Глава 5
ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ
Стаття 71. Загальний строк позовної давності
Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI;
у редакції Закону України від 11.07.95 р. N 295/95-ВР)
Стаття 72. Скорочені строки позовної давності
Скорочені строки позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР для окремих видів вимог, що випливають з відносин, регулювання яких віднесено до відання Союзу РСР, і цим Кодексом - для інших вимог.
Скорочені строки давності тривалістю в шість місяців діють, зокрема, за позовами:
1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);
2) про недоліки проданих речей (стаття 237 цього Кодексу);
3) що випливають з поставки продукції неналежної якості (стаття 249 цього Кодексу);
4) про явні недоліки в роботі, виконаній за договором підряду (пункт третій частини першої статті 343 цього Кодексу);
5) про недоліки в роботі, виконаній за договором побутового замовлення (частина третя статті 350 цього Кодексу).
До позовів про приховані недоліки в роботі, виконаній за договором підряду, застосовується скорочений строк давності в один рік (пункт другий частини першої статті 343 цього Кодексу), крім договорів підряду на збудування будинків і споруд, однією з сторін яких є громадянин (пункт перший частини першої статті 343 цього Кодексу).
До позовів, що випливають з перевозки вантажів, пасажирів і багажу, застосовуються скорочені строки давності, зазначені в статті 366 цього Кодексу, а до позовів, що випливають з відносин органів зв'язку з клієнтурою, скорочені строки давності, зазначені в Статуті зв'язку Союзу РСР.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI)
Стаття 73. Недійсність угод про зміну строків позовної давності
Зміна строків позовної давності і порядку їх обчислення угодою сторін не допускається.
Стаття 74. Розгляд позову незалежно від закінчення строку позовної давності
Вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом, арбітражем або третейським судом незалежно від закінчення строку позовної давності.
Стаття 75. Обов'язковість застосування позовної давності
Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.
Стаття 76. Початок перебігу строку позовної давності
Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.
Стаття 77. Позовна давність при зміні осіб у зобов'язанні
Зміна осіб у зобов'язанні не тягне за собою зміни строку позовної давності.
Стаття 78. Зупинення перебігу строків позовної давності
Перебіг строку позовної давності зупиняється:
1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);
2) в силу встановленої законодавством Союзу РСР або Української РСР відстрочки виконання зобов'язань (мораторій);
3) якщо позивач або відповідач перебувають у складі Збройних Сил СРСР, переведених на воєнний стан.
Перебіг строку позовної давності зупиняється, якщо зазначені в цій статті обставини виникли або продовжували існувати в останні шість місяців строку давності, а якщо цей строк менший шести місяців - протягом строку давності.
З дня припинення обставини, що була підставою для зупинення строку давності, перебіг строку давності продовжується. При цьому частина строку, що залишилася, продовжується до шести місяців, а якщо строк позовної давності був меншим шести місяців - до строку позовної давності.
За позовами про відшкодування шкоди, зв'язаної з ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті, перебіг строку давності зупиняється, крім загальних підстав, зазначених у цій статті, також зверненням потерпілого або осіб, перелічених у частині другій статті 456 цього Кодексу, до відповідного органу з заявою про призначення пенсії або допомоги - до їх призначення або відмови в їх призначенні.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI)
Стаття 79. Перерив перебігу строків позовної давності
Перебіг строку позовної давності переривається пред'явленням позову в установленому порядку.
По спорах, в яких однією або обома сторонами є громадяни, перебіг строку позовної давності переривається також вчиненням зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу.
Після перериву перебіг строку позовної давності починається спочатку; час, що минув до перериву, до нового строку не зараховується.
Пред'явлення позову, залишеного без розгляду, не перериває перебігу строку позовної давності.
Стаття 80. Наслідки закінчення строку позовної давності
Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.
Стаття 81. Зупинення, перерив і поновлення скорочених строків давності
Правила про зупинення і перерив (статті 78 і 79 цього Кодексу), а також про поновлення строків позовної давності (частина друга статті 80 цього Кодексу) поширюються також на скорочені строки давності, якщо законом не встановлене інше.
Стаття 82. Виконання зобов'язання боржником після закінчення строку позовної давності
В разі виконання зобов'язання боржником після закінчення строку позовної давності він не вправі вимагати повернення виконаного, хоч би в момент виконання він і не знав про закінчення строку давності.
Правила цієї статті не поширюються на відносини між державними організаціями і їх відносини з кооперативними (крім колгоспів) та іншими громадськими організаціями.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI)
Стаття 83. Вимоги, на які позовна давність не поширюється
Позовна давність не поширюється:
на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом;
на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян;
на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених у державні трудові ощадні каси і в Державний банк СРСР;
у випадках, встановлюваних законодавством Союзу РСР, і на інші вимоги.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI)
Стаття 84. Застосування позовної давності до позовів по додаткових вимогах
З закінченням строку позовної давності по головній вимозі вважається, що строк позовної давності минув і по додатковій вимозі (неустойка, поручительство тощо).
Стаття 85. Порядок обчислення строків
Порядок обчислення строків позовної давності та інших строків, встановлених цим Кодексом, визначається статтями 86 і 87 Цивільного процесуального кодексу Української РСР.
Розділ II
ПРАВО ВЛАСНОСТІ
Глава 6
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 86. Право власності
Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Право власності в Україні охороняється законом.
Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.
Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.
Усі форми власності є рівноправними.
Відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 16.12.93 р. N 3718-XII)
Стаття 87. Виключена.
(У редакції Указу Президії Верховної Ради
Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI;
виключена згідно із Законом України від 16.12.93 р. N 3718-XII)
Стаття 871. Виключена.
(згідно із Законом України від 16.12.93 р. N 3718-XII)
Стаття 88. Виключена.
(У редакції Указу Президії Верховної Ради
Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI;
виключена згідно із Законом України від 16.12.93 р. N 3718-XII)
Глава 7. Державна власність
(Виключена згідно із Законом України від 16.12.93 р. N 3718-XII)
Глава 8. Власність колгоспів, інших кооперативних організацій, іх об'єднань
(Виключена згідно із Законом України від 16.12.93 р. N 3718-XII)
Глава 9. Власність профспілкових та інших громадських організацій
(Виключена згідно із Законом України від 16.12.93 р. N 3718-XII)
Глава 10
ОСОБИСТА ВЛАСНІСТЬ
Стаття 100. Виключена.
(У редакції Указу Президії Верховної Ради
Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI;
виключена згідно із Законом України від 16.12.93 р. N 3718-XII)
Стаття 101. Виключена.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI;
виключена згідно із Законом України від 16.12.93 р. N 3718-XII)
Стаття 102. Виключена.
(У редакції Указу Президії Верховної Ради
Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI;
виключена згідно із Законом України від 16.12.93 р. N 3718-XII)
Стаття 103. Виключена.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI;
виключена згідно із Законом України від 16.12.93 р. N 3718-XII)
Стаття 104. Виключена.
(У редакції Указу Президії Верховної Ради
Української РСР від 25.10.88 р. N 6757-XI;
виключена згідно із Законом України від 16.12.93 р. N 3718-XII)
Стаття 105. Наслідки самовільного будівництва жилого будинку, господарських і побутових будівель та споруд
Громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо).
За позовом виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів такий будинок або частина його можуть бути безоплатно вилучені судом і зараховані до фонду місцевої Ради народних депутатів або за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів знесені громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок. Знесення чи вилучення будинку, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, провадиться, коли громадянин не привів його, після попередження, у відповідність з проектом чи зазначеними нормами і правилами.
Господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів зносяться громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок.
Одержані при знесенні жилого будинку або частини його, господарських і побутових будівель та споруд будівельні матеріали залишаються у власності громадянина, який провадив самовільне будівництво.
(У редакції Указу Президії Верховної Ради
Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI)
Стаття 1051. Наслідки порушення правил будівництва літніх садових будиночків
Літні садові будиночки, будівництво яких здійснюється без належно погодженого проекту або з відхиленнями від норм, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, чинним на початок будівництва, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, на території якої знаходиться садівницьке (виноградарське) товариство, приводяться у відповідність з зазначеними нормами або зносяться громадянами, що здійснюють таке будівництво, чи за їх рахунок.
(Доповнено статтею 1051 згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI)
Стаття 106. Виключена.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI;
виключена згідно із Законом України від 16.12.93 р. N 3718-XII)
Стаття 107. Позбавлення права користування жилим будинком
Вилучаючи будинок чи його частину з підстав, зазначених у статті 105 цього Кодексу, суд може позбавити громадянина, який здійснював самовільне будівництво, а також осіб, які проживають спільно з ним, права користування жилою площею в будинку чи частині будинку, що вилучається.
У разі відсутності у виселюваних іншого жилого приміщення, придатного для проживання, їм надається жиле приміщення відповідно до вимог частини другої статті 114 Житлового кодексу Української РСР тією організацією, якій передано будинок (частину будинку).
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 15.10.73 р. N 2135-VIII;
Законом України від 16.12.93 р. N 3718-XII)
Стаття 108. Виключена.
(згідно із Законом України від 16.12.93 р. N 3718-XII)
Стаття 109. Виключена.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 05.06.73 р. N 1736-VIII;
виключена згідно із Законом України від 16.12.93 р. N 3718-XII)
Стаття 110. Майно громадян, на яке не може бути звернено стягнення
Перелік майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення по претензіях кредиторів, установлюється Цивільним процесуальним кодексом Української РСР.
Стаття 111. Виключена.
(У редакції Указу Президії Верховної Ради
Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI;
виключена згідно із Законом України від 16.12.93 р. N 3718-XII)
Глава 11
СПІЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
Стаття 112. Поняття спільної власності
Майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.
Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI)
Стаття 113. Право спільної часткової власності
Володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди - спір вирішується судом.
Не може бути встановлено такий порядок користування жилим будинком, при якому учаснику спільної часткової власності виділяються в користування тільки непридатні для проживання або підсобні приміщення (підвал, коридор, комора тощо).
Кожний учасник спільної часткової власності відповідно до своєї частки має право на доходи від спільного майна, відповідає перед третіми особами по зобов'язаннях, пов'язаних з спільним майном, і повинен брати участь у сплаті всякого роду податків і платежів, а також у витратах по утриманню і зберіганню спільного майна.
Кожний учасник спільної часткової власності має право на оплатне або безоплатне відчуження іншій особі своєї частки в спільному майні.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 20.05.85 р. N 278-XI)
