Які особливості ведення конярства в зоні радіоактивного забруднення
Як сільськогосподарський та біологічний об’єкт коні нале- жать до довгоростучих тварин. Тому при їх вирощуванні і ви- користанні можна згодовувати найзабрудненіші корми. Коні є унікальними тваринами, які можуть без обмеження використову- вати кормові ресурси забрудненої зони. У зв’язку з проблемою енергоносіїв та розвитком фермерсь- ких господарств зросла потреба у тягловій силі. У забрудненій зоні Українського Полісся є необхідні умови для розвитку галузі: випа- си, сінокоси, специфіка життєвого устрою населення, коли біль- шість господарських робіт можуть здійснюватись за допомогою коней. В Україні розроблена і здійснюється “Програма розвитку масового конярства в забрудненій зоні”. В спеціалізованих госпо- дарствах розводять і поліпшують тварин місцевої селекції. Виро- щених коней реалізують фермерським та громадським господар- ствам. Ваговозні породи і помісі, які одержують за поглинального схрещування з місцевим поголів’ям, реалізують на експорт. Встановлено, що з добового раціону в 1 кг конини надходить 7-8% цезію-137, а в 1 кг молока кобил – 0,7-0,9%. При продажу на експорт, а також здачі робочих коней на м’ясокомбінат при необ- хідності за даними зажиттєвого контролю практикують заключну відгодівлю протягом 2-2,5 місяця. З’ясовано, що у кінському гної концентрація цезію-137 перевищує у 5-10 разів вміст його у пасо- вищній траві.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Які особливості ведення конярства в зоні радіоактивного забруднення» з дисципліни «Ветеринарна радіологія»
