такої якості і у такій кількості буде завжди в розпорядженні, як того вимагає технологія, що розглядається. Ідеальний варіант, коли сировина надходитиме з вітчизняного джерела, а ідеальним джерелом сировини, в свою чергу, були б побічні продукти існуючого виробничого процесу тієї компанії, яка або викидає їх як відходи, або продає за дуже низькою ціною.
При аналізі джерел сировини необхідно визначити:
• скільки є потенційних постачальників сировини;
• яка виробнича потужність кожного з них;
• чи є сезонна зміна у постачанні сировини;
• яка якість сировини; чи відповідає вона вимогам технології;
• скільки інших виробників конкурують за сировину;
• яка поточна ціна на сировину і як вона може змінитися в
Майбутньому;
• які методи та вартість перевезення сировини;
• які імпортні мита на сировину;
• чи є якийсь ризик для довкілля, пов'язаний з перевезенням зберіганням сировини;
• якими можуть бути політичні та економічні взаємовідносини між країнами, постачальниками та споживачами сировини в майбутньому, що можна передбачити; чи вплине це на постачання.
Іноді вибір місце розташування проекту диктується унікальністю рішень його завдань (будівництво порту, гідроелектростанції, зрошуваних систем і т. ін.), що потребують певних фізичних природних характеристик. Трудомісткі технології, що вимагають використовувати висококваліфіковані кадри, логічно призводять до розміщення проекту в районах з достатньою кількістю кваліфікованої робочої сили необхідного рівня. Соціальні проекти залежать від ступеня розвитку соціальної інфраструктури, щільності населення, кількості та розташування установ соціальної сфери.
У випадках, коли метою проекту є досягнення розвитку того чи іншого регіону, освоєння природних скарбів чи захисту навколишнього середовища, практично відсутні альтернативні варіанти регіону реалізації проекту. Як правило, у виборі місце розташування об'єктів таких проектів значну роль відіграють державні установи.
У більшості випадків вибір місце розташування проекту пов'язаний з необхідністю досягнення компромісу між тими чи іншими умовами реалізації проекту, оскільки кожний запропонований варіант місця знаходження проекту має свої переваги і недоліки, які необхідно оцінити та порівняти за допомогою чистої теперішньої вартості. Аналітик повинен обрати такий варіант розміщення об'єкта будівництва, який забезпечує максимальний рівень доходу.
Під масштабом (чи розміром) проекту розуміють ту виробничу потужність, що дозволяє в заданих умовах виробляти певний обсяг продукції у визначений час.
При аналізі масштабів виробництва пильну увагу аналітиків повинні привернути такі фактори: місткість ринку збуту продукції, екологічні бар'єри, здатність організації реалізовувати великі проекти, технологічні ризики, можливість зниження витрат на виробництво завдяки ефекту масштабу.
При обґрунтуванні вибору розміру виробничих потужностей проектів, які орієнтовані на випуск промислової та сільськогосподарської продукції, необхідно звернутися до комерційної інформації щодо ринка продукції, яка була підготовлена під час маркетингового аналізу проекту. Одна з найпоширеніших причин поразки проекту, особливо промислового, є те, що підприємство виявляється занадто великим для цього ринку. Оскільки виробнича потужність підприємства повинна ґрунтуватися на потенційному попиті на цю продукцію, місткість ринку збуту є практично комерційною межею можливого рівня випуску продукції.
Інший фактор, який має вирішальне значення при виборі виробничої потужності, — екологічні обмеження та безпека навколишнього середовища. Реалізація великих проектів, що пов'язані із забрудненням повітряного басейну чи водного простору, в окремих регіонах можуть бути неприпустимі через неможливість запобігання цим небезпечним наслідкам.
