Виходячи з цієї інформації, розрахуємо загальний грошовий потік за рік. Операційний грошовий потік у даному конкретному випадку такий самий, як прибуток до виплати процентів і податків, оскільки не було податків чи амортизації. Він становить 190 грн.
Зважаючи на те, що чистий робочий капітал фактично зменшився на 25 грн., «приріст» чистого робочого капіталу є негативним, тому 25 грн. необхідно звільнити протягом року. Відсутність капітальних витрат дозволяє зробить розрахунки, які свідчать, що величина загального грошового потоку за рік становить 215 грн. (190 - (-25) - 0). Ці 215 грн. загального грошового потоку за рік є припливом, а не відтоком за рік.
Для розгляду проекту дуже важливо знати величину грошових доходів і грошових витрат за рік. Грошовий прибуток (приплив) розраховується як реалізація мінус ріст дебіторської заборгованості, тому для визначення грошових доходів потрібно детальніше розглянути чистий робочий капітал. Протягом року реалізація за проектом, що розглядається, становила 500 грн. Однак продовж цього самого періоду дебіторська заборгованість зросла на 30 грн. Це означає, що реалізація перевищує оплату на 30 грн., тобто за проектом не отримано 30 грн. з 500 грн. У результаті цього приплив грошей становить 500 - 30 = 470 грн.
Відтік грошових потоків можна визначити як витрати мінус ріст дебіторської заборгованості. У звітності про прибутки витрати дорівнюють 310 грн., але кредиторська заборгованість зростає на 55 грн. протягом року. Таким чином, за проектом сплачено 55 грн. з 310 грн. Витрати за період становили 310-55 = 255 грн. За наявності чистого росту вартості майна відтік грошей зріс на означену суму.
Якщо підрахувати різницю між припливами та відтоками грошей, отримаємо цифру, яку мали раніше, — 215 грн. (470 - 255): Грошовий потік = приплив грошей - відтік грошей = (500-ЗО)-(310-55) = (500-310)-(30-55) = операційний грошовий потік - зміна ЧРК = 190 -(-25) = 215 (грн.)
27. Визначення цінності проекту порівняно з іншими проектами, а також аналіз фінансової привабливості проекту за умов обмеженості ресурсів вимагає додержання загальних правил їх оцінки та порівняння. У проектному аналізі ці правила називаються критеріями рішень, використання яких дозволяє аналітику прийняти єдине вірне рішення: ухвалити, відхилити чи переорієнтувати проект. Вибір конкретного критерію для прийняття рішення про фінансову чи економічну доцільність проекту залежить від різних факторів: ринкова перспектива, існування обмежень на ресурси для фінансування проекту, коливання чистих потоків фінансових коштів, можливість одержання пільг при придбанні певних ресурсів. Незважаючи на поширеність і популярність деяких критеріїв для аналітика надзвичайно важливо бути обізнаним з усією багатогранністю правил, щоб обрати таку комбінацію критеріїв, яка є найбільш прийнятною для певного проекту.
При розгляді конкретних критеріїв необхідно обов'язково брати до уваги узгодженість розрахунків у часі, оскільки потоки грошових коштів у різні часові періоди мають різну цінність. Тому для подальшого узгодження оцінки грошових потоків слід чітко обумовити початковий рік здійснення проекту як нульовий або перший. Наприклад, у проектах, пов'язаних зі значними капітальними витратами, в початковому році часто користуються системою з нульовим роком, щоб підкреслити високі первісні витрати.
Вибір моменту часу для дисконтування потоків грошових коштів (вигід чи витрат) повинен бути погоджений відносно початку чи кінця року для всіх річних платежів і надходжень. Якщо в аналізі передбачається, що щорічні потоки грошових коштів розраховуються на кінець року, то це припущення означає, що темпи інфляції включаються в потоки грошових коштів (виробничі чи експлуатаційні) на кінець першого року, а всі капітальні чи виробничо-експлуатацІйні витрати першого року дисконтуються.
