• Здійснити культурологічний аналіз тексту, висвітлити особливості символіки буддійського Космосу.
"В архітектурі буддійський космос виявляється у формі ступи, кожний елемент якої несе семантичне навантаження. Три частини ступи – основа, шароподібний купол і верхівка зі шпилем – символізують три судини буття: камалоку, рупалоку і арупалоку. Шпиль – символ світового дерева на вершині гори Меру, яка є центром світобудови."(Ю.Старостина. Космос в учении Будды. // Наука и религия. – 1990. - №6 – С.24).
• Прокоментувати текст. Як Ви його розумієте? Аргументуйте свою відповідь.
„В індійській філософській і релігійній спекуляції – зворотнє міфічне уявлення часу. Тут також очікування кінця часу. Але це закінчення дається через якість і глибину думки. Якщо Сон в Авесті – злий демон, то вже в стародавніх Упанішадах мислення тлумачиться як чарівна зануреність у сон. Це – сила до Брами. Звідси, те сприйняття часу, яке найбільш яскраво виявилось у буддійських джерелах. Вчення Будди зберігає з часу тільки момент становлення і виникнення, що рівносильно і стражданню. Страждання виникає з трьох видів спраги: з спраги до задоволень, до становлення, і до минулого. Сповідується вічність становлення, і у становлення немає кінця, як і немає цілі. Тут є повна протилежність як біблейським пророкам, так і Авесті. Тут метою є не кінець часу, а припинення часу і становлення. Не кінець часу спасе людей, а знищення всіх часів, всіх їх змістів”. (А.Ф.Лосев.Философия. Мифология. Культура. – М., 1991., - С. 83-84).
Література
Джерела
• Атхарваведа. Избранное. – М., 1976.
• Бонгард-Левин Г.М. Древняя Индия. История и культура. – Спб., 2001.
• История и культура Древней Индии. Тексты. – М., 1990.
• Еліаде М. Священне і мирське; Міфи, сновидіння і містерії;Мефістофель і андрогін; Окультизм, ворожбитство та культурні уподобання/Пер. з нім., фр., англ.-К.: Видавництво Соломії Павличко”Основи”, 2001.- С.316-331, 367- 374.
• Челикани Р., Роде-Лаваль. Веды. В поисках внутреннего мира. // Курьер ЮНЕСКО. – 1990. - №4.
• Юнг К.Г. Йога и Запад. //Юнг к.Г. Архетип и символ.- М.:Ренессанс,1991. – С.223-232).
Додаткова література
*Альбедиль М.Ф. Индуизм. - Спб., 2000.
*Брамана Чаттерджи. Сокровенная религиозная философия Индии. – Харьков, 1991.
*Бонгард-Левин Г.М., Грантовский Э.А. От Скифии до Индии. – М.: Мысль,1974.
*Вивекананда С.Четыре йоги. М.,1993.
*Всемирная галерея. – СПб., 1994.
*Гачев Г.Д. Образы Индии. –М.,1993.
*Древние цивилизации. – М., 1989.
*Древо индуизма. – М., 1999.
*Ермакова Т.В., Островская Е.П. Классические буддийские практики.- Спб., 2001
*Иллюстрированная история религии: В 2т. – Т.1. – М., 1992.
*Индийская мифология: Энциклопедия /Сост. К.Королев. – М.: ЭКСМО;СПб: Мидгард, 2005.- 442 с.
*Крижанівський О.П. Історія Стародавнього Сходу. - К.: “Либідь”, 2000.
*Ліндсей Дж. Коротка історія культури. – К., 1995. – Т.1.
*Мень А. Проповедь Гаутамы Будды. // Наука и религия. – 1991. - №11; 1992. - №1,2.
*Миркина З.А., Померанц Г.С. Великие религии мира.-М.,1995.
*Мифы народов мира. Энциклопедия ( В 2 томах). – М., 1988.
*Ольдебург С.Ф. Жизнь Будды – индийского учителя жизни. // Наука и религия. – 1990. - №1-2.
*Пандей Р.В. Древнеиндийские домашние обряды. – М., 1990.
*Старостина Ю. Космос в учении Будды. // Наука и религия. – 1990. - №6.
*Элиаде М. Йога. Свобода и бессмертие. /Пер. с англ. – К.: “София”, 2000.
