7. Семінарське заняття: Ренесанс і Реформація у європейській культурі
Мета: Осмислення Відродження і Реформації як “повернення” до витоків (античності, християнства) європейської культури, її трансформації, і становлення нового типу культури новоєвропейської цивілізації.
Завдання для обговорення в аудиторії:
Проторенесанс: „готична вертикаль” та зародження горизонтальної культурної двомовності. Культурологічний зміст Каролінгського „ренессансу” (VIII-IX) як передумови „відродження античності” в надрах середньовічного типу культури.
Античність і італійське Відродження. „Північне відродження”. Ренесанс як тип культури. Основні принципи ренесенсаного світогляду: антропоцентризм, гуманізм, індивідуалізм, титанізм.
Ренесансні витоки Реформації. Реформація і Контрреформація. Протестанська етика і дух капіталізму (М.Вебер).
Вплив ідей Ренесансу і Реформації на культуру України.
Контрольні запитання
• Розкрийте зміст поняття “Ренесанс”. В чому полягають особливості ренесансного типу культури?
• На які періоди поділяється культура італійського Відродження?
• Що таке “Північне Відродження”?
• Що таке Реформація? Назвіть її основні напрямки.
• Що таке Контрреформація?
• Які головні філософсько-історичні ідеї притаманні ідеології європейської Реформації ( М.Лютер, Т.Мюнцер та ін.)?
• Які філософсько-історичні ідеї характерні для європейської Контрреформації ( І.Лойола, Ф.Суарес,Тридентський собор 1545-1563 рр.)?
• У чому полягали особливості реформаційних рухів на українських землях?
• Що є спільним і відмінним між Відродженням і Реформацією як культурними джерелами сучасної західно-європейської цивілізації?
• Розкрийте зміст поняття “протестантизм”?
• Який вплив мав протестантизм, зокрема протестанська мораль у становленні особистості Нової доби?
• Які риси притаманні староукраїнській культурі бароко?
Проблемні запитання і завдання для самостійної роботи студентів
• Здійснити культурологічний аналіз тексту. Ваше розуміння?
„Класичну, цебто сформовану на гребні хвилі Ренесансу до початку ХVІІ століття, європейську культуру можна визначити як християнську. Відродженням чого був Ренесанс? Відродженням двох елементів: з одного боку, ідеї права, які існували в греко-римському світі, а з другого боку, ідеї внутрішнього слова, що ставить людину в безпосереднє відношення до Бога – відношення, яке обходиться без посередників, немає потреби як у ідеалістичній церковній ієрархії, так і у зовнішньому авторитеті. Досить прочитати слово, яке перебуває всередині тебе, і йти за настановами цього слова у двох можливих смислах „настановлення”: в розумінні голосу, який вимовляє його, і в розумінні шляху, на який воно наставляє. І Бог допоможе тобі, якщо ти ідеш шляхом, указаним тобі внутрішнім словом. Релігія, яку розуміють у такому значенні, не проникла в глибинні основи російської культури: фундамент російської культури не був перебудований на підставі цієї нової християнської онтології”.(М.Мамардашвілі. - //Філософська і соціологічна думка. – 1992. - №8. – С.14).
• Прокоментувати текст, окреслити особливості ренесансного світобачення.
«Антична і середньовічна Європа скоріше нагадує традиційні суспільства Сходу: тут домінує така ж орієнтація на суспільно прийняті зразки поведінки. І лише починаючи з епохи Ренесансу, протягом ХV-ХХ ст. відбувається метаморфоза, яку можна співставитии хіба, що з "осьовим часом" (часом виникнення світових релігій), - складається нова суспільна орієнтація на індивідуальність людини, яка доведена до унікальності… Виникає новий тип культури, новий духовний світ, з іншими проблемами, перш за все загостреною проблемою індивідуального вибору. Нове суспільство тримається не насильством, аворитетом або страхом посмертного покарання, а спирається на внутрішні можливості і гідність окремої людини”.(Баткин Л.М.// Одиссей. – М., 1989. – С.189).
• Здійснити порівняльний культурологічний аналіз текстів, з’ясувати окреслену в них проблематику.
