83. Дати характеристику фінансових послуг фондів грошового ринку.
Існують фонди, що працюють на фондовому ринку, і такі, що працюють на грошовому. Це можуть бути інвестиційні, пайові фонди та інші, в залежності від форми створення. Інвестиційні фонди бувають 2 видів: відкритої та закритої форми. Вони залучають фінансові ресурси дрібних вкладників в обмін на пайові частки сертифікати, акції (в залежності від фонду). При цьому вкладники мають право на участь у фонді. Вкладаючи кошти і отримуючи пайові сертифікати, вкладник одночасно отримує певну долю (портфель) цього фонду, що має вартість, яка визначається оціночним методом. Відкриті інвестиційні фонди працюють на грошовому ринку. Вкладник отримує прибуток в залежності від ефективності вкладу в той чи інший фонд. Вільного обігу сертифікати фонду не мають вкладені гроші у фонд повертаються тільки фондом. Ці послуги конкурують з послугами депозитних установ. Закриті ж інвестиційні фонди функціонують на фондовому ринку. Їх сертифікати продаються на вторинному ринку їх ціна складається від наявності інформації, ринкової ціни. Гроші вкладник може отримати тільки шляхом перепродажу отриманих сертифікатів на вторинному ринку. Позитивними сторонами функціонування фондів є: ЦП є стандартизованими, легше переходять при реалізації громадянських прав, диверсифікація ризику інвестора.
84. Дати характеристику депозитних операцій фінансово-кредитних установ як фінансової послуги.
Фін послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, або, за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Депозитні операції – це операції банку по залученню коштів клієнтів. За формою використання депозитних операцій розрахунки поділяються на: депозити до запитання, термінові або строкові депозити, умовні депозити. Депозити до запитання використовуються для здійснення поточних розрахунків власника рахунку з його партнерами. За вимогою клієнта кошти з розрахункового рахунку та поточного рахунку у будь-який час можуть вилучатися шляхом видачі готівки, виконання платіжного доручення, сплати чеків та векселів. До вкладів до запитання прирівнюють внески з попереднім повідомленням банку про намір зняти гроші з рахунку. Вклади до запитання є нестабільними, що обмежує можливість їх використання банком для позичкових та інвестиційних операцій, тому власникам поточних рахунків сплачується низький депозитний процент або не сплачується зовсім. Строкові вклади – кошти, що розміщені у банку на певний строк і можуть бути зняти після закінчення цього терміну або після повідомлення банку за встановлений період (не менше 1 місяця). Строкові вклади є кращим видом депозитів для банку, бо вони стабільні і зручні у банківському плануванні. Строкові вклади є джерелом одержання прибутків їх власниками. Умовний депозит – вклад, який клієнт робить в банку на певних умовах. Він вважається безстроковим, по ньому нараховуються мінімальні проценти або не нараховуються взагалі.
85. Дати характеристику фінансових послуг з випуску депозитарних розписок.
