Лексичне і фразеологічне багатство української мови зафіксоване в словниках. Мовознавча наука, яка займається теорією і практикою укладання словників, називається лексикографією. Усі словники поділяються на два типи: енциклопедичні та лінгвістичні. В енциклопедичних словниках розкривається зміст понять про предмети і явища, позначувані словами, наводяться різноманітні факти з усіх галузей життя, дані про видатних осіб тощо.
Наприклад, в енциклопедичному словнику «Українська мова» (К., 2000) подано відомості про українську мову та українське мовознавство, розкрито зміст основних понять лінгвістики, наведено дані про мовознавців і письменників, які зробили значний внесок у розвиток української мови чи її наукове дослідження.
У лінгвістичних словниках пояснюються слова в різних мовознавчих аспектах. Такі словники поділяються на од-номовні, двомовні й багатомовні.
Серед одномовних словників важливе місце належить тлумачним, які пояснюють, тлумачать лексику. Найбільшим і найавторитетнішим словником цього виду є одинадцятитомний «Словник української мови» (К., 1970- 1980), який містить близько 135 тис. слів.
Фразеологізми тлумачаться у двотомному «Фразеологічному словнику української мови» (К., 1993), а іншомовні слова – у «Словнику іншомовних слів» (див., наприклад, К., 2000).
В етимологічних словниках слово розглядається з погляду його походження, розвитку в мові та зв’язку зі спорідненими словами інших мов. Семитомний «Етимологічний словник української мови» представлений поки що трьома томами (К., 1982, 1985, 1989), інші готуються до друку.
Історичні словники фіксують лексику попередніх періодів розвитку української мови. Словників цього виду в українській лінгвістиці, на жаль, небагато, серед них – «Словник староукраїнської мови XIV-XV ст.» (К., 1977- 1978), шість випусків «Словника української мови XVI – першої половини XVII ст.» (Львів, 1994-1999).
Поширеними є орфографічні словники, які подають правильне написання слів. Сучасний стан розвитку літературної мови відображає академічний «Орфографічний словник української мови» (К., 1994), який налічує близько 120 тис. одиниць. Нормативну вимову слів шляхом запису їх у фонетичній транскрипції відбивають орфоепічні словники (див. зокрема «Орфоепічний словник». – К., 1983).
Синонімам, антонімам і паронімам української мови присвячено такі словники:
1. Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. – К., 1986.
2. Деркач П.М. Короткий словник синонімів української мови. – Львів та ін., 1993.
3. Караванський С. Практичний словник синонімів української мови. – К., 1993.
6. Словник синонімів української мови: У 2 т. – К., 2001.
Серед двомовних словників виділяються насамперед перекладні, наприклад, українсько-російські та російсько-українські, українсько-англійські й англійсько-українські та багато інших. Перекладні словники бувають і багатомовними.
Українська мова. Граматика української мови, енциклопедія мови.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Лексикографія і словники» з дисципліни «Лексика та фразеологія»