а) „З епохи Відродження, а тим більше Реформації, в західно-християнському світі вже масова людина ( а не тільки пророк, мудрець, філософ, подвижник-містик, як це спостергіається у всіх інших цивілізацій з „осьового часу”) знаходить опору в самій собі через утвердження власної вкоріненості в сакральному плані буття або через відчуття особистого, ніким і нічим не опосередкованого, зв’язку з Богом. І якщо романський світ часто тлумачить це світовідчуття в дусі пантеїстично осмисленого неоплатонізму (з останнім могутнім акордом в натурфілософії Дж.Бруно), що вже понижує трагізм персональної драми життя особистості, то переважно германомовний протестанський світ доводить напругу особистих відносин, сподівань, сумнівів і покладанням надій на персональне спасіння конкретного віруючого з Богом до максимальної напруги, як це ми бачимо в житті багатьох північних жителів від Лютера до С.Кіркегора”. (Ю.П.Пахомов, С.Б.Крымский, Ю.В.Павленко. Пути и перепутья современной цивилизации. – К., 1998. – С.103).
б) “Історична функція церкви не вичерпувалася лише допомогою у створенні феодального суспільного устрою. Важливішим її досягненням, уможливленим значною мірою також завдяки арабам і євреям, є передавання примітивній культурі Європи суттєвих елементів єврейського і грецького мислення. Схоже, неначе історія Заходу близько тисячі років простояла на місці, очікуючи, допоки північ Європи з початку середньовіччя досягне рівня розвитку середземноморського світу. Коли духовне надбання Афін і Єрусалиму стало доступним народам півночі Європи і задовольнило їх духовний голод, почала руйнуватися закостеніла суспільна структура, і знову наступив період бурхливого суспільного і духовного розвитку.
Основами нового розвитку були католицька теологія ХШ –Х1У ст., ідеї італійського Відродження - відкриття індивіда і природи, ідеї гуманізму, природного права і Реформації. Найбільш значний і довгочасний вплив на розвиток Європи та усього світу, здійснила все ж таки Реформація. Протестантизм і кальвінізм звернулися до чисто патріархального духу Старого Заповіту і усунули материнський принцип із своїх релігійних уявлень”. (Фромм Э. Ситуация человека – ключ к гуманистическому психоанализу.// Проблема человека в западной философии. –М.: Прогресс, 1988. – С.473).
• Прокоментувати тексти, висловити аргументи щодо найбільш переконливого бачення зазначеної проблеми.
а) „Відродження – це відхилення, яке мало згубний вплив на розвиток європейської культури і мистецтва в подальшому… Відродження звернулось до дійсності нижчого порядку – суто людського, що потім назвали – гуманістичного… Почалось запозичення молодою, вищою за можливостями культурою старих засобів від мертвої культури з метою виповісти своє нове світовідчуття, яке почалося виявлятися в готиці. Духовний клімат культури під вливом Відродження змінився настільки, що християнське світовідчуття, пов’язане в вічністю, вже не мало вирішального характеру”. (В.Ілля. З Господом, чи без нього?// Літературна Україна. – 12 вересня 1991р.).
б) „Нерозкритість антропологічної істини у християнстві привели до появи антропології гуманістичної, яка створена свавільними починаннями самої людини і була формальною реакцією проти релігійної свідомості середніх віків… Антропологічна свідомість гуманізму зароджується в епоху Відродження і розвивається в Нові часи аж до ХХст., коли досягає своєї вершини та виявляє свої межі”.(Н.Бердяев. Смысл творчества. – М., 1989. – С.319).
• Здійснити культурологічний аналіз тексту. Аргументувати свою точку зору.
„Якісний злам у розвитку Європи, пов’язаний з Відродженням та Реформацією, взаємодією індивідуалістичного раціоналізму та гуманістично-гедоністичної установки Ренесансу, індивідуалістичних релігійних пошуків у Європі, зокрема, північніше Альп, розвитком швидкими темпами підприємницької діяльності в містах, достатньо самостійних в умовах розхитування порядку феодалізму, дискредитації католицької церкви і слабкості політичних структур в становленні національних держав. Реформація і ствердження (з наступним бурхливим розвитком) капіталізму тісно взаємопов’язані… При цьому Захід охоплює дух наживи, зовнішньої експансії, рівнозначно спрямованих на природу з її багатствами, на сусідні народи і цивілізації… „Богообрані” західні християни, особливо – протестанти кальвіністського гатунку – надали собі право перетворювати все інше людство, планету за своїм розумінням, у власних інтересах. Завдяки цьому в Новий час вони кинули виклик усім іншим цивілізаціям світу”. (Ю.П.Пахомов, С.Б.Крымский, Ю.В.Павленко. Пути и перепутья современной цивилизации. – К., 1998. – С.106).
