Цивільний кодекс Української РСР
Із змінами і доповненнями, внесеними
Указами Президії Верховної Ради Української РСР
від 23 листопада 1966 року, ВВР, 1966 р., N 46, ст. 284,
від 24 червня 1969 року N 2013-VII, ВВР, 1969 р., N 27, ст. 216,
від 22 липня 1970 року N 2895-VII, ВВР, 1970 р., N 31, ст. 223,
від 29 березня 1973 року N 1527-VIII, ВВР, 1973 р., N 15, ст. 110,
від 5 червня 1973 року N 1736-VIII, ВВР, 1973 р., N 25, ст. 213,
від 15 жовтня 1973 року N 2135-VIII, ВВР, 1973 р., N 44, ст. 387,
від 13 вересня 1974 року N 3050-VIII, ВВР, 1974 р., N 39, ст. 384,
від 10 квітня 1975 року N 3685-VIII, ВВР, 1975 р., N 16, ст. 202,
від 25 квітня 1975 року N 3764-VIII, ВВР, 1975 р., N 19, ст. 249,
від 6 грудня 1976 року N 1515-IX, ВВР, 1976 р., N 51, ст. 468,
від 22 грудня 1976 року N 1593-IX, ВВР, 1977 р., N 1, ст. 3,
від 19 серпня 1977 року N 2422-IX, ВВР, 1977 р., N 35, ст. 422,
від 1 березня 1985 року N 8520-X, ВВР, 1985 р., N 11, ст. 206,
від 20 травня 1985 року N 278-XI, ВВР, 1985 р., N 23, ст. 542,
від 27 червня 1986 року N 2444-XI, ВВР, 1986 р., N 27, ст. 539,
від 21 серпня 1987 року N 4452-XI, ВВР, 1987 р., N 35, ст. 674,
від 24 грудня 1987 року N 5095-XI, ВВР, 1988 р., N 1, ст. 5,
від 25 жовтня 1988 року N 6757-XI, ВВР, 1988 р., N 45, ст. 1070,
від 28 січня 1991 року N 660-XII, ВВР, 1991 р., N 9, ст. 89,
Законами України
від 7 липня 1992 року N 2554-XII, ВВР, 1992 р., N 39, ст. 574,
від 14 жовтня 1992 року N 2693-XII, ВВР, 1992 р., N 48, ст. 663,
від 22 квітня 1993 року N 3128-XII, ВВР, 1993 р., N 22, ст. 226,
від 22 квітня 1993 року N 3132-XII, ВВР, 1993 р., N 22, ст. 230,
від 5 травня 1993 року N 3179-XII, ВВР, 1993 р., N 26, ст. 276,
від 6 травня 1993 року N 3188-XII, ВВР, 1993 р., N 24, ст. 259,
від 16 грудня 1993 року N 3718-XII, ВВР, 1994 р., N 3, ст. 15,
від 4 лютого 1994 року N 3942-XII, ВВР, 1994 р., N 24, ст. 177,
від 15 липня 1994 року N 107/94-ВР, ВВР, 1995 р., N 33, ст. 300,
від 14 грудня 1994 року N 287/94-ВР, ВВР, 1995 р., N 1, ст. 3,
від 28 лютого 1995 року N 75/95-ВР, ВВР, 1995 р., N 13, ст. 85,
від 11 липня 1995 року N 295/95-ВР, ВВР, 1995 р., N 29, ст. 222,
від 6 жовтня 1995 року N 372/95-ВР, ВВР, 1995 р., N 36, ст. 277,
від 3 грудня 1996 року N 556/96-ВР, ВВР, 1997 р., N 5, ст. 32,
від 8 жовтня 1999 року N 1136-XIV, ОВУ, 1999 р., N 43, ст. 2128
(Закон України від 8 жовтня 1999 року N 1136-XIV не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг)
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Глава 1
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Завдання Цивільного кодексу Української РСР
Цивільний кодекс Української Радянської Соціалістичної Республіки регулює майнові і пов'язані з ними особисті немайнові відносини з метою створення матеріально-технічної бази комунізму і все більш повного задоволення матеріальних і духовних потреб громадян. У випадках, передбачених законом, цей Кодекс регулює також й інші особисті немайнові відносини.
Основою майнових відносин у радянському суспільстві є соціалістична система господарства і соціалістична власність на засоби виробництва. Господарське життя Української РСР визначається і спрямовується державними планами економічного і соціального розвитку.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI)
Стаття 2. Відносини, що регулюються Цивільним кодексом Української РСР
Цим Кодексом регулюються зазначені в статті 1 цього Кодексу відносини:
державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою;
громадян з державними, кооперативними та іншими громадськими організаціями;
громадян між собою.
