6. Семінарське заняття: Культура Середньовіччя (визначається до розгляду з урахуванням інтересів студентів)
Варіант 1: Культура Київської Русі
Мета : знайомство з особливостями культури Київської Русі.
Завдання для обговорення в аудиторії:
Язичницький світогляд, комплекс смисложиттєвих цінностей автохтонної культури та рецепція християнства. Розмежування між світською (профанною) та духовною(сакральною) культурами як нова метаморфоза язичницького дуалізму. Церковно-монастирський та селянсько- міський культурні світи. Етноетика українців: довіра до буття, позитивно-стверджувальний досвід життєдіяльності ( вдячність, благоговіння, сумління) Людини-хлібороба у природному довкіллі.
Книжна культура та філософи-книжники на Русі. Морально-етична культура Київської Русі. Архітектура і мистецтво Київської Русі.
Контрольні запитання
• Чому православну віру ще називають грецькою вірою?
• Що таке демонологія?
• Про які культурно-господарські традиції та їх роль в національному бутті Ви могли б розповісти?
• Які особливості характерні для образно-символічного світу календарно-обрядової культури українців?
• Принцип “кордоцентризму” у формуванні характеру української людини та рубіжність української культури.
• Що Ви можете розповісти про історичні корені ( витоки) та основи української національної культури?
• Окресліть особливості етноетики українців?
• Прийняття християнства: політичний вибір чи природній процес?
• Язичницька Русь та візантійська християнська культура.
• Дохристиянські вірування українців та їхній відгомін у наш час.
• Що Ви можете розповісти про систему освіти в Київській Русі?
Проблемні запитання і завдання для самостійної роботи студентів
• Здійснити культурологічний аналіз тексту.
“Критицизм, нахил до невпинного духового розвитку характеризують українця. Україна ніколи не відмежовувалась від впливів чужих культур, коли ці культури несли на наші землі повновартісні утвори і не суперечили нашій духовній природі. В Україні перехрещувалися різнорідні культурні впливи: візантійські, західні, іранські. В зв’язку з цими впливами виростала глибоко оригінальна народна культура... Українська нація має за собою більш, ніж тисячолітній шлях розвитку, має виразно окреслену оригінальну духовність... Українська духовність не тільки відмінна, але часто прямо протилежна московській духовності.”
(Бойко Ю. Шлях нації. – Париж. – Київ. – Львів., 1992. – С.50,51,54).
• Прокоментувати наступні тексти. Ваша думка і аргументація?
а) “Таким чином, довести, що давньоруська народність мала всі необхідні ознаки (спільну територію, мову, економічне життя і культуру) практично неможливо, що ставить під сумнів саме існування такої народності. Не рятує становище і спільна самоназва Русь, оскільки ми достеменно не знаємо, що саме вкладали її носії в різних регіонах Русі – чи етнічне поняття, чи лише належність до держави “Русь”. Тому, на наш погляд, правильніше говорити про давньоруське суспільство не як про одну народність, а як про відносну спільність кількох східнослов’янських етномовних груп в одній державі з єдиною офіційною ідеологією і релігією”. (Півторак Г. Давньоруська народність: реальність чи міф. // Вісник Міжнародної асоціації україністів. – 1991. - №2. – С.35).
б) “ Зміна династії в Київській Русі за престижним інтересом князівської сім’ї Мономаха була представлена як початок слов’янської державності. Для цього була допущена фальсифікація початкового літопису. Таким чином, героїчна епоха слов’янського життя раннього середньовіччя була викреслена з історії східних слов’ян. Норманізм зробив спробу увічнити і узаконити підробку. Проте вітчизняна історична наука показала неспроможність цього намагання”. ( Василенко Г.К. Руси. – К., 1990. – С.45).
• Висловитися щодо зазначеної у тексті проблеми, окреслити особливості православної віри.