• Здійснити порівняльний культурологічний аналіз текстів, висловити власну інтерпретацію.
а)”Поруч зі звичною вірою в надприроднє людина 15 ст. знову отримує довіру до цього світу і до себе самої. Її починають тривожити речі, соціальні цінності, люди, зокрема - натура як така… Чисте християнство вичерпало себе, віддавши все, що могло, а Реформація не прагнула стати новою формулою середньовічного християнства, лишаючись чимось світським, сугубо сучасним”. (Ортега-и-Гассет. Человек в 15 веке .// Человек. – 1992. - №2. – С.33).
б) «15 ст. найбільш складне і загадкове у всій європейській історії, аж до наших днів. І це не випадковість, перед нами – століття історичної кризи, єдиної кризи в повному розумінні слова, яку тільки переживали нові народи Заходу, народжені кризою ще більш серейозною, катастрофічною, яка згубила античну культуру…Людина 15 ст. заблукала в самій собі, тобто вона випала з однієї системи вірувань і поки що не затвердилась у іншій. В неї не стало твердого грунту під ногами, на який вона б могла обпертись і бути, їй немає до чого притулитись, вона залишилась без родової дійсності… Вона ще вірить в середньовічний світ, тобто в надприродний потойбічний світ Бога, але віра її – не жива віра. Її віра – щось повсякденне , інертне (зрозуміло, неможливо сказати, що вона не була відвертою)”. (Ортега-и-Гассет. Человек в 15 веке. // Человек. – 1992. - №3. – С.33)
• Прокоментувати текст, аргументувати свою відповідь щодо зазначеної проблеми.
«Реформація, як в своєму початковому пункті, так і у своїх кінцевих результатах, взагалі виводить за межі релігійно-теологічних задач. З труднощів, які породила декларована реформаторами свобода волі, виростає принцип інтелектуальної і моральної автономії; суперечностей нового церковного ідеалу – ідеал правової держави. В оболонці запеклих суперечок про таїнства і символи віри здійснюється переворот в морально-антропологічній і соціальній орієнтації мислення, мабуть самий рішучий за всю півторатисячолітню історію християнсько-католицької Європи. В горнилі Реформації виковуються вихідні установки ранньо-буржуазної правосвідомості, ідея відділення церкви від держави, новий погляд на світське призначення індивіда і нова ділова етика, співзвучна ранньобуржуазному приватному підприємництву». (Э.Ю.Соловьев. Прошлое толкует нас. – М., 1991. – С.41).
• З’ясувати особливості реформаційних процесів в Україні, здійснити порівняльний аналіз текстів.
а) „За багатьма ознаками можна судити, що в 14-15 ст. християнізація перестає бути поверховою, проникає в глибини народної свідомості, зливаючись із рештками язичницьких вірувань і обрядів. Церква ще довго бореться за „чистоту обряду” проти колядок, але всю народну культуру з її язичницькими елементами можна вже вважати християнською. Це означало, що книжництву відкритий шлях до глибин”. (М.В. Попович. Національна культура і культура нації. – К., 1991. – С.43).
б) „В Україні у боротьбі за очищення православ’я реформаторський заклик до повернення церкві ранньохристиянських чеснот співпадає із охороною традицій місцевої української церкви (зокрема, соборності, участі у ній світських осіб тощо) і таким чином, прибирає у рамках братств ідеологічного забарвлення боротьби за народність… Захист рідної мови йшов на теоретичному рівні з посиланнями на Біблію. Ідейно-теоретичне протиборство „ми-вони” з утвердженням нового національного шляхетсько-буржуазного класу козацтва вилилось у збройне протиборство за загальнонаціональні інтереси і завершилось перемогою”. (В.Ф.Жмир. На шляху до себе.// Філософська і соціологічна думка. – 1991. - №1. – С.157,161).
Література
Джерела
• Баткин Л. Итальянское Возрождение в поисках индивидуальности. –М., 1989.
• Вебер М. Протестанская этика и дух капитализма. // Избранные произведения. – М., 1990.
• Ортега-и-Гассет. Человек в 15 веке. // Человек. – 1992. - №3.
• Тойнбі А. Дослідження історії. – Т.2. К., 1995. – С.224-239.
Додаткова література
*Баткин Л.М. Леонардо да Винчи и особенности ренесансного творческого мышления. – М., 1989.
