ПЛАН 1. План та програма аудиту. 2. Етапи аудиторської перевірки. 3. Процедури аудиту та їх види. Для успішного і якісного проведення аудиту аудитор повинен спланувати процес аудиторського контролю. Це передбачено на-ціональним нормативом аудиту № 9 «Планування аудиту», де за-значено, що планування — це вироблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду, а також часу проведення аудиту. У ході планування аудитор розробляє план та програму аудиту. Метою планування, як визначено в згаданому нормативі, є звернення уваги аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найретельніше. Після проведення попередніх переговорів з обраним підприємс-твом-клієнтом та укладення договору на проведення аудиту, ау-дитор повинен розпочати процес планування майбутньої переві-рки. Поряд з цим, як продовження договірної роботи, аудитор надсилає замовнику лист-зобов’язання, який можна вважати до-датком до договору. У цьому листі аудитором (аудиторською формою) документально підтверджується згода аудитора на про-ведення перевірки, зазначаються обсяг та основні завдання ауди-ту, відповідальність сторін (аудитора і клієнта), у тому числі і за планування аудиту, та форма надання звіту, строки перевірки. Що стосується планування, то в листі-зобов’язанні можуть бути визначені питання чи сфери діяльності аудитора, які під час складання плану і програми аудиту повинні бути узгоджені з під-приємством-клієнтом (наприклад, строки надання певних видів інформації, запрошення експертів, строки проведення інвентари-зації, залучення до роботи внутрішнього аудитора та ін). У Міжнародному нормативі аудиту 200 «Мета і загальні принципи аудиту фінансової звітності» підкреслюється, що ау-дитор повинен планувати свою роботу так, щоб мати можли-вість своєчасно провести ефективний аудит. На нашу думку, під час планування аудитору слід дотримуватись ряду принци-пів, які б забезпечили належне планування. До них можна від-нести такі: — цілісність — охоплення планом усіх аспектів аудиторської перевірки для висловлення об’єктивної думки щодо достовірнос-ті фінансової звітності; — безперервність — розроблення поточних та перспективних планів аудиту на конкретному підприємстві, їх взаємоув’язка та узгодженість із планами роботи аудиторської фірми; коригування плану і програми аудиту (в разі необхідності) в процесі аудитор-ської перевірки; — доречність — заплановані аудиторські процедури повинні давати змогу отримати найважливішу, необхідну аудитору інфо-рмацію для складання висновку і стосуватися безпосередньо бух-галтерської звітності контрольованого звітного періоду, яка пе-ревіряється; — ефективність та оптимальність — розроблення оптималь-них планів і програм, виконання яких забезпечить отримання до-стовірних і достатніх аудиторських доказів із найменшими затра-тами праці і часу. Основні вимоги до планування аудиторської перевірки та його етапи визначено міжнародним нормативом аудиту № 300 «Пла-нування» та національним нормативом України № 9 «Плануван-ня аудиту». Проводячи підготовку планування процесу аудиту, аудитор повинен: сформувати розуміння про бізнес клієнта, зага-льні напрямки та специфіку діяльності; отримати уявлення про системи обліку і внутрішнього контролю і ступінь їх надійності; оцінити загальний аудиторський ризик і визначити межу суттє-вості помилок, які можуть бути виявлені в процесі аудиту; визна-чити кількість необхідних аудиторських процедур, період їх ви-конання та виконавців, можливість залучення експертів; забезпечити координацію виконання планів, їх контроль, узгодженість із підприємством, передбачити можливість внесення змін. При цьому слід брати до уваги положення, викладені у націо-нальному нормативі України № 10 «Знання бізнесу клієнта» та МСА 310 «Знання бізнесу». У процесі такого ознайомлення ау-дитору бажано отримати відповіді на низку важливих питань: • галузь, до якої належить підприємство-клієнт, та його зага-льний економічний стан; • рівень впливу зовнішніх факторів на діяльність підприємст-ва, таких як інфляція, економічна політика і ситуація в державі, курси іноземних валют, вплив конкурентів, законодавче регулю-вання та ін.; • характер діяльності (циклічний та сезонний) та потужність підприємства; • ключові економічні показники діяльності (рентабельність, ліквідність, оборотність запасів і т. д.); • облікова політика та проблеми, що виникають під час ве-дення бухгалтерського обліку; • організація виробництва, структура підприємства та форма власності; • замовники, власники підприємства та структура капіталу; • джерела фінансування; • інформація про діяльність ради директорів, здійснення опе-ративного керівництва; • наявність системи внутрішнього контролю, її ефективність