Важливим завданням контролінгу (управлінського обліку) є калькуляція ціни, планування прибутку підприємства та асор-тименту продукції. Дійовим інструментом виконання цього за-вдання є розрахунок точки беззбитковості та необхідної суми покриття. Цей метод контролінгу зводиться до визначення міні-мального обсягу реалізації продукції (за стабільних умовно по-стійних витрат), за якого підприємство може, з одного боку, за-безпечити беззбиткову операційну діяльність у плановому періоді, з іншого — створити умови для самофінансування під-приємства. Точка беззбитковості характеризує обсяг реалізації продукції за якого прибуток підприємства дорівнює нулю, тобто виручка від реалізації продукції відповідає валовим затратам на її вироб-ництво та реалізацію. Точку беззбитковості називають також точкою «порогового» прибутку чи точкою рівноваги. Розгляду-ваний метод побудований на тезі, що із збільшенням обсягів реа-лізації величина умовно постійних витрат на одиницю продукції зменшується. Складовим елементом аналізу точки беззбитковості є розра-хунок суми покриття (маржинального прибутку). Маржиналь-ний прибуток — це показник, який характеризує частину вируч-ки, що спрямовується на заміщення умовно постійних витрат і формування прибутку від реалізації. Розрізняють одноступінчас-тий (спрощений) та багатоступінчастий розрахунок суми покриття. За спрощеною схемою сума покриття дорівнює різниці між ви-ручкою від реалізації продукції та умовно змінними витратами: (+) чиста виручка від реалізації (–) змінні (пропорційні витрати) (=) сума покриття (–) постійні витрати (=) прибуток Система розрахунку суми покриття, яка ґрунтується на прос-тому розподілі витрат на постійні та змінні, називається односту-пінчастою системою «direct — costing». Суму покриття можна розраховувати як на весь обсяг реалізації, так і на одиницю про-дукції. В останньому випадку це різниця між оптовою ціною та умовно змінними витратами на виробництво одиниці продукції. В торгівлі сума покриття, як правило, відповідає торговельній націнці (зменшеній на величину непрямих податків). За допомо-гою показника суми покриття обчислюють приріст прибутку від реалізації кожної додаткової одиниці продукції. При цьому мож-на використати такий алгоритм розрахунку прибутку: Пn = N(p – v) – F, (11.1.) де Пn — прибуток від реалізації n одиниць продукції (грн.); N — кількість реалізованої продукції (шт. або інші натуральні одини-ці); p — оптова ціна одиниці продукції (грн); v — умовно змінні витрати на одиницю продукції (грн); F — умовно постійні витра-ти на виробництво та збут реалізованої продукції (грн). Основним недоліком системи простого директ-костингу є те, що за її використання сукупні постійні витрати враховуються без розподілу в розрізі окремих їх видів, груп продукції, центрів за-трат, структурних підрозділів тощо. У разі виробництва багатьох видів продукції та наявності кількох центрів затрат такий підхід не дає можливості об’єктивно оцінити ефективність виробництва окремих видів продукції. На практиці виникає необхідність розрахунку точки беззбит-ковості та показника суми покриття в розрізі окремих видів про-дукції, груп клієнтів, регіонів збуту продукції та по підприємству в цілому. Для цього вдаються до так званої системи багатосту-пінчастого розрахунку суми покриття постійних затрат (бага-тоступінчастий директ-костинг). Основний зміст цієї системи зводиться до розподілу постійних витрат на окремі елементи за-лежно від мети розрахунку суми покриття. На рис. 11.4 наведена структурно-логічна схема розподілу постійних витрат за окреми-ми рівнями їх формування, яка може бути взята за основу при розрахунку показників покриття. Залежно від рівня постійних витрат, який приймається в розрахунках, визначають