ринок і ринок капіталів наз кредитним ринком. Фін інструмент на кредитному ринку – це дво- або багатостороння угода з індивід умовами та формою нестандартизованою на загальнодержавному та міжнародному рівні.Відповідно інструменти на цьому ринку є низьколіквідними. До грошового ринку входять короткострокові кредити, депозити та короткострокові боргові цп. До ринку капіталу входять середньо та довгострокові кредити та фондовий ринок, який склад з пайових цп та боргових цп. Короткострокові, середньо та довгострокові кредити складають ринок несекюритизованих фін інструментів, ринок позик. Короткострокові боргові ЦП, фондовий ринок та ринок похідних цп складають секюритизований ринок, де фін інструментами виступають цінні папери (стандартні, секюритизовані) – угоди, умови яких стандартизовані і форми яких визначені законодавтвом.
Таке сегментування ринку дозволяє розглядати конкуренцію між всіма фін посередниками, які задовільняють потреби споживача.
37. Визначити чинники інституційного сегментування РФП.
Основним критерієм побудови є сукупність фін інститутів, яким згідно законодавства конкретної держави надано право надавати фінансові послуги. Інституційна класифікація РФП має місце у будь-якій системі правового регулювання фін ринку, але його економічне знач-ня зростає лише в системах жорсткого правового закріплення конкретних фінансових послуг як виключної професійної діяльності відповідного виду фінансових посередників. Найбільш сталими в світовій практиці є такі інстит-ні сегменти: ринок банківських послуг(універсальні та спеціалізовані), небанківськф фінансові установи - р.страхових послуг, р.послуг зі спільного інвестування, р. брокерських послуг, р. пос. зі здійсненням розрахунків; інститути інфраструктури (депозитарні установи, торгівельні ситеми розрахункові компанії). Сьогодні формується ще й ринок лізінгових послуг. Основними чинниками, що визначають дане сегментування РФП є: 1)історія розвитку певних інститутів в окремо взятій країні, традиції країни 2)кількість сегментів РФП залежить від наявної к-ті видів фін посередників, закріплених діючим закон-вом 3)розвиток системи послуг та їх регул-ня внутрі однорідної групи фінансовиїх посередників. Ця класифікація дозволяє здійснювати державне регулювання та саморегулювання однорідних фін установ відповідно до специфіки їхньої діяльності. Обєктом впливу є конкретні фін установи.
38. Визначити фін інструменти грошового ринку, види та спрямованість послуг на цьому ринку.
Гр.ринок – частина фінансового ринку, де здійснюють короткострокові (до 1р.) депозитно позичкові операції, які обслуговують рух обігового капіталу, короткострокових ресурсів банків.
Особливостями фін послуг на грош ринку є ті потреби, які виникають у субєктів грошового ринку. Потреби: 1. Придбання відповідного платіжного засобу для здійснення розрахунків; 2. Забезпечення розрахунків наявними платіжними засобами; 3. Забезпечення заощаджень в мах ліквідній формі; 4.залучення короткострокових фін ресурсів нецільового харак-ру. Інструменти грош ринку поділ на три групи: 1.валюта- безпосередня грошова маса, яка використовується для здійснення розрахунків; 2.платіжні документи, за допомогою яких можна здійснювати розрахунки –векселя та чеки. 3.договори, які поділ на індивідуальні (несекюритизовані) та стандартні за законодавством (секюритизовані). Індивідуальні – депозитний, кредитний, договір страхування, цп пенсійних фондів. Стандартні- ощідні депозитні сертифікати, цп відкритих та інтервальних інвестиційних фондів, пенсійних фондів. Найліквідніщий інструмент–валюта, найменш ліквідний- договори. Отже, фін.інструментом є національна валюта та платіжні засоби в національній валюті (чеки, векселі), іноземна валюта (готівкова або безготів), платіжні засоби номіновані в іноземн валюті (чеки, векселі), ЦП деноміновані в іноземн валюті які викор-ся при міжнародних розрах-ках, дорогоцінні метали та каміння, послуги короткострокового кредитування, інкассо, аккредитиви, банківські перекази.
