Назвіть імена видатних давньогрецьких трагіків?
• В чому полягає новизна тлумачення Ніцше категорії “трагічного”?
• Які риси притаманні комічному?
• Які Вам відомі різновиди комічного?
• Як співвідносяться поняття „комічне”і ”смішне”?
• Чому іронія і скепсис є характерними рисами культури постмодерну?
Проблемні запитання і завдання для самостійної роботи студентів
• Розкрити зміст понять „прекрасне”, „потворне”, „трагічне” та „комічне”, навести приклади основних інтерпретацій в історії філософсько-естетичної думки.
• З’ясувати особливості трагічного як онтологічного феномена, окреслити його різновиди.
• Дати визначення трагедії як мистецького жанру, пояснити відмінності між античною трагедією та трагедією німецького романтизму.
• Описати творчий портрет видатних давньогрецьких трагіків( на вибір студента)
• Окреслити відмінності між трагедією та драмою, навести приклади.
• В чому полягає новизна тлумачення Ніцше категорії “трагічного”?
• Розкрити особливості комічного як естетичної категорії.
• Дати характеристику різновидів комічного.
• Розкрити зміст понять „комічне”, ”смішне”, виявити співвідношення між ними.
• Прокоментувати міфологічні джерела, у яких повідомляється про трагічні і комічні виміри існування людини.
• Чи погоджуєтесь Ви з тим, що трагедія є великим відкриттям античності й , зокрема, перехідною ланкою від Міфу до Логосу? Аргументуйте свою відповідь.
• Прокоментувати текст під кутом зору співвідношення категорій прекрасного і потворного, трагічного і комічного.
“На цю кризу Ідеалу Прекрасного накладається криза смислу, яка захоплює у свою орбіту частину сучасної естетики… Тут слід відзначити, що нині нігілізм експериментує в лоні естетичного мислення, яке ставить діагноз крахові сучасних основ… Справді-бо, у театрі Бекет виводить на сцену безглуздя, нонсенс. Коли з’являються оті персонажі, занурені у сміттєві ящики ( “Кінець гулянки”) або живцем закопані ( “О,чудові дні!”), то перед нами сміттєві ящики смислу, які виставив модернізм. П’єси ірландського драматурга – це ідеальний текст для ілюстрації тієї кризи смислу, яка є предметом думки. Сліпі, паралізовані, вже майже розчинені в матерії, захоплені процесом розпаду, який годі зупинити, зведені до стану личинок, хіба Бекетові персонажі не є самим запереченням смислу, об’єктом естетичного тлумачення, що намагається розшифрувати новітню сучасність? Ось, що говорить нам Нел із свого сміттєвого ящика: “Немає нічого кумеднішого, ніж лихо (…) Так, так це найкомічніша штука у світі. І спочатку ми сміємося з цього від щирого серця. Але це завжди одне й те саме. Атож, це як цікава історія, яку нам надто часто розповідають, вона щоразу подобається нам, але ми вже не сміємося, слухаючи її”… Бекет показує нам розпад своїх персонажів, захоплених безперервним процесом руйнації. І справді, хіба сучасне мистецтво не свідчить про тріумф безглуздя, нонсенсу або, принаймні, хіба воно не примушує нас сумніватися в реальності смислу? “ (Рюс Ж.Поступ сучасних ідей. – К.:Основи, 1988. – С. 580-581).
• З огляду природи та функцій сміху прокоментувати наступне висловлювання: ”Найменша косність характеру, духа чи, навіть, тіла буде підозрілою для суспільства, тому що це – можлива ознака діяльності, яка завмирає, а також активності, яка відокремлюється, яка прагне віддалитися від спільного центру, до якого тяжіє суспільство… Сміх повинен бути різновидом суспільного жесту. Через побоювання, які він провокує, він притишує центробіжність… Сміх, таким чином не відноситься до чистої естетики, оскільки переслідує ( підсвідомо і навіть не морально в більшості окремих випадків) мету, корисну для загального удосконалення” ( Бергсон А. Сміх. –К.: Дух і літера,1994. – С. 28-29).
• Проаналізувати специфіку прояву трагічного і комічного у різних видах мистецтва ( література, театр, кіно, музика).
• Підготувати творчі портрети видатних митців, які працювали в жанрі трагедії і комедії ( за власним вибором).
• Написати рецензію на мистецький твір трагедійного або комедійного жанру ( на вибір студента).