При виборі розміру проекту необхідно враховувати здатність організації управляти великим проектом на всіх його стадіях, тобто її адміністративні можливості, рівень менеджменту, наявність досвіду реалізації масштабних проектів. Цей фактор може стати серйозним бар'єром при визначенні розміру проекту, оскільки у деяких випадках успішна реалізація проектів безпосередньо залежить від рівня менеджменту проектної команди та його досвіду у даній сфері діяльності.
Великі проекти, як правило, супроводжуються не тільки екологічними ризиками, а й відчувають вплив технологічних ризиків. Реалізація проектів, які використовують принципово нову технологію, супроводжується значним технічним ризиком, масштаб якого залежить від розміру проекту. Найбільш поширеними причинами появи технологічних ризиків є недостатня підготовка обслуговуючого персоналу та не відпрацьованість впровадження технологічних комплексів.
Вагомим фактором, що визначає розмір виробничих потужностей проекту, є можливість отримання економії на масштабах за рахунок зниження собівартості одиниці випуску продукції внаслідок зростання обсягів її випуску. В умовах, коли проект націлений на задоволення платоспроможного попиту, зниження витрат на випуск продукції може забезпечить проекту вищий конкурентний статус. Але необхідно пам'ятати, що ефект масштабу — це явище, яке характерне для великих підприємств металургійної, автомобільної, машинобудівної та іншої галузі промисловості.
Наступним фактором, що впливає на розмір проекту, є сума інвестиції, яку потребує проект. Проект може фінансуватися за рахунок залучення кредитних ресурсів донорських організацій чи інших інвесторів. Однією з можливих умов фінансування таких проектів є величина інвестицій і загальна вартість проекту, котра не повинна бути менша за встановлену величину (так, Європейський банк реконструкції та розвитку фінансує проекти вартістю понад 1 млн. доларів США).
При визначенні масштабу проекту необхідно враховувати також час, за який підприємство може досягти проектної потужності, коефіцієнт завантаження та умови нарощування виробництва.
Коефіцієнт завантаження підприємства — це міра дійсного розміру виробництва, яка досягнута підприємством порівняно з проектною потужністю і характеризує максимальний запроектований обсяг виробництва. Наприклад, цементний завод, запроектований виробляти максимум 520 000 тонн цементу на рік, насправді виробляє 416 000 тонн на рік. У даному випадку проектна потужність цементного заводу — 520 000 тонн на рік, а його коефіцієнт завантаження — 80% (416 000 — це 80% від 520 000).
Період нарощування виробництва — час, в якому досягається запланована проектна потужність підприємства.
48. Вибір технології виробництва зумовлений метою проекту, а також місцевими умовами, в яких проект буде реалізований (наявність і вартість капіталу, сировинних ресурсів, робочої сили), а також фактичним і потенційним рівнем розвитку ринку.
Основними вимогами при виборі технологій є:
• відсутність залежності використання конкретної технології
від рівня розвитку країни, де виробляється ця технологія;
• стандартизованість технології, що дозволяє ефективно застосовувати її в інших зовнішніх умовах;
• можливість пере профілювання технології на використання
місцевих ресурсів, що дозволяє виключити залежність від імпорту.
При обґрунтуванні вибору технології необхідно враховувати, який спосіб отримання технології планується обрати.
Існує багато способів придбання технології, які суттєво відрізняються один від одного. Перший спосіб базується на поставці
технології як інвестиції іноземного інвестора в загальний бізнес шляхом створення спільного підприємства. Другий спосіб отримання технології — купівля устаткування і передача технології. Цей метод можливо використовувати при укладанні контрактів «під ключ» чи «продукт у руки», які передбачають не тільки продаж устаткування, але й навчання персоналу, монтаж і запуск устаткування в експлуатацію з доведенням продукції, що виробляється, до належного стандарту якості. Третій спосіб придбання технології — купівля ліцензійних прав, що дозволяє використовувати сучасні технологічні розробки світових лідерів. Для країн, що розвиваються, існує ще й такий, четвертий спосіб отримання технології — передача сучасних технологій у межах технічної допомоги. Такий шлях характерний для проектів, які пов'язані з охороною навколишнього середовища, охороною здоров'я, переробкою сировини та ін.
