У літературі з питань оцінювання вартості майна підприємств описано багато методів і способів виконання цієї роботи. Окремі методи мають ряд модифікацій та різновидів, що створює додат-кові труднощі стосовно їх ідентифікації та використання. У літе-ратурних джерелах та нормативних актах вживаються різні назви одного й того самого методу оцінювання. Саме тому потрібна чі-тка класифікація застосовуваних методів. У зарубіжній та вітчизняній практиці оцінювання вартості майна найбільшого поширення набули три методи: • метод балансової вартості; • метод ринкової вартості; • метод капіталізованої вартості. Жодний із цих методів не має принципових переваг порівняно з іншими. Вибір того чи іншого методу залежить від конкретних умов та об’єктів оцінювання. Нерідко на практиці, оцінюючи ва-ртість активів, застосовують деякі модифікації зазначених мето-дів або їх комбінації. Схарактеризуємо кожний метод окремо. Метод балансової вартості базується на використанні відбитої в бухгалтерському балансі підприємства інформації про вартість акти-вів. Спинимось на одній із часто застосовуваних модифікацій цього методу — оцінюванні за відновною вартістю активів. Як правило, цим методом оцінюють вартість основних засобів. Він базується на показниках первісної вартості активів, ступеня їх зносу та індексації. Первісна вартість основних засобів — це вартість окремих об’єктів основних фондів, за якою їх було взято на баланс підприєм-ства. Вона включає в себе суму витрат, пов’язаних з виготовленням, придбанням, доставлянням, спорудженням, встановленням, страху-ванням під час транспортування, державною реєстрацією, реконст-рукцією, модернізацією та іншим поліпшенням основних фондів. Коли йдеться про оцінювання вартості майна, первісна вартість розглядається як вартість відтворення основних засобів на дату оці-нювання з урахуванням індексації та витрат, пов’язаних з їх поліп-шенням. Відновна вартість — це вартість відтворення об’єкта оцінювання на дату оцінювання, яка визначається множенням первісної вартості активів на коефіцієнт індексації, установлений Держкомстатом. Враховуючи те, що у процесі експлуатації осно-вні фонди поступово втрачають споживну вартість, на їх остато-чну оцінку істотно впливає ступінь фізичного та морального зно-су. Індексуючи первісну вартість основних фондів, індексують водночас і ступінь зносу. Реальна вартість матеріальних та нематеріальних активів характеризується їх залишковою ва-ртістю, яка визначається як різниця між їх відновною (перві-сною) вартістю та проіндексованою сумою зносу. Метод оцінювання за відновною вартістю часто застосовують для оцінювання майна під час приватизації державних підпри-ємств. Зауважимо, що цей метод прийнятний тоді, коли балансо-ва та ринкова вартість активів істотно не різняться між собою. Головний недолік цього методу полягає в тому, що на практиці балансова вартість активів майже ніколи не відповідає їх ринковій вартості. На вітчизняних підприємствах балансова вартість активів, зокрема й основних фондів, може бути занижена з таких причин: а) невідповідність індексації окремих об’єктів активів реаль-ним темпам інфляції; б) неповне врахування всіх витрат підприємства, спрямованих на придбання чи спорудження основних фондів. Водночас відбита в балансі залишкова вартість активів може бути істотно завищена в результаті: а) дії занижених норм амортизаційних відрахувань, які не по-вною мірою враховують фактор морального зносу; б) оплати фіктивних послуг, пов’язаних з поліпшенням основ-них фондів. Щоб уникнути зазначених недоліків, вартість майна оцінюють методом ринкової вартості. На практиці для оцінювання окремих об’єктів активів часто застосовують два різновиди цього методу: • метод витрат; • метод аналогів (метод порівняння продажів). Для оцінювання підприємства як цілісного майнового ком-плексу та для оцінювання фінансових вкладень використовують одну з модифікацій методу ринкової вартості — метод оціню-вання за ринковою вартістю корпоративних прав. Метод витрат доцільно застосовувати насамперед у разі оцінювання вартості основних засобів. Цей метод, як і метод ба-лансової вартості, ґрунтується на визначенні відновної вартості активів. Але відновна вартість тепер визначається на підставі ін-формації про вартість відтворення майна в існуючому вигляді в ринкових цінах на момент оцінювання. В основу методу витрат покладено тезу, що потенційний покупець не заплатить за об’єкт ціну, яка перевищує його можливі сукупні витрати на відновлен-ня об’єкта в поточному стані та в діючих цінах. На відміну від методу балансової вартості вартість об’єкта оцінювання за мето-дом витрат — це ринкова ціна, яку необхідно заплатити, щоб придбати основні засоби, які характеризуються такими самими параметрами і таким самим ступенем зносу, як і оцінюване май-но. Отже, згідно з методом витрат відновна вартість визначається на підставі реальних витрат на придбання основних фондів та ре-ального рівня інфляції, а реальний ступінь зносу об’єкта оціню-вання встановлюється з урахуванням не лише фізичного, а й мо-рального старіння. Метод витрат має багато спільного з так званим методом аналогів, або порівняльним методом, який базується на оціню-ванні вартості майна з огляду на ціну аналогічних об’єктів. Ме-тод аналогів передбачає, що суб’єкти ринку здійснюють операції купівлі-продажу майна за цінами, які були встановлені під час купівлі-продажу аналогічних об’єктів. Оскільки абсолютних ана-логів практично не