Важливим елементом оцінки вартості підприємства є визна-чення вартості капіталу, який є в його розпорядженні. Це поняття характеризує ціну залучення підприємством фінансових ресурсів. Інакше кажучи, це винагорода, за яку капіталодавці погоджують-ся вкладати кошти в дане підприємство. Згідно із сучасними тен-денціями в теорії і практиці фінансової діяльності вартість капі-талу підприємства рекомендується розраховувати на основі використання так званої моделі середньозваженої вартості ка-піталу (Weighted Average Cost of Capital = WACC): де Квк — очікувана ставка вартості власного капіталу; Кпк — очікувана ставка вартості позичкового капіталу; К — сума капі-талу підприємства; ВК — сума власного капіталу; ПК — сума позичкового капіталу. Середньозважена вартість капіталу показує середню дохід-ність, якої очікують (вимагають) капіталодавці (власники та кре-дитори), вкладаючи кошти в підприємство. Вона залежить від структури капіталу, а також ціни залучення капіталу від власни-ків і кредиторів. Зазначену модель можна деталізувати, виокре-мивши власний і позичковий капітал. Зокрема, вартість власного капіталу можна розраховувати в розрізі капіталу, залученого в результаті емісії простих і привілейованих акцій, реінвестованого прибутку тощо. Позичковий капітал можна поділити на коротко-строкові та довгострокові банківські позички, комерційні позич-ки, облігаційні позички та ін.
Приклад 1 Розрахуємо середньозважену вартість капіталу підприємства, скори-ставшись даними про структуру капіталу і вартість окремих його скла-дових:
Параметри Форми капіталу Частка в структурі капіталу, % Ціна залучення, % Вартість капіталу, %, ((гр. 2) (гр. 3)/100) 1 2 3 4 Статутний капітал 20 20 4,00 Нерозподілений прибуток 15 19 2,85 Банківські позики 25 15 3,75 Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 40 25 10,00 WAСС 20,6 Очікувана ставка вартості позичкового капіталу визнача-ється на основі аналізу фінансових відносин підприємства з його кредиторами і включає всі витрати, пов’язані із залученням пози-чкового капіталу, в т. ч. процентні платежі, дизажіо, різного роду збори тощо. Ця ставка може відповідати кредитній ставці, за якою підприємство залучає (чи може залучити) кредити. За наяв-ності відповідних розрахункових даних ставка вартості позичко-вого капіталу може обчислюватися за методом внутрішньої нор-ми прибутковості (IRR) . Перед фінансистами досить часто постає питання, як розраху-вати вартість позичкового капіталу в частині забезпечення насту-пних витрат і платежів, поточних зобов’язань за розрахунками тощо, на які не нараховуються проценти (та інші платежі) за їх користування. Можливі два варіанти вирішення цієї проблеми: • згадані складові позичкового капіталу не враховуються при визначенні WACC, тобто в процесі розрахунків загальна сума ка-піталу зменшується на ці позиції; • урахування зазначених позицій на рівні з іншими фінансо-вими зобов’язаннями, при цьому застосовується нульова ставка залучення цієї частини капіталу. Заслуговує на увагу той факт, що в англосаксонській практиці фінансової діяльності домінує перший підхід, тобто при розраху-нку середньозваженої вартості капіталу здебільшого враховують-ся власний капітал та фінансова заборгованість . На практиці при розрахунку вартості залучення позичкового капіталу слід врахо-вувати податковий фактор. Якщо S — податковий мультипліка-тор (коефіцієнт, який характеризує ставку податку на прибуток), а проценти за користування позичками відносяться на валові ви-трати підприємства, то модель визначення середньозваженої вар-тості капіталу можна уявити в такому вигляді: , (9.2) де ПК — сума позичкового капіталу. Головна проблема, з якою стикаються фінансисти при засто-суванні моделі WACC, полягає у визначенні ціни залучення вла-сного капіталу, зокрема значення очікуваної ставки вартості власного капіталу. Це питання досі не знайшло свого повного ви-рішення ні в теорії, ні в практиці. Серед можливих способів роз-рахунку очікуваної ставки вартості власного капіталу можна роз-глядати такі: • модель оцінки капітальних активів (САРМ), за якої слід скори-статися інформацією щодо значення -коефіцієнта, безризикової процентної ставки та середньої дохідності на ринку (див. розд. 1); • суб’єктивна оцінка: проценти за довгостроковими облігаці-ями або депозитними вкладами плюс надбавка за специфічні ри-зики, характерні для даного підприємства (галузі); • використання показника, оберненого до відношення ринко-вого курсу до чистого прибутку на одну акцію (price earnings ratio, PER) (наприклад, якщо PER = 5/1, то Квк = 1/PER = 1/5 = = 0,2, або 20 %); • модель приросту дивідендів (модель Гордона), згідно з якою ціна залучення власного капіталу визначається як відношення прогнозної суми дивідендів на наступний рік (D1) до курсу акцій (КА), скоригованого на величину приросту дивідендів (g): Квк = D1/KA + g. У процесі оцінки вартості власного капіталу слід чітко виок-ремлювати очікувану ціну, за яку інвестори будуть згодні вкла-дати кошти в підприємство, та очікувану рентабельність влас-ного капіталу. Різниця полягає в тому, що останній показник розраховується з використанням балансової вартості власного капіталу. Натомість ціна залучення власного капіталу визнача-ється на основі ринкових оцінок вартості капіталу підприємства та його доходів. Наголосимо, що в контексті оцінки вартості підприємства особливе значення показника середньозваженої вартості капі-талу (WACC) полягає в тому, що він може використовуватися як ставка дисконтування для приведення майбутніх доходів до теперішньої вартості.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВАРТІСТЬ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА» з дисципліни «Фінансова діяльність субєктів господарювання»