Теорія аналізу проектних рішень передбачає використання системи аналітичних показників, які дозволяють визначити прийнятність капітальних вкладень. Практика оцінки ефективності проектних рішень має в своїй основі такі принципи:
♦ оцінка можливості інвестування базується на зіставленні
грошового потоку, що формується в результаті реалізації проекту, і вкладень, необхідних для його здійснення;
♦ приведення інвестиційного капіталу і грошового потоку до
єдиного розрахункового року (що, як правило, передує початку
проекту);
♦ дисконтування грошових потоків здійснюється за ставками
дисконту, що відображають альтернативну вартість капіталу.
Інвестиційні вкладення визнаються доцільними, якщо додатковий грошовий потік від реалізації проекту достатній для повернення початкової суми капітальних вкладень та забезпечення необхідної віддачі на вкладений капітал.
Найбільш поширеними і надзвичайно популярними є інтегральні показники, основані на концепції дисконтування. До них передусім належать:
♦ чисті дисконтовані грошові потоки;
♦ чиста теперішня вартість;
♦ коефіцієнт вигоди — затрати;
♦ внутрішня норма дохідності;
♦ період окупності;
♦ еквівалентний ануїтет;
♦ ефективність витрат.
28. Найбільш відомим і найчастіше застосовуваним у практиці прийняття інвестиційних рішень є показник чистої теперішньої вартості (net present value — NPV)y що також відомий як «чиста приведена цінність», «чиста дисконтована вартість» або «дисконтовані вигоди». Цей показник відображає приріст цінності фірми в результаті реалізації проекту, оскільки він являє собою різницю між сумою грошових надходжень (грошових потоків — припливів), які виникають при реалізації проекту і приводяться (дисконтуються) до їх теперішньої вартості, та сумою дисконтованих вартостей усіх витрат (грошових потоків — відтоків), необхідних для здійснення цього проекту. Багато аналітиків вважають чисту теперішню вартість найкращим критерієм для більшості проектів. Щоб розрахувати цей показник, скористаємося такими формулами:
де CFt {cashflow) — грошовий потік у кінці періоду /.
Критерій відбору за чистою теперішньою вартістю означає, що проект схвалюється у випадку її позитивного значення, тобто внаслідок реалізації проекту цінність фірми зросте. При виборі із взаємовиключаючих проектів перевага надається тому, в кого більш високі значення чистої поточної вартості.
Поширення методу оцінки ефективності проектів за допомогою NPV обумовлено можливістю безпосередньо визначити ефект від проекту, а також оцінити сумарні чисті вигоди від кількох незалежних проектів (властивість адитивності надається тільки показнику чистої теперішньої вартості). Однак даний показник не відображає відносну міру приросту цінності в результаті реалізації проекту, що має дуже велике значення для інвестора.
Іншим загальним критерієм, що значно рідше використовується в практиці проектних рішень, є коефіцієнт вигоди — затрати (benefіt cost—ВІС). Він визначається як сума дисконтованих вигід, поділена на суму дисконтованих затрат, і обчислюється за формулою
Критерієм відбору проектів за допомогою коефіцієнта вигоди — затрати полягає в тому, що при значенні коефіцієнта, який перевищує чи дорівнює одиниці, реалізація проекту визнається доцільною. Проте, незважаючи на популярність оцінки проектів за допомогою даного показника, він має досить суттєві недоліки. По-перше, він неприйнятний для ранжування за перевагами незалежних проектів і абсолютно не підходить для відбору взає-мовиключаючих проектів. Оскільки порівнюється відносний розмір вигід стосовно витрат, слід пам'ятати, що цей показник не відображає фактичну величину чистих вигід від проекту: Наприклад, невеликий проект може мати значно більший коефіцієнт вигоди — затрати, ніж великий проект, і якщо не скористатися додатковими розрахунками критерію NPV, то можна прийняти помилкове рішення щодо вибору проекту.
