На протязі тисячоліть дивує людину навколишній світ, викликаючи безліч запитань: звідки все це? Чому все так, а не інакше? В чім сенс буття людини, живого, Всесвіту? Як все почалось і чим закінчиться? Як діяти і як жити? Та безліч інших, подібних, на які важко і дуже непросто знайти відповідь. Особливо якщо враховувати ту обставину, що людина, яка шукає відповіді на подібні запитання, робить спробу пояснити призначення системи, елементом якої є вона сама. Згідно з теоремою Гьоделя засобами системи неможливо доказати не тільки те, що виходить за рамки системи, а навіть несуперечність того, що ми стверджуємо про будову та властивості самої системи. І все ж, незважаючи ні на що, людина ставить запитання і робить спробу за спробою зрозуміти навколишній Світ і своє місце в ньому. В залежності від набутих знань, діалектичності мислення в пошуку відповіді можна піти двома шляхами. Один з них – це шлях сприйняття Всесвіту таким, яким він є, з наданням йому статусу вічності; зміни в якому відбуваються згідно з раз і назавжди сталими законами Природи. В такому Всесвіті все відбувається хвилеподібно, а сам розвиток Всесвіту механічний, без кінечної суті і мети. Всупереч другому закону термодинаміки, згідно з яким всі процеси у Всесвіті протікають з незворотніми втратами енергії і з спрощенням структур, вводиться гіпотеза випадковості ускладнення структур, випадковості виникнення життя, випадковості появи Людини, а з нею і розуму. Така точка зору дозволяє зробити Людину центральним об'єктом розвитку Всесвіту, поставити її над Природою, ствердити вседозволеність її дій. Для обґрунтування цієї точки зору її прибічники використовують весь арсенал сучасної науки «яка нібито не потребує» Бога для пояснення існуючої суті речей. Та надзвичайно вірно висловився з цього приводу англійський мислитель Оуен: ”малі знання віддаляють нас від Бога, великі - наближають”. Чим більше знає людина, тим більше вона розуміє не випадковість Всесвіту, розуміє, що його краса, складність, доцільність у всьому несе в собі щось таке, що стоїть над людським сприйняттям і осмисленням, багато вище, від того що можна уявити і про що може йти мова взагалі. Може саме тому всі великі вчені були глибоко набожними людьми, бо вони, як ніхто інший розуміли те, що Всесвіт в тому стані, який ми маємо змогу спостерігати, не міг виникнути випадково, що над актом творіння Всесвіту стоїть Щось таке, чого людський розум не може осягнути. Та розуміючи за народженням Всесвіту Творця, такі вчені шукають не нові закони будови Всесвіту, а розуміння їх. Вони йдуть по другому шляху – пошуку відповідей на “вічні запитання”. Спробуємо і ми пройти цим шляхом, на якому для розуміння суті буття використаємо ті знання, які вже маємо, а там де будемо відчувати їх нестачу – будемо використовувати присутнє людям почуття гармонії і довершеності системи, що будується чи розглядається. Опорою на цьому шляху нам буде теорема Роса Ешбі, сформульована останнім в повоєнні роки при створенні перших безпілотних літальних апаратів: ”для керування літальним апаратом потрібна система керування (управління) функціонально більш різноманітна, ніж керований апарат”. Це надзвичайно важлива теорема, бо вона по своїй суті являє собою один з основних принципів організації Всесвіту. Дійсно, для того, щоб збудувати дім – потрібно мати хоча б “на цеглину” більше, бо руйнування лише одної цеглини призведе до неможливості закінчити будову; щоб вирішити задачу – необхідно знати більше ніж конкретно для рішення цієї задачі; “згубивши ” лише якусь деталь ми ніколи не знайдемо відповіді на поставлене питання. І так у всьому, в усіх сферах діяльності людини. В усьому, завдячуючи другому закону термодинаміки, “на вході затрати будуть більші, ніж матимемо на виході”, скрізь потрібно мати надлишок. Виходячи з цього принципу можна стверджувати, що ні одна система не може створити іншу систему рівну собі, чи