Література
Джерела
• Адорно Т. Теорія естетики. - К.: Видав. Соломії Павличко «Основи», 2002. - 518 с.
• Аристотель. Риторика. Поэтика: Пер. с древнегреческого / Аристотель. – 2-е изд., перераб. – М.: Лабиринт, 2005. - 258с.
• Бергсон А. Сміх. Нарис про значення комічного. - К., 1994. - 166 с.
• Гадамер Г. -Г. Прометей и трагедия культуры.//Гадамер Г. -Г. Актуальность прекрасного. / Пер. с нем. – М.: Искусство,1991. –С. 242- 255; С. 266 – 323.
• Марсель Г. К трагической мудрости и за ее пределы.//Самосознание европейской культуры ХХ века. - М.,1991.-С. 352-364.
• Унамуно М. О трагическом чувстве жизни. — К., 1996. — С. 23-301.
Додаткова література
*Борев Ю. Б.Эстетика: Учебник. – М.: Высш. шк., 2002.- С. 66-94.
*Естетика: Підручник/Л.Т.Левчук, В.І.Панченко,О.І.Оніщенко, Д.Ю.Кучерюк; За заг. ред. Л.Т.Левчук. – 2-ге вид., допов. і переробл. – К.: Вища шк., 2005.- 431с.
*Каган Л.С. Естетика. - Спб., 2000.- С. 168-184.
*Кантор В.К. Ужас вместо трагедии ( творчество Франца Кафки) // Вопросы философии. – 2005. - № 12. – С. 65-76.
*Кривцун О.А. Эстетика: Учебник. – М.: Аспект Пресс, 1998. – 430 с.
Левчук Л.Т. Категорії естетики // Філософський енциклопедичний словник. - К., 2002. – С. 742.
*Любимова Т. Б. Комическое, его виды и жанры.— М.,1990. - 64 с.
*Любимова Т. Б. Трагическое как эстетическая категория.- М.,1983.-128 с.
*Ницше Ф. Рождение трагедии или эллинство и пессимизм.//Ницше Ф.Сочинения. В 2-х т.,-Т.1.-М.,1990.
*Самохвалова В.И. Красота против энтропии.- М.: “Наука”,1990. –176 с.
*Столович Л.Н. Красота. Добро. Истина. Очерк истории эстетической аксиологии.- М., 1994. –464 с.
*Тишнер Ю. Избранное: Пер. с пол./ Ю. Тишнер. – М.: РОССПЭН. – ( Книга света) Т.П: Философия драмы. – 2005. – 486 с.

11. Семінарське заняття: Видова специфіка мистецтва
Мета: Знайомство з видовими й жанровими особливостями мистецтва.
Завдання для обговорення в аудиторії:
Генезис та історичні закономірності розвитку мистецтва.
Види мистецтва: архітектура, скульптура, живопис, музика, хореографія, література, театр, кінематограф.
Екранні мистецтва: особливості та статус в сучасній культурі.
Мистецтво в сучасній культурі України.
Контрольні запитання
• Що таке мистецтво?
• Чому з’являється мистецтво?
• На основі яких критеріїв здійснюється класифікація мистецтв на роди, види, жанри?
• Які види мистецтв вважають фундаментом класичної мистецько-видової структури?
• Які роди і жанри кіно Ви знаєте?
• У чому специфіка мистецтва хореографії?
• Чи погоджуєтеся Ви з думкою про музику як найбільш абстрактний вид мистецтва? Аргументуйте свою точку зору.
• Які основні роди і жанри музики Ви знаєте?
• У чому специфіка живопису як виду мистецтв?
• Які роди і жанри скульптурного мистецтва Вам відомі?
• Які основні роди літератури Ви знаєте?
• Що таке екранні мистецтва?
• Що таке архітектурний стиль? Назвіть основні архітектурні стилі.
• Окресліть естетичні засади видоутворення у сучасному мистецтві
Проблемні запитання і завдання для самостійної роботи студентів
• З’ясувати зміст поняття “мистецтво”та його прикметні риси.
• Ознайомитись з працею В.Татаркевича “Історія шести понять: Мистецтво, прекрасне, форма, творчість, відтворництво, естетичне переживання”, зокрема, здійснити реферування тексту П розділу “Мистецтво: історія класифікації”.
• Проаналізувати зміст понять: види, роди, жанри мистецтва.
