Геологічна діяльність і геофізична роль водних об’єктів суші
Вплив водних об’єктів суші на формування рельєфу земної по верхні, клімату, розвиток атмосферних процесів, створення особ ливих фізико-географічних умов регіонів дуже значний. Геофізична роль льодовиків Землі величезна та багатосторон ня. При русі льодовик утворює гострі гребені гір та інші харак терні льодовикові форми рельєфу, переносить у своєму тілі морену - уламки гірських порід розміром від великих брил до дрібного пилу. Різкі контрасти в температурі і тиску зумовлюють постійний рух повітряних мас. В результаті танення льоду весь моренний ма теріал відкладається у вигляді валу кінцевої (фронтальної) морени; створюється своєрідний рельєф із черговою зміною пагорбів і замк нутих западин. Часто ці западини служать озерними улоговинами чи місцями формуваннями низинних боліт. Талі води високогірських снігів і льодовиків, незважаючи на порівняно невелику їх долю в загальній водності річкових потоків гірських районів (зазвичай менше 50 % річного стоку), своєрідно впливають на водний режим місцевих водотоків. Вони суттєво зни жують зміни річної водності річок, особливо в посушливі роки, коли питома вага льодовикового живлення зростає. На таких річках повінь тривала, зате незначна і спостерігається в другій половині літа. Характерно, що на річках льодовикового живлення в літній період спостерігається чітко виражений добовий режим водності, який значною мірою відповідає ходу формування талих вод снігу і льоду. Льодовики є не лише одним із джерел живлення річок, але й ре гулятором водності їх протягом доби, сезону, року і навіть у бага торічному інтервалі. Така їх роль визначається об’ємом стоку та лих вод, що утворюються в окремі години доби, декади, сезонів і періодів року. Так, регулювання водності льодовикових річок про тягом року обумовлюється постійним її зростанням в першу поло вину літньої повені і зменшенням до кінця теплого періоду. Такий стан є наслідком того, що в кінці весни і до середини літа темпера тура зростає, нульова ізотерма піднімається вверх по льодовику, в результаті збільшується площа одночасного його танення, а відтак зростає і водність льодовикових річок. У другій половині теплого періоду відбувається зменшення площі одночасного танення льо ду і зниження водності річок. Ріки, будучи продуктами клімату, в свою чергу сприяють пере несенню тепла і вологи. Особливо значною є роль великих рік, які перетинають різні кліматичні області. Зокрема, гірські річки льо
довикового живлення та річки, що течуть із півночі на південь, пе реносять певні запаси холоду, тоді як ріки зворотного плину транс портують тепло. Ріки такого напрямку в азіатській частині Росії приносять на північ стільки тепла, що тут відстрочуються терміни замерзання їх нижніх течій і навіть зменшується площа льодового покриву прибережних зон північних морів. Великі маси річкової води, що надходить у південні райони, зменшують там посуш ливість клімату. Значний вплив річок на формування рельєфу земної поверхні. Річки виконують при цьому руйнівну, транспортну і акумулятивну функції. Річковий потік володіє певною кінетичною енергією, що витрачається на подолання тертя води об русло, розмивання і ірських порід, перенесення наносів. У процесі руйнування порід річковий потік розробляє долину, поглиблює (глибинна ерозія) та розширює її (бічна ерозія), порушуючи при цьому цілісність земної поверхні. Продукти фізичного вивітрювання та ерозійного руйну вання гірських порід утворюють в дельтах річок великі конуси на носів. Дельти великих рік (Нілу, Волги, Кури, Тереку, Міссісіпі) займають площі в десятки і сотні тисяч квадратних кілометрів. Здавалося б, що потік води по земній поверхні повинен здійсню ватись найкоротшим шляхом, однак в природі спостерігаються певні зміни напрямку руху води. Це відбувається не лише через не однорідність рельєфу, а насамперед через турбулентність (без ладність) самого потоку. Він пульсуючий і безперервно змінний, а стабілізація між найбільшим об’ємом і швидкістю води досягаєть ся завдяки турбулентності потоку води і плавній звивистості рус ла, тобто при наявності меандр. Крім цього фактора, на воду в річці діє Коріолісова сила. Внаслідок цієї сили русла річок, особливо тих, що течуть у суб- або меридіональному напрямку в нашій півкулі весь час пересуваються вправо, формуючи стрімкий правий берег. Гак, Казанський кремль 400 років тому стояв на березі Волги, а тепер річка “відійшла” від нього на 7 км. У глибоку давнину річи ще Дніпра пролягало на декілька кілометрів на схід від нинішньо го Києва. При виході під час повені з русел річкові води виносять на за плаву наноси, які після сходу води осідають в прибережній зоні. Таким чином відбувається просторовий перерозподіл продуктів ви вітрювання, створення рівнинного рельєфу та вирівнювання зем ної поверхні. Розробляючи річкові долини, ріки формують річкові тераси, тоб то більш-менш горизонтальні ділянки поверхні на схилах долини. Зазвичай тераси утворені відкладами річкових наносів і називають ся алювіальними (від лат. аііімо - нанос).
Озера справляють різноманітний геофізичний вплив на оточу юче середовище. Вони сприяють підвищенню вологості повітря на прилеглих територіях, що обумовлюється більшим випаровуван ням вологи з водної поверхні, ніж із суші. В той же час через вели ку теплоємність води озера впливають на тепловий режим місце вості: поблизу озера влітку температура повітря нижча, а зимою вища, ніж на певній відстані від нього. Акумулюючи води весняних та дощових повеней, озера є регу ляторами річного розподілу стоку річок, які з них витікають. Особ ливо це характерно для зон надмірного і достатнього зволоження. В той же час озера зменшують річну обводненість річок, що обу мовлено співвідношення випаровування з водної поверхні і з суші, яке, в свою чергу, залежить від зони зволоження. В зоні недостат нього зволоження випаровування з водної поверхні значно більше, ніж із суші. А тому озера тут зменшують річний стік озерних рік більше, ніж в зонах надмірного і достатнього зволоження. Озерні улоговини з часом заповнюються різними речовинами, вирівнюються і зникають. Особливо це стосується порівняно неве ликих улоговин. У результаті на місці прогнутої поверхні виникає глибинний рельєф, а в районах вічної мерзлоти навіть поступово утворюються пагорби, тобто прогнута форма рельєфу у процесі розвитку переходить у випуклу. Болота також впливають на водний і тепловий режим річок, клімат, рельєф місцевості. Ступінь цього впливу залежить від площі боліт, їх вологості, місцезнаходження, потужності шару торфу, його водно-фізичних властивостей. Чим більший об’єм вологомісткої болотної маси, тим помітніший вплив її на клімат. Своєрідність ре жиму температури атмосферного повітря у заболочених районах пов’язана із значно меншими річними і, особливо, добовими коли ваннями температури боліт у порівнянні з мінеральними ґрунтами місцевості.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Геологічна діяльність і геофізична роль водних об’єктів суші» з дисципліни «Геофізична екологія»
