Шпора
1. Дати визначення фінансового ринку та ринку фінансових послуг.
Фінансовий ринок – механізм, що допомогає в обміні фінансовими активами шляхом зведення разом покупців і продавців. Фінансовий ринок являє собою специфічну сферу економічних відносин. Їх особливість полягає в тому, що відносини, які розглядаються, формуються на певному економічному просторі, зі сформованою правовою, технічною, економічною, податковою інфраструктурою, яка постійно змінюється. Тому можна сказати, що фінансовий ринок – економічний простір, на якому формуються і функціонують відносини між його учасниками з приводу купівлі-продажу фінансових фондів, що знаходять своє відображення в цінних паперах. Фін.фонди-це тимчасово вивільнені грошові кошти, що зявляються в процесі сусп. в-ва у S-ів ек. відносин. Джерелами фін. фондів є заощадження, вони акумулюють чисельні і різноманітні кредити, фінансові, страхові та ін. фін. інститути з метою перетворення їх на позичковий капітал для наступного інвестування у фін. активи або надання послуг. Ринок фінансових послуг – це система економічних відносин, які виникають між оферентами та споживачами фінансових послуг в процесі надання фінансових послуг з метою ефективного управління фінансовими ресурсами споживачів. Відповідно фінансова послуга - це операція з фінансовими активами, яка здійснюється фінансовою компанією (посередником оферентом ) в інтересах споживача фін посл за рахунок фінансових ресурсів цього споживачаабо власного рахунку фін посеред чи за рах фін рес-в залуч-х цим посередником. Метою фін послуги –отримання прибутку або збереження реальної вартості фін ресурсів
2. Визначити сутність трансформаційних послуг фінансових посередників.
Трансформаційні послуга – залучення фін посередником фін рес-в у кінцевого кредитора під власні фін зобовязання з подальшим розміщенням залучених ресурсів у фін зобовязання кінцевого позичальника. Фін посередник для кінц кредитора виступає уявним позичальником, а для кінцев позичальника-уявним кредитором. Перед кінцевим кредитором посередник несе від-ть за ефективність викор залуч коштів протягом всього терміну їх залучення, а також несе ризик у операціях з розміщенням залучених фінансових ресурсів. Трансф послуги передбачають відносини, де не виникає прямих відносин, відбувається трансформація фінансового ринку. Це проф. діял-ть, яка передбачає акумулювання фін. рес-ів суб’єктів фін. ринку шляхом розміщення серед них власних фін. зобов’язань з подальшим вкладенням цих рес-в у фін. зобов’язання ін. осіб (н-д, інвестиц. фонд) Для трансформаційних послуг суттєвими умовами можна вважати: суму угоди – слід враховувати наявність обмежень щодо суми по відношенню до споживача (ліміти, граничні суми, які можуть встановлюватися або фінансовими посередниками самостійно, або на підставі норм законодавства і нормативного державного регулювання). Обмеження фінансових послуг або у вигляді мінімальної суми послуги, або у вигляді лімітів на видачу фінансових ресурсів. Доходність, яку отримує споживач або витрати по фінансовим послугам. Важливе врахування чистого доходу споживача та повної суми сукупних витрат, в т.ч. по додаткових послугах, що пов’язані з базовою операцією (різниця між доходами і витратами з врахуванням оподаткування).
3. Визначити сутність транзакційних послуг фінансових посередників.
Транзакційна послуга – послуга, яка надається за рах клієнта в його інтересах, фін посередник лише забезп оптимальне вкладання коштів клієнтів в фін інструменти. Функція фін посередника полягає у найб ефект вкладанні фін ресурсів кінц кредитора в фін зобовязання кінцевого позичальника. Це професійна діяльність, яка передбачає обслуговування руху фінансових ресурсів суб’єктів фінансового ринку шляхом розміщення серед них зобов’язань інших осіб. Термін її існування обмежується початком звернення інвестора до фінансового посередника, яким може виступати брокер, за допомогою розмістити його тимчасово вільні кошти на ринку, та закінчується після такого розміщення. Посередник не несе відповідальності за подальшу дохідність вкладених цінних паперів, в цьому випадку він надає тільки послуги з розміщення коштів.
4. Дати визначення процесу сек’юритизації.