більшої складності, а лише таку, яка буде відтворювати частково можливості самої системи (навіть, якщо це відтворення збільшене, або піднесене на кілька порядків, воно не змінює суті). Отже людина не може створити “Людину” в повному розумінні цього слова. Для створення “Людини” потрібна система “багатша, різноманітніша”, ніж Людина. А це вже вищий рівень розуму. Повторюючи процедуру ми прийдемо до висновку, що Всесвіт створено "Розумом“, точніше “Системою”, яка більш багатша і різноманітніша , ніж сам Всесвіт. Як ми будемо називати Те, що виходить не тільки за кордони нашого розуміння, але й Всесвіту – Вищим Розумом, Абсолютом, Вищою Свідомістю, Творцем Всесвіту, Богом - це все проблема найменування, бо відобразити Суть визначеного ніякою назвою ми не в змозі. Ми можемо лише прийти висновку, “що Всесвіт” і ми з ним,створено. Яким чином – це вже інше питання і про це згодом. А зараз потрібно звернути увагу на те, що теорема Р.Ешбі – це віддзеркалення більш відомої теореми К.Гьоделя в математиці, про яку ми вже згадували вище. Ще перед війною австрійський (за чеським походженням, бо жив і працював у Чехії) інженер К.Гьодель, займаючись проблемою Д.Гільберта про несуперечність базової системи аксіом, яка використовується для побудови якогось розділу знань, сформулював наступну теорему: “Засобами системи неможливо доказати несуперечність вибраної системи аксіом”. Для доведення несуперечності даної системи аксіом, а отже і всього розділу знань необхідно їх доповнити зовнішніми, тобто з іншого розділу знань. Але як тільки ми це зробимо, ми можемо об'єднати обидва розділи в один і знову виникне те ж питання: “вірна чи не вірна отримана таким чином область наших знань ?”. І так до нескінченності – для доказу несуперечності нижчого рівня потрібен більш високий, а це вже теж саме, чого вимагає і теорема Р.Ешбі. Та якщо існує ієрархія Всесвіту, то виникає запитання: чи все, що оточує нас, створене “Розумом” і “розумне" ?. Дійсно, якщо сприймати Всесвіт крізь призму теореми К.Шеннона, згідно з якою “розумною можна вважати систему, що може сприймати інформацію, зберігати її, обробляти і передавати”, то розумними є вже елементарні частки, такі як електрон. Електрон може поглинати фотон, зберігати його, впливати на його характеристики і випромінювати його, або кілька в залежності від умов, в яких знаходиться. З такої точки зору все з того, з чим ми зтикаємось у Всесвіті, наділене розумом. Розумні тварини і рослини, планети і зорі. Та розум цей “не людський”. Принаймні на рівні живого він дає можливість розуміти і діяти, але не дає можливості “творити в дусі “. Давайте ж іще раз поміркуємо над тим , що є розум. Прийняте визначення розумності збігається з поняттям інформації та роботи з нею. З цього боку розумність є лише властивістю того агрегату матерії, з якого складаємось ми. Перефразуючи вислів Святого Августина “світ створений з часом, але не в часі” можна стверджувати, що “Всесвіт створений з розумом але не розумом”. Чи можливо підтвердити цей вираз якимись доказами? Якщо звернутись до глибинної інформації, до її найбільш стійкого ядра, то ніде не знайдемо визначення Вищої Сутності через розум. В Біблії це - “… Земля була безводна і пуста, і морок над безоднею, і Дух Божий носився над водою”: в індійських переказах це “перша біла центральна точка – Дух-Матерія”, і Самосущий Господь, і Єдине Всесвітнє Світло, і Вогонь, і Вітер-Дух, і Простір-Дух. І лише в Євангелії від Іоана сказано: “Спочатку було Слово, Слово було у Бога, і Слово було Бог. Воно було спочатку у Бога. Все через Нього почало бути і без Нього ніщо не почало бути, що почало бути. В ньому було життя і життя було світло людей. І світло в пітьмі світе, і пітьма не обійняла його”. До цього вислову ми ще повернемось, бо він хоча побічно і індетифікує Бога З Словом, все ж говорить про інше. Та ще більшу не ідентичність Бога і розуму бачимо в семи Творіннях