Найбільш прийнятними умовами застосування коефіцієнта вигоди — затрати є наявність жорстких обмежень по капіталу. За наявності таких обмежень щодо бюджету проекту ранжування проектів відбувається відповідно до найбільшого значення коефіцієнта до тих пір, поки бюджет не буде вичерпано. Формула розрахунку бюджету в умовах обмеженості капіталу стає на вигляд такою:
Даний показник, порівнюючи величину чистих вигід з вартістю дефіцитних ресурсів, дозволяє відібрати проекти, для яких унікальні ресурси мають серйозне значення. До дефіцитних ресурсів часто відносять іноземну валюту, яка для багатьох країн є стимулюючим фактором розвитку. У даному разі розрахунок коефіцієнта дорівнює відношенню чистих дисконтованих витрат до іноземної валюти. Головною потенційною проблемою при використанні даного коефіцієнта є подвійний рахунок, що перекручує результати оцінки.
Наступним інтегральним показником, який сьогодні найчастіше використовується в міжнародній практиці інвестиційного проектування, є внутрішня норма дохідності (іnternal rate of return — ІRR). Дуже часто в літературі цей критерій має назви «внутрішній коефіцієнт окупностей інвестицій», «внутрішня норма дисконту». Даний показник відображає норму дисконту, за якої чиста теперішня вартість (NPV) дорівнює нулю.
Для інвестиційних проектів існує жорсткий взаємозв'язок між величиною чистої теперішньої вартості і величиною ставки дисконту: чим вищий коефіцієнт дисконтування, тим менша величина NPV (див. рис. 13).
Для розрахунку величини внутрішньої норми дохідності проекту можна скористатися формулою
Досить поширеним у фінансовому аналізі є показник строку окупності (pay back — РВ), який демонструє, за який період проект покриє витрати. У проектах, що служать понад рік, строк окупності завжди припускає дисконтування на підставі цінності грошей за часом. На жаль, занадто часто застосовується так званий «простий строк окупності», який не передбачає дисконтування майбутніх вигід і витрат, тому не дозволяє вірно оцінити доцільність капіталовкладень, що плануються.
Для вирішення подібного типу проблем можна скористатися критерієм еквівалентного ануїтету (equіvalent annuіty — ЕА), або середньорічної чистої теперішньої вартості, який розраховується за формулою
де NPV— чиста теперішня вартість за проектом;
А1 — теперішня вартість ануїтету при заданих ставці дисконту.
Рентабельність інвестицій (profіtabіlіty іndex — PІ) — показник, що відображає міру зростання цінності фірми в розрахунку на 1 грн. од. інвестицій. Розрахунок цього показника проводиться за формулою
29. Порівняння проектів з метою прийняття правильних інвестиційних рішень є найбільш складною проблемою для планування розвитку. Навіть після того, як критерії обчислені, слід упорядкувати проекти за різними критеріями, що допоможе розкрити питання оптимального інвестиційного вибору. Оскільки кращий проект за критерієм NPV може виявитись не найпреференційнішим за критерієм ВІС, в аналітика повинна бути повна ясність щодо дійсних обмежень і мети проекту.
Найчастіше застосовуються такі критерії, як NPV, коефіцієнт ВІС та ІRR. Оскільки всі ці показники представляють фактично різні версії однієї концепції, то можна очікувати виконання таких математичних відношень:
Існує ряд загальних правил використання альтернативних критеріїв прийняття рішень та ефективності.
Якщо у проекті є бюджетні обмеження, то треба прослідкувати, чи змінюють своє значення чисті річні грошові потоки з позитивного на негативне значення (і навпаки) понад одного разу. Якщо чисті грошові потоки змінюють знак не більше одного разу, то необхідно для ранжування проектів застосувати критерії внутрішньої норми дохідності, коефіцієнт вигоди — затрати та його різновид — коефіцієнт вигоди — затрати за наявності жорстких обмежень по капіталу.
У разі, коли чисті грошові потоки поводять себе нестійко при обмеженні операційних (виробничих) і капітальних витрат, можна скористатися показником коефіцієнта вигоди — затрати, а при обмеженні тільки капітального бюджету більш преференційним буде коефіцієнт вигоди — затрати у межах встановлених капітальних витрат.
