Четвертий етап (1992 р. - теперішній час) - етап вдосконалення екологічної політики Співтовариства. Договір про Європейський Союз 1992 р. вніс корективи в ст. 130r-t. Сьогодні метою і завданнями політики ЄС щодо навколишнього середовища є: • збереження, захист і поліпшення стану навколишнього середовища; • турбота про захист здоров'я людей; • досягнення розумного і раціонального використання природних ресурсів; • сприяння на міжнародному рівні заходам, котрі спрямовані на вирішення регіональних і загальносвітових проблем охорони навколишнього середовища. Програма створення єдиного ринку підняла статус політики у сфері охорони навколишнього середовища. Запровадженням суворих екологічних обмежень Комісія намагається забезпечити високий рівень захисту в межах єдиного ринку. Крім того, держави-члени можуть вживати власних заходів для захисту навколишнього середовища, але вони не повинні перешкоджати розвитку торгівельних відносин у межах Співтовариства і тим самим не порушувати законодавство Євросоюзу. Відносно високими екологічними стандартами відрізняються північні держави і Німеччина. Крім відповідного законодавства, ЄС також розробив великий комплекс інших заходів. Загальний екологічний податок на С02, який обговорюється з 1990 p., не вдалося прийняти 1994 p., тому це питання ще і досі залишається справою наднаціональної ініціативи. У 1993 р. Комісія видала Білу Книгу за результатами дебатів, присвячених проблемі відшкодування заподіяної шкоди навколишньому середовищу. Політика ЄС у сфері охорони навколишнього середовища також включає фінансові ініціативи, фінансування здійснюється по лінії програми «LIFE» (в обсязі 450 млн. екю на 1996-1999 pp. або зі структурних фондів). Наприкінці 1989 р. за допомогою регіонального фонду з'явилася програма «Envireg» - ініціатива Співтовариства з охорони навколишнього середовища і стимулювання економічного 265 розвитку прибережних регіонів, які відстають від інших країн-членів за рівнем економічного розвитку. Європейський інвестиційний банк також надає позики на реконструкцію застарілих підприємств і відновлення посівних площ. Починаючи з літа 1993 p., ретельно перевірені продукти одержали можливість нагородження спеціальною еколейбою, а з 1995 р. фірми - отримувати знак «екологічно чистий» після інспекції їхньої продукції. Політика Співтовариства щодо навколишнього середовища грунтується на принципах превенції, обережності, відшкодування збитків, відповідальності забрудника. Маастрихтський договір визначив також основні вимоги до поточних програм дій ЄС у сфері екології, деякі положення про фінансування подібних заходів. Принцип субсидіарності був виключений з екологічних статей Договору і винесений ніби за дужки, визначений ст. ЗЬ як один із загальних принципів діяльності Співтовариства. ЗО квітня 1999 р. набув чинності Амстердамський договір про зміну Договору про Європейський Союз, договорів, що засновують Європейські Співтовариства і пов'язаних з ним актів, який відкрив нові можливості для вдосконалення правового регулювання у сфері екології. Договір підтвердив прихильність ЄС до ідей «сталого розвитку» і намірів надалі вживати відповідні заходи з охорони навколишнього середовища (ст. 6). Новий договір змінив нумерацію статей, тепер навколишньому середовищу присвячений розділ XIX Договору проЄС, ст. 174-176.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Четвертий етап (1992 р. - теперішній час)» з дисципліни «Європейський Союз: політика, економіка, право»