Варіант 3: Давньокитайська культура
Мета: знайомство з архетипічними витоками та парадигмальними характеристиками конфуціансько-даоського типу культури.
Завдання для обговорення в аудиторії:
Конфуціанство і даосизм у китайській парадигмі культури. “Осьовий час” : вчення Будди та його історичні моделі.
Тілесні моделі особистості і Всесвіту, людина як міра всіх речей в китайському універсумі. Ритуал та принцип недіяння в китайській культурній традиції.
Контрольні запитання
• У чому полягають архетипічні і міфологічні особливості китайської культури?
• Чому інновації і традиція у китайській культурі завжди отримують парадигмальний синтез, що забезпечує охоронну функцію – збереження національного етосу, “китайського обличчя” культури, безперервність традиції?
• Ваше тлумачення міфологеми “Великого Китайського муру”?
• У чому полягають відмінності між ієрогліфічним та абетковим принципами писемності у контексті зв’язку з мовленнєвими функціями мозку?
• Чому конфуціанство і даосизм є альтернативними і взаємодоповнювальними системами? Що таке двоєдність конфуціансько-даоського світогляду?
• Яку роль відіграє етика і ритуал в традиційній китайській культурі?
• Чому натуралізм був домінуючою світоглядною тенденцією, а мантика ( гадальна ритуалістика) та нумерологічна магія є й досі поширеною у Китаї?
• Назвіть головні ідеї та назви шести китайських традиційних філософських шкіл.
• Поясніть зміст поняття “конфуціансько-даосько-буддійський” синтез.
• Які технологічні відкриття і винаходи подарували китайці світу?
• Чому в сучасному світі набуває поширення практика бойових мистецтв? Чому вони мають назву “мистецтв”, які функції виконували в традиційній давньокитайській культурі?
Проблемні запитання і завдання для самостійної роботи студентів
• Здійснити культурологічний аналіз тексту, з’ясувати основоположні парадигмальні характеристики китайської культури.
„Світ для стародавніх китайців – вселенський соціум з центром у вигляді групи чжоуських держав Чжонго, увінчаний мудрим правителем Піднебесної, що реалізує вищу волю Неба. Гармонія у цьому світі – вища точка китайської аксіології, а для забезпечення її потрібен Порядок. Звідси звичне мислення в категоріях етичного Порядку, звичка до приборкування почуттів і до патерналістської дисципліни поведінки, до чіткого усвідомлення ієрархічних дистанцій, важливості легітимних принципів, організації, формалізації, інспекції тощо. І хоча у деяких напрямках думки ставиться відчутний акцент на самосвідомість і самоудосконалення, а в інших – на сліпу покірність і підкорення авторитету, часом під страхом покарань, проте суть справи в принципі не змінювалась, бо головним і визначальним для всього був метод осмислення світу, котрий основою основ визнавав– великий соціо-етико-політичний Порядок, орієнтація на який визначала і загальну систему цінностей, і побутову шкалу інтересів в духовній культурі і ментальній практиці Китаю”. (Васильев Л.С. Проблема генезиса китайской мысли, формирование основ мировоззрения и менталитета. М., 1989. – С.270-271)
• Прокоментувати текст, увиразнити характерні ознаки конфуціанства як традиційної ідеології китайської культури.
„Конфуціанство створило довговічний моральний кодекс і життєвий уклад, який сприяв підвищенню загально-народного рівня, але для вільного розвитку вищих сторін душі ставилась дуже невисока межа. Поступово закам’янівши, конфуціанський закон набув не так шляху сходження, як тормозу”. (Д.Андреев. Роза мира. – М., 1991. – с.62).
• Здійснити порівняльний культурологічний аналіз текстів, окреслити особливості даосизму як альтернативної моделі щодо конфуціанської ідеології
а) „Саме селянська, у тому числі і чернецька культура, на основі філософії даосизму розробила найдосконаліші, неосяжні для розуму і тіла білої людини, прийоми захисту без зброї, які потім були покладені в основу різноманітних шкіл східної боротьби. Але ці форми захисту, яким сьогодні марить увесь світ, досконалі не тільки за своїм фізичним виразом, але й за духовним потенціалом... І в основі всіх єдиноборств – висока думка саморозвитку, самоактивізації можливостей людини. Методологія цих програм надзвичайно складна. Граничні можливості ще не освоєні культурою білої людини. Її спорт освоює перші дві ступені: ступінь елементарного фізичного тренування (навчання) і ступінь злиття фізичного тіла і її духу. Вища ступінь злиття фізичних і духовних сил людини з силами Неба (або „Божественна досконалість”) нам недоступна”. (Г.Симкин. Даосизм: алгоритмы Великого Неделания. // Человек. – 1992. - №6. – С.12-13).
