НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ з курсу
КУЛЬТУРОЛОГІЇ (культурологія, етика, естетика)
для студентів 2 курсу кредитно-економічного факультету
Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана
(2007- 2008 н.р.)
Кафедра філософії
Доц. Дерев’янко Т.М.
Загальний обсяг курсу: 144 год., а з них: лекції - 22 год., семінарські заняття - 32 год., індивідуальна робота студентів –22 год., самостійна робота студентів –65 год., підсумковий контроль – 3 год., іспит – 3 год.
ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Модуль1. Культурологія
1.1.Культурологія як соціально-гуманітарне знання
1. Семінарське заняття : Феномен культури
Мета: осмислення культури як онтологічно-антропологічного феномену та можливих його альтернативних інтерпретацій.
Завдання для обговорення в аудиторії:
Етимологія терміну “культура” та проблема дефініції.
Головні підходи до феномену культури та сучасні концептуальні інтерпретації.
Контрольні запитання
• В чому полягає складність визначення поняття культури?
• Чому не є достатнім розглядати культуру як соціальний феномен, як “другу природу”?
• Розкрийте зміст поняття “культура як онтологічно-антропологічний феномен”.
• Що таке “культурний код”,“прафеномен”, “архетип”?
• Чи може існувати культура без національного обличчя?
• Розкрийте зміст понять “традиція” і “інновація” в культурі, які функції вони виконують?
• Як Ви розумієте гадамерівське “традиція як діалог культур”?
• “Загальнолюдські культурні цінності” – як Ви розумієте це поняття?
• Як співвідносяться поняття “національна культура” та “загальнолюдські культурні цінності”?
• Чому культура може бути усвідомлена як Текст?Які істотні ознаки тексту?
Проблемні запитання та завдання для самостійної роботи студентів
• Чи можливе універсальне визначення культури? Про які підходи до культури розмірковується в наступних висловлюваннях?
« Отже, культура є:
*процес нагромадження морального досвіду людства; засіб входження в традицію»(Й.Г.Гердер);
*середовище, яке виплекує та живить особу(П.Флоренський);
*безмежний процес самовиховання людського духу, а також об’єктивний результат цього процесу(С.Франк);
*безупинне породження все нових і нових мовних, художніх, релігійних, міфологічних і наукових символів( Е. Касирер);
*реалізація найвищих цінностей через культивування вищих людських чеснот(М.Гайдегер);
*творення духу та свободи(Ж.Марітен);
*самотлумачення суспільства та тлумачення людської суб’єктивності(П.Козловські);
*культура повинна бути метафізично орієнтована або її немає зовсім(Й.Гейзінга);
*об’єкт культури є ним настільки, наскільки він довговічний(Г.Арендт);
* слово «культура» має тенденцію набирати вузького значення, що стосується лише реальності цінностей(П.Рікер);
* культура розвивається плюралістично в річищах паралельних, майже паралельних, таких, що перетинаються, але – з погляду простору культури – спямовані приблизно в одному напрямку( аж ніяк не протилежно спрямовані)(В.Топоров);
* культура, тобто вічність у теперішньому, в наявному, має потребу у відкритому просторі й вільному слові, повинна бути представлена на тому, що греки називали «агорою»; це, напевно, природжена властивість культури, вона не може органічно й життєво повноцінно рости в підпіллі(М.Мамардашвілі);
*культура загалом може розглядатися як текст; проте це складно влаштований текст, що розпадається на ієрархію «текстів у текстах» і створює складне переплетіння текстів(Ю.Лотман);
* здається ілюзією думка, нібито у нас є вибір між культурою і чимось іще; людина, що живе серед людей, не має вибору мати культуру чи не мати: »Відсутність культури – цього людині не дано»( С.Аверинцев)»
( Гатальська С.М. Філософія культури.Підручник. – К.: Либідь, 2005. –С.37-38).
• Здійснити порівняльний аналіз визначень культури. Які з визначень культури, на Ваш погляд, найкраще розкривають особливості цього феномену.