Процес секюритизації – процес оформлення фін зобовязань у вигляді фін інстрементів ЦП. ЦП як стандартизований фін інструмент дозволяє споживачу фін ресурсів емітенту встановити такі умови залучення цих ресурсів від оферента під час придбання цп, які дозволяють здійсн ці операції без використання послуг фін посередника. Обіг ЦП полегшує не тільки відносини між емітентом та інв0м , але й сприяє організації контролю та нагляду за ФР.З розвитком фінансового ринку та інформаційних технологій у деяких випадках суб’єкти мають змогу розмістити заощадження або їх отримати з меншими витратами. Цьому і сприяє процес сек’юритизації. Сек’юритизація – це процес збільшення ролі цінних паперів на фінансових ринках. При сек’юритизації низьколіквідні активи трансформуються в цінні папери, які пропонують інвесторам. Так, замість кред. угоди – облігація, пая – акція, комерц. кредиту – вексель. Часто емісія цінних паперів дозволяє залучити фінансові ресурси значно дешевше і скоріше.
5. Визначення грошового ринку як сегменту фінансового ринку
Фін. фонди, що обертаються на ФР є неоднорідними, вони розподіляються за своїм внутрішнім складом. Відповідно до цього існують відокремлені специф. сфери ФР В залежності від терміну залучення рес-в та напрямків використання: розрізняють грошовий ринок і ринок капіталів. Отже, Грошовий ринок - це та частина ФР, на якому термін залучення коштів до 1року, які викор. як "гроші".Грошовий ринок (він же ФР) скл-ся з двох частин-сфери обігу грошей і сфери обороту ЦП у вигляді купівлі-продажу короткотермінових документів(векселів, сертифікатів тощо). Наведемо таке визначення грош ринку- особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція та ціна на цей товар. Фінансові інструменти: іноземна валюта, короткострокові платіжні засоби в національній валюті (векселі), короткострокові фінансові інструменти (векселі, чеки). Послуги: забезпечення ліквідності короткострокових вкладів, формування ринку грошей як засобу платежу, послуги щодо касового виконання Держ. та місц. бюджетів. Суб’єкти: фінансово-кредитні інститути, що мобілізують і перерозподіляють грошові кошти юридичних осіб, громадян та держави. Об’єкти: тимчасові вільні кошти.
6. Дати визначення ринку іноз. валюти як частини грош. ринку
В залежності від того в якій валюті деноміновано фін інструмент, додтково виділяються на грошовому ринку – ринок іноземних валют та ринки інструментів іноземних ринків. Сукупність ринку іноземної валюти та інструментів ринку іноземної валюти наз валютним ринком. Ринок іноземної валюти – це сектор грошового ринку, на якому урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар як валюта. Успішний розвиток валютних відносин не можливий без існування цього ринку, на якому можна вільно продати чи купити валюту. Без такої можливості ек контрагенти просто не змогли б реалізувати свої валютні відносини- не мали б іноземної валюти для здійснення своїх зовн зобовязань, не могли б перетворити одержану інвалютну виручку в нац-і гроші для виконання своїх внутр зобовязань. На валютному ринку купують і продають валюту не тільки для здійсн платежів, а й для інших цілей: для спекулятивних операцій, операцій хеджування валютних ризиків тощо. Причому ці операції набувають все ширшого розмаху, що виводить вал ринок за межі простогопридатка до міжн розрахунково-платіжних відносин і надає йому статус відносно самост економ структури. На цьому ринку виділяють 4 сегменти: ринок готівкових угод або ринок спот, ринок строкових угод, ринок комбінованих угод; ринок арбітражних угод.На риноку іноз. валюти, або валютному риноку, надаються: Послуги: забезпечення ліквідності короткострокових вкладів, формування ринку грошей як засобу платежу, послуги щодо касового виконання Держ та місц. бюджетів. Суб’єкти: будь які екон агенти та посередники, насамперед банки, брокерські фірми, валютні біржі. Фінансово-кредитні інститути, що мобілізують і перерозподіляють грошові кошти юридичних осіб, громадян та держави. Спекулянти, які пост куп-прод валюту задля отрим прибутку, хеджери, які здійсн операції на вал ринку для захисту від несприятливої зміни вал курсу. Об’єкти: тимчасові вільні кошти.
