Ефективність дивідендної політики оцінити надзвичайно складно. Очевидно, ефективною буде така політики, за якої за-безпечується мінімізація принципал-агент-конфлікту між окре-мими власниками, власниками, кредиторами та менеджментом підприємства. Зрозуміло, що уникнути таких конфліктів можна за максимізації доходів власників (Shareholder Value) за відсут-ності обмежень з боку кредиторів. Як уже зазначалося, ці доходи можуть бути у формі підвищення курсової вартості та (або) диві-дендів. Висновки щодо ефективності дивідендної політики мож-на зробити на основі аналізу показників прибутковості корпора-тивних прав, від значення яких залежать обидві складові доходів власників. До таких показників можна віднести: 1. Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію: роз-раховується діленням суми чистого прибутку, який належить власникам простих акцій, на кількість простих акцій. 2. Дивіденди на одну просту акцію: розраховується діленням суми оголошених дивідендів на кількість простих акцій, за якими сплачуються дивіденди. 3. Коефіцієнт цінності акцій: розраховується діленням ринко-вої ціни однієї акції на дивіденд на одну просту акцію. 4. Рентабельність акції — виражений у процентах показник, який є обернено пропорційним до коефіцієнта цінності акцій. 5. Коефіцієнт дивідендних виплат: відношення маси дивіденду до суми чистого прибутку. 6. Відношення ринкового курсу до чистого прибутку на одну акцію (price earnings ratio, PER): характеризує взаємозв’язок між чистим прибутком підприємства та курсом його акцій і показує, скільки річних прибутків на одну акцію потрібно, щоб окупилися кошти, вкладені в акцію. 7. Відношення ринкового курсу акцій до показника Cash-flow на одну акцію: характеризує взаємозв’язки між ринковим курсом і чистим грошовим потоком підприємства. В інформації про фінансово-господарську діяльність АТ, що публікується емітентом у друкованих виданнях, наводяться окремі показники, які характеризують ефективність дивідендної політики, зокрема: • частка чистого прибутку, спрямована на виплату дивідендів на привілейовані акції (тис. грн); • чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію (грн); • дивіденди, нараховані на одну просту акцію (грн). За певних обставин ефективною буде така дивідендна полі-тика, за якої забезпечується зростання ринкової ціни корпора-тивних прав. У традиційному розумінні рішення власників щодо дивідендів чи реінвестування прибутку залежить від очі-куваної рентабельності власного капіталу підприємства (Рв) та від ставки зовнішніх доходів (p) за альтернативних вкладень відповідного обсягу капіталу на ринку. Якщо на ринку є мож-ливість вкласти капітал з вищою нормою дохідності, ніж у підприємство-емітент (за однакового рівня ризику), то доціль-но приймати рішення щодо виплати дивідендів. Якщо ж на-впаки, то найраціональнішою буде тезаврація прибутку. Отже, доти, доки Рв > p, з погляду прибутковості власникам доціль-но реінвестувати весь чистий прибуток. У такому разі ринко-вий курс акцій зростатиме. Згідно з класичним підходом алго-ритм розрахунку ринкового курсу корпоративних прав має такий вигляд: КА = , (5.1) де КА — ринковий курс корпоративних прав (акцій); П — чистий прибуток на одну акцію; Д — дивіденди на одну акцію. Розглянемо умовний приклад. Нехай чистий прибуток підпри-ємства, що припадає на одну акцію, становить 10 грн, а відно-шення рентабельності власного капіталу до рентабельності вкла-день в альтернативні інвестиції дорівнює 0,2 : 0,15 (Рв > p). Підставивши відповідні значення у вищенаведену формулу, отримаємо: за умови, що весь чистий прибуток підприємства буде спрямований на реінвестиції — курс акцій 88,8 грн; якщо весь прибуток розподілити між акціонерами, то ринковий курс акцій становитиме 75,5 грн. Отже, з погляду потенційної прибутковості за зазначених параметрів акціонерам вигідніше буде реінвестува-ти прибуток, тобто або відмовитися від дивідендів взагалі, або прийняти рішення щодо виплати дивідендів корпоративними правами. Навпаки, якщо Рв < p, то для власників вигідним буде роз-поділ прибутку. Наприклад, якщо рентабельність зовнішніх вкладень становитиме 0,2, а внутрішніх 0,15, то за реінвесту-вання прибутку курс акцій дорівнюватиме 37,5 грн. Якщо ж виплачуються дивіденди, то курс досягне 50 грн. У разі рівно-сті між Рв та p, наприклад Рв = p = 0,2, за будь-якого порядку використання прибутку ринковий курс буде незмінним і ста-новитиме 50 грн. Отже, вигіднішою для власників буде випла-та дивідендів. Оцінюючи ефективність дивідендної політики, необхідно вра-ховувати, що класична формула (курс акцій прямо пропорційний дивіденду й обернено пропорційний процентній ставці за альтер-нативними вкладеннями) застосовується на практиці далеко не в усіх випадках.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЕФЕКТИВНІСТЬ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ» з дисципліни «Фінансова діяльність субєктів господарювання»