суму по-криття І, суму покриття ІІ і т. д. Першим етапом розрахунку суми покриття є правильний роз-поділ усіх витрат підприємства (чи витрат на виробництво певно-го виду продукції) на постійні та змінні. До умовно змінних належать витрати, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшу-ється з його зниженням. До умовно змінних витрат належать ви-трати на сировину та матеріали, комплектуючі вироби, напівфаб-рикати, паливо та енергію, оплату праці працівникам, зайнятим у виробництві продукції, та ряд інших витрат. Умовно постійні — це витрати, абсолютна величина яких зі збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не зміню-ється. До умовно постійних належать витрати, пов’язані з обслу-говуванням й управлінням виробничою діяльністю виробничих підрозділів, а також витрати на забезпечення господарських по-треб виробництва. Приклад розподілу витрат на постійні та змін-ні наведено в табл. 2. Таблиця 1 РОЗРАХУНОК СУМИ ПОКРИТТЯ ТА ПРИБУТКУ ПО ПІДПРИЄМСТВУ В ЦІЛОМУ Продукція Показники Продукція А Продукція Б У цілому по підприємству План Факт Відхилення План Факт Відхилення План Факт Відхилення 1. Чиста виручка від реалізації 2. Умовно змінні витрати, у т. ч.: • сировина • паливо • заробітна плата робітникам • …• … 3. Сума покриття 1 4. Умовно постійні витрати, у т. ч.: • загальновиробничі витрати • орендна плата • витрати на рекламу • …• … 5. Сума покриття 2 6. Адміністративні витрати 7. Прибуток
Поряд з витратами, які одразу можна віднести до постійних чи змінних, є види витрат, які частково належать до постійних, частково — до змінних. Це такі загальновиробничі витрати: ви-трати на управління виробництвом (заробітна плата апарату управління цехами, виробничі відрядження тощо); амортизація основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничо-го призначення; витрати на утримання виробничих приміщень та ряд інших. Таблиця 2 РОЗПОДІЛ ВИТРАТ НА ПОСТІЙНІ ТА ЗМІННІ ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ Вид витрат Стаття витрат Сукупні витрати Умовно змінні витрати Умовно постійні витрати Сировина та матеріали 495 495 — Паливо та енергія 50 50 — Заробітна плата робітникам, зайнятим у виробництві 74 74 — Нарахування на заробітну плату робітників 20 20 — Загальновиробничі витрати 86 56 30 Витрати на утримання апарату управління підприємством 340 — 340 Плата за розрахунково-касове обслугову-вання в банку 5 — 5 Витрати на рекламу та дослідження ринку 20 — 20 Інші витрати, пов’язані зі збутом продукції 10 5 5 Всього витрат 1100 700 400 Виручка від реалізації 1200
До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування й управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіля-ються на кожен об’єкт витрат з використанням обраної бази роз-поділу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичного обсягу виробництва (поту-жності) звітного (чи планового) періоду. До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (ро-біт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину. Приклад 1 За 100 % завантаженості потужностей загальновиробничі витрати становлять 100 тис. грн, з них умовно змінних — 70 тис. грн. Це озна-чає, що завантаження 1 % потужностей потребує 700 грн змінних виро-бничих затрат, відповідно 80 % — 56 тис. грн. Різниця між фактичним обсягом загальновиробничих витрат і змінними витратами становить умовно постійні витрати. В процесі планування як за 100 %, так і за 80 % завантаженості потужностей прогнозна величина постійних ви-трат становитиме 30 тис. грн. Таким чином, якщо прогнозні показники обсягів реалізації показують, що потужності будуть завантажені лише на 80 %, то це означає, що плановий показник загальновиробничих ви-трат становитиме 86 тис. грн (56 тис. грн + 30 тис. грн).