а) “ Ядро Київської держави прийняло християнство без особливих першкод: це була ідилія в порівнянні з трудним, часом таким кривавим процесом християнізації в деяких країнах Європейського заходу (германські племена). Свідчить це, перш за все про те, що морально-етична свідомість населення Русі була якщо не близька, то внутрішньо податна на етичну науку нової релігії”(Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. – К.,1992. –С.32.)
б) “ В православ’ї є цей принцип – принцип ісихазму, мовчання, споглядання, тобто принцип, загублений в західно-християнській церкві, але завдяки якому тільки й можливий дійсний контакт людини з Богом”.(Мамлеев Ю.В. Судьба бытия – путь к философии. // Вопросы философии. –1992. - №9. – С.81).
• Як Ви розумієте цей текст? Ваша аргументація.
“Протягом одинадцятого століття Київ стає одним з найкрасивіших міст і не самого тільки європейського материка.Його храми, хороми та й просто оселі, його лічені не одним десятком ремесла, його розгалужені торгівельні комунікації, воєнні укріплення, його, певно, потужна сільськогосподарська база – це все властиво як конечна історична сума тих навичок праці, що зароджувались, випрацьовувались та й вдосконалювались заледве не з часів трипільської культури. А ще в кожнім разі зарубенецької та черняхівської”.(Скуратовський В.Л. Київ крізь віки.//Філософська і соціологічна думка.- 1991. -№4.- С.79).
• Здійснити порівняльний культурологічний аналіз текстів, окреслити, висвітлені в них питання.
а)“Дванадцятилітнє панування Володимира Мономаха(1115-1125) – це, фактично, лебедина пісня властивої Київської Держави Середньовіччя, бо у р.1169 наступає розгром Києва Андрієм Суздальским, саме як державного центру недоформованої імперії, А чверть століття пізніше, вже під Осмомислом (1153-1187) на значну потугу, щоб під Романом Великим(1199-1205) – від Заходу – збирати знову “Руську Землю”, пересунувши її вогнище з Києва до Володимира-Волинського. З певністю можна ствердити, що монгольська навала, ваги якої не треба недооцінювати, була лише трагічним наслідком внутрішньої хвороби, яка підточувала Київську Державу сливе від її початку. Тут треба відразу ж договорити: Київ ХШ ст. завалився як політичний твір, але київська культура жила”.(Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури.- К.,1992. –С.39).
б) “Преценденти не випадкового, а умисного руйнування традиційних суб’єктів міського середовища можна знайти в середньовічній Русі. Вони пов’язані з піднесенням Великого князівства Московського. Для здійснення своїх великодержавних ідеалів потрібно було подавити всяку самостійність приєднуваних міст і земель, а жителів перетворити в слухняну масу. Це виявилося не так просто, оскільки багато з них були старші від Москви, мали давні культурні і державні традиції, високу ступінь консолідації населення. Тут і знадобилися круті міри по руйнуванню історичних міських суб’єктів. Для цього практикувалися переселення до Москви кращих “фамилий” і вилучення головних святинь міст, головних символів їх продольної інтеграції – особливо вшановуваних місцевих ікон, чудотворних мощей. Москва в цьому смислі дійсно стала новим Римом задовго до утворення концепції “Третього Риму”.(Каганов Г. Обитатели градские.//Человек. –1992.-№5. –С.22).
Література
Джерела
• Києво-Печерський патерик/ Пер. із церковносл.- Львів: Свічадо, 2001. –192 с.
• Літопис Руський. –К., 1989.
• Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. –К., 1992.
• Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу. – К., 1991.
Додаткова література
*Аверинцев С. Премудрість Божа спорудила “дім”, щоб Бог перебував із нами: концепція Софії і значення ікони. // Дух і літера. - К., 1999. - №5.
*Аверинцев С. Софія-Логос: Словник.- К.: Дух і літера,2004. - 640 с.
*Войтович В. Українська міфологія. –К.:Либідь,2002. –664с.
*Горський В.С. Святі Київської Русі. - К., 1994.