Учасниками відносин, що регулюються цим Кодексом, у передбачених законодавством Союзу РСР випадках можуть бути й інші організації.
До майнових відносин, основаних на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони іншій, а також до податкових і бюджетних відносин цей Кодекс не застосовується.
Сімейні, трудові, земельні, гірничі, водні, лісові відносини, а також відносини в колгоспах, що випливають з їх статуту, регулюються відповідно сімейним, трудовим, земельним законодавством, законодавством про надра, водним, лісовим і колгоспним законодавством.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI)
Стаття 3. Цивільне законодавство Союзу РСР і Української РСР
Відповідно до Основ цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік цей Кодекс та інші акти цивільного законодавства Української РСР регулюють майнові і особисті немайнові відносини, як передбачені Основами, так і не передбачені ними.
Цивільним законодавством Союзу РСР регулюються відповідно до Основ відносини між соціалістичними організаціями по поставках продукції і капітальному будівництву, відносини по державних закупках сільськогосподарської продукції у колгоспів, радгоспів та інших господарств, відносини організацій залізничного, морського, річкового, повітряного, трубопровідного транспорту, зв'язку і кредитних установ з клієнтурою та між собою, відносини по державному страхуванню, відносини, що виникають у зв'язку з відкриттями, винаходами, раціоналізаторськими пропозиціями, промисловими зразками та іншими досягненнями науки і техніки, а також інші відносини, регулювання яких віднесено Конституцією СРСР, Основами цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік та іншими законодавчими актами СРСР до відання Союзу РСР. По цих відносинах законодавством Української РСР вирішуються питання, віднесені до її відання законодавством Союзу РСР.
Відносини по зовнішній торгівлі та інших видах зовнішньоекономічної діяльності визначаються спеціальним законодавством Союзу РСР, яке регулює зовнішню торгівлю та інші види зовнішньоекономічної діяльності, і загальним цивільним законодавством Союзу РСР і Української РСР.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI)
Стаття 4. Підстави виникнення цивільних прав і обов'язків
Цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають:
з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування;
в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва;
внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав;
внаслідок інших дій громадян і організацій;
внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI)
Стаття 5. Здійснення цивільних прав і виконання обов'язків
Цивільні права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав у соціалістичному суспільстві в період будівництва комунізму.
При здійсненні прав і виконанні обов'язків громадяни і організації повинні додержувати законів, поважати правила соціалістичного співжиття і моральні принципи суспільства, що будує комунізм.
Стаття 6. Захист цивільних прав
Захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом, арбітражем або третейським судом шляхом:
визнання цих прав;
відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право;
присудження до виконання обов'язку в натурі;
компенсації моральної шкоди;
припинення або зміни правовідношення;
стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.
Захист цивільних прав у випадках і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР і Української РСР, здійснюється також товариськими судами, профспілковими та іншими громадськими організаціями.
У випадках, окремо передбачених законом, захист цивільних прав здійснюється в адміністративному порядку.
До пред'явлення позову, який випливає з відносин між організаціями, обов'язковим є пред'явлення претензії. Винятки з цього правила встановлюються законодавством Союзу РСР.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 10.04.75 р. N 3685-VIII;
Законом України від 06.05.93 р. N 3188-XII)
Стаття 7. Захист честі і гідності та ділової репутації
Громадянин або організація вправі вимагати по суду спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать їх честь і гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності.
Якщо відомості, зазначені в частині першій цієї статті, були поширені через засоби масової інформації (друкованої або аудіовізуальної), вони повинні бути спростовані, у тому ж друкованому виданні, аналогічній радіо- чи телепередачі або іншим адекватним способом. Якщо відомості, які не відповідають дійсності і завдають шкоди інтересам, честі, гідності або діловій репутації громадянина чи організації, містить документ, що виходить від організації, такий документ підлягає заміні або відкликається. Порядок спростування в інших випадках встановлюється судом.
Громадянин або організація, відносно яких поширені відомості, що не відповідають дійсності і завдають шкоди їх інтересам, честі, гідності або діловій репутації, вправі поряд із спростуванням таких відомостей вимагати відшкодування майнової і моральної (немайнової) шкоди, завданої їх поширенням. Щодо вимог про спростування цих відомостей та компенсацію моральної шкоди встановлюється строк позовної давності в один рік.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI;
у редакції Закону України від 06.05.93 р. N 3188-XII)
Стаття 8. Застосування в Українській РСР цивільного законодавства інших союзних республік
Цивільне законодавство інших союзних республік застосовується в Українській РСР згідно з такими правилами:
1) до відносин, що випливають з права власності, застосовується закон місця знаходження майна;
2) при укладенні угод правоздатність і дієздатність визначаються за законом місця укладення угоди;
3) до форми угод застосовується закон місця укладення угоди; закон місця укладення угоди застосовується і до зобов'язань, що виникають з угоди, якщо інше не передбачено законом або погодженням сторін;
4) до зобов'язань, що виникають із заподіяння шкоди, застосовується закон місця розгляду спору, а за клопотанням потерпілого - закон місця заподіяння шкоди;
5) до відносин по спадкуванню застосовується закон місця відкриття спадщини;
6) питання позовної давності розв'язуються за законом тієї союзної республіки, законодавством якої регулюються дані відносини.
