виникнення в ній необхідності. Сутність гарантійної операції полягає в тому, що банк надає зобов’язання у випадку необхідності видати клієнту позику визначеного розміру в обумовлений строк.(як правило кварталу).
19. Навести класифікацію позик за кількістю сторін угоди.
Класифікацяю позик за кількістю сторін угоди передбачає: кредити, надані одним кредитором – двосторонні кредитні угоди; консорціальні, тобто кредити, що надаються консорціумом або синдикатом кредиторів, в якому один із них бере на себе роль менеджера (збирає з кредиторів-учасників потрібну позичальникові суму ресурсів, укладає з ними договір, надає кредит і займається також розподілом процентів); за опреації, що повязані з таким кредитуванням, банк-менеджер отримує відповідну грошову виплату. Паралельні кредити, які передбачають участь у їх наданні декількох кредиторів. Тут кредит одному позичальникові надають різні кредитори, але на одних, завчасно погоджених умовах. Тобто кредитори знають один одного, домовляються про стандартизацію укладення угоди (перелельно з клієнтом), щоб зменшити ризики.Але кожний банк окремо оформляє кредит клієнту.
20. Дати визначення фондового ринку як сегменту фінансового ринку.
Фондовий ринок, синонімом якого є “ринок цінних паперів”, інтегрує операції щодо випуску та обігу боргових документів, інструментів власності, а також їхніх похідних. РЫНОК, ФОНДОВЫЙ – составная часть финансового рынка, на котором осуществляются операции с ценными бумагами. Первичное размещение ценных бумаг эмитентами относится к первичному Ф.р., последующие операции по купле-продаже ценных бумаг образуют вторичный Ф.р. Различают биржевой Ф.р., участниками которого являются фондовые биржи, фондовые отделы товарных и валютных бирж, и внебиржевой Ф.р. с участием инвестиционных фондов, банков, брокерских фирм и других организаций, совершающих операции с ценными бумагами. Фондовий ринок охоплює частину кредитного ринку і повністю ринок інструментів власності. Фондовий ринок поділяється на: біржовий (організаційно оформлений, постійно діючий ринок, який зосереджує попит і пропозицію ЦП, сприяє формуванню їх біржового курсу, тобто торгівля цінними паперами відбувається на організованій біржі), позабіржовий (поза біржою), первинний (первинна емісія ЦП та їх розміщення), вторинний (вторинна і наступна купівля-продаж ЦП). Об`єктом операцій на ФРУ є цінні папери (ЦП). Принципи функціонування ФРУ: соціальна справедливість, надійність захисту інвесторів, регульованість, контрольованість, ефективність, правова упорядкованість, прозорість, відкритість, конкурентність рівність можливостей і збалансованість. Ринок, на якому переважають учасники, що розраховують на зниження цін і продають із надією купити пізніше, коли ціни знизяться ще більше, називається “ведмежий” ринок. Ринок, на якому переважають суб`єкти, що купують із розрахунком на підвищення цін – “бичачий” ринок.
21. Навести класифікацію цінних паперів за характером випуску.
Цінні папери за характером випуску: *емісійні (акції, облігації) – передбачають випуск визначеної кількості ЦП одного виду з однаковими характеристиками, закріпленими правами та обов’язками. Однородна сукупність, масові, однакові права для залучення ресурсів. *неемісійні (векселі, чеки) – ЦП, що випускаються індивідуально, мають індивідуальні права та обов’язки. Випускаються під конкретні операції. Такий самий порядок обігу як в емісійних. Цей поділ вживається не за формальною ознакою, а за фактом, бо вексель може бути емісійним. Неемісійні ЦП не підлягають держ. реєстрації, а емісійні – підлягають.
22. Навести класифікацію цінних паперів за механізмом обороту.
За механізмом обігу цінні папери поділяються на: ринкові (з вільним обігом), які можна перепродувати, неринкові (без вільного обігу), які дозволено продати тільки один раз: емітент продає цінні папери інвестору , який у цьому разі є не тільки першим, а й останнім покупцем цінних паперів такого виду. Якщо емітентом встановлено додаткові умови обігу, які передбачають передачу права власності на цінні папери, то вони вважаються неринковими. Існують цінні папери, обіг яких обмежено законодавством – це теж неринкові цінні папери. Приклад: 1.Акції не можуть обертатися на фондовому ринку за законодавством. 2.Акції ін вест. фондів відкритого типу не мають обігу на фондовому ринку. 3.Акції ВАТ не мають ніяких законних обмежень – можуть обертатися.