Перелік і склад змінних і постійних витрат, у т. ч. загальнови-робничих, установлюються підприємством. Наступним етапом розрахунку точки беззбитковості є визна-чення показника покриття (Пп): . (11.2) Виручка від реалізації в точці беззбитковості розраховується як відношення між величиною постійних витрат та показником покриття: . (11.3) Виходячи з даних, наведених у табл. 11.5, показник покриття становить 0,417, виручка в точці беззбитковості — 959,2 тис. грн. Та-ким чином, прибуткова зона підприємства дорівнює 240,8 тис. грн. Досить часто в процесі бюджетування фінансових результатів перед фінансистом постає завдання розрахувати виручку від реа-лізації (відповідно обсяг продажу) у точці беззбитковості щодо продукції, яку лише планується виробляти. У такому разі для розрахунків можна використати такі математичні формули: , (11.4) , (11.5) де B — виручка від реалізації в точці беззбитковості (грн); О — обсяг реалізованої продукції в точці беззбитковості (шт. або інші натуральні одиниці). Приклад 11.2 Консалтингова фірма планує проведення семінару з питань органі-зації фінансового контролінгу на підприємстві. Перед фінансистом фі-рми поставлено завдання розрахувати мінімальну кількість учасників семінару, починаючи з якої можна отримати прибуток від його прове-дення. В розпорядженні фінансиста є така інформація: • результати маркетингового дослідження, які показали, що середня ціна, яку погодився б заплатити один слухач (чи підприємство) за участь у подібному семінарі, становить 625 грн (без ПДВ), бажана тривалість семінару — 2 дні; • оплата праці експертів, які ведуть семінар, та нарахування на неї — 300 грн за годину, або 4800 грн за семінар; • змінні витрати на виготовлення роздаткових матеріалів для слуха-чів — 20 грн на одного учасника; • постійні витрати на виготовлення роздаткових матеріалів — 1 тис. грн; • представницькі витрати на одного учасника семінару — 80 грн; • умовно постійні прямі адміністративні витрати консалтингової фірми на проведення семінару — 5 тис. грн; • витрати на рекламу на проведення семінару — 4 тис. грн; • оренда приміщення на проведення семінару — 2 тис. грн. Для вирішення поставленого завдання фінансист повинен здійснити групування зазначених затрат на умовно постійні та умовно змінні. Змінні витрати на виготовлення роздаткових матеріалів і представниць-кі витрати на одного учасника складають змінні витрати: 20 + 80 = = 100 грн. Решта витрат належать до умовно постійних: 4800 + 1000 + + 5000 + 4000 + 2000 = 16 800 грн. Якщо ціна участі в семінарі стано-вить 625 грн, то, підставивши відповідні значення у формулу (11.5), отримаємо кількість учасників, які забезпечать беззбиткове проведення семінару: 16 800 / 625 – 100 = 32 особи. Таким чином, отримати прибуток від проведення семінару фірма зможе лише в тому випадку, якщо залучить понад 32 слухачі. У тому разі, якщо на проведення семінару записалося, наприклад, лише 30 уча-сників, для прибуткового його здійснення слід провести аналіз затрат, насамперед постійних, з метою їх скорочення. За незмінної величини інших параметрів задачі максимальна величина прямих витрат, яка до-зволить беззбитково провести семінар при кількості учасників 30 осіб, становить 15 750 (30 (625 – 100)).
У тому разі, якщо у виробництво запускається принципово нова продукція, порівняльні ціни на яку на ринку відсутні, на ос-нові розрахунку суми покриття можна розрахувати мінімальні ціни, за яких забезпечується беззбиткове виробництво продукції. На основі перетворень у формулі 11.5 отримуємо алгоритм роз-рахунку мінімальних цін: . (11.6) Аналіз беззбитковості може проводитися як за допомогою відповідних математичних розрахунків, так і шляхом побудови графіків. У разі використання графічного методу аналізу точкою беззбитковості вважається точка перетину лінії сукупних (по-вних) затрат та лінії, яка характеризує виручку від реалізації про-дукції (див. рис. 11.5). До досягнення точки беззбитковості під-приємство зазнає збитків від виробництва відповідного виду продукції, а після — отримує прибутки. Позитивна різниця між фактичною виручкою від реалізації та виручкою від реалізації, що відповідає точці беззбитковості, на-зивається зоною безпеки. На зазначену різницю підприємство може знизити обсяги реалізації або підвищити рівень затрат без загрози зазнати збитків. Підкреслимо, що кожне підприємство повинно прагнути розширити зону безпеки, оскільки чим вона менша, тим більшим є ризик одержання збитків. Отже, на основі розрахунку точки беззбитковості можна дійти висновків щодо доцільності виробництва тих чи інших видів продукції, мінімальних цін або обсягів реалізації, які забезпечу-ють беззбиткову діяльність. Аналізуючи точку беззбитковості, можна визначити, наскільки успішно підприємство працює (у ра-зі його прибутковості) і наскільки глибокою є криза (у разі збит-ковості). На підставі відповідних висновків розробляються реко-мендації щодо шляхів зменшення збитковості та збільшення при-бутковості операційної діяльності підприємства.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Аналіз точки беззбитковості (Break-Even-Analyse)» з дисципліни «Фінансова діяльність субєктів господарювання»
