В економічній літературі поняття «облік зведення затрат» тлумачать по-різному: зведений облік затрат, зведення затрат, облік зведення затрат тощо. Але якщо за вихідну точку взяти поетапну побудову обліку процесу виробництва, то облік зведення затрат — це третій етап. Водночас це етап завершення обліку використання ресурсів як елементів затрат — викорис-тання продуктивних сил, коли не використовують рахунки класу 8. На цьо-му етапі можна дістати загальну суму затрат на виробництво за певний проміжок часу (місяць, квартал, роки тощо). На першому етапі затрати на виробництво обліковують по центрах первинного формування елементів затрат. Це дає змогу по кожному та-кому центрові дістати сукупну суму затрат: бригаді, дільниці, цеху, пе-реділу тощо. Наявність підсумкових даних про затрати окремих струк-турних підрозділів господарства дає змогу одержати підсумкові дані в цілому в розрізі елементів та видів затрат. У господарствах затрати на виробництво зводяться по центрах їх первинного використання (бригадах, дільницях, цехах, технологічних фазах, переділах тощо), усередині центрів формування — за виробами, групами виробів, видами робіт, послугами, видами затрат та в сукупно-сті — тобто по господарству в цілому незалежно від призначення. Це означає, що затрати зводяться як по горизонталі, так і по вертикалі, за ієрархією виробництва. Але завжди витрати зводяться за ознакою «Елементи затрат». Методика та техніка обліку зведення затрат на виробництво залежать від багатьох факторів: типу виробництва, характеру технології та способу її організації, кількості продукції, організа- ційної побудови управління, варіантів обліку напівфабрикатів. Останні три фактори є вирішальними. Для побудови обліку зведення затрат важливе значення має прави-льне розуміння терміна «напівфабрикати» («напівпро- дукти»). Напівфабрикат (напівпродукт) — це продукт окремих технологічних фаз (переділів, цехів, дільниць, бригад тощо), який має пройти ще одну або кілька технологічних фаз (переділів тощо) обробки, перш ніж стати гото-вою продукцією. Але для даної стадії (фази, переділу) він є закінченим. Якщо напівфабрикат для даної фази (переділу) є готовим і призначе-ний для іншого виробництва за межами господарства, тобто реалізується, то його обліковують як готову продукцію, і тоді його наявність на мето-дику обліку зведення затрат не впливає. Якщо напівфабрикат (напівпро-дукт) призначений для подальшої обробки на цьому підприємстві, то його міжцеховий рух обліковується. При безнапівфабрикатному варіанті обліку зведення затрат для конт-ролю за зберіганням напівфабрикатів, а також визначенням обсягу виготов-леної продукції і стану залишків незавершеного виробництва у виробничих підрозділах (цехах, переділах) організується оперативний облік руху напів-фабрикатів в натуральному вигляді. Основою такого обліку є документ внутрішньовиробничого переміщення цінностей у ході технологічного процесу. У такому разі бухгалтерія має контролювати повноту та своєчасність обліку диспетчерськими службами внутрішньовиробничого пере-міщення напівфабрикатів. У кожному цеху обліковуються лише власні за-трати. Собівартість готової продукції визначається підсумовуванням пайової участі кожного цеху. Це означає, що в незавершеному виробництві кожного цеху обліковують затрати з деталей та вузлів усіх цехів до випуску готового продукту. При напівфабрикатному варіанті обліку зведення затрат провадять системний облік руху напівфабрикатів на рахунках у ході технологічного процесу. Передача напівфабрикатів з цеху до цеху або на склад відбива-ється на рахунках як у кількісних, так і у вартісних вимірниках. З цієї ме-тою собівартість напівфабрикату кожного цеху обчислюють щомісячно підсумовуванням власних затрат та затрат, прийнятих від цехів попере-дньої обробки. При цьому варіанті собівартість готового продукту визна-чається послідовним нашаровуванням витрат кожного цеху у ході техно-логічного процесу. Основною ознакою цього варіанта є відбиття у витратах цехів ком-плексної вартості напівфабрикатів, які надійшли з інших цехів. Напівфа-брикатний варіант є обов’язковим при організації внутрішньогосподарсь-кого розрахунку, оренди, підряду. Для обліку напівфабрикатів застосовують рахунок «Напівфабрикати власного виробництва». За характером він подібний до рахунка «Матеріали». На практиці вирізняють шість типів (видів) обліку зведення затрат ви-робництва: одновирібний, однопродуктний; однопередільний, багатовиріб-ний, багатопродуктний; попередільний, багатопередільний, одновирібний з попроцесним прийомом групування затрат; попередільний, багатопереді-льний одновирібний з послідовним нашаровуванням витрат; попередільний, багатопередільний, багатовирібний з напівфабрикатним прийомом зве-дення витрат; попередільний, багатопередільний, напівфабрикатний, ба-гатовирібний з послідовним нашаровуванням затрат. Перелічені типи зведення затрат є основними й дуже рідко поєднують-ся на практиці. Найбільшого поширення набули два останні типи. На їх ча-стку припадає майже 80 % виробництв. Методика зведення затрат виробничої діяльності, варіанти якої було щойно розглянуто, докладно описана далі, при вивченні внутрішньогоспо-дарського обліку (більшість підприємств побудову затрат виробничої дія-льності всередині підприємства відносять до закритого обліку).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Облік зведення затрат» з дисципліни «Бухгалтерський облік»
