Незалежно від якості кредитного портфеля та методів, які за-стосовуються при управління кредитним ризиком, усі банки тією чи іншою мірою стикаються з проблемами неповернення кредитів. Проблемними кредитами називають такі, за якими своєчасно не проведені один чи кілька платежів, значно знизилась ринкова вартість забезпечення, виникли обставини, за яких банк матиме сумнів щодо повернення позики. Банк здійснює контроль за виконанням позичальниками умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчас-ним і повним його погашенням та сплатою процентів за ним. При виникненні певних порушень умов кредитного договору з боку позичальника банк має право застосовувати економічні та право-ві санкції. На підставі фінансових звітів, інспекцій та інших матеріалів кредитний інспектор здійснює банківський моніторинг: — стану погашення кредиту; — належного використання сум кредиту відповідно до умов кредитного договору; — відповідності умовам надання кредиту; — точності і своєчасності відображення інформації в кредит-ній базі даних; — об’єктивних і суб’єктивних змін стану позичальника. Об’єктами моніторингу належного використання кредиту є: а) запаси і дебіторська заборгованість; б) виконання комплексу ділових завдань; в) виконання інвестиційних проектів, що включають будівни-цтво будинків, модернізацію, купівлю і монтаж машин та устат-кування і т. ін. Кінцева мета моніторингу — забезпечити погашення в термін основного боргу і сплату процентів за кредитом. Кредити, по яких виникають труднощі з погашенням, як уже зазначалося, на-зиваються проблемними кредитами. Поява проблемного кредиту, як правило, не є несподіваною. Проблемними, насамперед, можуть стати кредити, ризик по яких є підвищеним. Досвідчений працівник банку може ще на ранній стадії помітити ознаки процесу фінансових труднощів, що зароджуються, та вжити заходів до виправлення ситуації і захис-ту інтересів банку. Ці заходи варто здійснити якомога раніше, перш ніж ситуація вийде з-під контролю і втрати стануть необо-ротними. При цьому варто врахувати, що збитки банку не обме-жуються лише несплатою боргу і втратою процентів. Збиток, що завдається банку, значно більший і він може бути пов’язаний з іншими обставинами: — підривається репутація банку, тому що велике число про-строчених і непогашених кредитів спричинить падіння довіри вкладників, інвесторів і т. п.; — збільшуються адміністративні витрати, оскільки проблемні позички вимагають особливої уваги кредитного персоналу, не-продуктивної витрати часу на підтримку статус-кво; — підвищиться погроза відходу кваліфікованих кадрів через зниження можливостей їхнього стимулювання в умовах падіння прибутковості операцій; — кошти будуть заморожені в непродуктивних активах; — виникає небезпека зустрічного позову боржника до банку, що може довести, що вимога банку про відкликання позички призвела його на грань банкрутства. Усі ці втрати можуть дорого обійтися банку і набагато пере-вищити прямий збиток від непогашення боргу. У разі ненадходження платежів по кредиту (процентів і/чи ос-новної суми боргу) в установлені кредитним договором терміни або у разі інших негативних змін у становищі позичальника відпо-відальний співробітник кредитного підрозділу інформує керівниц-тво банку і переводить кредит у розряд «Спеціальний контроль». Основні події, що можуть спричинити присвоєння кредиту статусу «Спеціальний контроль» такі: — несплата процентів і/чи неповернення основної суми боргу або її частини; — несприятлива зміна у вартості забезпечення кредиту; — більш низькі, ніж передбачалося, надходження на рахунок; — фінансові показники, що відбивають несприятливе становище. На додаток до вищезгаданих подій співробітники банку пови-нні також стежити за такими «сигналами», що можуть несприят-ливо відбитися на становищі позичальника: — утрата важливого ринку; — непоновлення митної, дистриб’ютерської/представницької угоди з іншим підприємством; — утрата ліцензії; — тривале неповне використання виробничих потужностей; — збої у постачаннях сировини; — надмірні запаси, що можуть послужити причиною можли-вих збитків; — часті страйки; — втручання екологічної інспекції для часткового чи повного закриття виробництва; — застаріваюче устаткування; — спекулятивні операції; — залежність від іншого підприємства, що знаходиться у важ-кому фінансовому становищі; — поглинання чи придбання підприємства, що знаходиться у важкому фінансовому стані; — утрата вигідного клієнта або ринку збуту. Банківських працівників повинні насторожити такі факти як: — непредставлення фінансових звітів в установлений термін; — зміна поведінки або звичок вищого керівного складу; — різка зміна відносин із банком, небажання співробітничати; — заміна ключових співробітників; — захоплення створенням нових підприємств, скупка нерухомості; — поганий стан фінансових звітів; — прийняття необґрунтованого ризику; — установлення нереалістичних цін на продукцію; — повільна реакція на погіршення ринкових умов; — слабкий операційний контроль; — відсутність наступності в керівництві; — утрата важливих клієнтів; — створення спекулятивних запасів; — відстрочки заміни застарілого устаткування і т. ін. Якщо кредитний інспектор вважає, що ділове і фінансове ста-новище позичальника погіршилося до ступеня, що загрожує мо-жливості погашення кредиту, банк може зажадати від позичаль-ника представити програму, що виправляє ситуацію, й ужити заходів, що знижують ризик банку. Якщо програма, розроблена для виправлення ситуації, негативно оцінюється банком, він має право зажадати надання додатко-вого забезпечення кредиту чи розірвати кредитний договір. У банку для здійснення контролю за ходом погашення креди-ту формується спеціальне кредитне досьє, де зосереджена вся до-кументація по кредитній угоді і всі необхідні відомості про пози-чальника. Документи групуються в такий спосіб: — матеріали по кредиту (копії кредитного договору, боргових зобов’язань, гарантійних листів і т. п.); — фінансово-економічна інформація (фінансові звіти, аналі-тичні таблиці, податкові декларації; бізнес-плани і т. п.); — матеріали про кредитоспроможність клієнта (аналітичні звіти кредитних інспекторів, зведення, отримані від інших банків, відповіді на запити і т. п.); — документи по забезпеченню кредиту (договір застави, до-кументи про передачу прав по внесках і цінних паперах, заставні і т. п.); — листування по кредиту (листування з клієнтом, записи те-лефонних розмов і т. п.).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Суть проблемних позичок та причини їх виникнення» з дисципліни «Гроші та кредит»
