Найбільш вираженим процесом внутрішньої динаміки земної кори, що відіг рає значну роль в її формуванні та видозмінах, є маг матизм. Магматизм представляє собою комплекс складних про цесів виникнення магми в глибині земної кори чи в підкоровій зоні та переміщення її до поверхні Землі з подальшим утворенням з неї магматичних порід. Магма (від грец. magma - тісто, густа мазь) це складний силікатний розплав, насичений різними газами, най перше - перегрітими парами води. У магмі міститься: О, Si, А1, Fe, Mg, Са, Na, К. Найбільше в ній перших трьох елементів, сполуки яких формують відповідно мінерали групи кремнезему (Si02) та гли нозему (А1203 ). Як відомо, температура Землі з глибиною зростає і біля 100 км від поверхні становить 1300... 1500 °С. Можна було б допустити, що гірські породи тут розплавлені і тверда товща літосфери пла ває на вогненно-рідинному субстраті. Однак дані геофізиків одно значно свідчать про відсутність рідинного шару, який би підстилав літосферу. На глибині 100 км і більше вільно поширюються не лише поздовжні, але й хвилі з поперечним напрямком коливання; останні в рідких середовищах поширюватись не можуть. Відсутність рідкого стану речовини пояснюється зростанням не лише температури, але і тиску. Колосальний тиск у десятки тисяч атмосфер підвищує температуру плавлення гірських порід на де кілька сотень градусів і обумовлює перебування їх у твердому стані навіть за дуже високої температури.
І все ж таки магматичні вогнища, тобто ділянки плавлення, у літосфері виникають. Причиною магмоутворення є періодичне ло кальне плавлення глибинної речовини, що зумовлюється зміною тиску і температури у земних надрах, які є наслідком дії на гірські породи внутрішніх теплових потоків, фізико-хімічних процесів і тек тонічних рухів земної кори. Магма утворюється і накопичується у великих підземних резер вуарах - магматичних осередках, серед яких виділяють первинне магматичнеджерело, де зароджується магма, і вториннемагматичне джерело —ділянку земної кори, куди переміщується магма у про цесі її міграції. У магматичному джерелі магма може знаходитися тривалий час до тих пір, поки тектонічними тріщинами не буде порушено термодинамічну рівновагу вогняно-рідинного розплаву. Склад магми значно відрізняється від складу магматичних гірських порід у першу чергу значним вмістом летких сполук - парів води і різних газів: гідроген хлориду і гідроген фториду, сполук сульфуру, С02, амоній хлориду. У залежності від місця зародження розрізняють мантійну і ко рову магму. Перша з них утворюється в астеносфері, де відбувається плавлення перидотитових гірських порід і виплавлення з них роз плаву, відповідного базальтам (базальтова або основна магма). Ко рова магма утворюється за рахунок плавлення осадових і метамор фічних гірських порід і за своїм складом відповідає гранітам (гра нітна або кисла магма). Слід відмітити, що серед геологів немає єдиної думки щодо цієї класифікації. Вважається, що температура основної магми у межах верхньої мантії сягає 1300... 1400 °С. Експериментально встановлено, що бідна на 8і02речовина верхньої мантії переходить у розплав вже при тем пературі 1200 °С. Оскільки щільність цього силікатного розплаву менша щільності магматичних і метаморфічних порід, то розплав рухливий. Рухомість магми збільшується ще і за рахунок вмісту в ній газів; все це обумовлює проникнення магми в земну кору. Рух магми до поверхні обумовлюється, крім гідростатичного тиску, значним збільшенням об’єму речовини при зменшенні тиску в по верхневих шарах літосфери. При зниженні тиску гази, розчинені в магмі, відокремлюються і займають значно більший об’єм. При близні розрахунки показують, що магматична речовина, яка містить 9... 10 % води, при підйомі з 40 км до поверхні літосфери повинна збільшити свій об’єм більш ніж у 1000 разів. Різке збільшення об’є му починається з глибини біля 5 км від поверхні (Добровольский, 2001).
тичні тіла: батоліти, штоки, дайки, лополіти, лаколіти, сілли, неки тощо (рис. 12.1). '(< гч -'Н,0 /60-90* / СО, _СО^, , S O j, н е ї . HF
.•
'• ч
лавові
Рис. 12.1. Форми залягання магматичних тіл
Вклинюючись в ослаблені зони між пластами порід, магма утворює там різноманітні за формою і розмірами (від сотень квад ратних метрів до тисячі квадратних кілометрів) специфічні магма-
Залежно від вмісту в магматичному розплаві Si02магму поді ляють на основну {Si02< 52 %), середню (Si02від 52 до 65 і кислу (Si02> 65 %). Основна магма при охолодженні утворює інтрузивні (плутонічні) чи т. зв. габброїдні гірські породи. Застигання серед ньої магми призводить до утворення “діоритовидних”, а кислої “гранітовидних” плутонічних гірських порід. Магма, що досягає земної поверхні, втрачає гази і пару, називається лавою (від італ. lava - затопляю). Лави, які охолоджуються і застигають на по верхні материків і океанічного дна, утворюють вулканічні гірські породи. Характер руху і глибина застигання магми є важливими показ никами магматичного процесу. За цими ознаками виділяють дві його форми. В разі швидкого підйому магми і виливання її на по верхню говорять про ефузивний магматизм (від лат. effusio - роз тікання, розливання). Ефузивний магматизм ще називають вулка нізмом. Процес, при якому проникаюча магма не досягає поверхні і застигає на певній глибині, називають інтрузивним магматизмом (від лат. intrusio - проникнення). Інша назва - плутонізм (від грец. Pluton - Плутон, бог підземного світу). Інтрузивний і ефузивний магматизм різко відрізняються за свої ми зовнішніми проявами, будовою і петрографічним складом утво рюваних гірських порід.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Магма, її утворення і типи» з дисципліни «Геофізична екологія»
і кислу (Si02> 65 %). Основна магма при охолодженні утворює інтрузивні (плутонічні) чи т. зв. габброїдні гірські породи. Застигання серед ньої магми призводить до утворення “діоритовидних”, а кислої “гранітовидних” плутонічних гірських порід. Магма, що досягає земної поверхні, втрачає гази і пару, називається лавою (від італ. lava - затопляю). Лави, які охолоджуються і застигають на по верхні материків і океанічного дна, утворюють вулканічні гірські породи. Характер руху і глибина застигання магми є важливими показ никами магматичного процесу. За цими ознаками виділяють дві його форми. В разі швидкого підйому магми і виливання її на по верхню говорять про ефузивний магматизм (від лат. effusio - роз тікання, розливання). Ефузивний магматизм ще називають вулка нізмом. Процес, при якому проникаюча магма не досягає поверхні і застигає на певній глибині, називають інтрузивним магматизмом (від лат. intrusio - проникнення). Інша назва - плутонізм (від грец. Pluton - Плутон, бог підземного світу). Інтрузивний і ефузивний магматизм різко відрізняються за свої ми зовнішніми проявами, будовою і петрографічним складом утво рюваних гірських порід. 