У центрі уваги досліджень представників класичної теорії фі-нансів стоїть питання оцінки ефективності різних форм фінансу-вання з погляду капіталодавців (власників і кредиторів підприєм-ства), а також фінансові аспекти заснування, ліквідації та реструктуризації підприємств . Згідно з класичним підходом процес формування фінансових ресурсів підприємства слід розглядати як «допоміжну функцію другого порядку», яка повинна забезпе-чити підприємство необхідним капіталом для здійснення інвес-тицій з метою підвищення ефективності виробничої діяльності . Отже, інвестиційні рішення та пропозиції щодо фінансування можуть розглядатися ізольовано. В рамках класичної теорії виок-ремлюють дві основні концепції: • теорія інвестування; • теорія фінансування. У теорії інвестування досліджується широкий спектр питань, пов’язаних зі здійсненням інвестором капіталовкладень, у т. ч. питання фінансового аналізу, оцінки інвестиційної привабливості об’єктів вкладень, планування фінансових інвестицій тощо. Тео-рія фінансування вивчає питання оптимізації процесу залучення фінансових ресурсів з погляду капіталоодержувача, за заданих напрямків інвестування та обсягів потреби в капіталі. Для класичної теорії характерним є використання дескрипти-вного (описового) підходу до вивчення економічних процесів, в основі якого лежить метод дескриптивного аналізу. Цей метод ґрунтується на даних дескриптивної статистики, яка описує певну сукупність даних за допомогою побудови таблиць, графіків, у т. ч. шляхом знаходження середнього значення досліджуваних показників і дисперсії. Під час прийняття рішень у сфері інвесту-вання чи фінансування класики рекомендують використовувати зазначений метод для тестування наявних альтернатив на пред-мет відповідності визначеним критеріям. Наприклад, за вибору зовнішніх джерел фінансування доцільно використовувати сис-тему критеріїв, за допомогою яких можна оцінити переваги та недоліки залучення позичкового і власного капіталу в кожному конкретному випадку. До типових критеріїв за класичною теорією належать: • походження та строки повернення капіталу; • вартість залучення капіталу, в т. ч. накладні витрати; • законодавчі (нормативні) обмеження; • можливості контролю та участі в прийнятті рішень для капі-талодавця; • ризиковість об’єктів інвестування (рівень кредитоспромож-ності, інвестиційна привабливість, наявність кредитного забезпе-чення тощо); • податкові та фінансові зобов’язання. Вважається, що структура капіталу впливає як на вартість підприємства, так і на ціну залучення фінансових ресурсів. При-чому фінансовий менеджмент шляхом оптимізації співвідношен-ня між власним і позичковим капіталом може впливати на серед-ньозважену вартість капіталу. У контексті антикризового фінансового управління класична теорія вивчає механізм та правові наслідки використання нестан-дартних схем фінансування: двоступінчаста санація, реструкту-ризація, злиття, зменшення капіталу, ліквідація. Непересічного значення при цьому набуває також питання правильного форму-вання критеріїв вибору наявних альтернатив. З традиційного погляду як головні індикатори кредитоспро-можності розглядаються коефіцієнт заборгованості і показник фінансування необоротних активів за рахунок власного капіталу та довгострокового позичкового капіталу. Йдеться про дотримання вимог золотого правила балансу, золотого правила фінансування та правила вертикальної структури. Емпіричні дослідження кла-сичної теорії значною мірою спрямовані на розробку моделей прогнозування майбутнього фінансового стану підприємства, зо-крема прогнозування банкрутства. Тут значення має розроблений класиками емпірично-індуктивний метод побудови системи по-казників, який ґрунтується на математично-статистичному тесту-ванні та групуванні підприємств. Одним з різновидів методу є одно- і багатофакторний дискримінантний аналіз. Прогнозування банкрутства значною мірою зводиться до про-гнозування майбутньої платоспроможності, що безпосередньо пов’язано з плануванням руху грошових потоків. Отже, ми піді-йшли до ще одного важливого напряму дослідження класичної теорії — фінансового планування. Цікавим є те, що поштовхом до широкого впровадження бюджетування на американських підприємствах стала перша світова економічна криза початку XX століття. Бюджетування було синтезовано з бюджетним кон-тролем, що розглядалося як дійовий спосіб раціоналізації та зни-ження затрат. Криза, яка проявилася після Другої світової війни, спричинила також бум із запровадженням бюджетування на під-приємствах Західної Європи. Сьогодні ж можна спостерігати значну заінтересованість до бюджетування у вітчизняних науко-вців і практиків.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Класична теорія фінансування» з дисципліни «Фінансова діяльність субєктів господарювання»
