Власний капітал (кошти) банку являє собою грошові кошти, вне-сені акціонерами (засновниками банку), а також кошти, утворені в процесі подальшої діяльності банку. У порівнянні з підприємствами інших сфер діяльності власний капітал комерційного банку займає незначну питому вагу у сукуп-ному капіталі, приблизно 8 — 10%, тоді як у промислових підпри-ємствах 40 — 60%, до того ж він має інше призначення в банках, аніж в інших сферах підприємництва. Якщо в останніх це — забез-печення платоспроможності і виконання більшості оперативних фу-нкцій підприємств та організацій, то власний капітал комерційного банку слугує перш за все для страхування інтересів вкладників і ме-ншою мірою — для фінансового забезпечення своєї оперативної ді-яльності. Розмір власного капіталу є важливим фактором забезпечення надійності функціонування банку і повинен перебувати під контролем органів, що ре-гулюють діяльність комерційних банків. Призначення банківського капіталу виражається в його функціях. Отже, власний капітал комерційного банку виконує такі функції: 1. Захисна: власний капітал слугує насамперед, як уже зазнача-лося, для страхування інтересів вкладників і кредиторів банку, а та-кож для покриття поточних збитків від банківської діяльності. 2. Забезпечення оперативної діяльності: є другорядною для власного капіталу банку. Ця функція відчутна на перших кроках діяльності банку, коли за рахунок власного капіталу формується його інфраструктура і розгортається діяльність (фінансується придбання комп’ютерної та оргтехніки, будівництво (оренда) офісів і т. п.). 3. Регулююча: через фіксацію розміру власного капіталу регу-люючі органи впливають на діяльність банку в цілому. Багатофункціональне призначення власного капіталу робить його неоднорідним за своїм складом. Джерелами формування капіталу банку можуть бути: 1. Статутний капітал банку, який, у свою чергу, формується з акціонерного або приватного капіталу під час організації нового бан-ку шляхом акумулювання внесків засновників чи випуску і реалізації акцій. Емісія акцій як форма створення і поповнення статутного фон-ду комерційного банку регулюється законами України «Про госпо-дарські товариства», «Про цінні папери і фондову біржу». Перший випуск акцій банку має повністю складатися з простих акцій. Реєстрація і реалізація банком-емітентом першого випуску ак-цій звільняється від оподаткування на операції з цінними паперами. Усі випуски акцій банками типу відкритих акціонерних това-риств підлягають реєстрації у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). При повторній емісії банки можуть випускати привілейовані акції. Для отримання права на повторну емісію акцій банк має бути беззбитковим, не підлягати санкціям НБУ, не мати прострочену заборгованість перед бюджетом і креди-торами. Для реєстрації випуску акцій банк-емітент складає проспект емісії. При першій емісії його готують засновники, при наступній — правління банку. В проспекті емісії містяться дані про банк, його фінансовий стан, інформація про попередні випуски цінних паперів. Проспект емісії повинен бути затверджений незалежною аудиторсь-кою компанією. 2. Резервний фонд комерційного банку. Це грошові ресурси, що резервуються банком для забезпечення непередбачених витрат, по-криття збитків від банківської діяльності, а також виплати дивіден-дів по привілейованих акціях, якщо недостатньо прибутку. Наяв-ність коштів в ньому забезпечує стійкість комерційного банку, зменшує вірогідність його банкрутства. Розмір резервного фонду та щорічних внесків до нього встановлюється зборами акціонерів і фік-сується в установчих документах, але він не може бути меншим 25% статутного фонду, а розмір відрахувань — меншим 5% чистого при-бутку. Коли резервний фонд досягає встановленої величини, то відраху-вання до нього припиняються. У випадку використання коштів з ре-зервного фонду відрахування від чистого прибутку на його форму-вання відновлюються. 3. Спеціальні фонди (фонд основних коштів, фонд переоцінки основних засобів та ін.), які призначені для виробничого та соціаль-ного розвитку банку. Порядок формування і використання цих кош-тів визначається статутними документами банку. Формуються ці фонди за рахунок прибутку. Елементом резервного капіталу є зага-льні резерви, призначені для покриття можливих збитків по опера-ціях банку. Їх відмінність від резервного фонду полягає в тому, що вони мають більш конкретне призначення (наприклад, резерв для відшкодування можливих втрат за позичками створюється для по-криття безнадійної заборгованості по позичкових операціях). 4. Нерозподілений прибуток — джерело внутрішнього похо-дження. Створюється як залишок прибутку після виплати дивіден-дів, відрахувань до резервного та інших фондів. Оскільки розмір усіх відрахувань (крім дивідендів) завчасно ви-значено, то залишок нерозподіленого прибутку за минулий рік за-лежить головним чином від розміру дивідендів, які повинні сплачу-ватися акціонерам. Розмір власного капіталу комерційного банку залежить від таких факторів: 1) рівня мінімальних вимог НБУ до статутного фонду (це міні-мальний розмір статутного фонду, який банк повинен мати сплаче-ним); 2) специфіки клієнтури. За значної кількості невеликих вклад-ників власних коштів потрібно буде менше ніж за наявності великих вкладників; 3) характеру активних операцій. Наявність значного обсягу ри-зикованих операцій потребує відносно більшого розміру власного капіталу. Українська методика визначення капіталу банку і розрахунку йо-го достатності випливає з рекомендацій Базельського комітету. Ці рекомендації були розроблені у грудні 1987 р. Згідно з ними капітал банку поділяють на: основний (капітал I рівня); додатковий (капітал II рівня). Капітал банку складається з суми основного та додаткового капі-талу за мінусом відрахувань з урахуванням основних засобів. До основного капіталу належать: 1. Фактично сплачений статутний капітал. 2. Емісійні різниці. 3. Загальні резерви банку. 4. Нерозподілений прибуток минулих років. 5. Очікуваний затверджений прибуток минулого року мінус: • власні цінні папери в портфелі на продаж; • нематеріальні активи; • капітальні вкладення в нематеріальні активи. До додаткового капіталу належать: 1. Фонди банку. 2. Індексація основних засобів. 3. Прибуток поточного року. При розрахунку капіталу банку розмір додаткового капіталу бе-реться в сумі, що не перевищує величину основного капіталу. Відвернення з капіталу — це акції банків, боргові зобов’язання банків і нефінансових підприємств у портфелі банку на продаж, вкла-дення банку в асоційовані компанії та дочірні установи. Сума невідкоригованого капіталу визначається за формулою: К1 = ОК + ДК – В, де ОК — основний капітал; ДК — додатковий капітал; В — від-вернення. Сума капіталу, скоригованого на вартість основних засобів: К = К1 – (ОЗ – К1), де ОЗ — основні засоби. Якщо основні засоби менші за суму невідкоригованого капіталу, то до розрахунку приймається нуль.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Формування власного капіталу банку» з дисципліни «Банківські операції»