7. Дати визначення поточної валютної операції.
Валютні операції – будь-які платежі, повязані з переміщенням валютних цінностей між субєктами валютного ринку. Для визначення кола валютних послуг на валютному ринку потрібно визначити види операцій, що здійснюються суб’єктами цього ринку. Існує 2 види валютних операцій: поточні валютні операції та операції, пов’язані з рухом капіталу. До поточних операцій відносяться операції, пов’язані зі здійсненням платежів в іноземній валюті, які мають чітко визначений термін проходження платежу, мають односторонній рух валютних цінностей та не призводять до виникнення подальших взаємних прав та зобов’язань між сторонами розрахунків. Прикладом цього може бути перерахування коштів у вигляді заробітної плати, пенсій, дивідендів та інше.
8. Дати визначення валютної операції, пов’язаної з рухом капіталу.
Валютні операції – будь-які платежі, повязані з переміщенням валютних цінностей між субєктами валютного ринку. Для всіх валютних цінностей, крім валюти, можливі два варіанти їх виникнення як платіжних засобів: безпосередній та опосередкований. В процесі збільшення обох видів розрахунків у платника і отримувача виникають певні ризики. Для того, щоб визначити характеристики, всі види валютних операцій поділяють на дві групи: поточні операції та операції, пов’язані з рухом капіталу. Операції, пов’язані з рухом капіталу характерні тим, що після передачі валютних цінностей у сторін в процесі розрахунку виникають довгострокові взаємні права і обов’язки, а також операція може призводити до виникнення додаткових поточних операцій: надання кредитів, здійснення інвестицій.
9. Дати визначення економічного валютного ризику.
Валютні ризики, які оцінюються при здійсненні операцій на гошовому ринку включають в себе: економ вал ризик, транзакційний вал ризик, трансляційний вал ризик. Економічний валютний ризик являє собою ймовірність несприятливого впливу змін обмінного курсу на економічне становище фірми, зокрема ймовірність зменшення обсягу товарообігу або зміни цін на сировину і готову продукцію порівняно з іншими цінами на внутрішньому ринку. Цей ризик несе будь-якйи субєкт зовнішньої діяльності, при русі валютної цінності. Він не визначений по строку, по сумі, по валюті. Він не хеджується. Найбільше економічному ризикові підлягають суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності – від зміни курсу національної валюти по відношенню до тих валют, в яких цей суб’єкт здійснює свою господарську діяльність. Найменше економічному ризикові підлягають підприємства, що мають витрати лише в національній валюті і не мають альтернативних джерел факторів виробництва, на які можуть вплинути зміни валютного курсу.
10. Дати визначення транзакційного валютного ризику.
Валютні ризики, які оцінюються при здійсненні операцій на грошовому ринку включають в себе: економ вал ризик, транзакційний вал ризик, трансляційний вал ризик. Транзакційний валютний ризик (оперативний) – це ризик, який виникає при зміні курсу національної валюти до валюти, в якій здійснюється розрахунок за конкретною операцією. Він є чітко визначеним за строком, оскільки його дія припиняється після закінчення дії договору. Також він визначається за конкретною валютою, в якій відбулась операція. Покупець і продавець несуть валютні ризики. Після закінчення операції для платника ризик закінчується, для отримувача ризик стає загальним. Транзакційний валютний ризик є основним видом для поточної валютної операції. За допомогою векселя здійсн хеджування транзакційного ризику, оскільки за цим ризиком чітко визнач валюта, строк існування ризику.
11. Дати визначення трансляційного валютного ризику.
Валютний ризик – це ризик зміни курсу іноземної валюти, в якій здійснюється операція, по відношенню до національної валюти сторін операції протягом терміну здійснення операції. Валютний ризик поділяється на 3 основні різновиди: економічний валютний ризик, операційний валютний ризик та трансляційний валютний ризик. Трансляційний валютний ризик полягає в тому, що суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності несе ризик знецінення капітальних вкладень, здійснених в іноземній валюті при загальному перерахунку суми капітальних вкладень та фактично отриманих доходів від капітальних вкладень за поточним валютним курсом до національної валюти (інвестиції, кредит). Цей ризик визначений по валюті, але іноді не визначений по сумі та по строках. Він слабо хеджуємий.