Бога: 1) Безмежного Розуму; 2) стихій шляхом диференціації Всесвітньої неподільної Субстанції; 3) органічного світу, його еволюції, його почуттів, розвитку, нерозділеної природи ; 4) творіння неживих, неорганічних, не надихнутих тіл; 5) творіння живого; 6) творіння божеств і 7) творіння Людини. Як бачимо, розум є теж витвір Бога. І саме він був створений першим: ”…і Слово було у Бога ”. На рівні нашого розуміння це був Задум майбутнього Всесвіту, Програма його створення і розвитку в найбільш загальних рисах. Бог творив і творить новий Всесвіт в дусі, як творять свої полотна художники, вірші – поети, музику – композитори… Що ж все-таки розуміють під словами Бог, Дух…? Коли запитали Ісуса Христа , що є Бог? – Він підняв камінь і сказав: ”і тут також”. Ще більш визначено сказав апостол Павло: ”і ми всі в Ньому”. Можливо це слід розуміти як те, що Всесвіт є частиною самого творця, який “жертвує собою” , розчиняючись у створеному Всесвіті, відтворюючись в різномаїтті Складових членів і залишаючись Самосущим, Невиразимим, Непізнаваємим. Це і джерело енергії, руху, і джерело розуму і джерело форм, і джерело всього сущого. Навіть більше того, бо на жаль ми можемо зрозуміти лише те, що входить до кола нашого з вами буття, до можливостей нашого обмеженого мозку і, відповідно, нашої обмеженої свідомості. Ще один аспект творення Всесвіту відкривається в кожній з моделей творення Всесвіту. Мова йде про первісний простір, він же абсолютний, про безодню, про первісний Хаос, про первісні води, про безмежну темряву, сховища майбутніх світів. Це Лоно, яке опліднюється Богом, з якого під дією енерго-інформаційного - і хто крім Творця знає ще якого променя, чи програми, чи первісного яйця з ДНК майбутнього творіння - народжується Всесвіт… Як це нагадує знайому весняну картину, коли в підготовлене поле кидається зернятко майбутньої рослини… А може це зернятко впало від рослини, що закінчила своє буття і коли прийде весна і поллються щедрі промені весняного Сонця, нова рослина починає свій шлях у часі. І щоб відбулось її життя потрібні три речі: грунт, її ДНК, і сонячна енергія. І не просто енергія, а й інформація на її розвиток. Рослина розвивається, і в кожній її клітині знаходиться інформація про всю рослину, та настає час, і формуються нові зернята, що стануть початком нових Всесвітів. Та все це лише однобічна і не дуже вдала аналогія. Бо створюючи новий Всесвіт Бог створює і нових творців, які рангом набагато нижче, але на рівні, вище, або на рівні принаймні, Людей. Він творить собі подібних, здатних творити в дусі і робити результати творіння більш різноманітними і неповторними. Ще один аспект розуму у Всесвіті дає нам згадувана вище теорема К.Шеннона відносно розумності того чи іншого об’єкту, або системи. Поєднуючи її з теоремою Гьоделя-Ешбі можна стверджувати, що весь Всесвіт розумний. Тільки цей розум на кожному рівні різний, на кожному рівні це зовсім інші інформаційні структури і зовсім інші принципи роботи з інформацією. Людське суспільство – це лише один із рівнів розуму у Всесвіті, а Людина займає лише свою розумну нішу в розумному Всесвіті. Такий висновок підтверджується словами Ісуса Христа: “ від Духа – дух, від плоті - плоть ”, який в сучасній фізиці формулюється як “складність об'єкту залежить від складності середовища”, “властивості тіла відповідають вихідній речовині”, розум може сформуватися лише в розумному середовищі і т.