б) „Етика таосизму також має головний принцип недіяння і спокій. Потрібно в собі народити порожнечу Тао. Тао все народжує і все поглинає. Але тут, на відміну від буддизму, те, що береться до уваги, є не подолання, а збереження себе і навіть свого тіла, і усіх його форм. Тут, власне кажучи, переборюється не час, а зміни у часі. Буття тут – поза потоком часу, хоч це не яке-небудь позанебесне, а чисто земне буття. Конкретно це незмінюваний час; він у Небі. Небо і час у китайців не створені. Те ж і в етиці Конфуція, яка відрізняється як відомо, рисами суворого традиціоналізму”.(Лосев А.Ф. Философия. Мифология. Культура. - М., 1991. – С.34).
Література
Джерела
• Афоризмы Конфуция.- К., 2000.
• Беседы и суждения Конфуция. – СПб., 1999.
• Вебер М. Конфуцианство и даосизм. / Избр. произведения. –М., 1991.
• Торчинов Е.А. Даосизм. Дао-дэ Цзин. – СПб., 1999.
• Торчинов Е.А Даосские практики. – СПб., 2001.
• Эррикер К. Буддизм. – М., 1999.
Додаткова література
*Бирелл А. Китайские мифы: Пер. с англ./М.: ФАИР-ПРЕСС, 2005. -127 с.
*Древнекитайская философия в 2 т. – М., 1972.
*Древние цивилизации. – М., 1989.
*Зенгер Х. Стратагемы: О китайском искусстве жить и выживать: впервые полное современное прочтение всех 36 знаменитых стратагем, истинного воплощения трехтысячелетней мудрости: Пер. с нем.- М.: ЭКСМО, 2004. – Т.2: Стратагемы 19-36.- 1024 с.
*История китайской философии. – М., 1989.
*Кобзев А. Канон перемен – Китайская библия. // Наука и религия. – 1991. – №2.
*Ліндсей Дж. Коротка історія культури. – К., 1995. – Т.1.
*Лукьянов А.Е. Истоки Дао. – М., 1992.
*Масленников В. Загадки "Книги перемен". // Наука и религия. – 1990. - №4-5.
*Меркулов И.П. Истоки сакрализации теоретической науки. //Вопросы философии. – 1998. - №10. – С.64-76.
*Мифы народов мира. Энциклопедия ( В 2 томах). – М., 1988.
*Проблема человека в традиционных китайских учениях . – М., 1988.
*Роули Дж. Принципы китайской живописи. – М., 1989.
*Симкин Г. Бирюзовая книга Китая. // Человек. – 1992. - №2.
*Симкин Г. Экология духа в высшей школе учителя Куна. // Человек. – 1992. - №5-6.
*Шейко В.М. Історія художньої культури: Візантія.Арабо-мусульманський світ.Китай. Японія. – Х.: ХДАК, 2001.
*Штейнер Е.С. О личности, преимущественно в Японии и Китае, хотя, строго говоря, в Японии и Китае личности не было. // Одиссей. – М., 1990.
*Шуцкий Ю.К. Китайская классическая "Книга перемен". – М., 1999.
*Этика и ритуал в традиционном Китае. – М., 1988.
*Эймс Р. Т. Индивид как фокус-поле в классическом конфуцианстве. //. Это человек. Антология. – М., 1995.
*Юань Кэ. Мифы древнего Китая. – М., 1987.
5. Семінарське заняття: Греко-римська культура
Мета: знайомство з особливостями античної культури - культурного джерела європейської культури.
Завдання для обговорення в аудиторії:
Концепція “грецького дива” і історичний погляд: античність як тип культури. О.Шпенглер про прафеномени “аполонівської культури”. Еллінізм як греко-східний соціокультурний синтез. Римська інтерпретація грецької спадщини. Культурологічний зміст опозиції “язичництво-християнство” часів занепаду Римської імперії.