23. Класифікація ЦП за видами засвідчуваних прав
Цінні папери – це грошові або фінансові інструменти, що затверджують право власності, визначають відносини між особою, що їх випустила (емітентом) та їх власником і передбачають отримання доходів у вигляді дивіденду або %, а також можливість передачі майнових та інших прав іншим особам. За видами засвідчуваних прав ЦП поділяють на: Пайові – це ЦП, що засвідчують дольову участь власника в капіталі емітента або в сукупних активах емітента та надають право власнику у переважній кількості випадків на участь в управлінні справами емітента (прості акції) та розподілу прибутку. Боргові закріплюють різні види боргових зобов’язань емітентам перед власником ЦП та надають право отримання фінансового доходу у вигляді % та гарантованої суми випуску у вказані терміни. До цієї групи відносять державні облігації (облігації державних позик), облігації підприємств, інвестиційні сертифікати, ощадні сертифікати банків. Похідні ЦП засвідчують право власника на здійснення визначеної операції з базовими активами на умовах, визначених цим ЦП (купівля/продаж ЦП). Баз активом може бути: акції, облігації, іноземна валюта, реальні активи (сировина, с/г продукція, паливо, інші).
24. Визначити двосторонні методи хеджування ризику.
Існують 2 групи методів хеджування: двосторонні методи хеджування та односторонні. Двосторонні методи хеджування ризику здійснюються безпосередньо сторонами фінансової угоди. Обидві сторони контракту узгоджують в контракті умови взаємного захисту від ризику. Вони полягають у формуванні сукупності валютних і фінансових умов конкретної угоди. В договорі оговорюються валютні та цінові ризики. Напиклад, якщо ціна зменш на 5 умовних пунктів, то необх преглянути ціну згідно ринкової. Якщо вал курс буде відхилятись, то виконати перерахунок умов договору. Також методом є встановлення ціни обєкта в твердій валюті, а платіж виконувати в удобній валюті. Встановити види плтажеу (авансовий, готівковий) та форму розрахунку (акредитив, вексель). Головне зафіксувати суму. Етапи двосторонніх методів хеджування ризику є: визначення виду засобу платежу (від валютної цінності по контракту; визначення виду платежу за контрактом; визначення форми розрахунку за контрактом; визначення валюти платежу і валюти ціни за контрактом; визначення конкретних застережень (валютні та кредитні застереження); Використання цих методів базується на згоді сторін контракту.
25. Позиція по фінансових операціях, види позиції.
Позиція по фінансових операціях – співвідношення вимог та зобов’язань підприємства в іноземній валюті при операціях з товарами, ЦП або валютою. Позиція за фінансовою операцією є закритою у випадку, коли вимоги щодо отримання фінансових інструментів = зобов’язанням. Відкрита позиція за фінансовою операцією передбачає нерівність щодо отримання фінансових інструментів від інших осіб перед зобов’язаннями щодо поставки відповідного фінансового інструменту на користь інших осіб. Довга позиція за фінансовою операцією полягає в тому, що вимоги щодо отримання фінансових інструментів від інших осіб перевищують зобов’язання щодо поставки відповідного фінансового інструменту на користь інших осіб. Коротка позиція за фінансовою операцією полягає в тому, що зобов’язання щодо поставки відповідного фінансового інструменту на користь інших осіб перевищують вимоги щодо отримання таких фінансових інструментів від інших осіб.
26. Навести класифікацію фінансових послуг.
Фінансові послуги поділяються на такі групи: транзакційні фін послуги, послуга, яка надається за рах клієнта в його інтересах, фін посередник лише забезп оптимальне вкладання коштів клієнтів в фін інструменти. Функція фін посередника поляга є у найб ефект вкладанні фін ресурсів кінц кредитора в фін зобовязання кінцевого позичальника. Це професійна діяльність, яка передбачає обслуговування руху фінансових ресурсів суб’єктів фінансового ринку шляхом розміщення серед них зобов’язань інших осіб. Передбачають відносини, де не виникає прямих відносин, відбувається трансформація фінансового ринку. Трансляційні фінансові послуги, залучення фін посередником фін рес-в у кінцевого кредитора під власні фін зобовязання з подальшим розміщенням залучених ресурсів у фін зобовязання кінцевого позичальника. Передбачають прямі відносини суб’єктів фінансового ринку: брокерські послуги, послуги інвестиційного кредитування, послуги розрахунків. На відміну від трансформаційних послуг тут не знімається друга проблема обмеженості власними ресурсами; Додаткові фінансові послуги: надання інформаційних, консультаційних та техніч послуг особам, які здійснюють операції на фін ринку. Як фін послуга ці послуги розгляд коли вони повязані з послугами перших 2-х груп. Послуги з управління ризиками- це спец послуги які дозволяють зменшити ризики клієнта, які виникають внаслідок здійснення ним фін операцій, в залежності від того на якому сегменті здійснюється операція. Послуга з управл ризику може виступати у вигляді додаткової фін операції, або складовим елементом заг фін послуги.