12. Дати характеристику кредитних послуг на грошовому ринку.
Грошовий ринок- особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля продаж грошей як специфічного товару, формується попит пропозиція та ціна на цей товар. Кредитні послуги, що надаються на грошовому ринку, відбуваються щодо надання фінансових ресурсів у певний момент часу тими, хто має тимчасово вільні кошти, тим, хто відчуває їх нестачу. Кредитні послуги на грошовому ринку характеризуються наступними чинниками:
-Мають короткостроковий характер;
-Не потребують забезпечення або високоліквідного забезпечення;
-Кредитні послуги на грошовому ринку є несек’юритизованими укладання договорів;
-Можливе кредитування за допомогою ЦП – векселів.
Фінансові відносини, що виникають між суб’єктами при кредитній послузі на грошовому ринку, закріплюються договірними відносинами та мають форму конкретного договору.
13. Дати визначення дисконтного ринку як елементу грошового ринку.
Дисконтний ринок – відокремлений від інших ринків, оскільки на інших грошових ринках інструментами виступають фактично гроші. Він є ринком вторинного обігу, тобто відбувається вторинний обіг фін інструм, розміщених на первинному ринку. ДИСКОНТНИЙ РЫНОК – часть рынка ссудных капиталов, на которой перераспределяются краткосрочные денежные средства путем купли-продажи векселей и ценных бумаг со сроком погашения до 1 года, в том числе краткосрочных казначейских векселей. Учетные ставки на дисконтном рынке определяются в значительной степени учетной ставкой центрального банка. На дисконтному ринку відбувається купівля-продаж платіжних інструментів грошового ринку. Основу дисконтного ринку становлять секюритозоані фін інструменти- ЦП. Основні види- векселі, ощадні та депозитні сертифікати, короткострокові облігації. Допоміжні інструменти: чеки, їх проблема як інструмента диск ринку – занадто короткострокові. Перевагою дисконтного ринку: можливість придбати раніше випущені фін інструменти за поточною ринковою ціною; ліквідність вкладень. Другий сегмент диск ринку (умовний) –це послуги з факторингу короткострокових боргових зобовязань (несекюритизовані, тобто індив угод) – визначенння вартості послуги формується на основі дисконтування (визначення строку до погашення). Основними операторами на дисконтному ринку є: банки, брокери, страхові компанії, спеціалізовані дисконтні будинки та ін. Всі інструменти грош. ринку обертаються при умові дисконтування.
14. Дати визначення ринку середньо- та довгострокових кредитів як сегменту фінансового ринку.
Ринок банківських позик - частина фінансового ринку, на якому використовуються фінансові інструменти, що створюються банками для забезпечення руху фінансових ресурсів в економіці.
В сучасних умовах основна частина фінансових інструментів ринку банківських позик має короткотерміновий характер і тому ринок банківських позик можна розглядати як частину грошового ринку.( Разом з тим, слід пам’ятати, що ринок банківських позик не обмежується тільки короткотерміновими фінансовими інструментами, наприклад, у США середній термін банківських позичок складає від 4 до 5 років). В залежності від терміну надання банківські кредити поділяються на: короткострокові, середньострокові та довгострокові. Класифікація позичок у відповідності з цим критерієм у різних країнах варіюється. Короткострокові кредити можуть надаватися банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв’язку з витратами виробництва та обігу, незабезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді. Середньострокові кредити надаються на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень.
Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основних фондів.
В країнах із розвиненою ринковою економікою позики в розстрочку широко практикуються при середньо- і довгостроковому кредитуванні, для придбання юридичними та фізичними особами рухомого і нерухомого майна.
15. Навести класифікацію позик за видами процентних ставок.