*Брагина Л.М. Итальянский гуманизм. – М., 1977.
*Данилова И.Е. Искусство средних веков и Возрождения. – М., 1984.
* Итальянское Возрождение / Авт.-сост. Е.В. Яйленко. – М.: ОЛМА-ПРЕСС Образование, 2005. – 128 с.
*Кашуба М., Захара І. Проблема людини в українській філософії ХУ1-ХУП ст. – Львів, 1998.
* Ланн М. Код да Винчи расшифрован: Пер. с англ. - М.: АСТ: Транзиткнига, 2006. – 253 с.
*Ліндсей Дж. Коротка історія культури. – К., 1995. – Т.2.
*Литвинов В. Ренесансний гуманізм в Україні: Ідеї гуманізму епохи Відродження в укр. філософії ХУ – початку ХУ11 ст. – К.: Основи, 2000. –470с.
*Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения. – М., 1983.
*Попович М. Нарис історії культури України. –К., 1999.
*Собуцький М.А. Мовна і культурна свідомість західноєвропейських "ренесансів" і динаміка альтернативних ментальностей. // Філософська і соціологічна думка.- 1991. -№4. – С. 101-112.
*Українські гуманісти епохи Відродження: Антологія: В 2 т. –К., 1995.- Т.1-2.
*Шейко В.М. Історія художньої культури: Середньовіччя. Відродження.: Підручник.– Х.: ХДАК, 2001.
8. Семінарське заняття: Модерн і Постмодерн в культурі
Мета: Знайомство з особливостями Модерну як соціокультурного явища, осмислення причин занепаду модерністського стану духу й переходу до культури Постмодерну.
Завдання для обговорення в аудиторії:
Просвітництво як характеристика модерної культури. Проект модерну в європейській культурі (Ю.Габермас).
Зміна парадигм. Критика проекту модерну. Філософські та культурні виміри постмодерну. Постмодерне розуміння культури (поставангард).
Контрольні запитання
• Які основоположні філософсько-історичні ідеї притаманні ідеології європейського Просвітництва (Вольтер, Й.Гердер, Ш.Монтеск’є, К.Гельвецій, Ж.-Ж.Руссо, Я.Козельский та ін.).?
• Якими термінами у сучасній культурології позначуються три головні стадії розвитку європейської культурної свідомості, три духовні ситуації в історії Європи?
• Розкрийте зміст понять “модерн”, “модернізм”, “авангард”, “постмодернізм”.
• Які характерні риси притаманні духовній ситуації модерну?
• Що таке “проект модерну”?
• Чи тотожні поняття “проект модерну” та “Просвітництво”?
• Що таке “романтична свідомість”?
• “Песимізм” А.Шопенгауера та “нігілізм” Ф.Ніцше, в чому різниця?
• Що Ви можете розповісти про українське національне відродження першої половини Х1Х ст.?
• Розкрийте культурологічний зміст поняття “українізація” та що позначується терміном “розстріляне відродження?
• Що означає термін “постмодерністська культура”?
• Які Ви бачите проблеми та перспективи розвитку сучасної української культури?
Проблемні запитання і завдання для самостійної роботи студентів.
• З’ясувати зміст понять „ модерн „ і „ постмодерн „. Що таке «”проект Модерну ”?
• Здійснити порівняльний культурологічний аналіз текстів.
а) “Культура, менталітет, життєвий світ модерну, як відомо, сформувалися під могутнім впливом трьох грандіозних взаємозалежних життєвих історичних процесів: Просвітництва з його безмежною вірою у розум, науку, технічний прогрес; Французької революції з її захистом прав вільних, рівних, творчих індивідуальностей; промислової революції 18 ст. з її експансією на межі сподівань усіх попередніх епох. Перший з названих процесів сприяв затвердженню примату наукового розуму над релігією; другий призвів до домінування ідеї контрастності над відчуттям соборності, взаємозалежності, взаємопов’язаності людей; третій закріпив пріоритет промисловості, індустріалізму над феодальним виробництвом.” (В.С.Лук’янець, О.М.Соболь. Філософський постмодерн.- К.,1998. -С.207).
