Яка імунологічна основа радіоімунологічного аналізу
Реакції радіоімунотестування in vitro аналогічні реакціям, що відбуваються в імунній системі людини і хребетних тварин in vivo. Імунний механізм еволюціонував як засіб захисту організ- му проти всього чужорідного (або антигенного) і, отже, потенцій- но небезпечного. На проникнення “чужого” організм реагує мобі- лізацією Т-лімфоцитів, здатних знищувати чужорідний матеріал (наприклад, віруси, бактерії), тоді як інші – В-лімфоцити виробля- ють антитіла проти антигенів, що проникли. Антитіла належать до глобулінової фракції сироваткових білків і носять загальну на- зву імуноглобулінів. Антитіло, будучи складною білковою молекулою, має досить специфічну тримірну конфігурацію. Внаслідок цього певні ділян- ки молекули “експоновані”, відкриті, і тому доступні для взаємодії антигенами. Конфігурацію молекули антитіла в даній ділянці виз- начає те, які атоми присутні в різних сегментах молекули і яким чином ці атоми впливають на інші навколишні атоми. Така конфі- гурація визначає і властивості молекули антигену, саме того ан- тигену, який може бути зв’язаний антитілом у певному локусі. Як правило, це описується як феномен “замка і ключа”. Антитіло, “за- мок”, акцептує на своїх специфічно зв’язуючих місцях тільки ті ан- тигенні “ключі”, які мають відповідну для “замка” конфігурацію. Антитіла, вироблені до якого-небудь антигену, є специфічни- ми для нього. Однак не всі молекули антитіла мають ідентичну структуру: деякі з них будуть мати однакову композицію, інші бу- дуть виявляти значну варіабельність, яка зумовлює їх гетероген- ність. З гетерогенністю антитіл тісно пов’язана їх перехресна ре- активність, яка означає, що деякі молекули антитіла мають дуже низьку спорідненість до індукованого їм антигену і тому можуть взаємодіяти з іншими молекулами. Перехресна реактивність мо-Ветеринарна радіологія 340 же пояснюватися й тим, що антитіло не здатне розрізнити антиге- ни внаслідок їх структурної подібності. Остання імовірність тим менша, чим специфічніше антитіло. Більшість антитіл, виявлених у крові, відносяться до підкла- су імуноглобулінів G (IgG), які є двовалентними. Це означає, що вони здатні взаємодіяти з двома ідентичними молекулами анти- гену. Антигени можуть бути одно-, дво- або полівалентними. Ва- лентність антитіл і антигенів у значній мірі визначають тип реак- ції, яка буде відбуватися між ними в системі in vitro. Полівалентні антигени можуть комплексувати з двовалентними антитілами, утворюючи тримірні гратчасті структури, які дають преципітати й агрегати. При надлишку антитіл комплекси, що утворюються, є нерозчинними. При розчиненні антигену, що зазвичай має місце в класичних реакціях РІА, утвориться розчинний комплекс. То- му при радіоімунологічних процедурах цей комплекс необхідно виділяти з розчину за допомогою тих або інших способів, напри- клад, осадженням антиімуноглобуліновою сироваткою.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Яка імунологічна основа радіоімунологічного аналізу» з дисципліни «Ветеринарна радіологія»