а) ”Культура - це система, створених людиною матеріальних і духовних цінностей, соціокультурних норм, способів організації поведінки і спілкування, а також, зумовлений способом матеріального виробництва, процес розвитку сутнісних сил людини, її самореалізації, процес її творчої діяльності як сутнісної та соціально-значимої, направленої на освоєння й перетворення світу, де живе людина.”(А.И.Арнольдов. Теория культуры: историзм и вопросы методологии. //Культура, человек и картина мира. - М., 1987. -с.ІЗ).
б) “Культура - людське в людині, власне людський спосіб буття і повинен називатися дійсно культурним”.(Культура и развитие человека. - К., І989. -с.І2).
в) “Культура - впорядкована система інформації, яка передається через соціальні канали, кодуючи поведінкові і когнітивні характеристики груп, аж до таких аспектів як вміння і навички, знання, ставлення, вірування і переконання, міфи і ритуали”. (Ч.Ламдсден, А.Гущурст. Геннокультурная коэволюция: человеческий род в становлении. //"Человек". –1991. - №3. -с.І2).
г) “Культура – суспільно випрацюваний спосіб людської діяльності, спрямований на перетворення природи, людини, соціуму, закріплений у відповідних матеріальноречовинних, логіко-поняттєвих, знаково-символічних, ціннісно-орієнтаційнх засобах”. (Загороднюк В.П. Доцільність культури і сенс людського буття. //Філософська і соціологічна думка. – 1992. - №9. - с.55).
д) “Культура - втілений у творах (в їх цілісності) феномен самодетермінації, або, скажу так - самовизначення людського буття і свідомості. В культурі детермінація, яка діє на мою свідомість зовнішньо (з економічних, соціальних, історично- зумовлених структур) та “внутрішньо” (підсвідомість, “архетипи,” “генотипи, інстинкти), перетворюються в самодетермінацію людського духу.”(В.С. Библер. Идея культуры в работах Бахтина .// ”Одиссей”. - М.,1989. - с.50-51).
ж) “Культура – система надбіологічних програм людської життєдіяльності (діяльності, поведінки, спілкування), яка історично розвивається, забезпечуючи відтворення й зміну соціального життя у всіх його основних виявленнях”.
(В.С.Степин. Культура. //Вопросы философии. – 1999. - №8. – с.61).
• Ви погоджуєтеся з думкою академіка Мойсеєва М.М.?Аргументуйте свою відповідь.
“Культура виникає як потреба, як окремий варіант виходу із еволюційного тупику, як спеціальний винахід механізмів самоорганізації, але із часом у її розвитку надзвичайного значення набуває внутрішня логіка ( ми часто називаємо її традицією). Якщо спиратися на загальну схему універсального еволюціонізму та закони дивергенції, то не зважаючи на численні інтегративні тенденції, можна очікувати, що палітра національностей і різноманітність культур не набуватимуть тенденції до особливого скорочення. Очевидно, що ця різноманітність, як і різноманітність індивідуальностей є величезним благом для популяції "людина розумна". Національна і культурна уніфікація можуть означати лише припинення розвитку.” ( Н.Н.Моисеев. Логика универсального эволюционизма и кооперативность. //Вопросы философии. – 1989. - №3. –с.54).
• Проаналізуйте висловлювання з точки зору співвідношення репродуктивної і творчої діяльності, традицій і новацій в культурі. Як ви розумієте думку Е.Касирера, як тут інтерпретується культура?
а) “У всякій людській діяльності ми спостерігаємо фундаментальну полярність, яка описується по-різному. Ми говоримо про напруженість між стабілізацією і еволюцією, тенденцією до стабільних форм життя і іншою, котра ламає цю жорстку схему. Людина розривається поміж двома тенденціями, де одна прагне зберегти стародавні форми, а інша - націлена на виробництво нових. Відбувається постійна боротьба між традицією і оновленням, між репродуктивними і творчими силами. Цей дуалізм виявляться у всіх областях культурного життя”. (Э.Кассирер. Опыт о человеке. //”Человек”. – 1990. -№3. –с.102).
б) “Між системою рецепторів і системою ефекторів, які є у всіх видів тварин, ми знаходимо у людині третю ланку, яку ми можемо позначити як символічну систему... Людина живе не тільки у фізичному, але й в символічному Всесвіті. Мова, міф, мистецтво, релігія є частинами цього Всесвіту, різними нитками, якими снується символічна сітка, складна павутина людського досвіду... Людина настільки заплутала себе лінгвістичними формами, художніми образами, міфологічними символами і релігійними ритуалами, що може бачити і знати тільки через посередництво цього штучного медіуму”. (Э.Кассирер. Опыт о человеке. //”Человек”. – 1990. -№3. –с.96).