27. Визначити основні проблеми непрофесійних учасників фінансового ринку, які зумовлюють виникнення фінансового посередництва.
Основні проблеми: низька кваліфікація при здійснення власних інвестицій: незначні можливості в отриманні інформації, недостатньо навичок адекватного сприйняття інформації; неспівпадіння наявних фінансових ресурсів за ознакою вартості, обсягу, часу із середніми показниками попиту на ресурси від інших непрофесійних суб’єктів; технічна проблема участі непрофесійного учасника в операціях на фінансовому ринку; вартість витрат при здійсненні операцій на фінансовому ринку: індивідуальні витрати і вартість фінансової послуги порівнюються. Виникають відносини на ринку фінансових послуг: безпосередня участь реального суб’єкта-заощаджувача і реального суб’єкта-отримувача коштів; між реальним заощаджувачем і фіктивним отримувачем; між фіктивним заощаджувачем і реальним отримувачем коштів; між двома фіктивними сторонами; Поділ зумовлений необхідністю оцінки витрат на здійснення операції.
28. Визначити причини процесу дезінтермедіації на фінансовому ринку.
Дезінтермедіація – це процес при якому: 1)позичальники та кредитори не використ трад методи фін посередництва (розміщ, залуч) в банк установах, а знаходять інші шляхи звертання до ринку ЦП або до його проф учасників 2) суб фін ринку залуч кошти або надають кошти безпосередньо один одному зовсім не корист послугами, що надають фін посередники. Це ситуація, коли фінансові інститути не мають можливості виконувати свої посередницькі функції. Причинами процесу дезінтермедіації на фінансовому ринку може бути відтік заощаджень з фінансових інституцій на неорганізовані ринки цінних паперів. Це відбувається тому: Сек’юритизація (оформлення фінансових зобов’язань у вигляді фін. інструментів – ЦП). 2.Порівняні витрати з урахуванням ризику – стає дешевше залучити кошти без послуг фінансового посередництва у разі самостійного здійснення споживачами фін послуг операцій з фін активами. Відбувається відхід від фінансових посередників, їх непотреба.
29. Визначити роль та місце домогосподарств як суб’єктів ринку фінансових послуг.
В економіці країн можна виділити 4 сектора, щоб прослідкувати рух грошових коштів. Одну з провідних ролей у грошовому русі відіграють домогосподарства. Домог-ва- нетто-оферент фін ресурсів.Домогосподарства значну частку капіталу формують за рахунок власних коштів і незначну – за рахунок кредиту. Саме в домогосподарствах утворюється основний надлишок фінансових коштів, який направляються на фінансування конкретної фірми, державного сектору та розміщуються в фінансових інститутах. Виділяють 2 види заощаджень домогосподарств: поточні, які мають короткий термін обігу і переслідують споживчі цілі, та інвестиційні заощадження, які формуються на довгий період часу і переслідують ціль отримати інвестиційний доход. На фінансовий ринок домогосподарства можуть виходити самі чи за допомогою фінансових посередників. В першому випадку вони беруть на себе всі ризики, що виникають при інвестиціях, в другому – частину ризику переймають фінансові посередники, які приймають кваліфіковані рішення про напрям інвестування.
30. Визначити роль та місце комерційних підприємств як суб’єктів ринку фінансових послуг.