39. Визначити фін інструменти ринку позик, види та спрямованість послуг на цьому ринку
Р.П.К. являє собою сис-му економічних відносин, які виникають між спеціалізованими фінансово-кредитними установами, що виступають переважно як кредитори та іншими С-тами фін ринку з приводу надання цим С-там позичок переважно в грош формі. Основним фін інструментом виступає кредитна угода (дво або багатостороння), боргові ЦП (ощадні, депозитні сертифікати, облігації). Послуги: 1.кредитування з розміщенням тимчасово вільних коштів на довгий строк, запозиченням, хеджуванням ризиків, які виникають в розрахунках за товари або майно; 2.забезпечення ліквідності не фінансових активів суб’єкта.
40. Визначити фінансові інструменти фондового ринку, види та спрямованість послуг на цьому ринку.
Фондовий ринок, синонімом якого є “ринок цінних паперів”, інтегрує операції щодо випуску та обігу боргових документів, інструментів власності, а також їхніх похідних. Ринок цінних паперів охоплює частину кредитного ринку (зокрема ринок позикових боргових інструментів, або ринок боргових зобов'язань) і повністю ринок інструментів власності. Всі фінансові інструменти фондового ринку, а це цінні папери поділяються на три основні групи: дольові (пайові) ЦП, за якими емітент не несе обов`язків повернути засоби, інвестовані у його діяльність, але які свідчать про участь у статутному фонді, наділяють їх власників правом на участь в управлінні виробництвом та отриманні частини майна при ліквідації емітенту; боргові, за якими емітент несе відповідальність повернути у призначений термін засоби, інвестовані у його діяльність, але які не наділяють їх власників провом на участь в управлінні підприємством; похідні ЦП, механізм обігу яких пов`язаний із дольовими, борговими ЦП, іншими інструментами тощо. ІІ. Зв х-ром випуску: емісійні, неемісійні. ІІІ. За формою випуску: документарні, бездокументарній. IV. За механізмом обігу: ринкові (з вільним обігом), неринкові. V. За строковістю: строкові, безстрокові. VI. За ознакою доходності: доходні, бездоходні. Через ринок фінансових послуг акумулюються грошові нагромадження кредитно-фінансових інститутів, корпорацій, підприємств, держав, приватних осіб і спрямовуються на виробниче та невиробниче вкладення капіталів. Послуги на цьому ринку забезпечують необхідну свободу підприємницької діяльності інвесторів, емітентів та ринкових посередників, створюють умови для змагання за найбільш вигідне залучення тимчасово вільних фінансових ресурсів та встановлення немонопольних цін на послуги фінансових посередників за умови контролю дотримання правил добросовісної конкуренції учасниками фондового ринку.
41. Визначити фін інструменти ринку хеджування ризику по фін операціях, види та спрямованість послуг на цьому ринку.
Фін ін поділ на фін інст на сегм страхування –договори страхування (страх поліси) та фін інстр хеджування (перейняття ризику відбув за рах надання послуг фін посередникам, які не є страх компаніями) – гарантії, аваль векселей,договора несекюритизовані (факторинг, форфейтинг), форвард (своп), секюритизовані (опционні, фючерси). Головним є зняття ризику з суб, які здійсн фін операції за гроші. Фін інструментами на цьому ринку є 1.укладання строкових угод по страхуванню та перестрахуванню 2.придбання похідних ЦП (ф`ючерсів, форвардів) 3.здійснення складних операцій: СВОП, арбітражних операцій (компенсаційного характеру) 4.Специфічні послуги на грошовому та кред. ринках: надання фін. гарантій, акцептне та авальне кредитування, факторинг, форфейтинг. Специфічною особливістю цієї категорії послуг є те, що такі послуги ніколи не надаються окремо від базової фін послуги на відповідному сегменті ринку. Наприклад, на грошовому та кредитному ринках надаються наступні послуги з хеджування ризику: надання фін гарантій, акцептне та авальне кредитування, факторинг та форфейтинг.
42. Визначити поняття споживчої вартості валютної цінності та порядку її визначення для різних груп валютних цінностей.