Депозитарні розписки – іменний ЦП, випущений авторитетним банком-депозитарієм, який підтверджує права власності на акції іноземної компанії, що депоновані в цьому банку. Виникнення ДР зумовлено тим, що певними нормами держ. регулювання було обмежено діял-ть іноземних інвесторів. Амер. ДР – обертаються лише на амер. фонд. ринку, а Глобальні – на світовому. Амер. деп. розп.-це випущений амер.депозитарієм сертифікат, що підтверджує право на визначену кількість акцій іноз.емітента.Амер.інвестори надають перевагу амер.деп.розп-кам,а не безпосередньо іноз.акціям, оскільки: 1)ам.д.р. обертаються відповідно до амер.законод-ва 2)вони продаються і купуються в долл.США 3)банк-депозитарій виконує розрахунки і виплати дивід-в по деп.розп-кам в долл.США.Усі програми ам.д.р. поділ.на 1)ті,що спонсоруються (випускаються на підставі угоди між емітентом і депозитарієм) 2)що не спонсоруються (випуск ам.д.р. здійсн-ся депозитарієм за вимогою акціонерів або на підставі угоди з ними,емітент може і не знати, що на його акції існують ам.д.р.).Існують декілька рівнів у тих,що спонсоруються.Рівень залежить від вторинного обігу, від активності та місця обігу, від обсягів фін.звітності,що емітент повинен надавати в комісію з ЦП та ФБ США( SEC) Глоб депоз розписки -Їх випуск здійсн-ся з метою залуч-ня капіталу , якщо частина глоб.д.р. призначена для обігу на тер.США, то вони повинні бути зареєстр-ні відповідно до амер.законодавства. У схемі обігу ДР приймають участь 2 суб’єкти інфраструктури: зберігач, розташований у країні походження базового ЦП (кастодіальний банк); банк-депозитарій, авторитетний іноз. банк, який безпосередньо здійснює випуск та розміщення ДР. Третьою стороною у залежності від рівня розписки м. бути: власник базових ЦП або емітент цих базових ЦП. У залежності від того, хто є 3 стороною схеми, кошти від розміщення ДР отримує або власник або емітент ЦП.
86. Дати характеристику андеррайтингу як фінансової послуги.
Фін послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, або, за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. АНДЕРРАЙТИН - покупка ценных бумаг новых выпусков с целью их перепродажи; обычно осуществляется группой инвестиционных банков, которые для этой цели формируют синдикат (совместно гарантирующих и размещающих каждый новый выпуск). Можливі такі умови андеррайтингу: андеррайтер, інвестиційна компанія викупає у емітента весь випуск ЦП по фіксованій ціні та перепродає іншим інвесторам. Інвестиційна компанія зобов’язується викупити у емітента недорозміщену частину випуску ЦП. Інвестиційна компанія зобов’язується прикласти максимум зусиль по розміщенню ЦП без прийняття обов’язків по викупу недорозміщених ЦП. Ще можна сказати, що андеррайтинг – це розміщення ЦП по публічній підписці через посередників, функції яких частіше всього виконують інвестиційні банки. Останні купляють ЦП у компаній, що їх випускають по раніше встановленій ціні і потім розміщують їх серед осіб та інвестиційних інвесторів (різних фондів, банків) по більш високим цінам. Коли об’єм нового випуску достатньо великий, декілька інвестиційних банків створюють спеціальний емісійний синдикат, погоджуючи строки емісії ЦП, розміри комісійних для його членів. Кожний з банків, що входить у синдикат в межах встановленої долі випуску проводить підписку серед своїх клієнтів.
87. Дати характеристику факторингу як фінансової послуги.
Факторинг – це придбання права на стягнення боргів (покупка дебіторів) або іншими словами дисконтування рахунку-фактури. Факторинг – одна з нетрадиційних банківських послуг, що з’явилася в банківській практиці у 50-х роках. Він являє собою придбання банком у клієнта права на стягнення боргів (без права зворотної вимоги до клієнта). Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, що пов’язані з поставкою товарів чи надання послуг. Факторингова послуга оформляється шляхом укладання угоди між банком та клієнтом. В обов’язки банку входить не тільки стягнення боргу, а й функції по його обслуговуванню, аналізу кредитоспроможності боржників, облікові операції. Клієнт, що продав дебіторську заборгованість отримує від банку аванс у розмірі 80-90% суми боргу (10-20% залишається у банка як компенсація ризику до погашення боргу). Після погашення боргу банк повертає утриману суму клієнту.
88. Дати характеристику опціону як інструменту хеджування валютного ризику.