Аналіз альтернативних технологій проводиться за такою схемою:
• опис технологічного процесу, включаючи докладну характеристику кожного його елементу в експлуатаційних режимах, що
вимагаються;
• аналіз порівняльних характеристик технологій, які розглядаються, їх переваг і недоліків та обґрунтування вибору альтернативи;
• оцінка використання даної технології в проектних умовах.
До основних факторів, що впливають на вибір технології, на
лежать (див. рис. 9):
• наявність сировини та її доступність для використання у даному технологічному процесі;
• можливість використання існуючого устаткування;
• задані параметри якості кінцевої продукції;
• визначений масштаб проекту, його технологічна структура,
ступінь автоматизації проектного виробництва;
• існуючі екологічні вимоги до виробничого процесу;
• наявність необхідної інфраструктури.
Усі фактори розглядаються з точки зору можливості збільшення дохідності проекту. Адже вибір технології повинен ґрунтуватися перш за все на вартісній оцінці ресурсів, що використовуються, оскільки у промислово розвинених країнах, де вартість робочої сили дуже висока, перевага віддається капіталомістким технологіям, а в аграрних країнах, які розвиваються, внаслідок низької ціни праці капіталомісткі технології будуть неефективними через високу вартість проекту.
При розгляді альтернатив необхідно порівняти технології учасників тендеру за такими критеріями, як ціни, переваги й недоліки, а вже потім обґрунтувати вибір технології, що найбільш відповідає умовам, в яких реалізовуватиметься проект. Варіанти, що пропонуються до розгляду, також можуть включати ринкові прогнози, проектування прибутку, короткострокове і довгострокове зобов'язання технічної допомоги та звіт учасників тендеру про попередній досвід у застосуванні технології, особливо в аналогічних умовах господарювання та бажано в такому ж масштабі.
Після вибору технології слід визначити, яке саме устаткування буде використано для реалізації проекту. По суті, вибір устаткування обумовлений ще на етапі вибору технології проекту. Потреба в машинах та обладнанні базується на розрахованій виробничій потужності та обраній технології.
Головними принципами визначення потреби в устаткуванні є: номінальна потужність устаткування; можливості даного устаткування (ступінь навантаження на різних технологічних етапах виробництва); ступінь завантаження устаткування (кількість машино-годин роботи кожної з груп обладнання); планова виробнича програма, яка запроектована у проекті.
Вибір устаткування завжди треба проводити, враховуючи існуючі обмеження: квоти на споживання сировинних матеріалів, складність імпортування окремих видів устаткування, державна політика підтримки вітчизняних виробників, яка обмежує використання імпортної сировини чи устаткування.
Політика переходу до автоматизованих технологій передбачає розширення застосування автоматизованого, робото технічного устаткування, що дозволить замінити ручну працю машинною.
Оскільки забезпечення заласними частинами і ремонт устаткування повинні бути обов'язково включені до розділу постачання устаткування, предметів та інструментів, що забезпечують технологічний процес, слід потурбуватися про їх необхідний запас.
Вибір устаткування передбачає обов'язкові розрахунки вартості імпортного устаткування на основі цін СІФ, що включає витрати на розвантаження, внутрішні перевезення, страхування та доставку на ділянку реалізації проекту. Як правило, облік витрат на монтаж та установку планується в розмірі від 2 до 10% залежно від особливостей устаткування і характеру монтажу.
Наявність розвинутої та різноманітної економічної й соціальної інфраструктур часом має вирішальне значення для реалізації проекту. Технічно-економічне обґрунтування проекту повинно визначити ключові вимоги до інфраструктури, які є похідними від обраної технології. Можливості реалізації проекту розглядаються як з точки зору наявності інфраструктури, так і необхідності її додаткового створення, включаючи всі необхідні елементи інфраструктурного забезпечення та їх якість.