існує, порівняльні ціни згідно з цим методом коригуються на спеціально обчислені поправочні коефіцієнти. Труднощі в застосуванні цього методу для оцінювання неру-хомості чи цілісного майнового комплексу підприємства зумов-лені тим, що в Україні реальні ціни купівлі-продажу зазначених об’єктів офіційна статистика відбиває дуже рідко. Як правило, щоб ухилитися від оподаткування, ціни продажу таких об’єктів в офіційних документах істотно занижують. Проте метод аналогів успішно застосовують для оцінювання рухомого майна. До переваг методу витрат та методу аналогів слід віднести те, що вони дають змогу визначити реальну ринкову вартість оцінюваного майна. Недоліки методів оцінювання ринкової вартості полягають у тому, що вони, як і метод балансової вартості, не враховують варто-сті гудвілу підприємства, тобто потенційних прибутків, які можна отримувати, експлуатуючи об’єкт оцінювання. Саме тому в разі оцінювання вартості цілісного майнового комплексу підприємства оцінки, здобуті такими методами, доцільно зіставляти з вартістю підприємства, розрахованою за методом капіталізованої вартості. Метод капіталізованої вартості. В економічній літературі цей метод називають також методом прибутковості, або методом майбутнього чистого грошового потоку. Цей метод доцільно засто-совувати, оцінюючи вартість підприємства як цілісного майнового комплексу, а також корпоративні права підприємства. В основу ме-тоду покладено тезу про те, що інвестор, вкладаючи капітал у купів-лю підприємства, насамперед має на меті отримати стабільні доходи. Цей метод побудований на концепції теперішньої вартості майбутнього Cash-flow оцінюваного підприємства. Чистий гро-шовий потік (Cash-flow) — сума чистого прибутку, всіх видів на-рахованої амортизації та приросту наявних коштів за рахунок ви-вільнення коштів за іншими позиціями балансу. Згідно з методом капіталізованої вартості вартість об’єкта оцінювання прирівнюється до сумарної теперішньої вар-тості майбутніх чистих грошових потоків (Cash-flow), які можна отримати в результаті експлуатації підприємства. На оцінку вартості підприємства цим методом дані про вартість, склад та структуру активів безпосередньо не впливають, а береться до уваги лише інформація про здатність активів генерувати доходи. Капіталізовану вартість майбутніх доходів визначають, обчи-слюючи три базові показники: 1) суму майбутнього чистого прибутку та амортизації; 2) ставку капіталізації (дисконтування); 3) період, на який вкладаються кошти в об’єкт оцінювання. В основу визначення майбутнього Cash-flow покладено про-гнозні дані про майбутні фінансові результати діяльності підпри-ємства, які, у свою чергу, визначаються як різниця між прогнозо-ваними обсягами виручки від реалізації та витратами на виробництво реалізованої продукції. Труднощі, пов’язані з використанням методу капіталізованої вар-тості, зумовлюються тим, що спрогнозувати фінансові результати підприємства дуже важко. У вітчизняній практиці найпоширеніши-ми є два підходи до прогнозування майбутньої прибутковості. 1. Метод укрупнених розрахунків зміни базового рівня витрат та базової рентабельності (з використанням показників попере-дніх періодів). 2. Аналітичний метод, що ґрунтується на прогнозних оцінках обсягу збуту продукції та рівня витрат. Іншою важливою проблемою використання методу капіталі-зованої вартості є визначення ставки дисконту, за якою майбутня вартість грошових потоків приводитиметься до теперішньої вар-тості. Ставка капіталізації обчислюється згідно із середньою ста-вкою позичкового капіталу на ринку позичкових ресурсів із ура-хуванням інфляції. Вона має враховувати рівень ризикованості вкладень у відповідне підприємство. Визначаючи період, на який вкладаються кошти в об’єкт оці-нювання, слід пам’ятати, що теоретично цей період може бути нескінченним, проте на практиці виходять із періоду корисної експлуатації об’єкта. Теперішня вартість майбутніх чистих грошових потоків, тобто ка-піталізована вартість підприємства ВП, визначається за формулою: ВП = Cash-flown / (1 + i)n, де Cash-flown — чистий грошовий потік за окремий період екс-плуатації підприємства; n — кількість періодів експлуатації об’єкта оцінювання; і — ставка дисконтування. Якщо застосовується метод капіталізованої вартості, згідно з яким здійснюється капіталізація Cash-flown, у звіті про оціню-вання вартості майна мають наводитися такі розрахунки: валового і чистого прибутку від найефективнішого викорис-тання об’єкта оцінювання із урахуванням обмежувальних вимог для нового власника; ставки капіталізації за об’єктом експертного оцінювання з урахуванням неризикованої процентної ставки, надбавки за ри-зик, ліквідності об’єкта оцінювання тощо. Коли під час оцінювання санаційної спроможності підприємс-тва з’ясується, що його ліквідаційна вартість вища за капіталізо-вану вартість, то для власників найдоцільнішим рішенням буде ліквідація суб’єкта господарювання. На практиці комбінують метод витрат з методом капіталізо-ваної вартості, застосовуючи так званий метод середньої оцін-ки, згідно з яким оцінки, здобуті в результаті використання ме-тодів витрат та капіталізації, підсумовуються і результат ділиться на два. В оптимальному випадку, якщо оцінка проведена вірно і грун-тується на ринкових показниках, то значення, одержані за різни-ми методами, повинні збігатися.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ ВАРТОСТІ МАЙНА» з дисципліни «Фінансова санація та банкрутство підприємств»