п. В формальному відношенні це відомий принцип Кюрі: “симетрія об'єкта відповідає симетрії середовища і навпаки”, а також теоремі Кюрі, згідно з якою в природі можуть взаємодіяти лише сили і потоки однієї фізичної природи. Згідно з цими принципами розумна Людина ніколи не може виникнути і розвинутись без розумного середовища, духовна Людина не в духовному середовищі, як і “живе” в цілому із неживої інертної матерії. Більше того, в відповідності з другим законом термодинаміки Людина не може не тільки еволюціонувати і ускладнюватись як розумний об'єкт, вона не може зберегти навіть ті знання, які вона отримує від інших. В світі немає сталих структур, де б інформація зберігалась впродовж невизначеного часу. Все в природі змінюється і всі зміни відбуваються у відповідності з другим законом термодинаміки, тобто з накопиченням помилок і втратами інформації. Стираються літери і розсипаються книги, немає жодного каналу передачі інформації, в якому б без надлишкової інформації, потрібна дійшла б до адресата без втрат. І все ж Людство стає все більш розумним, перебудовуючи середовище під себе і змінюючись згідно з цим середовищем. Такі зміни можливі лише в тому випадку, коли людство весь час одержує відповідну інформацію з зовні. Потрібен потік інформації, згідно з яким протікали б процеси у Всесвіті, в тому числі і на Землі. Згідно з принципом Кюрі процес, протікаючи через систему, змінює її структуру в відповідності до симетрії потоку. Іншими словами, через Всесвіт повинен текти потік енергії і інформації, несучи програму на його розвиток і еволюцію. Це інформаційно-енергетичний привід Всесвіту, який діє безперервно з моменту творення Всесвіту. Коли Моісей на горі Синай, стурбований паузою в розмові з Богом, питає Його: “чи не заснув ти Боже?”, Бог йому відповідає: ”Якби я заснув хоч на мить, цей Світ перетворився б в порох”. Отже потрібно визнати, що Всесвіт розвивається згідно з задумом творця, в відповідності до Програми його розвитку. Всі основні оператори, всі основні моменти життя Всесвіту і Людини вже визначенні, хоча і на нашу волю в людській долі теж залишається місце. Розуміння не випадковості Всесвіту і визначеність місця Людини в ньому корінним чином змінює свідомість в відношенні Людини до навколишнього середовища і до себе. Людина починає розуміти, що на кожному кроці вона повинна жити і діяти згідно з законами Всесвіту і нормами суспільства, що розвиваються за законами добра, краси, істини. Без розуміння цих законів найкращі намагання можуть призвести до самих небажаних наслідків. Так, наприклад, всім відомий закон “вбити дракона” згідно з законами компенсації та стійкості призводить до того, що той, хто “вбив” дракона сам стає Драконом. Саме розуміння дає змогу боротися не з наслідками, а з тими явищами, які породжують Дракона. До тих пір, поки існують канали живлення дракона, вбити його неможливо, бо вбивши одного, натомість одержите іншого, в чиїсь, чи в своїй власній особі. Наведений приклад – характерний для розвитку живого закону “змін і стійкості”. Без змін не має розвитку, прогресу, еволюції, але під час змін система повинна мати запас стійкості для того, щоб вижити, щоб не бути зруйнованою. І чим більші зміни очікують на живе, тим більший запас стійкості воно повинно мати. Стійкість обумовлюється врівноваженістю полярних якостей, в той час, як зміни породжуються асиметрією; остання ж витікає з суті різниці потенціалів. Різниця потенціалів – це різниця в значенні одного і того ж параметру в двох точках простору і обумовлюється вона перепоною на шляху розвитку процесу. Звідси витікає, як наслідок, відомий закон карми: не буває наслідків без причин і причин без наслідків. За всі справи, за всі свої вимоги, за вчинки своїх батьків, за вчинки людства, за все треба платити. Людині дарована можливість волі вибору, але якщо її вибір суперечить основному напрямку розвитку, задуму Творця - вона повинна зрозуміти сама, що наслідки, від яких вона потерпає – це результат її дій та дій її оточення. Воля вибору надана людині лише в межах “потоку”, параметри якого вже задані. І якщо ця людина одержує більше, то інша – менше, якщо ця порушує принципи – інша, або ж вона сама повинна компенсувати ці відхилення за кордони обмежень. Щоб краще зрозуміти цей принцип - пригадайте закони руху молекул газу – кожна з них має свою швидкість. Але ця швидкість обмежена загальною енергією потоку таким