За умов відсутності бюджетного обмеження і доступності грошових коштів необхідно оптимізувати використання ресурсів у множині вибору, збільшуючи масштаб найбільш ефективних проектів до тих пір, поки граничні вибори проекту не зрівняються з граничними витратами.
Стійкість грошових потоків передбачає використання таких критеріїв для ранжування та відбору, як показники чистої теперішньої вартості (NPV) та внутрішньої норми дохідності (ІRR). Для нестійких грошових потоків слід обмежитися тільки показником NPV.
При розгляді взаємовиключаючих проектів можна застосовувати показники чистої теперішньої вартості, а щоб запобігти дискримінації великих проектів — показники внутрішньої норми дохідності. В умовах невизначеності і високої міри непевності в майбутньому критерієм відбору краще послужить строк окупності.
Подолати труднощі оцінки вигід від проекту в грошовій формі при ранжуванні проектів можна за допомогою критеріїв ефективності витрат. Як критерій у даному випадку можна використати постійні витрати для більшості комплексних товарів (продуктів).
Якщо одним з пріоритетів розвитку країни і завданням проекту є економія (надходження) іноземної валюти, то слід скористатися критерієм Бруно.
30. Оцінка інвест ПП за неформал критеріями.
Системи пріоритетів застосовується при виборі П фірмою-інвестором: суспільна значущість П; вплив на імідж компанії-інвестора; відповідність меті інвестора; ринковий потенціал продукту, що створюється; відповідність фінан та організаційним можливостям інвестора; екологічність та безпечність П; рівень ризику; відповідність нормативно-правового середов реалізації П.
Групи критеріїв відбору ПП: зовніш та еколог (правова забезпеченість П, реакція громадської думки на здійснення П, наявність шкідливих продуктів та виробничих процесів, вплив П на рівень зайнятості); критерії реципієнта, що здійснює П (якість керівного персоналу, компетентність, навички управління, дані про фінан спроможність, стабільність фінан історії, дані про потенціал росту); науково-технічні; фінан (очікувана норма чистої теперішньої вартості, внутрішня норма доходності, строк окупності, стабільність надходження доходів від П, можливість використання податкових пільг, фінан ризик); виробничі (доступність сировини, матеріалів, додаткового устаткування, наявність виробничого персоналу, можливість використання відходів виробництва) Ринкові (відповідність проекту потребам ринку, оцінка ймовірності комерційного успіху,еластичність ціни на продукцію) Регіональні (ресурсна можливість регіону, міра соціальної нестабільності).
31. Досить поширеною є думка, що важливим показником проекту є обсяг продажу або виручка від реалізації. Коли аналізують можливості випуску нового продукту або освоєння нового ринку, дуже важко точно передбачити, який обсяг продукції можна продати. З цієї причини обсяг продажу аналізується ретельніше, ніж Інші показники.
Аналіз беззбитковості є популярною методикою, яка широко використовується для аналізу співвідношення між обсягом продажу та прибутковістю. Усі показники беззбитковості мають спільну мету: необхідно отримати відповідь на запитання, наскільки погано повинні йти справи з продажем товару, щоб проект почав завдавати збитків.
При обговоренні беззбитковості проекту розуміння різниці між постійними та змінними витратами, а також можливості управління ними є дуже важливим для прийняття проектних рішень.
За визначенням змінні витрати змінюються разом зі зміною обсягу випуску і дорівнюють нулю, якщо обсяг випуску дорівнює нулю.
Наприклад, прямі витрати праці та витрати матеріалів завжди належать до змінних витрат. Це легко пояснити, бо якщо завтра припиниться виробництво, то витрати на працю та матеріали будуть відсутні. Припустимо, що середні змінні витрати (змінні витрати на одиницю продукції") мають постійну величину. Це означає, що загальні змінні витрати дорівнюватимуть витратам на одиницю, помноженим на кількість продукції. Інакше кажучи, співвідношення між загальними змінними витратами (VC), витратами на одиницю продукції (v) та кількістю продукції (Q) може бути виражено як:
Постійні витрати не змінюються протягом певного періоду часу.