• Здійснити порівняльний аналіз текстів.
а) “Згадаймо, що Кандинський проповідував нефігуративний живопис, а у своєму есе “Про духовне в мистецтві” (1910 р.) писав про те, що мистецтву внутрішньо притаманна потреба в духовності, внаслідок чого воно повинне передавати внутрішній зміст. Хіба мистецтво – це не мова абсолютного? Барви, форми, розмаїта графіка, геометричні композиції, мотиви тощо відсилають нас до “сюрреального”, до “життя вічного”, як твердить Мішель Анрі. Очевидно, що для Кандинського існують містичні підвалини мистецтва, які не можуть залишити байдужим філософа. Як і в поезії Бодлера, в живописі Кандинського взаємодіють різні барви та символи, знаки вічності, яку розшифровує велике мистецтво, що виводить на поверхню найглибше буття реальності”. (Рюс Ж. Поступ сучасних ідей. – К.: Основи, 1998. – 593-594).
б) “У цьому невагомому середовищі, де вага зникає, де форми блукають, очищені від субстанції, тіла зіткані зі світла – тіла самого життя. Це органічні форми з ясним і холодним хроматизмом, схожі на певні види інфузорій, на фрагменти комах, на візерунки листя – створіння іншого світу, іншої природи, що відкривають нам природу всякої природи, всякого можливого світу, а отже, й нашого. Ми дивимось на ієрогліфи невидимого – закам’янілі, нерухомо застиглі або такі, що повільно обертаються у глибині нічного неба. Ми на них дивимося: сили, які дрімали в нас і чекали свого часу протягом тисячоліть, чекали від першопочатку світу -–уперто, терпляче, сили, що вибухають бурхливим розмаїттям і сліпучим сяйвом кольорів, сили, які розгортають простір і породжують форми світів, сили космосу – свого радіння і не відпускають, і не вгамовуються. – бо й самі вони не сподівалися, що можна досягти “такого шастя”. Мистецтво – це воскресіння життя вічного” . ( Мішель Анрі. “Бачити невидиме” / Мichel Henri. Voir l’invisible., Ed. Francois Bourin,1988, p.244./ -Рюс Ж. Поступ сучасних ідей – К. : Основи,1998. –С.594 ).
• Здійснити інтерпретацію тексту та висловити власну точку зору. “На кризу смислу накладається криза творчості (de luvre), що глибоко позначила 70-і роки. Що ми розуміємо під словом “творчість”? Сукупність творів літературного, мистецького або іншого подібного виду, яку ми споглядаємо, форму, створену зусиллями людини, яка сприймається в естетичному плані. Творчість , як і автор, нині переживає тяжкі часи. У своїй праці “Естетика й філософія” (1976 р.) Мікель Дюфрен, який опублікував 1953 р. “Феноменологію естетичного досвіду”, пише про те, що наша новітня сучасність відкидає творчість; досліджуючи теорії, якими рясніють сучасні роздуми про мистецтво, він звертає нашу увагу на нехтування творчості, пише про те, що її прагнуть замінити чимось випадковим, перебіжним, бучним. миттєвим. У процесі цього розпаду подія стверджує свою перевагу над об’єктом створеним, уніфікованим і завершеним, над творчістю.
“Все , що є найпровокативнішого в сучасному мистецтві , - пише Дюфрен, - на нашу думку , об’єднується під прапором не-мистецтва. Не-мистецтво означає не тільки відмову надати мистецтву окремий статус (…) Це означає також відмову продукувати твори, тобто об’єкти повні, завершені, які займають певне місце в полі присутності. Об’єкти, виготовлені абияк, графіті, парафрази, подерті картини, музика, яка розпадається на окремі дисгармонійні звуки, вірші, зведені до фонем, деконструйовані тексти - можна навести безліч прикладів цієї відмови”. Тут теж ідеться про кризу модернізму: коли чернетці, ескізові, чомусь незавершеному, романові, який написано в умисне недбалому й поквапному стилі, неоформленому враженню віддають перевагу над твором завершеним, відшліфованим і досконало побудованим, організованим навколо чітко обміркованого плану.