Валютні цінності- платіжні документи (чеки, векселі, сертифікати, акредитиви тощо), фондові цінності (акції, облігації) та інші фін інструменти іноземного походження, а також аналогічні платіжні документи та фондові цінності національного походження, якщо вони перетинають митний кордон чи переходять у власність нерезидентів у середині країни. Споживча вартість – це можливість швидко використати валютні цінності як платіжний засіб. Споживча вартість валютної цінності визначається її можливістю виконувати таку функцію грошей як світові гроші. На це впливають: 1)ступінь конвертованості (вільно, частково, замкнуті) 2) ліквідність вал цінності (валюта, платіжні засоби, цп, золото).3) вартість. Якщо звич валюта – курс, то для плат інстр важливо – ринкова вартість, строк до погашення, наявність доходу. 1група – стандартні показники : поняття конвертованості, стабільності валютного курсу тієї валюти, в якої деномінована валютна цінність. 2група – застосовуються до валютних цінностей, крім безпосередньої вартості – оцінюючі показники – відбивають особливості валют цінностей для платіжних засобів в іноз валюті – показник строку погашення платіжного засобу: для ЦП в іноз валюті – строк погашення для боргових ЦП, для всіх ЦП – поточна ринкова вартість ; дохідність ЦП (для фінансово-боргових). Для дорогоцінних металів є показник ринкової вартості – вони можуть оцінюватись за номіналом монети або цінного матервалу у монеті Банківські (по яких існує організація ринку у торгівлі цими металами – золото)
43. Визначити поняття векселя, види векселів та сутність обов’язкових реквізитів векселя.
У ринковій економіці вексель є одним з найважливіших кредитно-розрахункових документів, який є безумовним зобов'язанням або вказівкою сторони, що виписала його, сплатити пред'явнику векселя у встановлений строк, у певному порядку визначену суму за поставлений товар, виконані роботи або надані послуги. Вексель це абстрактне письмово оформлене боргове зобов'язання встановленого зразка, в основі якого лежить сукупність економічних і правових відносин комерційного кредиту. Це робить вексель одночасно різновидом і цінних паперів, і кредитних грошей. За формою та способом використання векселі бувають двох видів прості та переказні. Простий вексель (соло-вексель) – це вексель, що містить просте і нічим не обумовлене зобов’язання векселедавця (боржника) сплатити векселетримачу (кредитору) визначену суму за одержані від останнього цінності. Переказний вексель (тратта) – це вексель, написаний у формі безумовного наказу (пропозиції) векселедавця (трасанта) боржнику (трасату) сплатити певну суму в певний строк, зазначеній у векселі, третій особі (ремітенту). Реквізитами переказного векселя є: вексельна мітка: найменування “вексель” включена в склад тексту документу і виражена на тій мові, на якій складено вексель; безумовний наказ сплатити визначену суму; найменування платника; вказівка строку платежу; вказівка місця платежу; найменування першого покупця (ремітента); вказівка дати та місця платежу, підпис особи, яка видає вексель (трасант); Простий вексель містить ті ж реквізити, що і переказний вексель, але з тією тільки відмінністю, що не вказано трасата, так як платником і векселедавцем є сам боржник.
44. Індосамент векселя. Визначити ризики при індосаменті векселя.
Передавати вексель можна як простий так і переказний. Право передачі належить як першому так і всім наступним покупцям векселя. Разом з передачею векселя передається і право одержання оплати по ньому. Передача векселя позначається особливим надписом, який називається індосаментом, бланком або жиро. Робити на векселі надпис про таку передачу називається індосувати. Особа, яка передає вексель, називається індосантом, а особа, яка одержує вексель – індосатом або покупцем. Кожний вексель може бути переданий: в особистість іншої особи; для здійснення різних операцій по дорученню, а саме: для пред’явлення векселя до акцепту, оплати; для одержання по векселю належних грошей і для інших операцій необхідних для охорони прав довіреної особи. У всіх цих випадках вексель залишається власністю передовіреної особи. Вексель без права його передачі називається іменним. Будь хто з індосантів також може заборонити подальшу передачу векселя, однак це не робить вексель іменним, а лише знімає з такого індосанта відповідальність перед наступним власником векселя. Векселедавець і наступні за ним індосанти, якщо не обумовлене інше, відповідає за акцепт і оплату. Індосант при передачі векселя може розмістити в надпису таку обмовку “без обороту на мене”, “без відповідальності”, і в такому разі знімає з себе відповідальність по векселю. Надпис, який має в своєму складі таку обмовку називається безповоротним. По індосаменту можливі ризики: при наявності бланкового індосаменту втрачається лінія регресу. Тобто ризик бланкового індосаменту – немає можливості прослідкувати векселедержателей, Строк позовної давності по векселю: потрібно відслідковувати дати здійснення індосаментів.Недатований вексель вважається що він був проставлений до строку оформлення протесту. Ризик фізичної втрати векселя. Індосамент без адреси індосанта –можливість ухилення від регресних вимог внаслідок неожливості його знайти Ризик заборони подальшого індосаменту –застереження, яке має право внести будь-який індосант.
45. Аваль вексельних зобов’язань як різновид фінансової послуги.