Опціон – стандартизований біржовий контракт, що засвідчує право власника купити або продати базовий актив продавцю опціону на визначених умовах у майбутньому. В залежності від того, ким укладено контракт, опціони бувають: 1.біржові (випускає і продає біржа); 2.небіржові (індивідуальні) За умовами виконання зобов’язань опціони поділяють на: 1.американські (виконання контракту протягом терміну або до закінч). 2.європейські (після закінчення терміну обігу, після настання певного моменту часу) Залежно від того яке право придбав покупець опціону розріз: опц на покупку(колл), опц на продажу (пут). Для опціону характерні витрати у вигляді премії, що є платою за придбання опціону (вона стягується і не повертається). Суттєві умови опціоних угод: 1) контракт може бути розірваний в одностронньому порядку; 2)за право розірвати контракт сторона контракту уплачує іншій стороні грошову премію. Ціна виконання встановлюється для індив контрактів за домовленістю сторін, для бір-х – за ринковою ціною.Переваги: для небіржових -мах задоволеність потреб споживача по сумі та терміну поставки, мож-ть одностор відмови від вик контракту. Для біржових-контракти стандартизовані, ліквідні на цій біржі або в цій торгів системі. Недоліки: стандартність умов може не співпадат з індив потребою споживача, необхід-ть імобілізувати певні грош кошти на гарантійному депозиті, можл-ть зміни суми обовязк підтрим депзиту, витрати на сплату премії. Варант є вільнооберненим ЦП, тобто може обертатися на вторинному ринку. Його ринкова вартість залежить від співвідношення зафіксованої ціни і ринкової поточної вартості. Райт – ЦП, який випускається аналогічно варанту на тих же умовах, але має короткостроковий характер. Випускається на ті ЦП, з якими він безпосередньо розповсюджується. Термін дії райта обмежений терміном підписки на ті первинні ЦП, які продаються зараз. Переваги: підвищення попиту на ЦП під час їх розміщення та акумулювання додаткових коштів.
89. Дати характеристику фючерсу як інструменту хеджування валют ризику.
Ф'ючерсні контр-це станд.контр. на купiвлю/продаж вiдповiдної кiльк. базового активу по вiдпов. цiнi на вiдпов.станд. дату в майбутньому. Ф’юч.контр.заключ-ся тiльки на ФБ та є стандартним за складом умов та процедурою виконання.Бiржа розробляє станд.умови для кожного виду активу. Ф’юч. i форварднi контракти об’єднує те, що це строковi контр. Особл-тi ф’юч.контр.:1)станд.кiльк. або сума баз.активу 2)стандартизована дата виконання 3)торгiвля ф’юч.контр.здiйсн-ся лише на бiржах, якiмають вiдпов. правила здiйсн-ня ф’юч. торг-лi 4) ф’юч.контр. заверш-ся поставкою або купiвлею баз.активу в середньому у 2% випадкiв,98% контр-тiв не мають на метi придб-ня баз. активу. Iснує мех-м закриття позицiї Якщо хтось бере зобов’яз-ня купити баз.актив, то закриття позицiї-виступити продавцем на цьому ж ф’юч.контр. Iншими словами, iснує мех-м дострокового погаш-ня зобов’язань. 5) iснує необхiд-сть регул.розрахунку ресурсiв участi у ф’юч.торг-лi. Щоденно по кожному учаснику ф’юч.торг-лi пiдвод-ся пiдсумки 6)сторони контр-ту: з одного боку продавець або покупець баз.активу, а з iншого-розрах-ва або клiрингова палата бiржi. Емiтентом ф’юч. конт-ту є органiзатор торг-лi (бiржа) Покупець ф’юч.контр-ту-сторона, що бере на себе зобов’яз-ня придбати у бiржi баз.актив.Ця сторона вiдкриває довгу озицiю.Прод-ць ф’юч.конт-ту-сторона, що бере на себе зобов’яз-ня продати баз. актив бiржi, вiн бере на себе довгу позицiю.Закриття позицii = проведення офсетноi угоди.Цiна, по якiй виникає зобов’яз-ня, форм-ся пiд впливом По i Пр на даний ф’юч.конт-т в момент укладання угоди. Однiєю з осн.тенденцiй розв-ку бiрж.торг-лi ф’юч.конт-ми є перехiд вiд торг-лi товарними ф’юч-ми до торг-лi фiн.ф’юч-ми.Обсяги операцiй з ф’юч.конт-ми як правило в декiлька раз перевищують обсяги торг-лi баз.активом. Переваги: контракти стандартні, ліквідні. Виконання контракту можна уникнути закривши позицію придбанням зустрічного контракту. Ціна валюти і відповідно фючерса визнача на ринкових умовах під впливлм попиту і пропозиції. Недоліки: стандартність умов може не співпадат з індив потребою споживача, необхід-ть імобілізувати певні грош кошти на гарантійному депозиті, можл-ть зміни суми обовязк підтрим депзиту
90. Дати характеристику послуги зі страхування життя як форми здійснення заощадження.