Глава 2
ОСОБИ
1. ГРОМАДЯНИ
Стаття 9. Правоздатність громадян
Здатність мати цивільні права і обов'язки (цивільна правоздатність) визнається в однаковій мірі за всіма громадянами Української РСР та інших союзних республік.
Правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з смертю.
Стаття 10. Зміст правоздатності громадян
Громадяни можуть відповідно до закону мати майно в особистій власності, право користування жилими приміщеннями та іншим майном, успадковувати і заповідати майно, обирати рід занять і місце проживання, мати права автора твору науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходу, раціоналізаторської пропозиції, промислового зразка, а також мати інші майнові та особисті немайнові права.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI)
Стаття 11. Дієздатність громадян
Здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки (цивільна дієздатність) виникає у повному обсязі з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку.
У випадках, коли законом дозволяється одружуватися до досягнення вісімнадцятирічного віку, громадянин, який не досяг вісімнадцятирічного віку, набуває дієздатності в повному обсязі з моменту одруження.
Стаття 12. Недопустимість обмеження правоздатності і дієздатності громадян
Ніхто не може бути обмежений у правоздатності або дієздатності інакше, як у випадках і в порядку, передбачених законом.
Угоди, спрямовані на обмеження правоздатності або дієздатності, недійсні.
Стаття 13. Обсяг дієздатності неповнолітніх віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років
Неповнолітні віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років вправі укладати угоди за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальників.
Проте вони вправі самостійно учиняти дрібні побутові угоди. Вони також вправі самостійно розпоряджатися своєю заробітною платою (заробітком) або стипендією, здійснювати авторські або винахідницькі права на свої твори, винаходи, раціоналізаторські пропозиції і промислові зразки, права на свої відкриття, але при наявності достатніх підстав орган опіки і піклування може обмежити їх в праві самостійно розпоряджатися своєю заробітною платою (заробітком) або стипендією.
Неповнолітні віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років несуть відповідальність за шкоду, заподіяну ними іншим особам, в порядку, передбаченому статтею 447 цього Кодексу.
Права неповнолітніх віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років, що є членами колгоспного двору, по володінню, користуванню і розпорядженню майном двору визначаються статтями 121 і 124 цього Кодексу.
Права неповнолітніх віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років по внесенню вкладів у кредитні установи і по розпорядженню внесеними ними вкладами визначаються законодавством Союзу РСР.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI)
Стаття 14. Обсяг дієздатності неповнолітніх, які не досягли п'ятнадцяти років
За неповнолітніх, які не досягли п'ятнадцяти років, угоди укладають від їх імені батьки (усиновителі) або опікун. Вони вправі учиняти лише дрібні побутові угоди.
Права неповнолітніх віком до п'ятнадцяти років по внесенню вкладів у кредитні установи і по розпорядженню внесеними ними вкладами визначаються законодавством Союзу РСР.
Стаття 15. Обмеження дієздатності громадян, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами
Громадянин, який внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами ставить себе і свою сім'ю в тяжке матеріальне становище, може бути обмежений судом у дієздатності в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом Української РСР, і над ним встановлюється піклування.
Він може укладати угоди по розпорядженню майном, а також одержувати заробітну плату, пенсію або інші види доходів і розпоряджатись ними лише за згодою піклувальника, за винятком дрібних побутових угод.
При припиненні громадянином зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами суд скасовує обмеження його дієздатності.
(Із змінами, внесеними згідно з указами Президії
Верховної Ради Української РСР від 29.03.73 р. N 1527-VIII,
від 21.08.87 р. N 4452-XI)
Стаття 16. Визнання громадянина недієздатним
Громадянин, який внаслідок душевної хвороби або недоумства не може розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнаний судом недієздатним в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом Української РСР, і над ним встановлюється опіка.
Від імені душевнохворого або недоумкуватого, визнаного недієздатним, угоди укладає його опікун.
В разі видужання або значного поліпшення здоров'я громадянина, визнаного недієздатним, суд поновлює його в дієздатності.