• Здійсніть культурологічний аналіз висловлювання. Дайте визначення знаку і символу, яка між ними різниця?
“Широке поняття культури охоплює виражений в мові, символах і представлений в людині світ, що протистоїть природі. Культура – це уклад життя народу, що проживає на певній території, включаючи історію життя народу і даної території, а також бачення цього життя. Культура суспільства охоплює такі форми його організації як конституція, соціальні інститути, звичаї та побут, а також мовні та символічні форми тлумачень людини: від усних до писемно зафіксованих законодавчих документів і вільних мистецтв.
Культура користується знаками, що несуть певний зміст. Речі можуть виступати символами чогось зовсім іншого, як і культурні знаки можуть бути позбавлені свого культурного смислу та зберігати значення лише матеріальних предметів. Фетишизм являє собою форму, в якій предметний носій культури досяг переваги над культурною цінністю. Проте фетиш все ще залишається культурно опосередкованим, бо вказує на щось інше, ніж престиж або марнославство”( Козловски П. Культура постмодерна: Общественно-культурные последствия технического развития.-М.:Республика,1997.- C.17).
• Поясніть тезу: буття культури є порівняння. Проаналізуйте головні риси діалогу культур. Прокоментуйте текст.
«Культура – це не тільки те місце, де народжуються смисли, які закріплюються в знакових формах культури( і, передусім, у найуніверсальніших модусах буття культури в знаку – архетипно-традиційному, міфічному, символічному), а й простір, де вони обмінюються ними. Будь-яке вище знання ґрунтується на порівнянні. «Порівняння своєї культури з іншими культурами може травмувати, - зауважує В.Гьосле, - та воно може сприяти поступові, завдяки якому культура досягає своєї довершеності». Порівняння «ніби вносить із собою вимогу нового контексту». І коли йдеться про те, що характер наукового дослідження сучасної доби є переважно порівняльний, то це реально означає, що наші дослідження ґрунтуються на великому масиві наочних даних, на чітких доказах, отриманих людським розумом»( Гатальська С.М. Філософія культури.Підручник. – К.: Либідь, 2005. –С.244)
Література
Джерела
• Вебер М. Критические исследования в области логики наук о культуре.// Культурология.ХХ век:Антология. –М.: Юрист,1995. – С. 7-57.
• Гірц К. Інтерпретація культур: Вибрані есе /Пер. з англ. – К.: Дух і Літера, 2001.- С. 5-68.
• Козловски П. Культура постмодерна: Общественно-культурные последствия технического развития.- М.:Республика, 1997.- C.7-21.
• Лотман Ю. Феномен культуры// Лотман Ю.М. Семиосфера. – С-Пб.: Искусство С-Пб., 2000. –С.568-579.
Додаткова література
*Гарсия Д. О понятиях “культура” и “цивилизация”.//Вопросы философии. – 2002. -№12. –С.228-235.
*Гатальська С.М. Філософія культури.Підручник. – К.: Либідь, 2005. –328 с.
*Карпухин О.И. Национальная культура – основа национальной идентичности в глобализующемся мире// Социально-гуманитарные знания. – 2006. - №2. – С. 31-56.
*Келле В.Ж. Интеллектуальная и духовная составляющие культуры// Вопросы философии. – 2005.- № 10. - С. 38-54.
*Культура, культурология, образование (Круглый стол). // Вопросы философии. – 1997. - №2.
*Лотман Ю.М. Культура и взрыв// Лотман Ю.М. Семиосфера. – С-Пб.: Искусство С-Пб., 2000. – С.12-149.
Малиновский Б. Научная теория культуры: пер. с англ.- 2-е изд., испр. –М.:ОГИ, 2005. -184 с.
*Наука и культура (материалы круглого стола). // Вопросы философии. – 1998. - №10. – С. 3-39.
*От философии жизни к философии культуры.-Сб. ст. /Под ред. В.П.Визгина. СПб.: Алетейя,2001.- 395 с.