Технологічна інфраструктура забезпечує проект виробничими, складськими і допоміжними соціально-побутовими приміщеннями. Дуже важливу роль відіграють водопостачання, каналізація, енергозабезпечення. Недостатня їх кількість, незадовільна якість, обмеження у споживанні можуть стати серйозною перешкодою для реалізації проекту. Отже, технічна підготовка проекту — це насамперед наявність необхідної кількості та якості за певну вартість води, електричної енергії, палива, а також засобів обслуговування для звільнення від проектних відходів. Ці показники щодо води особливо важливі, коли аналізуються альтернативні технології, оскільки одна технологія може вимагати більше або менше води, або води різного рівня чистоти.
Одним з елементів інфраструктури, які аналітик повинен обов'язково проаналізувати під час технічної розробки проекту, є транспортні засоби (залізничні, повітряні, водні чи шосейні), які використовуватимуться для постачання сировини та збуту продукції. Наявність транспортних засобів може стати визначною причиною прийняття чи відхилення проекту у тому чи іншому регіоні.
Для успішної реалізації проекту, особливо, якщо це пов'язане з міжнародним співробітництвом, необхідно мати сучасні телекомунікаційні системи. У світі рівень конкурентоспроможності значною мірою визначається саме здатністю моментально передавати та обробляти інформацію. Тому телефонна, факсимільна та модемна системи відіграють неабияку роль у процесі управління проектом.
49. Підготовка проекту залежно від ступеня його складності здійснюється особисто виконавцем або консалтинговими, Інжиніринговими фірмами чи спеціальними проектними організаціями, які мають ліцензію на проведення відповідних видів робіт.
Слід зауважити, що підготовка проекту передбачає виконання операцій, що потребують спеціальних знань і досвіду, — розробка проектної документації, вибір підрядників, формування проектних команд, організація будівництва об'єкта. Управління розробкою проекту включає: вибір проектувальників та укладання контрактів за результатами конкурсу, планування і виконання проектно-конструкторських робіт і послуг, проектування та узгодження проектно-кошторисної документації.
Проектно-конструкторські роботи містять детальну компоновку будівельних об'єктів, обладнання і виробничих процесів, а також потоків матеріалів та зв'язків між різними етапами виробництва. Характер та обсяг цих робіт залежать від ступеня технологічної складності проекту. Однак усі проекти повинні у цій частині мати визначені функціональні взаємозв'язки між різними процесами та етапами виробництва, що включає рух потоків матеріалів на усіх виробничих етапах.
Розробка проектної документації здійснюється на підставі нормативної бази, яка регламентує питання будівництва підприємств і споруд. У проектній документації деталізуються та уточнюються вже прийняті техніко-економічні характеристики проекту. Планування підприємства та основні проектно-конструкторські роботи дозволяють фінансово оцінити проект та його альтернативи з точки зору функціональних схем, пов'язаних з місцем розташування основних будівель, транспортних комунікацій і допоміжних приміщень, а також діаграми матеріальних потоків. Зміст вихідної інформації визначається залежно від вигляду і масштабів запланованої діяльності об'єкта, кількості та видів ресурсів, що використовуються, особливостей екологічної ситуації.
Розробка проектної документації здійснюється за наявності рішень про попереднє узгодження місця розташування об'єкта на підставі обґрунтування інвестицій в будівництво чи перед проектних матеріалів, договору та завдання на проектування. Робоча документація розробляється відповідно до державних стандартів системи проектної документації для будівництва та уточнюється замовником І проектувальником у контракті.
Управління реалізацією проекту охоплює матеріально-технічну підготовку проекту, організацію підрядних торгів та укладання договорів на виконання різних видів робіт за проектом (договір підряду) і закупівель устаткування та матеріалів (договір постачання).