Платіж за переказним векселем може бути забезпечений повністю або в частині вексельної суми через аваль. Аваль це вексельне зобовязання, яке з особа може гарантувати виконання вексельних зобовязань за будь-яку особу, яка приймала участь у обігу конкретного векселя. Аваль додається на переказному векселі або на додатковому аркуші. Він виражається словами “вважати за аваль” або будь-якою іншою рівнозначною формулою і підписується тим, хто дає аваль. Для авалю достатньо лише підпису, поставленого авалістом (особою, що приймає на себе відповідальність про оплату всієї чи частини вексельної суми) на лицьовому боці переказного векселя, якщо тільки цей підпис не поставлений платником або векселедавцем. У разі відсутності такої вказівки він вважається виданим за векселедавця. Аваліст відповідає так само, як і той за кого він дав аваль. Платник, оплачуючи вексель, може вимагати, щоб він був вручений йому векселетримачем з розпискою про одержання платежу. Усі ті, хто видали, акцептували, індосували переказний вексель або поставили на ньому аваль, є солідарно зобов’язаними перед векселетримачем. Ризик по авалю несе аваліст, поділ на стандартний ризик неплатоспроможності, та специфіч ризиксамост відпо-ті аваліста незалежно від того чи є гарантоване зобовязання дійсним. По законодавству деяких країн (Україна, Росія, Франція) поручительство, яке видано не в вигляді аваля, а окремо від векселя у вигляді письмової гарантії із вказівкою місця її видачі, має точно таку ж юридичну силу як і сам аваль.
46. Акцепт та платіж за векселем.
До настання стоку платежу вексель може бути пред`явлений векселетримачем для акцепту платнику за місцем його проживання. Акцепт засвідчена підписом трасата або іншої особи (посередника в акцепті) згода оплатити переказний вексель у тому вигляді, в якому він пред’явлений до платежу. З моменту акцепту трасат одержує назву акцептанта, і тільки від цього моменту акцептований ним вексель є для нього зобов’язанням, а він сам стає головною векселезобов’язаною особою, платником. Кожний індосант може обумовити, що вексель повинен бути пред`явлений до акцепту з призначенням строку або без його призначення, якщо тільки вексель не оголошений як такий, що не підлягає акцепту. Акцепт має бути безумовним. Вексель пред’являється акцептанту по його адресі векселетримачем або уповноваженою їм особою. Якщо за адресою, вказаною на векселі, трасата розшукати не вдалося, то вважається, що факт пред’явлення до акцепту здійснено, і було одержано відмову. Цей факт повинен бути своєчасно завірений у вигляді протесту. Ризики за акцептом по переказному векселю: 1) заборона векселедавцю предявлення веселю до акцепту.2) відмова векселедавця від відповідальності за акцептом. 3) недатований акцепт по векселю з оплатою в строк”стільки-то часу від дати предявлення”. 4) закреслений акцепт – незалежно від того здійснення акцепту свідомо чи це техн закреслення може розгляд як відмова в акцепті . Платіж за векселем – ризик –частковий платіж за веселем, векселеотримувач не може відмовитись від отримання частково платежу.
47. Визначити особливості хеджування валютного ризику за векселем.
Хеджування – перейняття рзику відбувається за рах надання послуг фін посередникам, які не є страховими компаніями. Основні ризики, які переймають подібні субєкти: 1)ризик неплатежу. Послуги є гарантійними-гарантійні листи, аваль, акцептне кредитування. Абстрактність вимоги, адже вексель не привязується.2) процентний ризик. Перший ризик, який виникає по процентам – це стандартний проц ризик, повязан з коливанням ринков проц ставок на вклади до запитання та по строках близьких до строку погашення векселя. Другий- специфічний, повязані з некоректною оцінкою доходності векселя та помилками при складанні векселя з процентами.Необхідно фіксувати процентну ставку. 3) валютний ризик – існують захисні валютні застереження, а також похідні строкові комбіновані та арбітражні угоди по валюті.Валютні та цінові оговорки. За допомогою векселя здійснюється хеджування транзакційного ризику, оскілки за цим ризиком чітко визнач валюта, строк існування ризику. Дублювання фін зобовязань шляхом їх забезпечення векселем із зазначенням в тексті векселя валютних застережень може розглядатись як замінник односторон хеджування ризику.
48. Протест за векселем. Ризики при опротестуванні векселів.