Страхування життя є одним з видів страхування, що має свої відмінності та особливості від інших видів. Моменти надходження страхових премій і виплати страхових відшкодувань не збігаються і це дає змогу страховику акумулювати значні кошти у вигляді страхових резервів. Розмір цих резервів на будь-який момент має бути постійно достатнім для виконання страховиком умов договору страхування. Вони формуються за рахунок страхових премій до визначення фактичної збитковості страхової суми з урахуванням наявності у страховому портфелі видів страхування та терміну дії договору. Методика розрахунку страхових резервів визначається залежно від виду та строку дії договору страхування. При страхуванні життя згідно з особливостями його проведення формуються резерви зі страхування життя. За видами страхування, відмінними від страхування життя, формуються технічні резерви. Формування резервів зі страхування життя здійснюються відрахуванням частини страхової премії, яка передбачена для забезпечення страхових виплат (нетто-премії), та частини інвестиційного доходу від розміщення тимчасово вільних коштів страховика. Резерви зі страхування життя мають у своєму складі резерви довгострокових зобов’язань; резерви належних виплат страхових сум. Компанії, які здійснюють страхування життя, на відміну від ризикових видів страхування, довше володіють коштами і можуть інвестувати їх у нерухомість, кредитування житлового будівництва, інші довгострокові активи. Страхові резерви повинні розміщуватись з урахуванням безпеки, ліквідності та диверсифікованості і повинні бути представлені активами таких категорій: грошові кошти на р/р; депозити; нерухоме майно; цінні папери, що передбачають одержання доходу; державні цінні папери; права вимог до перестраховиків; довгострокові інвестиційні кредити.
91. Дати характеристику можливостей хеджування ризику шляхом видачі векселя.
Існує ризик, пов’язаний з векселем, якщо він використовується в міжнародних розрахунках. За стандартних умов, якщо не передбачено іншого вексель підлягає оплаті в тій валюті, яка є законним платіжним засобом в місці, де здійснюється платіж. Тому методи хеджування валютного ризику на випадом зміни курсу національної валюти векселетримача перед валютою, де буде погашатися вексель можуть бути такими. Можлива: фіксація курсу на момент виписки векселя до моменту його погашення; погашення векселя за поточним курсом, але не меншим, ніж він був у момент виписки – тобто застереження ефективного платежу. Таким чином, хеджування ризику шляхом видачі векселю можливе при додержанні вищезазначених умов. Крім того хеджування неплатежів можна досягти за допомогою авалювання – пряме хеджування. Непряме хеджування неплатежів – можливість пред’явлення регресних вимог до векселедержателя, індосанта, акцептанта.
92. Дати характеристику послуги спільного інвестування через інвестиційний фонд.