Комерційні підприємства являють собою крупних позичальників на ринку фінансових послуг, яким необхідні фінансові ресурси як для вирішення короткострокових завдань, так і для реалізації довгострокових інвестиційних проектів. Тому підприємства залучають фінансові кошти як на ринку капіталів, так і на грошовому ринку. На відміну від держави, яка випускає тільки боргові цінні папери, підприємство може залучати кошти шляхом емісії і боргових зобов’язань (облігації) і дольових цінних паперів (акцій). Вибір конкретного способу залучення ресурсів залежить від фінансового стану компанії, вартості залучення капіталу, насиченості ринку акціями та інших факторів.
31. Визначити роль та місце державного сектора на ринку фінансових послуг
Держава - учасник ринку фін послуг, виступає регулятором рфп в особі органів держ влади уповноважених на здійснення регуляторних дій на відповідному сегменті рфп. Державний сектор відіграє в економіці важливу роль у процесі руху фінансових коштів. З одного боку держава є найбільшим позичальником фінансових ресурсів на фінансовому ринку, оскільки позики на зовнішньому та внутрішньому фінансових ринку є одним з основних джерел фінансування видатків, крім податкових надходжень та надходжень від реалізації державних активів. ОВДП, казначейські векселі. Великий споживач фін послуг. З іншого боку держава кредитує домогосподарства, конкретні фірми та фінансових посередників, надає певні пільги, фінансову допомогу. Крім того, держава за допомогою засобів фондового ринку не лише привертає позики, а і регулює фінансові відносини шляхом: випуску державних короткострокових зобов’язань (регулює % ставки банків), перерозподіляє фінансові ресурси для фінансово крупних інвестиційних проектів. Шляхом продажу ЦП держава забирає з обігу частину грошових коштів, зменшуючи темпи інфляції.
32. Визначити роль та місце фінансових посередників як суб’єктів ринку фінансових послуг.
Посередники - юридичні особи (під-ва, банківські, фінансово-кредитні установи, інвестиційні компанії), діяльність яких тісно пов’язана з наданням професійних послуг щодо опосередкування діяльності на фондовому ринку емітентів та інвесторів. Посередники для здійснення своєї діяльності можуть об’єднуватися в добровільні об’єднання, в тому числі фонд біржі. Держава–законодавче регулювання. До інститутів ринку цінних паперів належать фондова біржа, депозитарій та кліринговий банк (або розрахункова палата). Фондова біржа – організаційно оформлений, постійно діючий ринок, який зосереджує попит і пропозицію ЦП, сприяє формуванню їх біржового курсу. Депозитарна діяльність – надання послуг щодо зберігання ЦП, а також обслуговування угод щодо ЦП. Клірингова діяльність – визначення взаємних зобов`язань щодо угод із ЦП і розрахунків за ними. Посередники сприяють: прискорення обігу надлишкового капіталу у вигляді цінних паперів, його акумуляція для інвестицій у виробничу та соціальну сфери; переміщенню капіталу з однієї галузі в інші; акумуляції вільних грошових коштів населення, їх зв’язування та вилучення із вільного обігу. По суті, це переміщення коштів із вільного обігу в інвестиції; регулюванню обігу цінних паперів шляхом котирування, зміни їх курсу, ринкової вартості; Фондова біржа виконує ряд політичних та соціальних функцій (сприяння становленню економічної самостійності; сприяння створенню дійсної ринкової економічної системи; прискорення інтеграційних процесів; акумуляція грошових коштів населення для інвестування як у виробничу, так і в соціальну сферу тощо).
33. Обгрунтувати класифікацію суб’єктів ринку фінансових послуг за організаційною формою.
Класифікувати субєктів ринку фін послуг необх для того щоб: 1) визначити вимоги до відповідної особи, або групи осіб, як субєкта ринку фін послуг. 2) визначити місце відповідної особи в системі відносин, які виникають під час надання конкретної фін послуги, 3) визначити місце особи або групи осіб на ринку фін послуг за рольовою ознакою на перспективу. Існуюь три класиікації: організаційна, функціональна і рольова ознака. За організаційною ознакою виділяють таких суб-в: держава, юридичні особи, фіз особи. Юридичні і фіз особи –споживачі фн послуг, держава - виступає регулятором рфп в особі органів держ влади уповноважених на здійснення регуляторних дій на відповідному сегменті рфп. Поділ за організаційною формою дозволяє визначити та законодавчо закріпити вимоги до особи, яка може приймати участь у наданні фін послуги. Це забезпечується через механізм сертифікації для фіз осіб та ліцензування для юр осіб. Сертифікація пеердбачає визначення рівня кваліфікації фіз осіб. Система ліцензування дозволяє встановити мін вимоги до фін посередника з т.з. наявності відповідної кваліфікації фахіфціф цього посередник та його технічного забезпечення, які є достатніми для належного обслуговування споживачів відповідно до аиду послуги, яка надається. Другим завданням є визначення місця держави на рфп з метою запобігання монополізму або конфлікту інтересів при наданні відповідних фін послуг. Це досягається прямою забороною державі або суб-м держ власності надавати фін послуги, а також встановленням обмеження на держ частку в капіталі відповідних груп фін посередників.
