П’єр Жозеф Прудон (1809—1865) — народився у французькому місті Безансоні в сім’ї бідного пивовара. Учився в коледжі, працю-вав робітником у друкарні, займався самоосвітою. 1840 р. видає в Парижі книжку «Що таке власність», в якій гостро критикує капіта-лізм і кидає виклик буржуазії, проголосивши своє знамените гасло «власність — це крадіжка». 1846 р. він видав книжку «Система еко-номічних суперечностей або Філософія злиденності», на яку К. Маркс відповів своєю працею «Злиденність філософії». У творі Прудона викладено систему його економічних поглядів, в основу яких узято було ідеї дрібнобуржуазного соціалізму. У на-ступних працях він розробляє проекти «реформування» капіталізму. Це реформування Прудон сподівається здійснити через викуп робі-тниками засобів виробництва в буржуазії, створення майстерень і підприємств на акціонерній основі, що в них робітники-акціонери будуть працювати й одержувати продукти за собівартістю. 1848 р. Прудона обрали членом Національних зборів від паризьких робітників. На розгляд зборів він вносить проект податкової реформи і створення «Народного банку», але проект не був прийня-тий. 1849 р. Прудон сам зробив спробу втілити ідею створення «На-родного банку» в життя через організацію акціонерного товариства, але вона виявилась безрезультатною (банк проіснував два місяці). Невдалою була і його діяльність як видавця газет. За досить гостру критику капіталізму Прудона двічі заарештовували. Методології Прудона притаманний ідеалізм і суб’єктивізм. Еко-номічні категорії він розглядає як втілення «абсолютного розуму», як вічні ідеї, відірвані від реальної дійсності. Намагаючись застосу-вати в дослідженні гегелівський діалектичний метод, Прудон обме-жує його, по суті, намаганням виявити в категоріях і економічних процесах «добрі» і «погані» сторони. Отже, економічні категорії та економічні явища він розглядає не як єдність суперечностей, а як механічне поєднання протилежних властивостей. Керуючись таким підходом, Прудон уважав, що завжди можна зберегти добрі сторони й позбутись поганих. Це стосується як економічних категорій, так і капіталістичного виробництва в цілому. Теорія цінності. Цінність Прудон розглядає як вічну абстрактну категорію, що є носієм двох абстрактних протилежних ідей: ідеї споживної цінності і ідеї мінової цінності. Між споживною цінністю і міновою цінністю існує «антиномія» — протилежність. Споживна цінність виступає як втілення достатку, багатства, а мінова — як ві-дображення винятковості. Примиренням цих суперечливих сторін синтезом споживної й мінової цінностей у Прудона виступає конституйована або синтети-чна цінність. Вона встановлюється в обміні. Обмін, писав Прудон, об’єднує елементи багатства, створені різними галузями виробницт-ва, в одне ціле. Саме обмін робить цінність конституйованою. У процесі обміну, на ринку, відбувається своєрідний добір про-дуктів. Одні з них суспільство визнає за цінності і включає до скла-ду суспільного багатства. Інші — ні. Створює й комбінує елементи багатства згідно із «законом пропорційності цінностей» лише праця. Виходячи з цього закону Прудон називає конституйовану синтетич-ну цінність пропорційною. Отже, конституйована цінність, на думку Прудона, виникає в обміні та обов’язково реалізується на ринку. Вона є конституйова-ною тому, що передбачає злиття, комбінування окремих елементів багатства в одне ціле, синтетичною тому, що знімає протилежність споживної й мінової цінностей, пропорційною, оскільки виникає в результаті встановлення працею пропорцій, що в них відбувається комбінування елементів багатства. Для подолання труднощів товарного виробництва (затоварюван-ня, диспропорції тощо) потрібно, на думку Прудона, кожний товар наділити конституйованою цінністю, гарантувати його реалізацію. Своєю теорією конституйованої цінності Прудон намагається усу-нути суперечності капіталістичного товарного виробництва, суперечність між товаром і грошима, надавши самому товару властивос-тей, притаманних грошам. У теорії цінності Прудона важливим є те, що вона поєднує міно-ву концепцію цінності з трудовою концепцією і визнає два джерела цінності — обмін і працю. Економічна програма Прудона. Як дрібнобуржуазний ідеолог Прудон зв’язував причини труднощів дрібного виробника з недолі-ками обміну, з проблемою збуту. Основною причиною зубожіння й несправедливості він оголошує обмін і гроші. І саме з цих позицій опрацьовує економічну програму реформування капіталізму через реформування обміну. Прудон хоче зберегти товарне виробництво, в якому бачить вер-шину людської свободи й особистої незалежності. Він обстоює дрі-бну власність і передачу великих виробництв у власність їхніх колективів. Панування дрібних товаровиробників, на його думку, зумовить обмін продуктами праці за трудовим еквівалентом. Для сприяння дрібним виробникам у реалізації продукції Прудон пропо-нував і, як уже зазначалось, зробив спробу створити обмінний банк — «Народний банк». Банк приймав би від товаровиробників товари і видавав би їм трудові талони, «робочі гроші», які засвідчували б кількість праці, витраченої на виготовлення товару. За ці «робочі гроші» товаровиробник і одержував би в банку потрібні йому інші товари. Запровадженням «робочих грошей» замість реальних Пру-дон сподівався встановити в суспільстві рівність і справедливість, позбутися експлуатації, оскільки кожен одержував би стільки, скільки виробив сам, залишити «добрі» сторони товарного виробництва й ліквідувати «погані». Ці дрібнобуржуазні ілюзії було породжено недостатнім розумін-ням Прудоном таких категорій, як гроші, товар, прибуток, капітал та й самої суті капіталістичного виробництва, з ідеєю реформування якого через обмін він виступав. Капітал Прудон переважно трактує як гроші, вважаючи про- відною його формою тільки капітал позичковий. Процент, на дум- ку Прудона, — це та єдина форма, в якій втілено неоплачену пра- цю робітника. Прибуток Прудон розглядає як різновид заробітної плати. Оскільки економічною основою експлуатації у Прудона є про-цент, то зниження ставки процента «примусовими законами» і зве-дення її до нуля — це шлях до одержання робітниками повного продукту своєї праці. Керуючись такою логікою, він розвиває ідею «дарового кредиту». Виступаючи проти грошей, Прудон водночас пропонував надавати через банк робітникам і товаровиробникам безпроцентний кредит у грошовій формі. Надання «дарового креди-ту» усуває можливість позичати гроші під проценти і тим самим, на думку Прудона, ліквідує експлуатацію. Внаслідок такої реформи (надання всім і кожному «дарового кредиту») здійсниться не лише «злиття класів», бо залишатимуться лише трудящі, які обмінюватимуться продуктами відповідно до їх-ньої ціни, уряд теж стане непотрібним, оскільки буде гарантовано справедливість у процесі обміну, усі будуть рівними, і зникнуть джерела конфліктів. Прудон є противником як буржуазної демократії і монархії, так і комунізму. Рушійною силою суспільства він вважає клас дрібних виробників, економічну основу якого становить дрібна власність і якому притаманна певна відокремленість, ізольованість. Його члени не повинні об’єднуватися в жодні державно-суспільні організації. Прудон взагалі виступає проти держави. Зв’язок між окремими гос-подарствами має здійснюватись через обмін і взаємодопомогу. Дрібнобуржуазний соціалізм Прудона мав значне поширення в другій половині ХІХ ст. в багатьох європейських країнах. Його ідеї сприйняли бакуністи, а згодом анархо-синдикалісти.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Економічна концепція П. Ж. Прудона» з дисципліни «Історія економічних вчень»