Тобто, на відміну від змінних витрат, вони не залежать від обсягу продукції, яка виробляється протягом певного періоду часу (в усякому разі, від обсягу продажу продукції певного асортименту).
Наприклад, орендна плата за використання виробничих потужностей або заробітна плата президента компанії належать до постійних витрат (в усякому разі, протягом певного періоду часу).
Звичайно, постійні витрати не є постійними назавжди. Вони є постійними тільки протягом певного періоду, скажімо кварталу. За цей час може закінчитися строк дії лізингової угоди або керівники підуть на пенсію. До того ж будь-які постійні витрати можна коригувати. їх навіть можливо уникнути, якщо проходить достатньо часу. Таким чином, у довготривалому періоді всі витрати є змінними.
Загальні витрати (ТС) для даного обсягу виробництва продукції є сумою змінних витрат (VC) та постійних витрат (FC):
32. Цілі аналізу беззбитковості:
- оцінка структури затрат за П та можливість управління цією структурою
- визначення раціональності обраного масштабу та можливості скорочення обсягів виробництва
- оцінка передбачуваної ціни на П з тими цінами, які можуть скластися на ринку
- визначення запасу фінан міцності
ТБ – такий обсяг випуску, при якому компанія не отримує прибутків, але й не несе збитків (чистий прибуток за П дорівнює нулю), тобто дохід від продажу дорівнює затратам виробництва або ж результат від реалізації після покриття змінних затрат достатній для покриття постійних витрат.
Бухгалтерська ТБ визначається шляхом прирівнювання чистого прибутку до нуля. Операційний грош потік при цьому дорівнює амортизації.
Досягнення фінан ТБ дозволяє покрити не тільки операційні витрати, але й досягти певного рівня доходу, що дозволяє задовольнити потреби інвесторів. П у фінан ТБ має період окупності, який точно дорівнює життєвому циклу П, негативну чисту теперішню вартість та нульову внутрішню норму доходності.
Готівкову ТБ можна визначити, якщо операційний грош потік дорівнює нулю. П у ГТБ ніколи не окупається. Його чиста теперішня вартість негативна, і дорівнює сумі початкових витрат.
33. Розрахунок точки беззбитковості є лише одним з інструментів, які застосовуються в процесі аналізу проектів. Врешті-решт, більшого значення набувають грошові потоки, ніж бухгалтерський прибуток. Тому, наприклад, якщо обсяг продажу є важливою змінною, необхідно знати більше про залежність грошових потоків від обсягу продажу, а не тільки точку беззбитковості. Для цього проілюструємо залежності між операційними грошовими потоками та обсягом продажу. Для спрощення аналізу не братимемо до уваги вплив податків на розрахунки.
Припустимо, корпорація «Водний шлях», яка виробляє човни, розглядає проект випуску нової моделі човна класу «Марго». Ціна продажу дорівнюватиме 40 000 грн. за одиницю. Змінні витрати становитимуть близько половини ціни, або 20 000 грн. на одиницю, постійні витрати — 500 000 грн. на рік. Сума інвестицій, необхідна для впровадження проекту, сягає 3 500 000 грн. Протягом п'яти років терміну служби обладнання ця сума буде повністю амортизована за методом лінійної амортизації. Ліквідаційна вартість дорівнює нулю, і змін у величині необхідних обігових коштів не передбачається. Необхідна ставка дохідності за новим проектом — 20%.
На основі ринкових досліджень та минулого досвіду «Водний шлях» прогнозує продаж 425 човнів за п'ять років, або 85 човнів на рік. Незважаючи на податки, чи повинен цей проект бути схвалений? Без урахування податків, операційні грошові потоки за проектом становитимуть:
операційний грошовий потік = чистий прибуток + амортизація -- податки = (TR - VC - FC - D) + D - 0 = 85 • (40 000 - 20 000) -500 000 = 1 200 000 грн. за рік.
Оскільки значення фактора теперішньої вартості ануїтету при ставці 20% дорівнює 2,9906, то NPV = - 3 500 000 + 1 200 000 х х 2,9906 = 88 720 грн. Отже, за відсутності додаткової інформації проект має бути схвалено.