та надійність, функціонування внутрішнього аудиту; • асортимент продукції, що виробляється, та основні покупці; • забезпеченість трудовими ресурсами й рівень заробітної плати; • ринки збуту та проведення маркетингових досліджень; • кількість та оцінка товарних запасів; • договірна й ліцензійна робота підприємства-клієнта; • порядок формування доходів і витрат; • здійснення на підприємстві науково-дослідної роботи; • використання комп’ютерної техніки й інформаційних систем; • розмір, види і структура зобов’язань підприємства; • порядок визначення витрат, доходів та формування фінан-сового результату; • тенденції та напрямки розвитку підприємства на підставі аналітичних та статистичних даних; • порядок складання та подання фінансової звітності; • користувачі фінансової звітності; • результати попередніх аудиторських перевірок; • наслідки перевірок податковими органами, банками й інши-ми державними установами; • стратегічні та перспективні плани. Джерелами інформації, які можуть бути використані при цьо-му, є такі: установчі документи, протоколи засідань ради дирек-торів та зборів акціонерів, бухгалтерські фінансові звіти, статис-тичні та оперативні звіти, договори, накази, внутрішні інструкції і положення, особисте спілкування, спостереження та огляд, пла-ни та бюджети, звіти попередніх аудиторів, протоколи (акти) проведених зовнішніх перевірок та ін. Наступним кроком аудитора є збір необхідної інформації для розуміння й оцінки систем обліку і внутрішнього контролю. Ау-дитор повинен ознайомитись із формою ведення бухгалтерського обліку, його методологією, упевнитись у дотриманні загально-прийнятих принципів обліку та облікової політики, оцінити рі-вень кваліфікації облікового персоналу, встановити правильність застосування плану рахунків бухгалтерського обліку, ознайоми-тись із порядком ведення поточних облікових регістрів та скла-дання фінансової бухгалтерської звітності, впевнитись в їх пов-ноті і взаємоузгодженості. Для оцінки надійності системи внутрішнього контролю ауди-тору належить вивчити її складові (контрольне середовище, спе-цифічні заходи контролю, штат, матеріальні засоби забезпечення контролю і захисту, розподіл функціональних обов’язків, наяв-ність внутрішнього аудиту і його мета та завдання, посадова осо-ба, яка відповідає за організацію внутрішнього контролю) та ви-значити ставлення і політику власників і керівництва підприємства до внутрішнього контролю, їх обізнаність із контрольними заходами, що проводяться на підприємстві, й усві-домлення важливості заходів. Однак слід мати на увазі, що аудитору не обов’язково на стадії планування досконало ознайомлюватись з усіма проце-дурами контролю підприємства, адже це буде безпосередньо зроблено в ході здійснення аудиторської перевірки. На даному етапі його завдання — визначити ступінь довіри до системи внутрішнього контролю і те, якою мірою він може використо-вувати результати роботи внутрішнього аудитора під час своєї перевірки. У зв’язку з цим, наступним логічним елементом роботи з пла-нування є визначення ризиків і суттєвості помилок. Аудитор по-винен оцінити загальну величину аудиторського ризику (АР) виходячи з його складових: а) власного ризику (ВР), пов’язаного як з діяльністю підпри-ємства в цілому, так і з веденням бухгалтерського обліку, зокре-ма визначення наявності у ньому помилок і перекручень; б) ризику контролю (РК), пов’язаного з можливістю та ефек-тивністю попередження, виявлення та виправлення помилок системою внутрішнього контролю підприємства; в) ризику невиявлення помилок (РВ), який полягає в тому, що аудитор може не виявити суттєвих помилок у фінансовій звітнос-ті і підтвердити її достовірність за наявності перекручень. Звідси аудиторський ризик визначається за формулою: АР = ВР • РК • РВ. При цьому для більшості підприємств прийнятна його вели-чина не повинна перевищувати 5% загального підсумку балансу або товарообороту. Інакше аудитор повинен відмовитись від проведення аудиторської перевірки. Обов’язково враховується суттєвість помилок, які можуть бути виявлені. На підставі уза-гальненого національного і зарубіжного досвіду можна зробити висновок, що суттєвою вважається помилка (сама по собі або у сукупності з іншими): 1) розмір якої перевищує 5% підсумку балансу, 2) яка змінює фінансовий результат на протилежний; 3) наслідком якої є порушення чинного законодавства, не за-лежно від суми. Виходячи із отриманої інформації аудитор може визначити необхідну кількість аудиторських процедур, основні напрямки перевірки, види робіт, методи контролю, необхідний термін для перевірки та виконавців. Як уже зазначалось, окремі аспекти мо-жуть бути узгоджені з керівництвом підприємства-клієнта. Після цього аудитором