Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності
Умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК): 1) закінчення зазначених у законі строків; 2) не вчинення протягом цих строків нового злочину серед-ньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину; 3) не ухиляння особи від слідства або суду. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки (ч. 1 ст. 49 КК ): 1) два роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у вигляді обмеження або позбавлен-ня волі; 3) п’ять років — у разі вчинення злочину середньої тяжкості; 4) десять років — у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п’ятнадцять років — у разі вчинення особливо тяжкого злочину. Початковим моментом перебігу строку давності є день вчи-нення особою злочину. Перебіг строку давності: • для злочинів з формальним і матеріальним складом почина-ється з дня завершення суспільно небезпечного діяння; • для триваючих злочинів — з дня їх припинення незалежно від волі потерпілого (явка з повинною, затримання злочинця); • для продовжуваного злочину — з моменту вчинення остан-нього із тотожних діянь; • за готування або замаху — з дня припинення злочинного ді-яння з причин, не залежних від волі винного; • щодо співучасника — це день вчинення ним діяння, яке він виконав відповідно до своєї ролі в умисному злочині, а не день вчинення кримінально караного діяння виконавцем. Відповідно до ст. 89 КПК для обчислення строків не береться до уваги той день і та година, від яких починається строк. У зв’язку з цим строки давності починають спливати з 0-ї години тієї доби, яка настає після доби вчинення злочину; строк давності за-кінчується після того, як сплила передбачена ст. 49 КК кількість повних років, о 24-й годині останньої доби відповідного строку. Згідно з ч. 2 ст. 49 КК перебіг давності зупиняється, якщо осо-ба, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. В цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з’явлення особи зі зізнанням або її затримання. Ухиленням від слідства або суду вважають будь-які умисні дії, вчинені особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати захо-ди, спрямовані на розшук і затримання правопорушника (нез’явлення без поважних причин за викликом до правоохоронних орга-нів, недотримання умов запобіжного заходу, зміна місця проживання, зміна документів, які посвідчують особу, втеча з-під ва-рти тощо). Не визнаються ухиленням від слідства або суду такі обстави-ни: коли невідома правоохоронним органам особа, яка вчинила злочин і переховується після цього, а також особа, хоч і відома компетентним органам, але причетність якої до вчинення злочи-ну на момент її зникнення ще не встановлено. Оскільки в ч. 2 ст. 49 КК ідеться не про переривання, а про зу-пинення строку давності, то з дня з’явлення особи, яка ухилялась від слідства або суду, із зізнанням або її затриманням, перебіг строку давності не відновлюється спочатку, а продовжує тривати. У цьому разі час, який минув від моменту вчинення злочину до моменту, коли особа почала ухилятись від правоохоронних орга-нів, не анулюється, а підлягає зарахуванню у строк давності, за-значений у законі. Особа звільняється від кримінальної відпові-дальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п’ятнадцять років і давність не була перервана вчиненням нового злочину. Відповідно до ч. 3 ст. 49 КК перебіг давності переривається тоді, коли до закінчення вказаних у законі строків давності особа вчини-ла новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчи-нення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин і поглиненню та складанню не підлягають. Якщо до закінчення строку давності особа вчинила новий злочин невеликої тяжкості, перебіг строку давності за попередній злочин продовжується, а строк давності притягнення до кримінальної від-повідальності за новий злочин спливає на загальних підставах. Відповідно до ч. 4 ст. 49 КК до осіб, які вчинили особливо тя-жкі злочини, за котрі згідно із законом може бути призначено до-вічне позбавлення волі, застосування інституту давності вирішу-ється судом у кожному конкретному випадку з урахуванням характеру й ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, особи винного, інших обставин. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк. Відповідно до ч. 5 ст. 49 КК, а також положень норм міжнаро-дного права, особи, які вчинили планування, підготовку, розв’язування та ведення агресивної війни (ст. 437 КК), порушення за-конів та звичаїв війни (ст. 438 КК), застосування зброї масового знищення (ст. 439 КК), геноцид (ч. 1 ст. 442 КК), повинні бути притягнені до кримінальної відповідальності і засуджені, у тому числі до довічного позбавлення волі, незалежно від того, скільки часу минуло з моменту вчинення ними цих особливо небезпеч-них злочинів міжнародного характеру.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності» з дисципліни «Кримінальне право України»