*Руднев В.П. Энциклопедический словарь культуры ХХ века: Ключевые понятия и тексты. – М.: Аграф, 2003.- 600 с.
*Свідзинський А. Культура як феномен самоорганізації. // Сучасність. – 1992. - №4. – С. 3-39.
Теоретическая культурология. – М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2005. – 624 с.( Серия «Энциклопедия культурологии»)
*Шульгин Н.Н. Альтернативная герменевтика в диалоге культур.//Вопросы философии. –2002.- № 12. –С. 22-50.
2. Семінарське заняття( дискусія ): ”Культура і цивілізація”
Мета: Пробуджувати самостійні критичні судження, аргументацію щодо взаємин культури і цивілізації, зокрема, сучасної ситуації – глобалізованого світу, переходу до постіндустріального, інформаційного суспільства.
Завдання для обговорення в аудиторії:
“Цивілізація”: етимологія та специфіка визначення поняття.
Культура й цивілізація: взаємини між ними.
Чи є тотожним висловлювання: “культурна людина” й “цивілізована людина”?
ХХІ ст. : “форумність культур” або “цивілізація комп’ютопії”?
Контрольні запитання
• Чи ототожнюєте Ви поняття “культура” і “цивілізація”?
• Що таке “осьовий час” у концепції К.Ясперса?
• Прокоментуйте вислів К.Леві-Строса:”ХХ1 ст.- буде гуманітарним, або його не буде взагалі”. Ваша точка зору щодо конфлікту культури і цивілізації.
Проблемні запитання та завдання для самостійної роботи студентів
• Як Ви розумієте цей текст? Прокоментуйте його з точки зору співвідношення культури і цивілізації.
“Часто із різних причин цитують висловлювання Шпенглера про те, що культура помирає у цивілізації. Відволікаючись зараз від глобальних історичних дискусій про долю цивілізацій, відокремимо один аспект наведеної цитати. Культура “вмирає” у цивілізації кожнодневно, передаючи багато своїх досягнень, перетворюючи унікальні шедеври в тиражовані іновації. Це одне з важливих упущень культури, зокрема, історична основа розвитку цивілізації. Цивілізація й людство, таким чином, навчаються у культури і через культуру як концентрованого втілення власного досвіду.
Дефіцит саме такого досвіду у нас відчувається сьогодні найбільш гостро…При постійно наздоганяючій модернізації, ми увесь час отримували вже готові апробовані іновації, не отримуючи досвіду їх створення і розповсюдження, а головне, не формуючи людей професійно відповідальних за іновації, корпорацію людей інтелектуальної праці. Відсутні були недержавні освіта, медицина й інші установи соціальної сфери. В таких сферах традиційно зайняті люди-службовці, що залежать від начальства і не утворюють самостійної корпорації з твердими нормами соціального управління і професійної відповідальності. Сьогодні це відчувається особливо хворобливо. В результаті ми не освоїли прикладної гуманітарної праці – перекладу досягнень культури в соціально-культурні іновації.”(Л.М.Барботько, В.А.Войтов, Э.М.Мирский. Тотальная идеология против тоталитарного государства.// Вопросы философии. - №11. - 2000. – с.20).
• Про що йдеться у цьому тексті? Ваша аргументація.
“Суспільство, що обрало своїм кумиром споживацтво (і не лише західне, “сите”, але й наше, у своїй більшості “голодне”) виявляє те, що Платон визначав як “порожнечу в акрополі душі своєї”. Вже К.Юнг поєднував екстравертну гіпертрофію матеріальних орієнтацій сучасної йому Європи з граничним, невідомим іншим цивілізаціям, збідненням внутрішнього духовного, зокрема – піднесеного емоційно-символічного життя. Г.Маркузе з убивчою точністю визначив істоту, що зросла на цінностях суспільства масового споживання, як “одномірну людину.”
На ІІІ тис. ми можемо констатувати бездонність втрат людських цінностей. Втрата традиційних орієнтирів, виплеканих тисячоліттями історії, обертається знаком втрати майбутнього…
Вищі духовні цінності в цих умовах, особливо з розвитком електронних засобів масової інформації, підмінюються утилітарними, а невичерпні масиви людської культури (все більш доступні завдяки міжцивілізаційній взаємодії) залишаються все більше незатребуваними. Як наслідок особистісний тонус більшості починає занепадати і, користуючись поняттями К.М.Леонтьєва, на зміну “квітучої різноманітності” приходить “вторинне спрощення”.