Контрольні запитання
• Що Ви можете розповісти про автохтонні джерела грецької культури, зокрема про кріто-мінойську цивілізацію,особливості цієї культури, причини занепаду?
• У чому полягають особливості античного типу культури як джерела європейської культури?
• Що Ви можете розповісти про єгипетські впливи в становленні наукового знання у Греції?
• У чому відмінності античної міфології від давньоєгипетської?
• Що таке містерії, яка різниця між ними і Олімпійськими іграми?
• Розкрийте зміст понять “Еллада”,”еллінський”, “елліністичний” у їх зв’язку з періодизацією грецької культури.
• Ваша інтерпретація феномену “грецького дива”?
• Як з’являється грецький театр, в чому його особливості?
• Чому трагедія є великим відкриттям античності на зламі епох – переходу від Міфу до Логосу?
• У чому полягають особливості античної етики? Які етичні вчення Вам відомі?
• Чи можна розглядати грецький поліс як своєрідну « моральну субстанцію» суспільства?
• Які головні риси притаманні римській культурі?
• Які, на Ваш погляд, головні причини занепаду греко-римської культури, переходу від язичницького до християнського світів?
• Чому античність визнається одним із культурних джерел європейської культури?
Проблемні запитання і завдання для самостійної роботи студентів
• Здійснити порівняльний культурологічний аналіз текстів, висловитися щодо висвітлюваної в них проблематики.
а) “Антична людина не знає жодної точки поза світом, тому вона не може і не спроможна подивитися на нього ззовні. Почуттям і уявленням, вчинком і ділом вона живе у світі. Будь-який її рух, навіть найвідважніший, спрямований у найбільш потойбічні сфери, лишається усередині цього світу...Її боги схожі на людину. Не тільки “чисте буття” Парменіда, “благо” Платона, але й “над-єдине” Плотіна – усі ці продукти гранично напруженого зусилля вибратися назовні із світу речей і людей лишаються дуже міцно привязаними до цього Всесвіту.” (Р.Гвардини. Конец нового времени.// Вопросы философии.-1990.-№4-С.128).
б) “Голос Європи – це голос стародавньої Греції. Для греків предметом любові було безпосередньо їх суспільство. Все що не робили самі греки вважалося вірним і правильним, а все що існувало в світі, окрім них,- оманливим, гріховним, що не мало права на існування. Вони були дуже сильні у своїх людських проявах, дуже природні, дуже артистичні. Греки жили повністю у цьому світі... Навіть поезія їх практична. Їх боги і богині не просто люди, а перш за все люди зі своїми людськими пристрастями і почуттями, якими володіє кожен з нас. Вони любили прекрасне, але, запевняю Вас, тільки у зовнішніх проявах: краса гір, снігів, квітів, краса форм і фігур, краса людського обличчя і, найбільш частіше, тіла- ось що подобалося грекам. Для всієї оточуючої Європи греки стали вчителями, Європа заговорила голосом Греції.” (С.Вивекананда. Христос- посланник.//Наука и религия.-1991.-№6.-С.21).
• Прокоментувати тексти, з’ясувати прикметні риси античної парадигми культури.
а) “Відправним пунктом і обєктом усієї грецької цивілізації є людина. Вона виходить з її потреб, вона має на увазі її користь, її прогрес. Щоб досягти цього, вона починає “орати” одночасно і світ, і людину, одне при допомозі іншого. Людина і світ в уявленні грецької цивілізації є відображенням одне одного – це дзеркала, які поставлені навпроти, які прочитують один одного. Цивілізація греків сполучає світ і людину. Вона звязує їх в боротьбі і в битві, зєднує плідною дружбою, імя якої- Гармонія”. (А.Боннар. Греческая цивилизация.- М.,1992. -Т.І.-с.42).
б) “Критики європейської культури, сягаючи її витоків, убачають “первородний гріх” європейської культури, її хибну засаду у грецькому логосі- розумі, який зрештою позбавив ореолу “божественного витвору” і зорієнтував духовні сили західної людини на оволодіння явищами і силами природи, на розвиток науки і техніки, і створення машинної цивілізації”.(Наукове життя. //Філософська і соціологічна думка. - 1991.- №4.- С.161).
• Про що йдеться в цьому тексті? Як ви його розумієте?