Протест векселя – офіційно засвідчена вимога здійснення встановлених законодавством про вексельний обіг дій за векселем і свідчення про їх невиконання. Векселетримач пред’являє нотаріусу (або судовому виконавцю) несплачений вексель, нотаріус вимагає від платника оплати, і в разі неодержання, видає векселетримачу акт про протест. Акт про протест зберігає по цьому векселю силу вексельного права: векселетримач має право вимагати оплати вексельної суми від усіх осіб, які поставили на векселі свої підписи і які відповідають у другу чергу в порядку регресу. Ризики: 1)прострочка оформлення протесту (2 дні з моменту платежу) Наслідок: втрата вимог до лінії регресу (індосантів).2) специфічний – несвоєчасність або відсутність повідомлення про здійснення протесту (протягом 4-х роб днів після здійснення протесту). Особа, яка отримала повідомлення про протест по векселю повинна повідомити про здійснення протесту наступного індосамента протягом 2 роб днів з дати отримання повідомлення. У випадку, коли повідомлення було здійсн несвоєчасно, або нездійснено взагалі, б.я. особа яка не отримала або несвоєчасно отримала повідомленняу випадку предявлення до неї позову за вексельним зобовязанням має право подати зустрічний позов проти особи винній у неподанні або несвоєчасному поданні повідомлення на покриття непередбачених збитків, які виникли внаслідок неповідомлення цієїх особи про протест по векселю, на суму яка не перевищує вексельного зобовязання. Факторами ризику є: національні особливості здійснення протесту та віддаленість місця платежу від фактичного місця векселетримача. Національні особливості можуть встановлювати механізм документообігу між трьома суб’єктами вексельного права: векселетримачем, нотаріусом та платником, які можуть привести до прострочки оформлення прострочки з вини векселетримача. Недоліком прострочки оформлення протесту є втрата векселетримача можливості звертати позовні вимоги на індосантів за лінією регресу.
49. Захист прав власника векселя.
Захист прав власника векселя регулюються нормативними актами. В більшості країн вексельне право має відмінності від цивільного права і носить наставлялний х-р: Ним заборонено все, що не дозволено. Обіг векселя суворо регламентовано. Сукупність юр. норм, які регулюють векс. обіг, а т-ж взаємовідносини учасників, складають вексельне право. Склалиь дві системи забезпечення використання векселів: 1-а сис-а баз на Женевській вексельній конвенції та відповідно в уніфікованому законі про Прості та переказні векселі. 2-а система баз на англо-саксон вексельному праві, законі Великобританії Про переказний вексель. Третя група країн ка не приєдналась до жодної з систем використ внутр законо-во. Наявність декількох систем міжнао права зумовлює невідповідність форм та реквізитів платіжних інструментів законодавства країни в якій він був емітований. Суворий х-р векс. права покликаний: 1.Компенсувати ту простоту, з якою вексель потрапляє в обіг. Емісія векселя не передбачає процедури держ. реєстрації, а також б-яких вимог до емітента, крім наявності право- чи дієздатності. 2.Забезпечити спрощений х-р судового розгляду претензій кредитора. України приєдналася до Женевської конвенції (Єдино образний з-н про простий та переказний вексель). Вексель, як простий так і переказний, вчасно не оплачений, втрачає значення особливого боргового зобов’язання, а силу вексельного права зберігає його в тому випадку, якщо був своєчасно опротестований. Протест – офіційно завірена вимога оплати та її одержання.
50. Визначити поняття чека, види чеків та сутність обов’язкових реквізитів чека та особливості його обігу.
Чек – це письмове розпорядження власника поточного рахунку банку, в якому відкрито рахунок, виплатити вказану суму грошей пред’явнику чека. Розрахунки чеками застосовуються переважно в платежах за отримані товари, виконані роботи, надані послуги, а також у деяких нетоварних операціях. Види чеків: акцептований – той, що має акцепт банку; банківський – для здійснення комерц. платежів гол. чином нетоварного х-ру.; бланковий – в якому не вказана сума; зворотний чек – “відповідь” на невірно заповнений чек; дорожній чек – купується клієнтом банку і може обмінюватися на готівку. Іменний; лімітований (з ліміт. книжки) – загальна сума платежу обмежена; відкритий – для одержання готівки; розрахунковий – для б/г рр.; фіктивний – виписаний на неінкасовану суму. Чек має бути пред’явлений до оплати протягом 10 днів, не враховуючи дня виписки. Чек є формальним документом, що має наступні реквізити:
