Глава 29
ПІДРЯД НА КАПІТАЛЬНЕ БУДІВНИЦТВО
Стаття 353. Договір підряду на капітальне будівництво
За договором підряду на капітальне будівництво організація-підрядчик зобов'язується своїми силами і засобами збудувати і здати організації-замовнику передбачений планом об'єкт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і у встановлений строк, а замовник зобов'язується надати підрядчику будівельну площадку, передати йому затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.
Забезпечення будівництва технологічним, енергетичним, електротехнічним та загальнозаводським устаткуванням і апаратурою покладається на замовника, крім випадків, передбачених спеціальними постановами. Спеціальними постановами на замовника може бути покладене забезпечення будівництва матеріалами.
Стаття 354. Генеральний підрядчик і субпідрядчик
Договір підряду на капітальне будівництво укладається замовником з однією будівельною організацією, а у випадках і в порядку, що визначаються Радою Міністрів СРСР, з двома і більше будівельними організаціями, які вправі як генеральний підрядчик на основі договору субпідряду доручати виконання окремих комплексів робіт спеціалізованим організаціям (стаття 164 цього Кодексу).
Договір на виконання робіт по монтажу устаткування укладається замовником або з генеральним підрядчиком, або з поставщиком устаткування.
За згодою генерального підрядчика договори на виконання монтажних та інших спеціальних робіт можуть укладатися замовником з монтажними або іншими спеціалізованими організаціями.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 22.07.70 р. N 2895-VII)
Стаття 355. Права замовника
Замовник здійснює контроль і технічний нагляд за відповідністю обсягу, вартості і якості виконуваних робіт проектам і кошторисам. Він вправі в будь-який час перевіряти хід і якість будівельних і монтажних робіт, а також якість використовуваних матеріалів, не втручаючись при цьому в оперативно-господарську діяльність підрядчика.
Недоліки виконання робіт або використовуваних для робіт матеріалів, допущені з вини підрядчика (або субпідрядчика), повинні бути усунуті підрядчиком за свій рахунок.
Стаття 356. Відповідальність сторін за порушення договору підряду на капітальне будівництво
За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором підряду на капітальне будівництво відповідальна за це сторона сплачує встановлену неустойку (пеню), а також відшкодовує в сумі, не покритій неустойкою, збитки, що виразилися у зроблених другою стороною витратах, у втраті або пошкодженні її майна.
Суми неустойки (пені), сплачені підрядчиком за порушення строків виконання окремих робіт, повертаються підрядчикові в разі закінчення усіх робіт по об'єкту до встановленого договором кінцевого строку.
Стаття 357. Правила про договори підряду на капітальне будівництво
Договори підряду на капітальне будівництво укладаються і виконуються відповідно до правил, затверджуваних Радою Міністрів СРСР або у встановленому нею порядку.
Особливі правила про договори підряду на капітальне будівництво в колгоспах затверджуються в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР.
Глава 30
ПЕРЕВОЗКА
Стаття 358. Договір перевозки
За договором перевозки вантажу транспортна організація (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення і видати його управомоченій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник зобов'язується сплатити за перевозку вантажу встановлену плату.
За договором перевозки пасажира перевізник зобов'язується перевезти пасажира до пункту призначення, а в разі здачі пасажиром багажу - також доставити багаж до пункту призначення і видати його управомоченій на одержання багажу особі; пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а при здачі багажу - і за провіз багажу.
Умови перевозки вантажів, пасажирів та багажу і відповідальність сторін по цих перевозках відповідно до Основ цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік визначаються статутами (кодексами) окремих видів транспорту і правилами, що видаються у встановленому порядку.
Умови перевозки вантажу, пасажирів і багажу автомобільним транспортом та відповідальність сторін по цих перевозках визначаються відповідно до цього Кодексу Статутом автомобільного транспорту Української РСР, затверджуваним Радою Міністрів Української РСР, і правилами перевозок, що видаються у встановленому порядку.
Стаття 359. План вантажних перевозок та відповідальність за його невиконання
Договір перевозки вантажів державних, кооперативних та інших громадських організацій укладається на підставі плану перевозок, обов'язкового для обох сторін.
Укладення договорів перевозки вантажів, не передбачених планом, допускається в порядку, встановленому транспортними статутами (кодексами).
Перевізник і відправник несуть майнову відповідальність за неподачу перевізних засобів, непред'явлення до перевозки вантажу та за інші порушення обов'язків, що випливають з плану перевозок, а так само за такі ж порушення у випадках, передбачених частиною другою цієї статті.
Відправник, який не пред'явив вантаж для перевозки автомобільним транспортом, повинен заплатити автотранспортній організації штраф за всю непред'явлену кількість вантажу в порівнянні з місячним планом перевозок або разовим замовленням. Вантаж, який був пред'явлений відправником у стані, що не відповідає правилам перевозки, і не був приведений ним у належний стан в строк, що забезпечує своєчасну відправку, вважається непред'явленим.