Тут ми знову маємо справу з крахом давніх усталених істин, так наче мистецтво, вдаючись до всіх цих витребеньок, саме собі проголошує смертний вирок. У такий спосіб писана продукція опиняється “поза книжкою”, а мистецтво постає перед нами у вигляді не-мистецтва. Творчість помирає і на зміну їй приходять подія, гра, скороминуще мерехтіння. Розбита, зруйнована, творчість гине водночас з автором, чий скін нам уже був провістив Мішель Фуко”. ( Рюс Ж. Поступ сучасних ідей. – К.: Основи,1998. – С. 583-584).
• З’ясувати зміст понять: “мистецтво елітарне” і “мистецтво масове”.
• Подумати над питанням “Що таке телебачення: вид мистецтва чи засіб масової комунікації?”Аргументувати власну точку зору.
• Прокоментувати висловлювання Х.Ортеги-і-Гасета: “ Часом говорять про довічність витворів мистецтва. Якщо цим хочуть сказати, що процес їх творення і насолода від них включає в себе прагнення їх, довічності, то годі щось заважати. Але річ у тім,що витвір мистецтва старіє і розкладається насамперед як естетична реальність, а не матеріальна реальність… Якби суть мистецького твору, скажімо, картини, була лиш у зображеному на полотні, то він, можливо, став би довічним, хоча не можна бути певним у його матеріальній схоронності. Але річ у тім, що картина не обмежується рамцями. Ба, навіть із цілісного організму картини на полотні міститься тільки його найменша частина. Те саме можна сказати і про поезію…”( Ортега-і-Гасет Х. Мистецтво в теперішньому і майбутньому//Ортега –і-Гасет Х. Вибрані твори. -К.,1994.-С.306-3140.) Чи погоджуєтесь Ви з тим, що з часом твір мистецтва “розкладається” як естетична реальність? Аргументуйте свою відповідь.
• Прокоментувати текст, висловити власну думку. К. Леві-Строс розуміє мистецтво як засіб вивчення навколишньої реальності, гід, що відкриває для нас навколишній світ, засіб навчання, посередник. “Отже, хоч би яким глибоким був наш захват перед творчістю імпресіоністів, я думаю, ми анітрохи їх не образимо, якщо скажемо: це живопис суспільства, яке доходить того розуміння, що йому доведеться відмовитися від багатьох речей, на які попередні епохи ще мали право, і це ушляхетнення, це піднесення до вищого малярського рангу приміських краєвидів пояснюється, можливо, й тим, що вони також дуже гарні, про що раніше люди не здогадувалися, але насамперед тим, що грандіозні пейзажі, які надихали Пуссена, стають усе менше й менше доступні для людини Х1Х сторіччя. Невдовзі їх узагалі не стане. Цивілізація потроху нищить їх повсюди, і людина повинна навчитися задовольнятись скромнішими радощами. … Це знак того, що світ змінюється, і мені здається, що переворот, який ми спостерігали з появою імпресіонізму, коли ми заходилися порівнювати його з попередніми формами, знову повторився, коли виник кубізм, що став навчати людей жити в добрій злагоді вже не з маленькими приміськими краєвидами ( бо в той час Монмартр уже наїжився багатоквартирними і багатоповерховими будинками, на які бридко було дивитися), а з виробами людської індустрії. Світ, у якому доводиться жити людині ХХ сторіччя, вже не має тих маленьких природних перлин, відносно захищених, що були такі дорогі Сислею або Пісаро. Це світ, заполонений культурою та виробами культури, що породжує мистецтво, яке шукає у вироблених об’єктах головні теми свого натхнення”. (Рюс Ж. Поступ сучасних ідей. – К.: Основи,1998. – С. 589-590).
• Здійснити інтерпретацію тексту: “Крім того, як нам не підкреслити спорідненість естетичного і наукового пошуку? Як не встановити паралель між еволюцією мистецтва та естетики і розвитком математики або навіть фізики? Справді-бо, мистецтво, як і математика, поступово перетворюється на все абстрактнішу й абстрактнішу мову, спрямовуючи свою увагу більше на структури, ніж на самі об’єкти. Цей феномен особливо впадає в око, коли ми дивимося на картину Кандинського, але цю спорідненість можна виявити і в музиці. і в скульптурі, навіть у архітектурі – число прикладів можна багаторазово побільшити. Має свої аналогії мистецтво і з проблемами, які виникають при аналізі мови. В мистецтві , як і в науці, ми спостерігаємо однаковий інтерес до складного, нерегулярного, випадкового тощо. Наприклад, унаслідок зникнення поняття твору як упорядкованої сукупності сферу мистецтва заполонила невпорядкованість. Ці переміни в мистецтві та в естетиці відбулися ( передусім у тому, що стосується абстракції) водночас із аналогічними перемінами в математиці, хоча дійові особи, можливо, цього й не усвідомлювали: отже, тут ми виявляємо один рух, який виходить із глибин і думки, й культури. Наука й мистецтво взаємопов’язані, в них одні турботи й одні тривоги, й вони проявляють однакову силу духу.” ( Рюс Ж. Поступ сучасних ідей. – К.:Основи,1998. – С.595).
