Співробітництво України з міжнародними фінансовими установами
Співробітництво України з Міжнародним валютним фон-дом. Характер та обсяги взаємодії України з міжнародними суб’єктами фінансово-кредитної політики, які є кредиторами на-шої держави, зумовлюються різноплановими факторами. І хоча головний з них — потреби розвитку реального сектору, внутрі-шня логіка механізму прийняття рішень у сфері грошово-кредитної політики в Україні реалізується в контексті переважно короткотермінових (максимум — середньотермінових) цілей бю-джетного балансування, фіскальної політики та стабілізації грив-ні. Переконатися в цьому можна, розглянувши умови співробіт-ництва України з окремими міжнародними фінансовими організаціями. 3 вересня 1992 р. Україна стала членом МВФ. Нині квота України у Фонді становить 1372 млн СПЗ. За роки співробітництва України з МВФ (1994—2002 рр.), отримано 3,9 млрд дол. США кредитних ресурсів за програмами STF, Stand-by, EFF, що було обумовлено девальвацією курсу наці-ональної валюти, слабкістю резервів НБУ та платіжного балансу. Активна співпраця з цією організацією розпочалася у жовтні 1994 р. з розроблення українським урядом, разом з експертами МВФ, програми макроекономічної стабілізації та реформування економіки. У вересні 1998 р. Радою директорів МВФ було затверджено програму «Механізм розширеного фінансування» для України за-гальним обсягом близько 2266 млн дол. США. Станом на 1 бере-зня 2002 р. Україна в рамках зазначеної програми отримала 1480 млн дол. США. Перевагою кредитування в рамках Програми є те, що кошти надаються на більш тривалий строк (термін погашення — 10 ро-ків з відстроченням сплати основної суми боргу на п’ять років), у більшому обсязі (загальний обсяг позики становить 2,226 млрд дол. США) та під невеликі відсотки (до 7 % річних). На засіданні Ради директорів МВФ, яке відбулося 24 квітня 2002 р. у Вашингтоні, було відзначено позитивну макроекономі-чну динаміку України у 2001 р. та на початку 2002 р. 7 серпня 2002 р. було оприлюднено заяву МВФ про ненадання Україні останнього траншу за програмою EFF у розмірі 550 млн дол. При цьому у заяві наголошувалося на готовності МВФ про-довжувати співробітництво з Україною. 3 вересня 2002 р. завершилося співробітництво України з МВФ по чотирирічній програмі розширеного фінансування (EFF). Виходячи з нинішнього стану справ, Україна, в принципі, ба-жає залишити теоретичну можливість отримання нових кредитів МВФ, і тому віддає перевагу співпраці на основі упереджуваль-ної (страхової) програми «стенд-бай». Уряд переконаний у необхідності співробітництва з Фондом: для західних інвесторів воно немовби є критерієм стабільності. Л. Д. Кучми, «співробітництво з МВФ є сигналом для всього сві-ту. Жодна структура не буде співробітничати з Україною, якщо ми не працюємо з МВФ» (хоча за довгі роки реалізації програм різноманітних позик МВФ бажаючих інвестувати в Україну зна-чно не побільшало). Крім того, від співробітництва України з МВФ залежить перспектива відносин з іншими міжнародними фінансовими організаціями (у 2003 р. Україна отримала близько 250 млн дол. від Світового банку і 60 млн дол. від ЄС). Співробітництво України з ЄБРР. Україна стала членом ЄБРР у серпні 1992 р. після підписання Президентом України Указу «Про членство України в Європейському банку реконстру-кції і розвитку» № 379/92 від 14 липня 1992 р. Процес співпраці України з ЄБРР характеризується не лише широким діапазоном галузей та напрямів діяльності, а й досить позитивною динамікою щодо кількості проектів та обсягів фінан-сування. Сумарні фінансові зобов’язання за проектами за весь період діяльності ЄБРР в Україні перевищили 1,4 млрд євро. Станом на кінець березня 2002 р., портфель проектів ЄБРР в Україні, які перебували у стані реалізації, складався із 54 проек-тів. У вересні 2002 р. вартість портфеля (працюючі активи, тобто вже профінансовані кошти, та неосвоєні зобов’язання) становила 967,4 млн. євро. З них працюючі активи становили 370,1 млн єв-ро, або 38 %. Портфель проектів ЄБРР переважно сконцентровано у прива-тному секторі — 69 % (667,7 млн євро) від усього обсягу фінан-сування — порівняно з 31 % у державному секторі (300,8 млн єв-ро). Такий «портфельний коефіцієнт» повністю відповідає статутному нормативу ЄБРР, за яким цей коефіцієнт після п’яти років операцій ЄБРР у країні має бути не менш ніж 60 % (прива-тний сектор) та 40 % (державний). Водночас слід зазначити, що найближчим часом «портфельний коефіцієнт» може дещо зміни-тися на користь державного сектору після ухвалення ряду проек-тів у муніципальному секторі та у транспортній галузі. Сьогодні, ураховуючи поліпшення економічної та фінансової ситуації в Україні, підвищення попиту на середньо- та довго-строкові фінансові ресурси з боку бізнесу можна очікувати, що обсяги проектного фінансування ЄБРР проектів в Україні стано-витимуть 200—300 млн євро на рік. Співробітництво України зі Світовим банком. 3 вересня 1992 р. Україна стала 167 членом Світовогобанку, здійснивши підписку на 908 акцій (1315,9 млн дол. США акціонерного капі-талу). З 1992 р. Рада директорів Світового банку затвердила низ-ку проектів для України на суму більш ніж 3060 млн дол. США. З початку співробітництва загальна сума коштів, виділених Банком Україні, досягла 2,02 млрд дол. США, з яких Україна не викорис-тала 0,63 млрд дол. США. Починаючи з 1994 р. в Україні було підготовлено та розпочато впровадження 6 системних, 16 інвестиційних та 4 грантовані проекти на загальну суму близько 2,7 млрд дол. США. Успішна діяльність українського уряду дозволила Світово-му банку підготувати та прийняти 12 вересня 2000 р. нову Стратегію допомоги Україні (Country Assistance Strategy — CAS) на період 2001—2003 рр., яка передбачає надання нашій державі протягом трирічного періоду позик на суму 1,8 млрд дол. США, а також здійснення ряду заходів, спрямованих на забезпечення ефективного державного управління, прозорості та звітності в діяльності державного сектору, на розбудову орієнтованих на ринкове середовище установ.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Співробітництво України з міжнародними фінансовими установами» з дисципліни «Міжнародні фінанси»