Серед професіоналів фондового ринку провідне місце належить інституціональним інвесторам. Це компанії і фонди. В Україні складається така тенденція: концентрація прав власності та управління в руках інституціональних інвесторів. Великий інвестор звичайно не потребує ні спільного інвестування, ні консультацій, ні порад.Він завжди має повну інформ для того щоб обгрунтувати вибір обєкта вкладення капіталу. Інша річ –дрібний інвестор,якйи часто є безпорадним у такій складній справі як вкладання грошей в яке-небудь діло. Він потребує кваліфікованої допомоги. Досвід заруб країн підтверджує що існує постійна потреба в посередниках, котрі на проф рівні надавали б послуги масовому інвестору, зайнявши позицію між ним і кінцевим споживачем капіталу. На провідних фін ринках світу на інвестиц фонди та компанії припадає понад 40% залучених і вкладених коштів. Інвестиційний фонд – це особливий вид фінансово-кредитних установ, що забезпечують посередництво в інвестиційному процесі. Це компания, организация, вкладывающая денежный, инвестиционный капитал в ценные бумаги (преимущественно в акции) других компаний. Інвестиційні фонди, як правило, провадять найрізноманітнішу фінансову діяльність, займаючись емісією, інвестуванням, реінвестуванням і торгівлею цінними паперами. Предметом емісії є ін-вестиційні сертифікати. Портфель цінних паперів фонд формує звичайно за рахунок коштів інвестиційних трастів, котрі створюються тимчасово. Основними надбаннями спільного інвестування: сприяння створенню й нагромадженню капіталу; підвизення ефективності приватизації; перетворення інвестиційних рішень у простіші для дрібних інвесторів; зниження ризику за рах диверсифікації; здійснення переливу капіталу між галузями нар\госп; стимулювання діял-ті під-в і сприяння підприємництву в мал та серед бізнесі; сприяння залуч іноз капіталу. Тому не випадково понад 25% гром У реалізували своє право власності шляхом спіл інвест. Як один з видів інвестиційних компаній інвестиційні фонди досить ефективно забезпечують колективне інвестування і мають в Україні велике майбутнє.
93. Дати характеристику форвардної угоди, як фінансової послуги.
Форвардний контракт – це такий конт-т згідно з яким сторони домовляються про куп/прод відповідної кі-ті базового активу в обумовлений контрактом період часу( або в обумо-й термін), по ціні зафіксованій в момент угоди. Характерні риси: існує інтервал часу між моментом укладання угоди та її виконанням. Курс або ціна буде зафіксована в момент укладання угоди і визначається за домовленістю сторін. Обов-ть вико-ня Ф. Завершується поставкою базового активу. Строки (термін дії контракту), гарантії, обсяг санкцій визначаються за домовленістю сторін. Сторони: покупець, продавець. Та сторона, яка бере на себе зобов-ня поставити базовий актив є продавцем форвардного контр - відкриває коротку позицію. Сторона яка бере на себе зобов-ня придбати базовий актив є покупцем Ф. І відкриває довгу позицію. Економічний зміст угоди полягає у грі на курсовій вартості активу: контрагент, який відкрив “довгу” позицію, сподівається на зростанні в майбутньому ціни активу, при наявності якого він виграє. Власник форвардного контракту відкрив “коротку” позицію, відповідно виграє у разі зменшення ціни на активи, що покладена в основу договору. Особливістю форвардної угоди є те, що реалізація взаєморозрахунків та списання прибутків і збитків здійснюється у контрагентів після закінчення строку контракту. Окрім того, форвардні контракти нестандартні, тому низько ліквідні. Інструментом форв контрактів є звичайна несекюритизована угода. Ціна виконання угоди-розрахунковий форвардний курс. Вона розраховується по кожній угоді, обмін валютними ціностями вдбувається на встановлену дату виконання угод, термін поставки визначається за згодою сторін. Розірвання угоди лише за згодою сторін. Переваги цієї послуги: мах задоволення потреб споживача по сумі та терміну постаки валюти.Недолік: неліквідність угоди, індивід ціна.
94. Дати характеристику банківської гарантії як
фінансової послуги.
Фін послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, або, за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Банківська гарантія – фінансова послуга, яку здійснює ком банк виступаючи в ролі гаранта, який зобовязується сплатити кредиторові принципала відповідно до умов гарантійного зобовязання певну грошову суму. Принципал – інша особа, на прохання якої банк дає гарантію Гарантійні операції банків полягають у поручительстві комерційного банку виконати грошові зобов’язання свого клієнта, якщо він буде неспроможний це зробити. Це означає, що банк бере на себе зобов’язання здійснити потрібний платіж за власний рахунок. До цієї групи банківських операцій належать: гарантії повернення кредиту за клієнта; гарантії відшкодування збитків, що можуть статися через невиконання клієнтом умов контракту на поставку товарів або надання послуг; гарантії вексельного зобов’язання клієнта (авальні операції). Видаючи гарантії банки повинні переконатися у кредитоспроможності клієнта, оскільки видача гарантії по суті має кредитний характер. Якщо креди-ть клієнта банку невідома або викликає сумніви, то банк гарантія видається під відповідне забезпечення, тобто супроводжується відповідною заставою майна.
95. Дати характеристику операції СВОП як фінансової послуги.
Контр-ти своп-це групи фн.опер-цій, в процесі яких сторони одночасно отримують та віддають права на грош.потоки, що мають різні відсотк.ставки, валюту та деякі ін.пок-ки.Мета, з якою викор-ся своп-1)хеджування 2)спекуляція.Види свопів-1)відсотковий 2)валютний.Відсотковий своп-це середньо-чи довгострокова угода між банками та ін.учасниками ф.р., згідно з якою одна сторона бере на себе зобов’яз-ня сплачувати на конкр.суму (на конкр.гр.потік) відсотки за фікс.ставкою, а інша зобов-ся сплачувати на ту ж суму гр.потоку відсотки, що розрах-ся за плаваючою ставкою, при цьому учасники проц.свопу не вступають в кредитні відносини між собою і реал.руху осн.суми гр.потоку не відбувається.За угодою валютний своп сторони узгоджують суму осн.боргу в одній валюті та її еквівалент в ін.валюті, і на відміну від відсотк.свопу, за угодою вал.своп оплачується як сума %, так і осн.сума гр.потоку. Операція СВОП використовується з метою здійснення комерційних угод, придбання банком необхідної валюти без валютного ризику для забезпечення міжнародних розрахунків, диверсифікування валютних резервів, забезпечення кредитування клієнта в валюті, яку він сам визначає. Переваги: максимальна наближеність параметрів угоди до потреб споживача за сумою та строком.Недолік: низька ліквідність, неринковий механізм визначення вартості послуги.
97. Брокерські послуги торговців цінними паперами.
Брокерська діяльність це виконання операцій з цінними паперами (у тому числі управління портфелем ЦП) на підставі угоди брокера з його клієнтом і за рахунок клієнта. Угода має характер доручення або комісії, тому брокерська діяльність належить до комісійної діяльності. Брокери укладають угоди з доручення клієнта і його коштом, одержуючи за ці послуги від нього комісійну винагороду. Брокерами можуть бути як приватні особи, так і цілі організатори. І ті, і ті, є членами фб. Брокер діє на підставі укладеної угоди, в якій визначаються умови купівлі-продажу цп, можливі додаткові послуги брокера і розмір брокерської винагороди. В угоді обумовлюються характер роботи брокера, котрий може бути як повіреним так і простим комісіонером. Брокер діє в межах визначеної його клієнтом суми. Він має право вибору цп з одержаним від клієнта наказом. Зі свого боку, клієнт має право будь-коли дати брокеру наказ про припинення виконання операції. Основним інструментом відносин клієнта з брокером є наказ клієнта брокеру, оформлений у вигляді заявки: клієнт, виходячи з власних інтересів та ринкової ситуаці, у наказі інструктує свого брокера щодо можливих дій. Перед тим як дати наказ, клієнт дає своєму брокерові гарантії оплати придбаних акцій чи облігацій. Брокер сприяє здійсненню фондових угод між зацікавленими сторонами представлюючи інтереси однієї з них в якості свого клієнта. В договорі між брокером та клієнтом обумовлюються умови купівлі-продажу ЦП, а також додаткові послуги (консультація, реклама). Розмір винагороди як правило складає 5-9% від вартості угоди.