• З’ясувати причини та особливості прояву синтезу видів мистецтва в сучасних формах культури.
• Підготувати творчі портрети видатних митців різних історичних періодів ( на вибір студента).
• Проаналізувати улюблений мистецький твір сучасного мистецтва.
Література
Джерела
• Татаркевич В. Історія шести понять: Мистецтво, прекрасне, форма, творчість, відтворництво, естетичне переживання. – К.: Юніверс,2001. – 366 с.
• Ортега-і-Гасет Х. Мистецтво в теперішньому і майбутньому.// Ортега-і-Гасет Х. Вибрані твори. - К.,1994.
Додаткова література
Адорно Теодор, В. Избранное: Социология музыки: Пер. с нем. – М. –СПб., 1999.
*Борев Ю. Б.Эстетика: Учебник. – М.: Высш. шк., 2002.- С. 276-306.
Бровко М.М. Мистецтво як естетичний феномен. – К., 1999. -
*Виппер Б.Р. Введение в историческое изучение искусства. –М.: “Изобразительное искусство”,1985.- 288 с.
*Естетика: Підручник/Л.Т.Левчук, В.І.Панченко,О.І.Оніщенко, Д.Ю.Кучерюк; За заг. ред. Л.Т.Левчук. – 2-ге вид., допов. і переробл. – К.: Вища шк., 2005.- 431с.
*Каган М.С. Эстетика как философская наука. Университетский курс лекций.-СПб.,1997.- С. 351 – 376.
* Кириллова Н.Б. Мифотворчество в медиакультуре // Общественные науки и современность.- 2005.- № 5. – С. 155-165.
*Кузнецова Л.С. Беседы об изобразительном искусстве и архитектуре. О языке архитектуры, скульптуры, живописи. - К.: Рад. шк.,1989. – 319 с.
*Левченко О.Г. Текст культури в пошуках автора: Масова свідомість і художня култура у тексті радянської культури ( за матеріалами театру і кіно).-К., 2006.- 288с.
*Михалев В. П. Видовая специфика и синтез искусств.- К., 1984. — 100 с.
*Модернизм. Анализ и критика основных направлений. - М.: Искусство,1987.
Панченко В.І. Мистецтво в контексті культури. – К., 1998. _
* Покровский Н.Е. О чем умолчал Джон Дьюи. Культура без литературы и литература без культуры // Высшее образование сегодня. – 2005. - № 6. – С. 14-23.
*Шимунек Е. Эстетика и всеобщая теория искусств. –М.:Прогресс,1980.- 248 с.
*Шукурова А.Н. Архитектура Запада и мир искусства ХХ века. - М.: Стройиздат, 1989. - 318 с.
* Шульга Р. Сучасний простір відносин мистецтва та споживача // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2005. - № 4. – С. 73-91.

12. Семінарське заняття: Естетика авангарду
Мета: Знайомство з характерними особливостями естетики авангарду як соціокультурного феномена.
Завдання для обговорення в аудиторії:
Поняття “авангард” та феномен авангарду в художній культурі й естетиці XX ст. Проблематизація художнім авангардом традиційних норм і цінностей естетики.
Внутрішня смислова структура авангардистського мистецтва.
Авангардизм і постмодернізм. Полістилістика постмодернізму.
Контрольні запитання
• Що таке модернізм? Назвіть його основні різновиди.
• Окресліть соціокультурні причини становлення художньо-естетичної системи модернізму.
• Що таке авангард? Назвіть його основні художні напрями.
• В чому полягають характерні ознаки мистецтва модерну ?
• В чому полягають характерні риси постмодерну?
• Чим відрізняється специфіка розуміння понять “елітарне мистецтво” та “масова культура” в естетиці модерну та постмодерну?
• Які художні напрями в мистецтві ХХ ст. Ви знаєте?

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП