Шпаргалки! - Ринок фінансових послуг

70. Спрямування держ рег-ня посередницької д-ті довірчих тов-в (ДТ).
Д-ть ДТ рег-ся ДКМУ “Про ДТ”. ДТ – це тов-во з додатковою відпов-тю, яке здійсн-є представницьку д-ть відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їхніх прав власників. Майном довірителя є грош.кошти, ЦП та д-ти,що засвідчують право власності . ДТ здійснюють представницьку д-ть щодо обслугов-ня ЦП довірителя відповідно до укладеного д-ру доручення . ДТ, яке здійснює операції з ЦП за дорученням та в інтересах власників реєструються в с-мі ведення реєстру власників іменних ЦП як номінальний утримувач. Вартість активів прийнятих у довірче упр-ня не повинна перевищувати частки довіреної особи у статут фонді ДТ та її особистої додаткової відпов-сті (у 5крат. розмірі до внеску) Але практично права довірителів майна не захищені (після реєстрації ДТ кошти зі ста-го фонду можуть повністю або частково бути вилученими зі статутного фонду, або виявитися неліквідними, і не дозволять компенсувати втрат вкладників, а вартість активів, взятих у довірче упр-ня може істотно перевищувати сплачений статутний фонд і додаткову відпов-ть учасників). Тому необхідно на законодавчому рівні конкретизувати умови форм-ня та збереження статут фонду тов-ва, забезпечити пост контроль за співвідношенням зобов`язань і активів, що прийняті в управлінні, а також створити с-му контролю за обліком довірчих операцій. Законод-ством Укр встановлено, що до прийняття і введення в дія З-ну “Про довірчі Т”, а також затверд-ня порядку ліцензування їх д-ті, держ реєстрація новостворених тов-в не здісн-ся. Зараз триває розробка нового закон-ства Укр з д-ті ДТ. Контроль за діючими ДТ здійсн-ть Фонд Держмайна Укр, НБУ та МФ. Фонд Держмайна видає ліцензії на проведення ДТ представницької д-ті з приватизаційними ЦП.

71. Основні механізми державного регулювання діяльності страхових компаній.
Державне регулювання діяльності страхових компаній здійснюється через: спеціальну податкову політику (НП. не оподатков. под. на приб. страх-ня життя (підвищений податок в разі дострокового розірвання договору)); прийняття законів по окремих видах підприємницької діяльності, які відбивають порядок підписання договорів страхування; через встановлення обов’язкових видів страхування. Обов’язкова форма страхування передбачає державне визначення суб’єктів та основних умов страхування за допомогою цих видів страхування держава може підтримувати окремі верстви населення; через прийняття відповідного законодавства про страхові компанії (НП на У. СК тільки у формі акціонерні, повні, командитні товариства або товариств з дод. відповідальністю, Число учасників – не менше 3. Загальна часта нерезидентів у стат. кап. не більша 49%) Д-не регулювання діяльності страх-х комп-ій передбачає контроль на стадії здійснення страховою компанією страхових операцій, а також прийняття акцій до страхових компаній, які відхиляються від встановлених норм. До адміністративної реформи наприкінці 1999 року в Україні функціонував Комітет з нагляду за страховою діяльністю, зараз його функції покладені на відповідний Департамент у складі Мініфіну, який здійснює ліценз-ня, контроль за страх-ми послуг. й ін. функції щодо нагляду за страховою діяльністю.

72. Основні завдання державного регулювання ринку цп в Україні.
Державне регулювання ринку цінних паперів - здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері; Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою: -реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних; -створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства; -одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів; -забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів; -гарантування прав власності на цінні папери; -захисту прав учасників фондового ринку; -інтеграція в європейський та світовий фондові ринки; -дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства; -запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів; -контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів.

73. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку та її функції.
Держ ком з цп та фр здійснює регулювання ринку цп в Україні. Це орган централіз виконавчої влади, підпоряд Президенту і підзвітн Верх Раді. Функції ДКЦПФР: -комісія встановлює вимоги випуску та інфо цінних паперів, -встановлює стандарти на ринку цінних паперів, видає дозволи на здійснення проф діяльністі, на обіг цінних паперів емітентів за межами України; -встановлює вимоги щодо допуску іноземнихцп на територ України; -реєструє правила організованих офіційних ринків та надає статуси: саморегулівної організації, фондової біржі, торгова інформац система; -здійснює контроль за проф діяльністю на ринку цп; -встановлює порядок звітності та обілку цп разом з Мінфін та НБУ. Основними завданнями ДКЦПФР є: формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів; здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів; захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів; сприяння розвитку ринку цінних паперів тощо. встановлювати обов’язкові нормативи достатності власних коштів і інші показники та вимоги; здійснювати контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, та її відповідністю встановленим стандартам та ін.

74. Нагляд за страховою діяльністю та його завдання.
Функції комітету у справах нагляду за страховою діяльністю після проведення адміністративної реформи перейшли до Управління страхової діяльності Департаменту фінансових установ та ринків Міністерства фінансів України. Ним здійснюється нагляд за страховою діяльністю в Україні. Основними його функціями є: ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків); видача ліцензій на проведення страхової діяльності; контроль за платоспроможністю страховиків щодо виконання їх страхових зобов'язань перед страхувальниками; встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів; розробка нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності; узагальнення практики страхової діяльності, розробка і подання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку і вдосконалення законодавства України про страхову діяльність; участь у здійсненні заходів щодо підвищення кваліфікації кадрів для страхової діяльності.

75. Національний банк України та його повноваження в галузі державного регулювання ринку фінансових послуг.
Банківська система України є дворівневою і складається з Національного банку України та комерційних банків. НБУ є державним банком країни, який разом із своїми філіями становить перший рівень банківської системи. Національний банк є центральним банком, який проводить єдину державну політику в сфері грошового обігу, кредиту та забезпечення стабільності національної грошової одиниці; емісійним центром; валютним органом; органом банківського нагляду; банком банків; державним банком; організатором міжбанківських розрахунків. Національний банк бере активну участь у формуванні фінансового ринку, ринку цінних паперів, що є основою зваженого грошового регулювання економіки. Він створює умови для об’єктивного курсоутворення, захисту національної валюти та стабілізації національної грошової системи. Ним здійснюються заходи щодо прискорення формування цивілізованої банківської системи, підвищення рівня її ліквідності та надійності. Операціями на відкритому ринку Національного банку України є купівля-продаж державних облігацій, казначейських зобов’язань та комерційних векселів, інших цінних паперів. Ініціативою Національного банку розроблено і запроваджено в практику нормативні документи щодо випуску державних цінних паперів для акумуляції коштів на часткове покриття дефіциту державного бюджету. Емітентом державних цінних паперів є Міністерство фінансів України, а Національний банк - агент з їх розміщення та погашення. Функціонування ринку державних боргових зобов’язань неможливе без чіткого розподілу функцій та повноважень його учасників. Як безпосередній учасник ринку ОВДП Національний банк виконує обов’язки: генерального агента Міністерства фінансів України з обслуговування розміщення ОВДП та проведення платежів за ними; депозитарію за ОВДП, що випущені у вигляді записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів; контролюючого органу; дилера на вторинному ринку.

76. Саморегулівні організації фін посередників в Україні, їх функції та завдання.
СРО – некомерційна недержавна організація, яка створюється професійними учасниками ФР на добровільній основі з метою врегулювання певних питань функц-ня ФР на підставі державних гарантій, які виражаються у поданні їм державного статусу СРО. Держава передає СРО частину функцій по регулюванню ФР, щоб професійні учасники встановлювали для себе правила і здійснювали контроль за їх виконанням. До традиційних функцій СРО належать: розробка обов’язкових правил і стандартів проф. діял-ті на ФР; здійснення проф. підготовки кадрів, встановлення обов’язкових вимог для роботи на відповідному сегменті ринку; контроль за дотриманням учасниками СРО встановлених правил а також функції арбітражного судді; інформаційна діяльність, представництво інтересів учасників СРО в держ. органах управління
Функції держави щодо СРО:законодавче забез-ня їх дія-ті; держ. реєстрація та надання статусу СРО; затвердження їх правил; контроль за діяльністю; СРО можуть створюватись на нац. рівні (проф. асоціація реєстраторів та депозитаріїв, нац. асоціація ділерів по ЦП (США – NASDAQ)) та на міжнар. рівні (міжнародна федерація фондових бірж).

77. Нормативне регулювання капіталу комерційного банку в Україні, його спрямованість та вплив на фінансовий ринок.
Розрахунок та аналіз нормативів здійснюється на основі “Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків”. Метою введення Інструкції в дію було надання комерційним банкам України допомоги щодо забезпечення ними своєї надійності та своєчасного виконання зобов’язань перед їх вкладниками та акціонерами. Н1 - норматив капіталу комерційного банку. Капітал банку складається з суми основного капіталу і додаткового капіталу за мінусом відвернень з урахуванням основних засобів. Основний капітал (ОК) складається із фактично сплаченого зареєстрованого статутного капіталу, дивідендів, які направлені на збільшення статутного капіталу, емісійних різниць, резервних фондів, прибутків минулих років. Додатковий капітал (ДК) складається із резервів під стандартну заборгованість інших банків, резервів під стандартну заборгованість за кредитами, які надані клієнтам, загальних резервів, результату переоцінки основних засобів, поточних доходів. До відвернень (В) відносяться цінні папери в портфелі банку на інвестиції та вкладення в асоційовані та дочірні установи. Норматив капіталу станом на 1.04.2000 - у сумі 10 млн.грн. Н2 - мінімальний розмір статутного капіталу контролюється тільки на час створення та реєстрації комерційних банків згідно з вимогами чинного законодавства. Н3 - норматив платоспроможності. Розраховується як співвідношення капіталу банку до сумарних активів, зважених щодо відповідних коефіцієнтів за ступенем ризику. Це співвідношення визначає достатність капіталу банку для проведення активних операцій з урахуванням ризиків, що характерні для різноманітних видів банківської діяльності. Нормативне значення нормативу Н3 не може бути нижче ніж 8%. Н4 - норматив достатності капіталу банку - це відношення капіталу до загальних активів банку, зменшених на створені відповідні резерви. Цей норматив визначає достатність капіталу, виходячи із загального обсягу діяльності, незалежно від розміру різноманітних ризиків. Нормативне значення для Н4 встановлено на рівні не менше як 4%.

78. Нормативне регулювання ліквідності комерційного банку в Україні, його завдання та вплив на фінансовий ринок.
Розрахунок та аналіз нормативів здійснюється на основі “Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків”. Метою введення Інструкції в дію було надання комерційним банкам України допомоги щодо забезпечення ними своєї надійності та своєчасного виконання зобов’язань перед їх вкладниками та акціонерами. Н5 - норматив миттєвої ліквідності розраховується як співвідношення суми коштів на кореспондентському рахунку (Ккр) та в касі (Ка) до розрахункових рахунків (Рп) та поточних рахунків (Пр) за формулою: Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж 20%. Н6 - норматив загальної ліквідності розраховується як співвідношення активів (А) до зобов’язань (З) за формулою: А/З*100 Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 100%. Н7 – норматив співвідношення високоліквідних активів (Ва) до робочих активів банку (Ра) розраховується за формулою: Нормативне значення нормативу Н7 має бути не менше ніж 20%.

79. Нормативне регулювання ризику комерційного банку в Україні, його спрямованість та вплив на фінансовий ринок.
Розрахунок та аналіз нормативів здійснюється на основі “Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків”. Метою введення Інструкції в дію було надання комерційним банкам України допомоги щодо забезпечення ними своєї надійності та своєчасного виконання зобов’язань перед їх вкладниками та акціонерами. Н8 – максимальний розмір ризику на одного позичальника: співвідношення сукупної заборгованості за кредитами та врахованими векселями одного позичальника та 100% суми позабалансових зобов’язань, виданих щодо цього позичальника до капіталу банка. Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 25%. Н9 – норматив “великих” кредитних ризиків: співвідношення сукупного розміру “великих” кредитів, наданих комерційним банком з урахуванням 100% позабалансових зобов’язань банку до капіталу. Максимальне значення нормативу Н9 не має перевищувати 8-кратний розмір капіталу банку. Н10 – норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру: співвідношення сукупного розміру наданих банком позик, поручительств, врахованих векселів та 100% суми позабалансових зобов’язань щодо одного інсайдера КБ до капіталу. Максимальне значення нормативу Н10 не має перевищувати 5%. Н11 – норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств наданих інсайдерам: співвідношення сукупного розміру наданих банком позик, поручительств, врахованих векселів та 100% суми позабалансових зобов’язань щодо всіх інсайдерів КБ до капіталу. Максимальне значення нормативу Н11 не має перевищувати 40%. Н14 – норматив інвестування характеризує використання капіталу банку для придбання часток акціонерних товариств, інших підприємств та недержавних боргових зобов’язань. Розраховується як співвідношення коштів комерційного банку, які інвестуються на придбання часток (акцій, інших цінних паперів) акціонерних товариств, інших підприємств та недержавних боргових зобов’язань до суми капіталу банку, цінних паперів в портфелю банку на інвестиції та вкладення в асоційовані компанії та в дочірні установи. Максимально припустиме значення нормативу Н14 не має перевищувати 50%.