*Гомілко О., Пролеєв С. Релігія плоті: про неявну сутність християнства.// Сучасність – 1999. - №12.
*Дворнік Ф. Слов’яни в європейській історії та цивілізації. /Пер. з англ.- К.: Дух і Літера, 2000.
*Історія української культури. /Ред І Крип’якевича. – К., 1994.
*Історія філософії України. Хрестоматія – К., 1993. – С.6-68.
*Климчук В. Споконвіку було Слово.// Сучасність . – 1999. - №12.
*Кримський С. Архетипи української культури.// Феномен української культури. – К., 1995.
*Лановик М.Б., Лановик З.Б. Українська усна народна творчість: Підручник. –К.: Знання-Прес,2001.- 591 с.
*Мистецтво Київської Русі. –К.,1989.
*Павленко Ю.В. Дохристиянські вірування давнього населення України. – К.: Либідь, 2000.
*Попович М. Нарис історії культури України. – К., 1998.
*Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси. – М., 1989.
*Рубчак М. Християнська Богородиця чи берегиня.? Фемінізм на противагу вічно жіночому. // Філософська думка. – 2000. - №1. – С.110-127.
* Сентюрін В. Стіни храму і дух божій: Про духовне і світське в церковному живопису// Київ. – 2005. -№12. – С. 174-183.
*Чайка Т.О. Давньокиївські прообрази українського морального ідеалу. // Феномен української культури. Методологічні засади осмислення. – К., 1996.
*Чмыхов Н.А. Истоки язычества Руси. – М., 1991.
Варіант 2: Західно-європейська культура (Премодерн)
Мета: ознайомлення з характерними особливостями середньовічної європейської культури.
Завдання для обговорення в аудиторії:
Проблема визначення культури середніх віків, духовної ситуації премодерну. Складові змісту поняття „культура середніх віків”: теоцентризм, трансцендентальність, вертикальність, ієрархізм.
Універсалізм і символізм середньовічної картини світу. Готичний міф. Готика як символ „європейської душі”.
Суб’єкт середньовічної культури та репертуар субкультур: церковна - куртуазна - народна.
Контрольні запитання
• Поясніть зміст поняття “теоцентризм” як субстанційного модусу середньовічної духовної культури.
• Як можна визначити поняття “культура середніх віків”?
• Розкрийте зміст поняття “Премодерн”. Які основні риси притаманні премодерністському світогляду?
• Що таке символізм? Що таке середньовічний універсалізм?
• Що таке “рівні ієрархії” середньовічної культури?
• Окресліть періодизацію середньовічної культури Заходу. Як вона співвідноситься з ієрархією субкультур?
• Як середньовічна культура використовує античну спадщину?
• Що таке “темні віки”?
• В чому полягає відмінність середньовічних “ренесансів” від пізнішого Ренесансу Х1У-ХУ1 ст.?
• Якою є відмінність культури латинського Заходу від культури Візантії?
• Яку назву має переклад Біблії (Старого і Нового Заповіту) на латину, здійснений блаженним Ієронімом (1У ст. н.е.)?
• Якою є роль і основні прояви куртуазної субкультури в ХП-ХШ ст.?
• Якою є взаємодія церковної й “народної” субкультур?
• Здійсніть порівняльно-історичний аналіз характерних особливостей християнського та язичницького світорозуміння у ІІ-УШ ст.
• Які стилі притаманні мистецтву доби середньовіччя?
Проблемні запитання і завдання для самостійної роботи студентів.
• Здійснити порівняльний культурологічний аналіз текстів, увиразнити окреслену в них проблематику.