складається план аудиту, орієнтовний приклад якого наведено в табл. 2.5.1. Крім того, в письмовому вигляді ау-дитору слід підготувати програму аудиторської перевірки, в якій види, зміст та час проведення запланованих аудиторських проце-дур повинні збігатися із показниками загального плану аудиту. Програма ніби деталізує і доповнює план аудиту. З її допомогою аудитор може організувати роботу асистентів аудитора та іншого персоналу, детально вказавши які, ким і коли мають бути вико-нані аудиторські процедури. У разі виявлення нових обставин, які не були враховані рані-ше, більшої кількості помилок, ніж передбачалось, при постанов-ці додаткових завдань під час здійснення аудиторської перевірки план і програма аудиту можуть змінюватись, доповнюватись і коригуватись. Визначення повноти і своєчасності виконання запланованих аудиторських процедур, установлення наявних відхилень від плану дають можливість самому аудитору і керівництву аудитор-ської фірми контролювати хід аудиторської перевірки та її якість і вживати необхідних заходів. Таблиця 2.5.1 ПЛАН АУДИТУ Організація, що перевіряється______________________________________ Період аудиту ___________________________________________________ Кількість людино-годин на перевірку _______________________________ Керівник аудиторської перевірки ___________________________________ Запланований аудиторський ризик__________________________________ Запланована суттєвість__________________________________
№ з/п Заплановані види робіт Період проведення Викона-вець Примітка 1 Отримання загальної інформації про підприємство 2 Попередня оцінка систем обліку та внутрішнього контролю 3 Визначення аудиторського ризику та суттєвості помилок 4 Розроблення плану і програми аудиту 5 Спостереження за проведенням ін-вентаризації 6 Аудит засновницьких документів 7 Аудит стану внутрішнього контролю 8 Аудит окремих статей активу балансу 9 Аудит окремих статей пасиву балансу 10 Аудит звіту про фінансові результати 11 Аудит звіту про рух грошових коштів 12 Аудит звіту про капітал 13 Аналіз фінансового стану підпри-ємства 14 Складання аудиторського висновку та звіту Керівник аудиторської фірми ______________________________________ (підпис) Керівник аудиторської перевірки___________________________________ (підпис) Таблиця 2.5.2 ПРОГРАМА АУДИТУ Організація, що перевіряється______________________________________ Період аудиту ___________________________________________________ Кількість людино-годин___________________________________________ Керівник аудиторської фірми ______________________________________ Склад аудиторської групи _________________________________________ Запланований аудиторський ризик__________________________________ Запланована суттєвість____________________________________________
№ з/п Перелік аудиторських процедур за розділами аудиту Період про-ведення процедур перевірки Викона-вець Назва робочих документів аудитора Примітка 1 Отримання загальної інформації про підприємство 1.1 Вивчення засновниць-ких документів 1.2 Основні економічні по-казники підприємства 1.3 Структура підприємст-ва й організація управ-ління 1.4 Асортимент продукції 1.5 Наявність філій та до-чірніх підприємств 1.6 Кадрова політика тощо Керівник аудиторської фірми ______________________________________ (підпис) Керівник аудиторської перевірки ___________________________________ (підпис) Основні етапи аудиту: • підготовчий; • проміжний; • фізичної перевірки; • аудит рахунків; • заключний. Аудиторські процедури — це дії аудитора, які здійснюються з метою збирання та опрацювання (оцінки) аудиторських доказів. Рекомендована література 1. Международные стандарты аудита и Кодекс этики профессиональ-ных бухгалтеров (1999). — М.: ICAR, 2000. — С. 107—111, 179—185. 2. Адамс Р. Основы аудита / Пер. с англ.; под ред. Я. В. Соколова. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1995. — С. 111—115, 98—108. 3. Аренс А., Лоббек Дж. Аудит / Пер. с англ.; под ред. Я. В. Соколова. — М.: Финансы и статистика, 1995. — С. 191—218, 300—324. 4. Аудит Монтгомери / Ф. Л. Дефлиз, Г. Р. Дженик, В. М. О’Рейли, М. Б. Хирш / Пер. с англ.; под ред. Я. В. Соколова. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. — С. 121—127. 5. Аудит: Практ. пособие / А. Кузьминский, Н. Кужельный, Е. Петрик, В. Савченко и др.; под ред. А. Кузьминского. — К.: Учетин-форм, 1996. — С. 64—70. 6. Робертсон Дж. Аудит / Пер. с англ. — М.: КРМG, Контакт, 1993. — С. 100—106, 118—123. 7. Скобара В. В. Аудит: методология и организация. — М.: Дело и Сервис, 1998. — С. 90—183, 201—205.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЛАНУВАННЯ, СТАДІЇ ТА ПРОЦЕДУРИ АУДИТУ» з дисципліни «Аудит у зарубіжних країнах»