80. Нормативне регулювання відкритої валютної позиції уповноваженого банку, його спрямованість та вплив на фінансовий ринок.
Розрахунок та аналіз нормативів здійснюється на основі “Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків”. Метою введення Інструкції в дію було надання комерційним банкам України допомоги щодо забезпечення ними своєї надійності та своєчасного виконання зобов’язань перед їх вкладниками та акціонерами. Нормативи відкритої валютної позиції уповноваженого банку поділяються на: нормативи відкритої валютної позиції банку; нормативи зваженої відкритої валютної позиції банку. Норматив загальної відкритої валютної позиції банку (Н16) розраховується як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку до капіталу банку. Нормативне значення загальної відкритої валютної позиції анку має бути не більше 40%. Норматив довгої (короткої) відкритої валютної позиції за кожною іноземною валютою (Н17) розраховується як співвідношення довгої (короткої) відкритої валютної позиції за кожною іноземною валютою у гривневому еквіваленті до капіталу банку. Нормативне значення довгої (короткої) відкритої валютної позиції банку за кожною іноземною валютою має бути не більше 20%. Норматив довгої (короткої) відкритої валютної позиції у всіх банківських металах (Н18) розраховується як співвідношення довгої (короткої) відкритої валютної позиції у всіх банківських металах у гривневому еквіваленті до капіталу банку. Нормативне значення довгої (короткої) відкритої валютної позиції банку у всіх банківських металах має бути не більше 10%.

81. Дати характри-ку кредиту як фін послуги.
Фін послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, або, за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Кредит- як фін послуга – послуга, яка повязана з передачею економ субєктами один одному в тимчасове користування вільних коштів на засадах зворотності, платності, строковості. Кредитні відносини повинні бути економічно само-ми: бути власниками певної маси вартості і вільно нею розпоряджатися, функціонувати на основі самодостатності та самоокупності; нести економічну відпо-ть за своїми зобовязаннями. Без цього вони не зможутьь набути статусу ні кредитора ні позичальника. Кредитні відносиги не змінюють власника гошей цінностей, з приводу яких вони виникають. Кредитор залишається власником переданої в борг вартості, а позичальник одержує її лише у тимчасове розпорядження після чого повинен повернути власникові. Кредитні відносини є вартісними, оскільки виникають у звязку з рухом вартості(грошей чи матер цінностей). Але вони є нееквівалентними. Обєктом кредиту є та вартість або цінність, які передаються в позичку кредитором позичальнику. Це можуть бути гроші чи будь-які інші ціності, в т.ч. робоча сила, здатність працювати. Субєкт – ек субєкти, юр та фіз особи, які або мають вільні кошти і комусь їх позичають або самі купують такі позички. Якщо між ними є посередництво, то вони теж суб кред відносин. (Банки, вони самі мобілізують на кредитних засадах кошти і самі їх позичають.Вони ніби самі позичають кошти у тих у кого вони є а потім самі надають їх в позику.). Суб можуть бути держава, бюджет, пенс фонд, інші фонди. Масовим суб є саме населення. Тому кредит – це дуже масові відносини. Всі розрахунки як правило здійс через кредит.Чим ширше розвинені кред тим перспективніше сус-во. Кредит може бути: банківський, державний, міжнародний, комерційний.

82. Дати характеристику лізингу як фінансової послуги.
Фін послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, або, за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Лізинг являє собою здачу в оренду на тривалий строк предметів тривалого користування. Як правило, протягом дії угоди про лізинг орендар сплачує орендодавцю вартість взятого в оренду майна. Види лізингу: в залежності від строку (короткостроковий – до 1 року, середньостроковий – 1-3 роки, довгостроковий – більше 3 років); в залежності від складу учасників – прямий та непрямий; в залежності від виду майна – лізинг нерухомості, лізинг обладнання, лізинг товарів; в залежності від самоокупності майна – фінансовий, оперативний. Лізинг можна розглядати як різновид довгострокового кредиту, що надається в майновій формі і погашення якого здійснюється в розстрочку. Він виник в 50-х роках паралельно з розвитком системи прискорених амортизаційних відрахувань. Лізингова послуга виникає так. За проханням клієнта банк купує майно і приймає на себе практично всі зобов’язання за зберігання майна, внесення страхових платежів, сплату майнових податків. Клієнт укладає угоду з банком про оренду, в якій визначає поряд з іншими умовами розмір орендної плати, періодичність її сплати. Орендна плата складається з 2 величин: вартості майна і комісійної винагороди за лізингову послугу. Доход від лізингової операції складається з: лізингового процента, залишкової вартості майна до кінця строку оренди, податкових пільг. В міжнародній банківській практиці значне розповсюдження отримав лізинг із залученням коштів (оренда інвестиційного типу).