б) “ Хоча наука завдячує своїм виникненням стародавнім грекам, сучасна технологія сягає своїми коріннями не так грецького раціоналізму, як іудео – християнської віри у Бога – Творця Всесвіту... Тільки культура, заснована на вірі у трансцендентного Бога могла демістифікувати природу, примусивши її слугувати інтересам людини; тільки така культура дозволила розвинутися настановам, керуючись якими цистеріанські монахи почали у ХІІ ст. перекривати греблями ріки, використовуючи їх енергію для складних систем водяних вітряків , а пізніше Ф.Бекон дійшов до свого славнозвісного “Знання – сила”. Щоб побачити, що знання є сила, потрібна зовсім особлива перспектива, у якій об’єкт знання виступає як щось суто інструментальне; перспектива, невідома усім іншим культурам”. (Н.Лобковиц. Християнство и культура. Вопросы философии.-№3.- С.71-72)
• Здійснити порівняльний культурологічний аналіз текстів, з’ясувати характерні ознаки проекту модерну.
а) “На порозі цивілізації, в біблійні часи, стратегія історичного розвитку може бути виокреслена у вигляді юридичного контракту людини і Бога: Людина зобов’язується виконувати заповіт, а Бог зробив її володарем буття, поставив людську діяльність під небесне благословення. Починаючи з Французької революції кінця 18 ст., розривається юридичний договір з Богом, оскільки власна воля людини була проголошена абсолютним суб’єктом дії. Але наслідком такої свободи стала загальна ( економічна та соціальна) криза цивілізації на порозі ІІІ тисячоліття, коли відбувся розрив буття і розуму, і людина опинилася перед хаосом стихійних наслідків своєї діяльності”. (Пахомов Ю.Н., Крымский С.Б., Павленко Ю.В. Пути и перепутья современной цивилизации. -К.,1998. -С.378).
б)“Проект модерну залишився незавершеним. Згідно з Ліотаром, він був просто знищений. Трагічну подію знищення проекту модерну Ліотар позначає словом-символом “Освенцим”. Після цієї події-злочину продовження модерну стало неможливим, бо воно зруйнувало віру в гранднаративи просвітництва”.
(Лук’янець В.С., Соболь О.М. Філософський постмодерн. – К., 1998. – С.313).
• Окресліть відмінності модерної і постмодерної моделей культури.
а) “Перехід від класики до авангарду, від академізму до модернізму можна алегорично подати як зміну “фаустівської душі” культури “леверкюнівською”. Фауст і Леверкюн і персоніфікують два етапи розвитку мистецтва і естетичної науки – класичний та авангардистський. Як відомо, “Фауст” Гете і “Доктор Фаустус” Т.Манна написані під час розквіту кожного з цих станів і символізують єдність філософії, науки і мистецтва в духовній культурі, в менталітеті свого часу. Якщо Фауст – це вчений, котрий шукає “божественну” істину, то Адріан Леверкюн, головний герой роману Т.Манна – це композитор, котрий створює “демонічну красу”. Леверкюн, за авторською характеристикою Манна, - “герой нашого часу”, людина, котра несе в собі всю біль епохи. … “Мотив Леверкюна” - найхарактерніший для західної європейської культури ХХ ст. з її декадентською, авангардистською, постмодерністською спрямованістю” (Личковах В.А. Леверкюнівська душа авангарду. //Філософська і соціологічна думка.-1992.-№2.-С.40-41).
б) “...На шляхах нової, ренесансної, гуманістичної історії все вже вичерпане. Фауст на шляхах зовнішньої нескінченності вичерпав свої сили, виснажив свою духовну енергію. Йому залишається рух до внутрішньої нескінченності. В одному своєму аспекті Фауст цілком повинен віддатися зовнішній матеріальній цивілізації, цивілізованому варварству. В іншому своєму аспекті він повинен бути вірним вічній духовній культурі...Така доля Фастівської душі, доля європейської культури”. (Бердяев Н. Предсмернтые мысли Фауста.// Литературная газета. – 1989. – 22 марта. – С.15).
в) “Тепер на філософській арені виникають і утверджуються найрізноманітніші версії культурного плюралізму та релятивізму. З моменту виникнення нігілізму в історії європейської думки майже усі універсальні норми традиціоналістської моралі було піддано запереченню, а усі типи апріорних ідей, які могли б сприяти формуванню консенсусу між автономними культурними світами, було відхилено як фікції.
Незважаючи на це, сьогодні не припиняються серйозні спроби встановити надійні універсальні підвалини для комунікативного взаєморозуміння між різними культурами”. (Mihayara G. Communicative Universals// The Monist. – 1995. –Vol.78. - №1. – Р.32).