“У той же час, якраз софісти створили те середовище, в якому формувалися еллінські ідеї виховання і культури. Грецька думка і наука виросли не в лоні школи, як ми її зараз розуміємо. Їх не отримували як побічний продукт підготовки до корисних або вигідних професій. Для елліна вони були плодом його вільного часу /scholё/, а для вільного громадянина увесь час, який не відбирала у нього державна посада, війна, або відправа релігійного культу, був вільний. І от в цих умовах вільного часу вільних громадян софіст був споконвічно на місці, як перший представник образу життя, який здійснювався в розмірковуваннях і допитливій праці розуму”. (И.Хейзинга. Ноmo ludens. В тени завтрашнего дня. - М.,1992.-С.169).
• Прокоментувати бачення академіка Кессіді Ф.Х. щодо феномену “грецького дива”, народженого ментальністю давніх греків. У стародавніх греків обидва типи мислення (“правопівкульне” і “лівопівкульне” ...) - надзвичайно розвинені, а в національному характері – першопричина як “грецького дива”, так і занепаду створеного ними культурного світу.
“Якщо стародавні греки не спромоглися відповісти на виклик історії, здолати свій партикуляризм, полісну систему, і то, врешті-решт зазнали поразки, то римляни – народ державний, понад те імперський. Завоювавши ціле Середземномор’я і створивши на грунті нещадної експлуатації провінції своєрідне “суспільство масового споживання”, римляни стали народом-паразитом, який вимагав “хліба і видовищ”. Не диво, що деградовані і розбещені гедонізмом римляни не спромоглися дати відсіч натискові “варварів” – германських племен”.
( Кессіді Ф.Х. До проблем “грецького дива”. // Філософська і соціологічна думка. – 1992. - №3. – С.135-136).
Література
Джерела
• Гадамер Г.-Г. Прометей и трагедия культуры.//Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрасного. / Пер. с нем. – М.: Искусство,1991. –С. 242- 255.
• Кессиди Ф. К проблеме “греческого чуда”. //Культурология. – Р/Д., 1999.
• Лосев А.Ф. Типы античного мышления .// Античность как тип культуры. – М., 1978.
• Ницше Ф. Рождение трагедии или эллинство и пессимизм. // Сочинения в 2- х Т. – Т.1. – М., 1990. – С.48-156.
• Юнг К.Г. Аполлоническое и дионисийское начало. // Психологические типы. – М., 1996.
• Фуко М. Культура себя. // Фуко М. Забота о себе. – К.-М., 1998. – С.45-78.
Додаткова література
*Античная культура. Литература, театр, искусство, философия, наука: Словарь-справочник( Под ред. В.Н. Ярхо). М.: Высшая школа, 1995. -383 с.
*Бартоник А. Златообильные Миккены. – М., 1991.
*Боннар А. Греческая цивилизация. – М., 1992. – Т.1-3.
*Бичков В.В. Культура пізнього еллінізму. // Всесвіт . – 1976. - №12.
*Древние цивилизации.- М.:Мысль, 1989.
*Зелинский Ф.Ф. Древнегреческая религия. – К., 1993.
*Йегер В. Пайдейя. Воспитание античного грека./Пер. с нем. –М.,1997.
*Куманецкий К. История культуры древней Греции и Рима. – М., 1990.
*Кун М.А. Легенди і міфи стародавньої Греції. – Тернопіль, 1993.
*Лосев А.Ф. Очерки античного символизма и мифологии. – М., 1993.
*Мифология греческая // Мифы народов мира. - Т.1 – М.1991.
*Ренан Е. Марк Аврелий и конец античного мира. – М., 1991.
Робер Жан-Ноэль. Рождение роскоши: Древний Рим в погоне за модой. – пер. с франц. – М.: Новое литературное обозрение, 2004. – 400 с.
* Розин В.М. Античная культура: Этюды исследования: Учебное пособие. – М.: Московский психолого-социальный ин-т; Воронеж: МОДЭК, 2005.- 272 с.
*Федорова Е.В. Мифы и реальность Древней Греции. – М.: Изд-во Моск. ун-та: Наука, 2005.- 288 с.
*Хампира Э. Античная трагедия и трагедия античности. // Вопросы философии. – 2000. - №9. – С.102-113.
*Хейзинга Й. Homo ludens. В тени завтрашнего дня. – М.,1992.
*Шпенглер О. Закат Европы. – Новосибирск,1993.
*Штаерман Е.М. Кризис античной культуры. – М., 1975.