Це, можливо, найбільш небезпечний виклик вестернізованому людству на рубежі тисячоліть. Комерціалізація усіх видів діяльності, зокрема, і культурної, визначає зниження загального духовного рівня, а це, у свою чергу, впливає на характер ринкових запитів.
На такому фоні особливо рельєфно постає проблема особистості як монади, що утримує в собі і виявляє собою вищі цінності й повноту буття. Досвід минулого століття показав, що саме така особистість зображує світ найбільш адекватно. Більш того, тільки вона здатна протистояти набагато зростаючому злу.”
(Пахомов Ю.Н., Крымский С.Б., Павленко Ю.В. “Пути и перепутья современной цивилизации”. - К., 1998. – с.6, 429).
• Здійсніть культурологічний аналіз тексту. Як Ви його розумієте?
“Кожна культура виростає з культу і розкішні дерева культури ісламської, будійської або індуїстської виросли з зерна відповідного культу, релігії. Одне із головних першоджерел нинішніх трагедій - розщеплення єдиного дерева християнської культури: вчений світ відмовив Богові як гіпотезі, в якій він не має потреби, а церква відмовилася від науки як заняття не благочесного. Відновити живу єдність - завдання настільки ж необхідне, наскільки й складне. Воно і досі викликає опір з обох боків - і науки, і церкви. Але, зрозуміло, не усієї науки, і не усієї церкви, є і певні тенденції до зближення”. (В.С.Братусь. Материалы круглого стола. Психология и новые идеалы научности. //Вопросы философии. - І993. -№5. -с.35).
• Як Ви розумієте цей текст? Здійсніть культурологічний аналіз тексту.
“ Ера масової культури настає тоді, коли масове суспільство захоплює об’єкти культури, і її небезпека полягає в тому, що життєвий процес суспільства ( що, як і всі біологічні процеси, зажерливо втягує все доступне у свій метаболічний цикл) буквально споживає об’єкти культури, з’їдає їх та руйнує. Зрозуміло, я не маю на увазі масові видання. Коли книжки чи картини викидаються на ринок за низькими цінами і розпродуються у великій кількості, це не відбивається на природі об’єктів, про які йдеться. Але їхня природа зазнає впливу, коли ці об’єкти самі змінюються, - переписуються, скорочуються, адаптуються, зводяться на рівень кітчу в репродукціях або в сценаріях для кіно. Це означає не те, що культура стає доступною для мас, а те, що культура руйнується, аби стати придатною для розваг. Результатом цього є не розпад, а загнивання, і ті, хто активно сприяє цьому, - це не композитори з Тін Пен Еллі, а особливий вид інтелектуалів, часто добре начитаних і добре поінформованих, чия єдина функція – добирати, розповсюджувати та змінювати об’єкти культури, щоб переконати маси, що “Гамлет” може розважати так само, як і “Моя прекрасна Леді”, і при тому ще й прислужитися справі освіти…
Культура належить до об’єктів і є феноменом світу; розваги належать людям і є феноменом життя. Об’єкт культури є ним до тієї міри, до якої він довговічний; його довговічність повністю протилежна функціональності, що є властивістю, яка знову й знову спричиняє зникнення об’єкта з феноменального світу, коли він використовується і стає повністю зношеним. Великим користувачем і споживачем об’єкта є життя суспільства в цілому. Життя індиферентне до речового наповнення об’єкта; …Культура опиняється в небезпеці, коли всі життєві об’єкти та речі, вироблені тепер або в минулому, розглядаються як суто функціональні з погляду життєвих інтересів суспільства, немовби вони існують тільки для задоволення потреб, і при такій функціоналізації майже немає сенсу ставити питання, якого порядку є ця потреба - нижчого чи вищого. Що мистецтво має бути функціональним, що собори задовольняють релігійні потреби суспільства, що картина народжується з потреби самовираження індивідуального митця, а дивляться на неї з бажання самовдосконалитися, - усі ці поняття настільки не пов’язані з мистецтвом і в історичному плані є такими новими, що виникає спокуса просто знехтуватьи їх як новітні забобони.