Матеріально-технічна підготовка проекту передбачає виконання таких видів робіт за проектом:
• підготовка специфікацій і технічних умов,що визначають
кількість та якість необхідного устаткування, машин, механізмів,матеріалів і послуг;
• планування та організація процесу закупівлі;
• вивчення можливих джерел закупівлі ресурсів та переговори з можливими постачальниками;
• попередній відбір учасників торгів;
• підготовка документів для торгів;
• проведення торгів та вибір контрактерів;
• розміщення замовлень, у тому числі переговори про постачання;
• контроль за постачанням (своєчасність, комплектність,
кількість та якість) з вжиттям необхідних заходів у разі появи
відхилень;
• розв'язання конфліктів;
• встановлення умов взаєморозрахунку;
• найм на роботу підрядників, консультантів;
• планування постачання;
• організація бухгалтерського обліку;
• доставка, прийняття та зберігання товару;
• облік і контроль доставки.
Усі ці роботи очолює служба керівника проекту, яка працює в контакті з усіма іншими підприємствами та організаціями, що забезпечують проект ресурсами. Для визначення всього комплексу робіт за проектом, оцінки його параметрів та виявлення взаємозв'язків між роботами використовують сітьові моделі, які є досить популярним інструментом планування проекту.
При підготовці технічної частини аналізу проекту аналітики повинні розрахувати основні витрати, які виникають при реалізації проекту. Під час попередньої оцінки витрат іноді можна використовувати певні співвідношення. Так, для виробничих проектів приймають, що вага обладнання та устаткування становить приблизно половину у планових загальних інвестиційних витратах, при цьому частка основного обладнання — близько 30%, будівлі та споруди — близько 10—15%, інфраструктури! споруди — не більш 10%. Однак наведені процентні показники можуть значно коливатися залежно від типу проекту та галузі, в якій він здійснюється.
Досвід підготовки проектів свідчить, що інвестиційні витрати звичайно включають капітальні (передінвестиційні дослідження та підготовчі роботи; витрати, пов'язані з вибором, підготовкою та освоєнням майданчика; цивільним будівництвом, інфраструктурою, придбанням технології, устаткування, будівельно-монтажними та пусконалагоджувальними роботами) та поточні (витрати на підготовку кадрів, накладні витрати та оборотні кошти).
Прогнозування витрат дозволяє визначити які витрати будуть супроводжувати проект на стадіях його підготовки та експлуатації.
50,51,52.
Мета ІА – визначення ступеня впливу зовніш ( політ, економ, соціал, культурних, правових тощо) і внутріш ( рівень кваліфікації персоналу, залученого до проведення П; менеджмент організації, що здійснює П та ін.) факторів на можливість успішної реалізації П.
Задачі ІА:
- аналіз політ орієнтації та макроеконом політики уряду
- визначення цілей П та напрямів розвитку, визначених урядом як пріоритетних
- оцінка рівня менеджменту П та визначення параметрів його успішної реалізації
- характеристика кадрового потенціалу організації та оцінка його здатності успішно виконати поставлені завдання
- аналіз узгодженості цілей П з інтересами його учасників
- діагностика організаційної структури і мири її відповідності досягненню результатів П
оцінка зовніш факторів передбачає вивчення політ і правових умов реалізації П, держ політики з питань інвестування, оподаткування, регламентації імпортно-експортних операцій та зовнішньоторговельної діяльності, а також законодавчої бази про працю. При розгляді великомасштабних ПП слід визначити можливість держ підтримки П та необхідність бюрократичних узгоджень.
аналіз внутріш факторів містить оцінку рівня менеджменту команди П, можливість ефективного управління проектним циклом. Цей етап підготовки передбачає розгляд відповідності рівня кваліфікації та досвіду управлінської команди, ступінь її мотивації, спільність їх корпоративної культури з цілями та цінностями П і компанії, що його реалізує. Важливим також є аналіз
