Бухгалтерський внутрішньогосподарський облік виробничої дія-льності за методом повних затрат передбачає всебічне максималь-но повне та точне відображення абсолютно всіх затрат підприєм-ства за певний час у собівартості продукції. Основу побудови формують відповідні чинники, а саме: поділ затрат на прямі та непрямі; характер технології виробництва: — організації виробництва; — контролю за затратами; центри обліку затрат: — відповідальності. Метод повних затрат можливий за двома варіантами: ненормативним — простий метод нагромаджування затрат; нормативним (стандарт-кост) — нагромаджування затрат за нормами та відхиленням від норм. У свою чергу нормативний має два підваріанти: періодичний контроль затрат за нормами (місяць, декада, ти-ждень, день); поточний контроль затрат за нормами (за ходом технологічно-го процесу), окремими операціями. Для побудови обліку виробничої діяльності методом повних за-трат на будь-якому підприємстві спочатку визначають наявні чин-ники. Після їх визначення розпочинають розробку робочого плану ра-хунків та складають модель обліку затрат. Найважливіші та найскладніші моменти побудови моделі такі: загальна методологія та її побудова; особливості формування елементів затрат; побудова обліку руху матеріальних елементів затрат і незавер-шеного виробництва у процесі виробництва; облік попереднього групування непрямих елементів затрат у комплексних видах та їх перегрупування; облік випуску готової продукції та визначення її повної виробни-чої собівартості. Для цього потрібні дані про склад статей затрат. Розглянемо ці питання докладніше в контексті побудови обліку затрат на виробництво методом повних затрат у собівартості продукції, маючи на увазі, що загальна методика, яку буде розгля-нуто, по суті однакова в усіх системах виробничого обліку. Розбіж-ності пов’язані з особливостями, які характеризують відповідну си-стему.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сутність та основи побудови» з дисципліни «Бухгалтерський облік»