Автотранспортна організація, що не подала відправникові транспортні засоби, достатні для перевозки вантажу, передбаченого місячним планом перевозок або прийнятим до виконання разовим замовленням, повинна сплатити відправникові штраф за всю невивезену кількість підготовленого до відправки багажу в порівнянні з місячним планом або разовим замовленням. Надання перевізних засобів, не придатних для перевозки передбаченого планом вантажу, дорівнюється до ненадання транспортних засобів.
Автотранспортна організація і відправник звільняються від відповідальності за невиконання плану перевозок, якщо це невиконання сталось внаслідок:
1) явищ стихійного характеру (заметів, поводі, пожежі та ін.);
2) аварії на підприємстві, внаслідок якої робота підприємства була припинена на строк не менше трьох діб;
3) тимчасового припинення або обмеження перевозки вантажів по визначених шляхах, встановлюваного в порядку, передбаченому Статутом автомобільного транспорту Української РСР.
Розмір штрафів, передбачених частинами четвертою і п'ятою цієї статті, визначається Статутом автомобільного транспорту Української РСР.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI)
Стаття 360. Розрахунки за перевозку вантажів, пасажирів і багажу автомобільним транспортом
Розрахунки за перевозку вантажів, пасажирів і багажу автомобільним транспортом, а також за виконання автотранспортними організаціями операцій і послуг, зв'язаних з цими перевозками, провадяться згідно з тарифами, затверджуваними в порядку, встановленому Радою Міністрів Української РСР.
(У редакції Указу Президії Верховної Ради
Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI)
Стаття 361. Навантаження і розвантаження вантажів, що перевозяться автомобільним транспортом
Навантаження вантажів на автомобіль провадиться силами і засобами відправника, а їх розвантаження - силами і засобами одержувача, якщо інше не встановлено згодою автотранспортної організації з відправником або відповідно з одержувачем.
Строки навантаження і розвантаження вантажів засобами відправників і одержувачів визначаються в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР.
За простій засобів автомобільного транспорту під навантаженням і розвантаженням понад встановлені строки з вини відправника або одержувача, а також за простій з вини відправника засобів автомобільного транспорту по шляху слідування відправник або одержувач сплачує автотранспортній організації штраф у розмірі, встановленому Статутом автомобільного транспорту Української РСР.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI)
Стаття 362. Відповідальність перевізника за втрату, нестачу і пошкодження вантажу або багажу
Перевізник відповідає за втрату, нестачу і пошкодження прийнятого до перевозки вантажу і багажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (стаття 209 і частина перша статті 211 цього Кодексу).
У транспортних статутах (кодексах) можуть бути передбачені випадки, коли доказування вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.
Стаття 363. Розмір відповідальності автотранспортної організації за втрату, нестачу і пошкодження вантажу
За шкоду, заподіяну при перевозці вантажу або багажу автомобільним транспортом, перевізник (автотранспортна організація) відповідає:
1) в разі втрати або нестачі вантажу і багажу - в розмірі вартості вантажу і багажу, який втрачено або якого не вистачає;
2) в разі пошкодження вантажу або багажу - в розмірі суми, на яку зменшилась його вартість;
3) в разі втрати вантажу або багажу, зданого до перевозки з оголошенням його цінності - в розмірі оголошеної цінності вантажу або багажу, якщо не буде доведено, що вона нижче дійсної його вартості.
Якщо внаслідок пошкодження, за яке автотранспортна організація несе відповідальність (стаття 362 цього Кодексу), якість вантажу або багажу змінилась настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу або багажу вправі від нього відмовитись і вимагати відшкодування за його втрату.
Якщо вантаж або багаж, за втрату або нестачу якого автотранспортна організація сплатила відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, одержувач (відправник) вправі вимагати видачі йому цього вантажу або багажу, повернувши одержане за його втрату або нестачу відшкодування.
Стаття 364. Строк доставки вантажу та багажу і відповідальність за прострочення
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж або багаж до пункту призначення у строк, встановлений транспортними статутами (кодексами) або виданими у встановленому порядку правилами. Якщо строк доставки у зазначеному порядку не встановлено, сторони вправі встановити цей строк у договорі.
Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу або багажу, якщо прострочення сталося не з його вини.
Розмір штрафів, що стягуються з автотранспортних організацій за прострочення в доставці вантажу або багажу, визначається Статутом автомобільного транспорту Української РСР в залежності від тривалості прострочення.
Сплата автотранспортною організацією штрафу за доставку вантажу або багажу з простроченням не звільняє її від відповідальності за викликані цим простроченням втрату, нестачу або пошкодження вантажу.
Стаття 365. Пред'явлення претензій по перевозках
До пред'явлення перевізникові позову, що випливає з перевозки, обов'язкове пред'явлення йому претензії.
Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії про сплату штрафів і премій - протягом 45 днів. Перевізник зобов'язаний розглянути заявлену претензію і повідомити заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії по перевозці, здійснюваній перевізниками різних видів транспорту по одному документу, - протягом шести місяців і претензії про сплату штрафу або премії - протягом 45 днів.
Стаття 366. Пред'явлення позовів по перевозках
Якщо претензія відхилена або відповідь не одержана в строк, встановлений статтею 365 цього Кодексу, заявникові надається на пред'явлення позову два місяці з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Для пред'явлення перевізником до відправників, одержувачів або до пасажирів позовів, що випливають з перевозки, встановлюється шестимісячний строк.
Стаття 367. Позови з перевозок у закордонному сполученні
Строки позовної давності та порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевозками в закордонному сполученні, встановлюються транспортними статутами (кодексами) або міжнародними договорами.
Стаття 368. Відповідальність перевізника за заподіяння смерті або ушкодження здоров'я пасажира
Відповідальність перевізника за заподіяння смерті або ушкодження здоров'я пасажира визначається за правилами глави 40 цього Кодексу, якщо законом не передбачена підвищена відповідальність.
Глава 31
ДЕРЖАВНЕ СТРАХУВАННЯ
Стаття 369. Види страхування
Державне страхування здійснюється у формі обов'язкового і добровільного страхування.
Стаття 370. Обов'язкове страхування
Обов'язковому страхуванню підлягає майно, зазначене в законі, на умовах, ним встановлених.
За обов'язковим страхуванням страхова організація при настанні передбаченої законом події (страхового випадку) відшкодовує страхувальникові або іншій особі, якій належить застраховане майно, понесену нею шкоду: при повній загибелі майна - у повній сумі страхового забезпечення, а при частковому пошкодженні - у розмірі відповідної частини страхового забезпечення. Страхувальник зобов'язаний вносити встановлені страхові платежі.
Види обов'язкового особистого страхування встановлюються законодавством Союзу РСР.
Стаття 371. Договір добровільного страхування
За договором добровільного страхування страхова організація зобов'язується при настанні зазначеної у договорі події (страхового випадку):
за майновим страхуванням - відшкодувати страхувальникові або іншій особі, на користь якої укладено договір, понесену шкоду (виплатити страхове відшкодування) у межах обумовленої за договором суми (страхової суми), а коли майно застраховане не в повній вартості - відповідну частину шкоди, якщо інше не передбачене правилами страхування;
за особистим страхуванням - сплатити страхувальникові або іншій особі, на користь якої укладено договір, обумовлену за договором страхову суму, незалежно від належних йому сум по державному соціальному страхуванню, соціальному забезпеченню і сум, належних в порядку відшкодування шкоди.
Страхувальник зобов'язується вносити встановлені договором страхові платежі.
Стаття 372. Перехід до страхової організації прав страхувальника щодо особи, відповідальної за заподіяну шкоду
До страхової організації, що сплатила страхове відшкодування за майновим страхуванням, переходить у межах цієї суми право вимоги, яку страхувальник (або інша особа, яка одержала страхове відшкодування) має до особи, відповідальної за заподіяну шкоду.
Стаття 373. Правила страхування
Правила страхування затверджуються в порядку, встановлюваному Радою Міністрів СРСР.
Глава 32
ПОЗИКА
Стаття 374. Договір позики
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.
Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI)
Стаття 375. Форма договору позики
Договір позики на суму понад п'ятдесят карбованців повинен бути укладений у письмовій формі.
Стаття 376. Заперечення договору позики
Позичальник вправі заперечувати договір позики за його безгрошовістю, доводячи, що гроші або речі в дійсності зовсім не одержані ним від позикодавця або одержані у меншій кількості, ніж зазначено в договорі.
В тих випадках, коли договір позики повинен бути укладений у письмовій формі (стаття 375 цього Кодексу), заперечення його за безгрошовістю шляхом свідоцьких показань не допускається, за винятком випадків кримінально карних дій.
Стаття 377. Позикові операції банків і державних трудових ощадних кас
Позикові операції банків і державних трудових ощадних кас регулюються законодавством Союзу РСР.
Стаття 378. Позикові операції ломбардів
Ломбарди видають громадянам позички, забезпечувані заставою предметів домашнього вжитку і особистого користування (статті 181 - 188 цього Кодексу).
Граничний розмір і число позичок, що можуть бути видані одній особі, а також строки, на які видаються позички, визначаються Типовим статутом ломбарду, затвердженим Радою Міністрів Української РСР.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI)
Стаття 379. Позикові операції кас громадської взаємодопомоги і фондів творчих спілок
Каси громадської взаємодопомоги при профспілкових комітетах підприємств, установ, організацій видають робітникам і службовцям довгострокові і короткострокові позички. Каси взаємодопомоги в колгоспах видають позички колгоспникам. Фонди творчих спілок видають позички працівникам літератури і мистецтва.
Строки позичок і умови їх видачі визначаються типовим (примірним) статутом каси громадської взаємодопомоги і статутами творчих спілок.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI)