34.Обгрунтувати поділ S-тів (С-та) РФП за рольовою ознакою.
Класифікувати субєктів ринку фін послуг необх для того щоб: 1) визначити вимоги до відповідної особи, або групи осіб, як субєкта ринку фін послуг. 2) визначити місце відповідної особи в системі відносин, які виникають під час надання конкретної фін послуги, 3) визначити місце особи або групи осіб на ринку фін послуг за рольовою ознакою на перспективу. Існуюь три класиікації: організаційна, функціональна і рольова ознака. В основу клас-ції S-тів за рольовою ознакою покладено віднесення С-та до конкретної сторони відносин. За цією класифікацією розрізняються споживачі та оференти фін послуг (ті, що пропонують фін послуги). В залежності від діючої сис-ми законодавчого регулювання РФП з числа С-тів можуть виділятися “нетто-споживачі” та “нетто-оференти”. Також можна виділити змішану групу (споживачі та оференти ).Держава є нетто-споживачем. Домогоспод-ва – нетто-оферент фін послуг. Якщо є обмеження щодо фізичних осіб для надання фін.послуг, то вони також стають нетто- споживачами. Переважна більшість посередників – змішана категорія. В процесі д-ті виникає потреба у користуванні послугами інших фін посередників (напр. перестрахування). Поділ за рольовою ознакою має на меті визначення кола субєктів, які мають економічно обгрунтовані обмеження щодо права надавати або споживати конкретні види фін послуг. Встановлення обмеження щодо можливості споживання фін комп фін послуг інших посередників. Мета- запобігання виникненню міжсубєктного ринку фін послуг між фін посередниками, який призводить до збільшення обертів фін ресурсів між цими субєктами без надання їх кінцевому споживачу. Наслідок – необгрунтоване збільшення ціни на фін ресурси для кінцевих споживачів. Запобігання перенесенню ризиків по діяльності 1 категорії фін посередників на іншу категорію.
35. Обґрунтувати класифікацію С-тів РФП за функціями на ФІНАН РИНКУ
Класифікувати субєктів ринку фін послуг необх для того щоб: 1) визначити вимоги до відповідної особи, або групи осіб, як субєкта ринку фін послуг. 2) визначити місце відповідної особи в системі відносин, які виникають під час надання конкретної фін послуги, 3) визначити місце особи або групи осіб на ринку фін послуг за рольовою ознакою на перспективу. Існуюь три класиікації: організаційна, функціональна і рольова ознака. За функціональною ознакою виділяють таких субєктів: -Емітенти, що випускають фінансові інструменти з метою залучення тимчасово вільних коштів (фін ресурсів) інших С-тів ринку -Інвестори – це С-ти, які вкладають належні їм фін ресурси в різні види фін інструментів, що присутні на фін ринку. -фін компанія -субєкт інфраструктури Класифікація за функц ознакою має на меті визначення функцій суб у конкретних правовідносинах, які виникають в момент надання конкретного виду фін послуги. Завдання: чітке визначення та правове регулювання прав та обовязків субєкта; відповідальність субєкта, вплив держави на фін послугу або її ефективність.
36. Обгрунтувати доцільність сегментарного підходу до визначення структури РФП.
За сегментарною ознакою фін послуги поділ на фін послуги на грош ринку та фін послуги на ринку капіталу. Тобто ми ділимо послуги в залежності від терміну здійснення операцій та формування цільових фондів. Грошовий ринок – термін дій до 1 року, нецільовий характер, ринок капіталу- понад 1 рік, цільові фонди, різний ступінь контролю за використанням залучених ресурсів. В залежності від того в якій валюті деноміновано фін інструмент, додтково виділяються на грошовому ринку – ринок іноземних валют та ринки інструментів іноземних ринків. Сукупність ринку іноземної валюти та інструментів ринку іноземної валюти наз валютним ринком. Грошовий