Ринок позичкового капіталу – система ек-х відносин, що виникають між спеціаліз-ми фін-кредит. установами, які виступають переважно як кредитори, та ін. суб’єктами фін. ринку з приводу надання цими суб’єктами позичок переважно в грош. формі. Найбільш загальна класиф-я позичок – за осн. умовами надання позичок, яка в свою чергу включає класифікацію позик за видами проц-х ставок. За характером визначення процента позички бувають: З фіксованою % ставкою; З плаваючою % ставкою. Фіксована % ставка застосовується за згодою сторін і притаманна стабільній економіці та короткостроковим кредитам. Плаваюча % ставка є засобом зменшення ризику втрат в умовах нестабільної економіки, значних темпах інфляції і при довгостроковому кредитуванні. У цих ситуаціях відповідно до кредитної угоди % ставка переглядається і прив’язується до облікової ставки НБУ з урахуванням ситуації на кредитному ринку.
16. Навести класифікацію позик за умовами погашення.
Найбільш загальна класиф-я позичок – за осн. умовами надання позичок, яка в свою чергу включає класифікацію позик за умовами погашення. Щодо способу повернення розрізняють позички, що повертаються: поступово (в розстрочку); водночас, тобто одноразовим платежем після закінчення строку; відповідно до особливих умов, передбачених у кредитних угодах; за вимогою кредитора; з регресією платежів. Поступовий порядок погашення (в розстрочку) встановлюється щодо довгострокових кредитів, а також тих, які надаються перманентне відповідно до встановленої позичальником кредитної лінії. Одноразовим платежем здійснюється повернення одноразових короткострокових позичок, які опосередковують поточну виробничу діяльність підприємця. Особливі умови повернення передбачаються при застосуванні окремих видів кредиту, зокрема контокорентного, за овердрафтом, під заставу векселів тощо. Особливість тут полягає в тому, що повернення позички здійснюється за ініціативою не позичальника, що є загальною нормою, а банку шляхом зарахування поточних надходжень коштів безпосередньо на позичковий рахунок. За вимогою кредитора стягуються позички у тих випадках, коли клієнт порушує принципи кредитування, зокрема цільовий характер, строковість, або не виконує умови кредитної угоди щодо звітності та іншої обов'язкової інформації, що має надаватися банку. З регресією платежів повертаються кредити, які видані під гарантію, поручительство або інше боргове зобов'язання третьої особи.
17. Навести класифікацію позик за строком надання.
Найбільш загальна класиф-я позичок – за осн. умовами надання позичок, яка в свою чергу включає класифікацію позик за строком надання. За строком надання позички в банк. практиці поділяються на: строкові; до запитання; прострочені; відстрочені (пролонговані). Строкові позички надаються банком на строк, зафіксований у кредитній угоді. До строкових належить переважна більшість банківських кредитів. Позички до запитання, або безстрокові, надаються банками на невизначений строк. Клієнт зобов'язаний повернути таку позичку за першою вимогою банку. Якщо ж банк не вимагає повернення, то позичка сплачується на розсуд клієнта. Простроченими вважаються позички, за якими закінчилися строки повернення, встановлені в кредитних угодах між банком і позичальником, а кошти банку не повернені. Такі позички враховуються на окремому рахунку, і за ними клієнт мусить сплачувати підвищену процентну плату. Відстрочені, або пролонговані, це такі позички, за якими банком перенесені строки повернення на пізніший час. Для цього необхідне обгрунтоване клопотання позичальника. Пролонгація позички оформляється додатковою кредитною угодою і супроводжується встановленням вищої процентної ставки.
Відповідно до цього поділу виділяють:
короткострок. (до 1 року),
середньострок. (1-3 р., стандартно – 5 р.)
довгострок. (3-5) безстрокові (позики до запитання)
18. Навести класифікацію позик за механізмом надання.
За механізмом надання розрізняють позики, які видаються: В разовому порядку (індивідуальна позика за окремою заявою позичальника)) – це позики, рішення про надання яких приймається банком окремо по кожній позиці на основі заяви, інших документів клієнта; У відповідності з відкритою кредитною лінією (лімітом кредитування, кредити по необхідності). Кредити по необхідності видаються в рамках заздалегідь встановленому ліміту кредитування; Позички надаються як правило шляхом безпосередньої оплати з позичкового рахунку розразункових документів клієнта (доручень, чеків та інших) без погодження з банком розміру окремих позичок і документального їх оформлення. Гарантовані кредити – ті, які ще називаються резервними та бувають 2 видів: із заздалегідь обумовленою датою видачі позики; з видачею позики по мірі