чином, що сума енергій всіх молекул не більше і не менша за наявну енергію потоку. Подібне обмеження повинне існувати і на інформацію. Може тому так символічно звучить відомий вислів: “воля - це усвідомлена необхідність”. Звичайно це не значить, що загальний об’єм інформації не змінюється, бо в системі є джерело змін – інформаційно-енергетичний потік - і є стік – другий початок термодинаміки. Незважаючи на те, що параметри потоку життя Всесвіту задані, Людина може сама вибирати. Та для того, щоб вибирати – вона весь час повинна бути в готовності, повинна мати в потрібний час відповідну вісті організацію духу і мислення, душі і розуму. Коли Ісус Христос наголошував на тому, що людина повинна “вчитись, вчитись і вчитись”, то саме тому, що не має міцнішої віри і любові, ніж віра і любов, що побудовані на знаннях серця і розуму. Людина повинна розуміти, що вона не випадковість, що вона створена не для забави, не для пустоцвіту, а для високої цілі. День за днем із року в рік, із життя в життя Людина має йти шляхом сходження. З давніх часів відомий вислів “не має бога, який не був би людиною”, а також “люди - це павші боги”. Між Творцем і людиною знаходиться ціла ієрархія богів різного призначення – від планетарних до космічних. У кожного з них свої задачі і свій вибір, та для того, щоб стати вчителем треба самому закінчити школу розуму і духу. Не кожний учень закінчує школу, а той, хто закінчив не обов'язково іде дальше - це вибір людини. Та той хто розуміє, що життя - це школа, яка ніде і ніколи не закінчується, що все, що має людина – це теми, які вона повинна засвоїти для того, щоб іти далі - завжди буде заохочуватись вчителями. Немає людини, в якої не було б батьків і вчителів. І вся справа в тому, хто вони, Вчителі – від Бога, чи ні, чому вони вчать і куди ведуть. Бо на кожному рівні організації Всесвіту все подібно і не схоже з організацією людини і людського суспільства. На всіх рівнях є свої лікарі і вчителі, воїни і поліція, спостерігачі і спокусники, раби і работоргівці, колекціонери і туристи, носії духу і зла… . В кожної людини є свій вчитель. В залежності від рівня розвитку і призначення змінюється вчитель, програма навчання. Так само, як і в школі, людина повинна послідовно пройти і засвоїти всі теми. Хто не вчив математику – не зрозуміє фізику, хто не плакав – той не зрозуміє того, хто плаче; у кого не боліло – не зрозуміє, що таке біль, хто не ходив в школу – не зможе вчитись в університеті і не стане вчителем, лікарем, інженером… .Хто не пройшов “школи життя” – не стане богом, а вірніше не зможе продовжити свій шлях сходження. Легко котитись вниз, не потрібно зусиль для того, щоб стояти на місці, важко йти вгору і вперед. Багато спокус і перешкод на шляху сходження, багато наполегливості і терпіння, віри і жертовності, неспокою і любові потрібно, щоб іти стежками своєї долі, щоб жити в злагоді і гармонії з навколишнім світом, щоб серцем і розумом обійняти всесвіт. Іти не зупиняючись, але й не бігти, бо кожний час і день для чогось призначені. Все має свій сенс бути і лише сама Людина може відступити, знехтувати, піддатись спокусі… . І тоді в дію вступає закон карми… . Коли ж все відбувається належним чином і людина за час свого нинішнього життя виконає програму, то згідно з законом трансформи вона переходе в старший клас, змінюючи “форму” в залежності від подальшої програми становлення, від того, в яких просторово-часових, фізичних станах матерії та її енерго-інформаційних структурах відбуватиметься подальше сходження. Щаслива дитина, яка має батьків, вірить їм і любить їх. Щаслива людина, яка вірить в Бога і йде з любов'ю до Нього. Та ще щасливіша та, яка не тільки вірить, а й розуміє, знає, чому саме так побудований Розумний Всесвіт, що у нього є свій Батько, Творець Всесвіту, і що всі ми його діти.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Розум у Всесвіті» з дисципліни «Русь»