а) “Результат і наслідки християнського періоду - механізація природи, у той час, коли для язичницького світу, для культури всього стародавнього світу природа була живим організмом... Для того, щоб повернути людині свободу і дисциплінувати її, виділити людину з природи і піднести, християнство механізувало природу. Як це не парадоксально, але для мене ясно, що тільки християнство зробило можливим позитивне природознавство і позитивну техніку. Поки людина знаходилась у безпосередній взаємодії з духами природи, поки вона будувала своє життя по міфологічному світосприйманню, вона не могла, піднятися над природою в акті пізнання через природничі науки і техніку. Неможливо будувати залізничі шляхи, проводити телефони і телеграфи, якщо боятись демонів природи. В людському житті повинно було потьмяніти почуття одухотвореності і демонічності природи і безпосереднього зв’язку з природою для того, щоб вона змогла працювати над природою як механізмом”.(Н.Бердяев. – Цит.Ципко А. Социализм: жизнь общества и человека. - М., 1986. - С.143-144).
б) „Становлення нової трудової етики відбувалося паралельно з посиленням раціоналістичного ставлення до світу, що виявилося, зокрема, у розкритті схоластичної філософії в ХІІ-ХІІІ ст. В цілому, як показано, витоки західного раціоналізму через Боеція походять з античних часів. Проте в готичному середньовіччі, успадкований від арістотелівської традиції раціоналізм вперше поєднується не лише з новим, шанобливим ставленням до праці, але із зверненням допитливого дослідницького погляду до природи як об’єкту осягнення і підкорення.
Спочатку праця сприймалася як засіб для підтримки життя людини, наприклад у Фоми Аквінського. Потім вона стала загальнозначимим і обоз’язковим приписом, умовою і симптомом божественної благодаті”. (Ю.Н.Пахомов,С.В.Крымский, Ю.В.Павленко. ІІути и перепутья современной цивилизации. – К., 1998. – С.99).
• Прокоментувати тексти, висловитися щодо окреслених в них проблем.
а) „У середньовічному світосприйманні і життєвому устрої нове духовне начало не заволоділо старим язичницьким: вони утвердилися в зовнішньому співставленні, і саме християнство - взагалі і в цілому - було сприйняте як зовнішній факт, а не як завдання, яке вирішується власною моральною історичною діяльністю людини. Із суперечностей, що звідси виникають, виводяться корінні причини занепаду середньовічного світосприймання”.(Гуревич П.С. Святыня или призрак? // Наука и религия. – 1991. - №3. – С.11).
б) „Драма історичного християнства полягає в тому, що жодна з церков не перетворилася у форму досконалого народоустрою, здатного виразити завіт християнства, його містичний і етичний смисл”.(Д.Андреев.Роза мира.-М.,1991.- С.128).
в) “ З готичного міфу вийшли хрестові походи, одухотворене малярство і містика…Поруч з наповненими любов’ю гімнами до Марії і небес, підіймався дим незчисленних вогнищ… Поруч з соборами височіли колесо і шибениця “.( О.Шпенглер. Закат Европы. –Новосибирск,1993. –С.93).
• Здійснити культурологічний аналіз текстів, висловити власне бачення озвучених проблем.
а)”Починаючи із середніх віків західні суспільства серед самих важливих ритуалів помістили признання, від якого очікують виробництво істини: регламентація таїни покаяння –Латеранським Собором в 1215 році; успадковане від цього розгортання технік сповіді, відхід звинувачувальних процедур й кримінальне правосуддя; щезання випробувань провини (клятви, поєдинки, апеляції до суду Бога) і розвиток методів допиту і дізнання; зростання частки королівської адміністрації в переслідуванні порушень, і це в ущерб способам приведення до приватної згоди; організація судів інквізиції, - все сприяло тому, щоб надати признанню центральну роль в порядку громадянського і релігійного життя”.( М.Фуко.Воля к истине: по ту сторону знания, власти и сексуальности. –М.,1996.- С.167).
б) “Коли признання не є спонтанним або приписуваним деяким внутрішнім імперативом, тоді воно вимагається, його вибивають із душі або виривають у тіла. Починаючи із середніх віків тортури супроводжують його як тінь і заохочують, коли воно прагне вислизнути: чорні близнюки. І найбеззахісніша ніжність і найкривавіші прояви влади однаково мають потребу у сповіді. Людина на Заході стала твариною, що признається”.( М.Фуко. Воля к истине: по ту сторону знания, власти и сексуальности. –М.,1996.-С.158).
• Здійснити порівняльний культурологічний аналіз текстів, висловити власні аргументи щодо зазначених проблем.
а) „Все те, що ми уявляємо собі тепер у вигляді прекрасної і благородної гри, було колись священною грою. Посвята в лицарі, турнір, орден, обітниця, поза сумнівом вкорінені в звичаях ініціації далекого, доісторичного часу. Тепер вже можливо відновити всі ланки в цьому ланцюгу розвитку. Так, середньовічне християнське лицарство відоме нам головним чином як елемент культури, що штучно охороняється і частково спеціально „відроджується””. (Хейзинга Й. Ноmo ludens. – М., 1992. – С.124).
б) „Запорізька Січ являла собою військове братсво, метою якого були захист свого (тобто православного) народу і безкомпромісна війна проти всіх ворогів православної віри. В цьому розумінні Січ була орденом військово-релігійним”. (Попович М. Нарис історії культури України. – К., 1998. – С.163).
Література
Джерела
• Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. – М., 1965.
• Гуревич А.Я. Проблемы средневековой народной культуры. М., 1976.
• Гуревич А.Я. Средневековый мир: культура безмолвствующего большинства. – М., 1990.
• Ортега-и-Гассет. Вера и разум в сознании европейского средневековья.// Человек. – М., 1998. - №2 .
Хейзинга Й. Осень Средневековья/ пер. с нидерланд. –4-е изд. - М.: Айрис-пресс, 2004. – 544 с.
Додаткова література
*Богословие в культуре средневековья. – К., 1992.
*Головащенко С.І. Історія християнства.- К.:Либідь, 1999.
*Гьофнер Й., Кардинал. Християнське суспільне вчення /Пер. з нім. –Львів: Свічадо,2002.
*Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры. – М., 1972.
*Даркевич В.П. Народная культура средневековья. – М., 1988.
*Иванов К.А. Многоликое средневековье. –М.,2001.
*Кантор В.К. Карнавал и бесовщина. // Вопросы философии. - №5.- 1997. – с.44-57.
*Кардини Ф. Истоки средневекового рыцарства. – М., 1987.
*Карсавин Л.П. Культура средних веков. – К., 1995.
*Карсавин Л.П. Монашество в средние века. – М., 1992.
*Коноплев И.А. "Два града" Блаженного Августина (онтологические основания философии истории). // Человек. – М., 1998. - №1-2. – С.83-92, 79-95.
*Культура и искусство западноевропейского средневековья. – М., 1981.
*Ліндсей Дж. Коротка історія культури. – К., 1995 – Т.2.
*Новікова М., Скуратівський В. Юдео-християнське коріння Європи.// Дух і літера. – К., 1999. - №5-6.
*Оссовская М. Рыцарь и буржуа. – М., 1987.
*Панофски Э. Готическая архитектура и схоластика//Богословие в культуре Средневековья. – К.,!992.
*Порьяз А.Мировая культура: Средневековье.- М.: ОЛМА-ПРЄСС, 2001.
*Руа Ж.Ж. История рыцарства. – М.,2001.
*Собуцький М.А. Мовно-культурний простір західноєвропейського середньовіччя. – К., 1997.
*Собуцький М.А. Пролегомени до вивчення культури західноєвропейського середньовіччя.// Філософська і соціологічна думка. – 1996. - №1-2. – С.13-158.
*Уколова В.И. Античное наследие и культура раннего средневековья. – М., 1989. – С.145-168.
*Рихтер М. Латынь – ключ к пониманию мира раннего средневековья.// Одиссей. – М., 1991.
*Шейко В.М. Історія художньої культури: Середньовіччя. Відродження.: Підручник.– Х.: ХДАК, 2001.
* Грачев Ю.Г. Рыцарство в средневековой Европе. – К.: «Аквілон-Плюс», 2006.- 288 с.
